ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"22" квітня 2021 р. справа № 300/307/21
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" про стягнення податкового боргу в загальній сумі 17 680 088,91 гривень, -
Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, орган стягнення, податковий орган) звернулося в суд з адміністративним позовом до Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (надалі по тексту також - відповідач, платник податків, державне підприємство) про стягнення податкового боргу в загальній сумі 17 680 088,91 гривень.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем в порушення вимог частини 1 статті 67 Конституції України, статті 36, підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не погашено в повному обсязі узгодженого податкового зобов'язання:
- з податку на додану вартість, в тому числі штрафні санкцій та пеня в загальній сумі 14 550 959,33 гривень;
- податку на прибуток підприємств, в тому числі штрафні санкцій та пеня в загальній сумі 2 934 070,76 гривень;
- основних зобов'язань з орендної плати з юридичних осіб в сумі 195 058,82 гривень.
Станом на день звернення до адміністративного суду податковий борг в загальному розмірі становить 17 680 088,91 гривень, який несплачений Дочірнім підприємством "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до бюджету.
На підставі статей 260-261 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 08.02.2021 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін за наявними матеріалами (а.с.69).
Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 08.02.2021 надіслана відповідачу за адресою, яка зазначена в адміністративному позові і Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.123): вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004, яку 15.02.2021 вручено особисто уповноваженій особі відповідача (а.с.74).
Відповідач не скористався правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений пунктом 3 ухвали про відкриття провадження від 08.02.2021.
В силу вимог частини 6 статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
22.02.2021 на виконання пункту 5 ухвали від 08.02.2021 представником позивача надав суду відповідні витребувані документи (а.с.76-122).
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, судом встановлено наступні обставини.
Дочірне підприємство "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" 07.06.2002 зареєстроване як юридична особа, свідченням чого є Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с.123), та на час розгляду справи перебуває на обліку у Головному управлінні Державної податкової служби в Івано-Франківській області як платник податків і зборів.
Правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем врегульовані положеннями Податкового кодексу України (надалі по тексту також - Кодекс, ПК України).
Конституційний обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом визначений частиною 1 статті 67 Конституції України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.
Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом (пункт 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу).
За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пунктів 8.1, 8.2, 8.3 статті 8 коментованого Кодексу в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори. До загальнодержавних належать податки та збори, що встановлені цим Кодексом і є обов'язковими до сплати на усій території України, крім випадків, передбачених цим Кодексом. До місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних, міських рад та рад об'єднаних територіальних громад, які створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, у межах їх повноважень і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
До загальнодержавних податків відповідно до підпункту 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1. статті 9 Податкового кодексу України належать податок на додану вартість і податок на прибуток підприємств, які є предметом стягнення за даним адміністративним позовом.
Плата за землю (земельний податок та/або орендна плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) згідно підпункту 10.1.1. пункту 10.1. статті 10, підпункту 265.1.3. пункту 265.1. статті 265 Податкового кодексу України відноситься до місцевих податків.
Виходячи із положень пункту 180.1 статті 180, підпункту 162,1.1., 162.1.3. пункту 162.1. статті 162, пункту 288.2. статті 288 Податкового кодексу України відповідач є платником податку на додану вартість, податку на доходи фізичних осіб та орендної плати за земельну ділянку.
Досліджуючи питання щодо наявності у Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" заборгованості по податку на додану вартість і податку на прибуток підприємств, яка виникла у зв'язку з несплатою товариством грошових зобов'язань, суд виходить із наступних підстав та мотивів.
Відповідно до підпункту 62.1.3. пункту 62.1 статті 62 Податкового кодексу України податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки (пункт 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).
Підпунктом 75.1.1. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, встановлено, що камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального та спирту етилового, даних СОД РРО. Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов'язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Документальною перевіркою в розумінні підпункту 75.1.2. пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.
Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.
Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.
Згідно з пунктами 86.1., 86.3., 86.8. статті 86 Податкового кодексу України результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка) документальної виїзної перевірки, що визначено статтями 77 і 78 цього Кодексу, складається у двох примірниках, підписується посадовими особами контролюючого органу, які проводили перевірку, та реєструється у контролюючому органі протягом п'яти робочих днів з дня, що настає за днем закінчення установленого для проведення перевірки строку (для платників податків, які мають філії та/або перебувають на консолідованій сплаті, - протягом 10 робочих днів).
Податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків.
Так, Головним управлінням ДФС в Івано-Франківській області, на підставі акта №4151/09-15-22-04/31790584 від 27.11.2013 (а.с.38-62), прийнято:
- податкове повідомлення-рішення за №0000952204 від 11.12.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 2 144 536,00 гривень, в тому числі: за основним податковим зобов'язанням - 1 453 714,00 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 690 822,00 гривень (а.с.37);
- податкове повідомлення-рішення за №0000942204 від 11.12.2013, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в загальному розмірі 2 053 602,00 гривень, в тому числі: за податковим зобов'язанням - 1 371 633 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 681 969,00 гривень (зворотній бік а.с.37).
Також, на підставі акта №13244/23-1/31790584 від 20.12.2011 (а.с.23-30), прийнято податкове повідомлення-рішення №0001632301 від 29.12.2011 (зворотній бік а.с.30), яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість по вітчизняних товарах (роботах, послугах) в загальному розмірі 5 966 093,00 гривень, в тому числі: за основним податковим зобов'язанням - 3 977 395,00 гривень і за штрафними (фінансовими) санкціями - 1 988 698,00 гривень.
На підставі акта №798/09-19-55-04/31790584 від 28.04.2020 (а.с.22) прийнято податкове повідомлення-рішення №0049705504 від 28.04.2020 (а.с.21), яким зобов'язано сплатити штраф у розмірі 20% за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) у сумі 103 518,78 гривень.
На підставі акта №1028/09-19-55-04/31790584 від 14.05.2020 (а.с.15) прийнято податкове повідомлення-рішення №0063455504 від 14.05.2020 (а.с.14), яким зобов'язано сплатити штраф за платежем з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в загальному розмірі 228 159,58 гривень.
У разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1.-54.3.6. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (пункт 57.3 статті 57 ПК України).
Як з'ясовано із матеріалів адміністративної справи, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 у справі №809/1655/14 (а.с.77-80), залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 (а.с.81-84), позов задоволено повністю. Скасовано повідомлення-рішення ДПІ у м. Івано-Франківську №0000942204 та №0000950004 від 11.12.2013. Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 31.07.2019 постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06.10.2014 у справі №809/1655/14 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 04.02.2016 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.85-88). Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2019 позовну заяву Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до ДПІ у м. Івано-Франківську про визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000942204 та №0000950004 від 11.12.2013, залишено без розгляду (а.с.89-90).
Крім того, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 у справі №2а-164/12/0970 визнано неправомірними та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0001632301 від 29.12.2011 (а.с.91-95). Львівським апеляційним адміністративним судом ухвалою від 12.10.2015 у справі №14665/12/9104, апеляційну скаргу ГУ ДФС в Івано-Франківській області залишено без задоволення, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 у справі №2а-164/12/0970 без змін (а.с.96-98). Постановою Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 17.07.2019, касаційну скаргу ДПІ у м. Івано-Франківськ ГУ ДФС в Івано-Франківській області задоволено частково, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.07.2012 та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с.99-100). Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.11.2019 позовну заяву Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" до ДПІ у м. Івано-Франківську про визнання нечинними та скасування податкового повідомлення-рішення №0001632301 від 29.12.2011, залишено без розгляду (а.с.101-103).
Відповідно до частини 4 статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, яке набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено судом.
Відтак, обставини з даного приводу встановлені судовим рішенням, яке набрало законної сили, та не підлягають повторному доказуванню.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили (абзац 4 пункту 56.18 статті 56 ПК України).
Отже донараховані позивачем податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств (2 053 602,00 гривень ), а також з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (8 442 307,36 гривень), визначені податковими повідомлення-рішеннями №0000952204 від 11.12.2013, №0000942204 від 11.12.2013, №0001632301 від 29.12.2011, №0049705504 від 28.04.2020, №0063455504 від 14.05.2020, є узгодженими та являється податковим боргом.
Положеннями пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України передбачено, що, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, які подаються контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
При цьому, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
За змістом пунктів 203.1, 203.2 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Платник податку зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого пунктом 203.1 цієї статті для подання податкової декларації.
Як з'ясовано, відповідачем подано до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області податкові декларації з податку на додану вартість, в яких самостійно розраховано вказані зобов'язання, а саме: за вересень 2020 року від 20.10.2020 на суму 836 699,00 гривень; за жовтень 2020 року від 19.11.2020 на суму 595 667,00 гривень; за листопад 2020 року від 21.12.2020 на суму 637 772,00 гривень (а.с.17-19, 32-33, 34-36) та подано уточнюючий розрахунок податкових штрафні санкції із зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за 2019 рік від 17.01.2020 на суму 60,00 гривень (а.с.12).
Вказаних самостійно визначених зобов'язань відповідач не виконав, а тому заборгованість з податку на додану вартість за вищевказаний період згідно декларацій від 20.10.2020, від 19.11.2020, 21.12.2020, а також, уточнюючого розрахунку податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок від 17.01.2020 в загальному становить 2 070 198,00 гривень.
Щодо нарахування у спірних відносинах контролюючим органом відповідачу пені суд відзначає, що у відповідності до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Кодексу нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного контролюючим органом за результатами податкової перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов'язання, визначеного цим Кодексом (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).
Нарахування пені закінчується у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов'язань (підпункт 129.3.1. пункту 129.3 статі 129 Податкового кодексу України).
За змістом пункту 129.4 статті 129 Податкового кодексу України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктами 129.1.1. та 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, коли її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Наявні у матеріалах справи витяги із облікової картки платника Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" свідчать про те, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 4 038 503,97 гривень та з податку на прибуток підприємств і організацій, що перебувають у державній власності в сумі 880 468,76 гривень, що в загальному становить 4 918 972,73 гривень (а.с.104-117).
В частині наявності у підприємства заборгованості по орендній платі за землю, яка виникла у результаті самостійно задекларованої до сплати суми податкового зобов'язання згідно декларацій, суд зазначає наступне.
Положеннями пункту 287.3 статті 287 та пункту 288.1 статі 288 ПК України встановлено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.
Із матеріалів справи слідує, державне що підприємство сформувало і подало 13.02.2020 позивачу податкову декларацію з орендної плати за землю за 2020 рік, в якій відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за весь 2020 рік на загальну річну суму 212 791,38 гривень (а.с.10). Самостійно визначені (задекларовані) за вказаний податковий період зобов'язання відповідач не сплатив за січень-листопад 2020 року по 17 732,62 гривень в місяць, а тому на момент розгляду справи податковий борг з орендної плати за землю за вказаний період в загальному розмірі становить 195 058,82 гривень.
Не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків (пункт 56.11 статті 56 ПК України).
З огляду на вказане самостійно визначене відповідачем зобов'язання із орендної плати за землю в загальній сумі 195 058,82 гривень, які несплачені ним у строк встановлений пунктом 287.3 статті 287 Кодексом, являється узгодженою заборгованістю Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України".
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків (підпункт 59.1 статті 59 ПК України).
Так, Головним управлінням Державної податкової служби в Івано-Франківській області 30.04.2014 вручено посадовій особі Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" податкову вимогу форми "Ю" за №1832-25 від 30.04.2014 (а.с.66).
Як і у відношенні до податкових повідомлення-рішень, у суду відсутні докази про оскарження відповідачем податкової вимоги у строк передбачений законом.
Підпунктом 14.1.175. пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Податковий борг відповідача підтверджується довідкою про борг за платежами від 28.01.2021, актами перевірок, податковими повідомлення-рішеннями №0000952204 від 11.12.2013, №0000942204 від 11.12.2013, №0001632301 від 29.12.2011, №0049705504 від 28.04.2020, №0063455504 від 14.05.2020, податковою вимогою форми "Ю" за №1832-25 від 30.04.2014, обліковими картками платника податку на додану вартість, податку на прибуток підприємства та орендної плати за земельні ділянки, які містяться в матеріалах справи (а.с.9, 10-66, 104-122).
Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості в загальному розмірі 17 680 088,91 гривень, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.
Відповідно до підпункту 20.1.34. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право контролюючих органів звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1. статті 95 Кодексу).
Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.
Враховуючи те, що відповідачем не сплачено грошове зобов'язання (податковий борг) у терміни визначені Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 17 680 088,91 гривень, у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.
На переконання суду відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальним для вирішення даного спору, крім того, вказаний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
З огляду на вказане, позовні вимоги про стягнення з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" податкового боргу в загальній сумі 17 680 088,91 гривень є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Дочірнього підприємства "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код юридичної особи 31790584), в дохід:
- державного бюджету податковий борг зі сплати податку на прибуток приватних підприємств в сумі 2 934 070 (два мільйони дев'ятсот тридцять чотири тисячі сімдесят) гривень 76 копійки та податку на додану вартість в сумі 14 550 959 (чотирнадцять мільйонів п'ятсот п'ятдесят тисяч дев'ятсот п'ятдесят дев'ять) гривень 33 копійки;
- в дохід місцевого бюджету податковий борг з орендної плати за землю в сумі 195 058 (сто дев'яносто п'ять тисяч п'ятдесят вісім) гривень 82 копійки.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач - Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (ідентифікаційний код юридичної особи 43142559), вул. Незалежності, 20, м. Івано-Франківськ, 76018.
Відповідач - Дочірне підприємство "Івано-Франківський облавтодор" відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (ідентифікаційний код юридичної особи 31790584), вул. Петрушевича, 1, м. Івано-Франківськ, 76004.
Суддя Чуприна О.В.