ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА
01025, м. Київ, вул. Десятинна, 4/6, тел. 278-43-43
м. Київ
03 березня 2010 року 09:37 № 2а-15542/09/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Федорчука А.Б. при секретарі судового засідання Гальченко О.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БОЕДЕМ"
до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області
про скасування акту №А-2171/96 від 25.08.2009р. та припису №П2171/96 від 25.08.2009р.
за участю представників сторін:
від позивача : Лавріненко Т.М.
від відповідача: не з'явився
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.03.2010 року о 09 год. 37 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст. 167 КАС України.
Товариство з обмеженою відповідальністю «БОЕДЕМ»звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області про скасувати акт № А-2171/96 від 25.08.2009 р. та припис № П2171/96 від 25.08.2009 р.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідно до вищезазначеного акту перевірки, складеного відповідачем було встановлено порушення використання земельної ділянки площею 3,5719 га. по вул. Велика Окружна, 4, з порушенням ст. 55 Закону України «Про землеустрій».
Таким чином, позивач не погоджується зі складеним актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства та виданим приписом і вважає неправомірними дії суб'єкта владних повноважень - управління з контролю за використанням та охороною земель в Київській області по внесенню в акт А-2171/96 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 25.08.2009 р. неправдивих відомостей про порушення ТОВ «БОЕДЕМ»вимог ст. 91 Земельного кодексу України.
Відповідач до суду не з'являвся, хоча був належним чином повідомлений про судовий розгляд справи, відповідно до вимог статей 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позову до суду не надавав.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд м. Києва, -
У відповідності до договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 22.10.2004 р., укладеного між Петропавлівсько-Борщагівською сільською радою Києво-Святошинського району Київської обл. та ТОВ «БОЕДЕМ», посвідченого державним нотаріусом Першої Київської обласної державної нотаріальної контори та зареєстрованого в реєстрі за № 1-2864. ТОВ «БОЕДЕМ»придбало земельну ділянку несільськогосподарського призначення площею 3,5719 га (землі промисловості), що розташована на території Петропавлівсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської обл. по вул. Велика Кільцева,4, з цільовим призначенням -для розміщення виробничої бази.
На підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22.10.2004 р. ТОВ «БОЕДЕМ»одержало акт на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 344746 від 10.08.2005 р. площею 3,5719 га по вул. Велика Кільцева, 4, в с. Петропавловська-Борщагівська Києво-Святошинського району Київської обл. Цільове призначення ділянки - для розміщення виробничої бази.
Державною інспекцією з контролю за використанням і охороною земель у Київській обл. складено акт перевірки від 25.08.2009 р. № А-2171/96 про дотримання вимог земельного законодавства, в якому зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БОЕДЕМ»використовує земельну ділянку без використання (наявності в натурі на місцевості) межевих знаків, чим грубо порушує вимоги ст. 55 Закону України «Про землеустрій», а також з порушенням цільового призначення земельної ділянки, оскільки фактично частина земельної ділянки використовується під розміщення торгівельного центру мереж магазинів, тощо, а частина земельної ділянки під розміщення автостоянки, що є порушенням ст. 91 Земельного кодексу України.
Відповідачем також було видано припис від 25.08.2009р. № П 2171/96 про усунення вказаних в акті порушень.
Відповідно до ст. 91 Земельного кодексу України власники земельних ділянок зобов'язані забезпечувати використання їх за цільовим призначенням, додержуватися вимог законодавства про охорону довкілля, своєчасно сплачувати земельний податок, не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, підвищувати родючість ґрунтів та зберігати інші корисні властивості землі, своєчасно надавати відповідним органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування дані про стан і використання земель та інших природних ресурсів у порядку, встановленому законом, дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов'язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон, зберігати геодезичні знаки, протиерозійні споруди, мережі зрошувальних і осушувальних систем.
Згідно до ст. 66 Земельного кодексу України до земель промисловості належать землі, надані для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд промислових, гірничодобувних, транспортних та інших підприємств, їх під'їзних шляхів, інженерних мереж, адміністративно-побутових будівель, інших споруд. Землі промисловості можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності.
На підставі викладеного, та приймаючи до уваги пояснення позивача, суд приходить до висновку, що стоянка, що знаходилися на території земельної ділянки призначена для розміщення під'їзних шляхів до торгівельних та виробничих мереж, магазинів та використовується за цільовим призначенням.
З пояснень представника позивача вбачається, що в наявності (в натурі на місцевості) точки меж земельної ділянки співпадають з твердими контурами, а саме: по краю бордюру, по металевій сітці, металевій огорожі та воротам, бетонній огорожі, по стіні кам'яної будівлі по краю бордюру.
У відповідності до абз. 4 ст. 55 Закону України «Про землеустрій»у разі, якщо межі земельної ділянки в натурі (на місцевості) збігаються з природними та штучними лінійними спорудами і рубежами (річками, струмками, каналами, лісосмугами, шляхами, шляховими спорудами, парканами, огорожами, фасадами будівель та іншими лінійними спорудами і рубежами тощо), межові знаки можуть не встановлюватись.
Таким чином, порушень з боку Позивача вимог ст. 55 Закону України «Про землеустрій», які встановлені в акті перевірки від 25.08.2009 р. № А-2171/96, та зазначені в приписі від 25.08.2009 р. № П2171/96 складеного відповідачем з боку позивача відсутні.
Крім того як вбачається з матеріалів справи акт перевірки № А-2171/96 від 25.08.2009 р. складено без розгляду наявних документів, технічної документації, де проводилася перевірка в акті не зазначалось лише зазначено місце складання акта за адресою м. Київ, вул. Верховинна, 87.
Відповідно до частини другої статті 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Однією з Конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.
На підставі викладеного, суд доходить висновків, що у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.
Оскільки наявність владних повноважень Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області у справі не оспорюється, чинним законодавством іншого порядку оскарження актів відповідача не встановлено, суд доходить висновків про відмову у позові в частині оскарження акту Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області у справі від 25.08.2009 р. №А-2171/96.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оскільки Державна інспекція з контролю за використанням і охороною земель у Київській області у справі не реалізовано свій обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, можна зробити висновок про те, що відповідачем не заперечуються позовні вимоги, які заявляються позивачем в даному адміністративному позові.
Таким чином, припис Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській області є неправомірними, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін.
Згідно ч.4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Таким чином, припис Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській обл. є неправомірними, а позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Керуючись вимогами ст. ст. 69-71, 94, 160-165, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Скасувати припис Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель у Київській обл. № П2171/96 від 25.08.2009 р.
3. В іншій частині позову відмовити.
Постанова відповідно до вимог ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Суддя А.Б. Федорчук