Кіровоградської області
"28" серпня 2006 р.
Справа № 4/213
Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Хилька Ю.І. розглянув у судовому засіданні справу № 4/213
за позовом Кіровоградського обласного об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця» м.Кіровоград
до Товариства з обмеженою відповідальністю дитячий оздоровчий заклад “Бригантина» смт. Новоархангельськ
про стягнення 8000 грн. заборгованості.
Представники сторін:
від позивача - участі не брав ;
від відповідача - Наконечний М.Т., директор ;
Подано позов Кіровоградським обласним об'єднанням “Кіровоградсільгоспздравниця» про стягнення заборгованості в розмірі 8000 грн. платежів для фінансового забезпечення та утримання апарату на 2005 рік.
Справа розглядається у відповідності до ст.75 ГПК України за наявними в справі матеріалами.
Вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, встановивши правовідношення, що виникли між сторонами та надавши їм правову оцінку господарський суд ,-
Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що Кіровоградське обласне об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця» є добровільним об'єднанням його учасників, санаторіїв, санаторіїв-профілакторіїв, пансіонатів, будинків та баз відпочинку, дитячих оздоровчих закладів розташованих на території Кіровоградської області. Відповідно до п.4.1 Статуту Кіровоградського обласного об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця» вищим органом управління об'єднання є обласна рада уповноважених представників-власників майна учасників. До її компетенції належить визначення розміру відрахувань учасників на утримання апарату об'єднання.
Постановою Ради обласного об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця» від 21.06.2005 року №1 “Про фінансове забезпечення обласного об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця» було встановлено розмір коштів, які необхідно перераховувати для фінансового забезпечення обласного об'єднання та утримання його апарату на 2005 рік. У відповідності до п.1 зазначеної постанови відповідач як один з учасників об'єднання повинен сплатити на рахунок позивача 11000 грн., а сплатив лише 3000 грн., у зв'язку з чим, на думку позивача , відповідач має заборгованість в розмірі 8000 грн. Претензія позивача про погашення заборгованості залишена відповідачем без задоволення.
Підставою для задоволення позовних вимог позивач вважає порушення відповідачем п.3.1 Статуту позивача щодо необхідності виконання ним рішень керівних органів об'єднання, дотримання норм Статуту і договірних зобов'язань.
Відповідач позовні вимоги заперечує повністю, оскільки відповідач є самостійним суб'єктом господарської діяльності, має право від свого імені укладати угоди, набувати майнові та особисті немайнові права, а також нести обов'язки, бути позивачем і відповідачем в суді. Відповідач не підпорядкований позивачу, а тому на відповідача не поширюється дія Постанови обласного об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця», оскільки цей документ не є нормативним актом або локальним документом. Між позивачем та відповідачем не виникли підстави для господарських зобов'язань згідно до ст. 174 Господарського кодексу України. Позовна заява не відповідає вимогам закону, оскільки в ній відсутні посилання на норми матеріального права, якими обґрунтовані вимоги. В доповненні до відзиву на позовні вимоги відповідач категорично відмовляється від того, що він є учасником Кіровоградського обласного об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця», оскільки відповідно до Статуту позивача об'єднання повинно утворюватись на добровільних засадах. Відповідно до ст.ст.3, 9 чинного на той період Закону України “Про підприємства» об'єднання підприємств діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Відповідач не підписував Статут позивача, тому не має правових підстав вважати його учасником об'єднання. Засновницькі документи Позивача взагалі не відповідають вимогам законодавства.
Проаналізувавши правову позицію позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд приходить до переконання, що позовні вимоги не мають правового обґрунтування та не підлягають до задоволення, в позові слід відмовити повністю.
При цьому суд виходить з положення ст. 33 ГПК України про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Висновок про необґрунтованість позовних вимог суд зробив на підставі аналізу законодавства, правовідносин що склались між учасниками спору.
Судом приймається до уваги, що з 01.01.04 року набрав чинності Цивільний кодекс України.
Згідно до п.4 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України визначено, що до цивільних відносин, які виникли до набрання чинності цим Кодексом, його положення застосовуються до тих прав і обов'язків, які виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Відповідно до ч. ч. 1,2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу і є правовідношенням, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За ст. 526, ч. 1 ст. 530, ст. 600 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, і якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін); припиняється зобов'язання виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до положень ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема є: договори та інші правочини, створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.
Крім того, підстави виникнення господарських зобов'язань також визначені ст. 174 Господарського кодексу України, а саме: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, з господарського договору або інших угод, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, в результаті створення об'єктів інтелектуальної власності. В наданих до суду матеріалах позивачем не представлено доказів виникнення у відповідача обов'язків майнового характеру перед позивачем в спірний період.
Господарський суд вважає, що відповідачем обґрунтовано оспорено висновок позивача про те, що відповідач є учасником Кіровоградського обласного об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця». Відповідач є самостійним господарюючим суб'єктом, який здійснює свою діяльність у формі Товариства з обмеженою відповідальністю. Установчим договором про створення товариства з обмеженою відповідальністю “Дитячий оздоровчий заклад “Бригантина» від 14.12.2001 року передбачалось, що обласне об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця» є одним із засновників та учасників ТОВ “Дитячий оздоровчий заклад “Бригантина», вносить 507 грн. до Статутного фонду для забезпечення діяльності товариства (4,3%). Вказаним установчим договором не передбачалось проведення товариством виплат позивачу. Господарський суд звертає увагу на те, що в наданих позивачем документах не прослідковується правовий зв'язок між назвами юридичних осіб, зазначених в Статуті Об'єднання і Товариством з обмеженою відповідальністю “Дитячий оздоровчий заклад “Бригантина». Таким чином, позивачем не доведено, що відповідач є учасником об'єднання. Наявність у позивача звітності відповідача не може підтверджувати факту звітування відповідача як учасника об'єднання, оскільки у відповідності до п.г статті 10 Закону України “Про господарські товариства» учасники (засновники) товариства мають право одержувати інформацію про діяльність товариства. На вимогу учасника (засновника) товариство зобов'язане надати йому для ознайомлення річні баланси, звіти товариства про його діяльність, протоколи зборів. Судом приймається як доведений факт того, що позивач є засновником відповідача.
Аналізуючи положення Статуту Кіровоградського обласного об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця» господарський суд відмічає, що вказаний документ має суттєві недоліки, що позбавляють його доказової сили при вирішенні спору, зокрема на підставі п.п.3.1, 4.1 та 4.3 вказаного статуту неможливо зробити висновок про обґрунтованість вимог позивача.
Крім того, в п.1.1 Статуту значаться підприємства , які в добровільному порядку створили об'єднання- Українське обласне об'єднання “Кіровоградсільгоспздравниця», в тому числі під номером 4 -Оздоровчий табір “Бригантина» Новоархангельського району. Вказаний Статут не підписаний представниками підприємств, що зазначені в ньому як учасники. Поряд з цим, позивачем не надано доказів того, що відповідач є правонаступником оздоровчого табору “Бригантина» Новоархангельського району. Статут має виправлення (закреслення) щодо кількості учасників об'єднання. У відповідності до ч.5 ст.8 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» внесення змін до установчих документів юридичної особи оформляється окремим додатком або викладенням установчих документів в новій редакції
Згідно до п.4.2 та 4.3 Статуту передбачені повноваження щодо прийняття рішення про визначення розміру відрахувань учасників на утримання апарату Об'єднання - Радою Об'єднання, а постанову на яку посилається позивач в обґрунтування своїх вимог прийнято Обласною радою.
Поряд з цим, господарським судом звертається увага на ту обставину, що відповідно до ст.ст.3, 9 Закону України »Про підприємства», який був чинним на момент реєстрації Статуту, об'єднання підприємств діють на основі договору або статуту, який затверджується їх засновниками або власниками. Оскільки відповідач , який на думку позивача є одним із засновників, не підписував Статут і не затверджував його у відповідності до вимог Закону України “Про підприємства», то відсутні правові підстави вважати відповідача учасником об'єднання.
Оглядом в судовому засіданні матеріалів реєстраційної справи позивача не встановлено доказів того, що відповідач на добровільних засадах ставав учасником об'єднання чи брав на себе зобов'язання проводити платежі на користь позивача з будь-яких підстав. Судом не приймається до уваги висновок позивача про наявність зобов'язання відповідача провести оплату 8000 грн., оскільки відповідачем у спірний період вже проведено оплату 3000 грн. Факт проведення оплати доведено при огляді платіжних доручень №277 від 19.10.05 р. на перерахування 2000 грн. та №326 від 28.12.05 р. на суму 1000 грн. Являючись самостійним суб'єктом господарської діяльності відповідач на власний розсуд міг провести вказані платежі, однак факт перерахування цієї суми коштів не засвідчує про наявність заборгованості в розмірі 8000 грн. Одночасно з цим, позивачем не подано доказів про обґрунтованість зарахування цієї суми на рахунок позивача та використання за призначенням. Позивачем не доведено виконання ним передбачених Статутом завдань щодо підвищення ефективності лікувального процесу, будівництва і розвитку матеріально-технічної бази учасників (засновників) об'єднання.
З наданого на вимогу відповідача балансу позивача станом на 30.06.2006 року дебіторська заборгованість в розмірі 8000 грн. не значиться.
Таким чином, суд прийшов до переконання, що відповідачем не порушено будь-якого гарантованого законом права позивача, а намагання позивача захистити шляхом звернення до суду своє право на отримання від відповідача 8000 грн. є хибним та не підлягає до задоволення.
У відповідності до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на позивача виходячи з суті прийнятого рішення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.33,36,43,44,49,82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
В позові відмовити повністю.
Згідно ч. 3 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.
Сторони у справі протягом цього строку мають право подати апеляційну скаргу до Дніпропетровського апеляційного господарського суду на вказане рішення через господарський суд Кіровоградської області.
Суддя
Ю. І. Хилько