23 квітня 2021 року Справа № 808/3996/17 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області
до Веселянського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад - Дошкільний навчальний заклад» Запорізького району Запорізької області
про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації,
19 грудня 2017 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області (далі - ГУ ДСНС України у Запорізькій області, позивач) до Веселянського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад - Дошкільний навчальний заклад» (далі - Веселянський НВК, відповідач), в якому позивач просить застосувати заходи реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель (корпусів) відповідача, розташованих за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Веселянка, вул. Центральна, 81, шляхом зобов'язання відповідача повністю зупинити експлуатацію будівель (корпусів) навчально-виховного комплексу за вказаною адресою, окрім робіт пов'язаних з усуненням порушень вимог законодавства у сфері цивільного захисту, техногенної та пожежної безпеки, до повного усунення цих порушень.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві посилається на приписи Кодексу цивільного захисту України, Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та зазначає, що проведеною позаплановою перевіркою Веселянського НВК встановлено, що будівлі, споруди, приміщення та територія відповідача, розташовані за адресою: Запорізька область, Запорізький район, с. Веселянка, вул. Центральна, 81, експлуатуються з порушеннями норм пожежної та техногенної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, що наведені у Акті №733 від 06.12.2017. З посиланням на ч. 7 ст. 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» зазначає, що на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу контролю, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.
Ухвалою суду від 26.12.2017 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви строком 10 днів від дня одержання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху.
Ухвалою суду від 15.01.2018 продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви до 13 лютого 2018 року.
В межах встановленого строку недоліки позовної заяви усунуто.
Ухвалою судді від 22.02.2018 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі та призначено підготовче засідання на 19 березня 2018 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Ухвалою суду від 28.04.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 21 травня 2020 року.
Провадження у справі неодноразово зупинялося та відкладалося за клопотаннями сторін.
Представник позивача звернувся до суду із заявою (вх. №11436 від 25.02.2021) про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином.
За приписами ч. 6 ст. 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Згідно з ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
На підставі норми ч. 4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд з'ясував таке.
Згідно з офіційними відомостями, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Веселянський НВК (код ЄДРПОУ 26405547) є юридичною особою, офіційно зареєстрованою 08.05.2003 та 13.01.2005 відомості про неї внесені до Єдиного державного реєстру записом №10851200000000070. Видами діяльності відповідача є: 85.31 Загальна середня освіта (основний); 85.10 Дошкільна освіта; 85.20 Початкова освіта.
На підставі наказу ГУ ДСНС України у Запорізькій області від 24.10.2017 №345 в період з 29.11.2017 по 06.12.2017 посадовими особами ГУ ДСНС України у Запорізькій області здійснено позаплановий захід державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб'єктом господарювання вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки Веселянський НВК, розташованого за адресою: 70453, Запорізька область, Запорізький район, с. Веселянка, вул. Центральна, 81.
За наслідками проведеного заходу складено відповідний Акт №733 від 06.12.2017, яким встановлені 13 порушень вимог законодавства, серед яких як підставу застосування заходів реагування позивач визначає, зокрема:
- Не обладнано будівлі (корпуси) системою протипожежного захисту (установкою автоматичної пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу та управління евакуацією людей), яка відповідає чинним стандартам та має сертифікат якості (п. 1);
- Не проведено вогнезахисне обробляння дерев'яних елементів горищних покриттів корпусів (крокви, лати), яке забезпечує І групу вогнезахисної ефективності, суб'єктами господарювання, які мають відповідну ліцензію на такий вид робіт (п. 2);
- Не забезпечено заклад системою зовнішнього протипожежного водопостачання (п. 3);
- Не забезпечено заклад первинними засобами пожежогасіння згідно з типовими нормами належності (п. 4);
- Не обладнано будівлі та споруди пристроями захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів, відповідно до вимог ДСТУ Б В.2.5-38:2008 «Інженерне обладнання будинків і споруд. Улаштування блискавкозахисту будівель і споруд» (п. 5);
- В коридорах І, II, IV корпусів допускається облицювання стін з матеріалів, на які відсутні показники пожежної небезпеки (п. 7);
- Не укомплектовано пожежний щит згідно норм належності (п. 8);
- Допускається користування опалювальним приладом на твердому паливі (піччю), який не має протипожежних розділів (відступів) від горючих конструкцій, шо відповідають вимогам ДБН В.2.5-67:2013 (п. 9);
- В підсобному приміщенні II корпусу допускається використання тимчасових електромереж (п. 10);
- Не розроблені орієнтовні плани евакуації учнів та вихованців у разі виникнення пожежі відповідно до правил (п. 11);
- Не проведено ідентифікацію об'єкту та не узгоджено її з державним інспектором цивільного захисту (п. 12);
- Не забезпечено працюючий персонал засобами захисту органів дихання (п. 13).
Вказані обставини стали підставою для звернення до суду із даним позовом про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації.
Ураховуючи викладене, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями статті 3 Конституції України встановлено, що людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Відповідно до абзацу 2 статті 1 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» від 05 квітня 2007 року №877-V (далі - Закон №877-V, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб'єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.
Згідно з частиною 1 статті 3 Закону №877-V державний нагляд (контроль) серед іншого здійснюється за принципами пріоритетності безпеки у питаннях життя і здоров'я людини, функціонування і розвитку суспільства, середовища проживання і життєдіяльності перед будь-якими іншими інтересами і цілями у сфері господарської діяльності; гарантування прав та законних інтересів кожного суб'єкта господарювання; презумпції правомірності діяльності суб'єкта господарювання у разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів допускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків суб'єкта господарювання та/або повноважень органу державного нагляду (контролю); недопущення встановлення планових показників чи будь-якого іншого планування щодо притягнення суб'єктів господарювання до відповідальності та застосування до них санкцій; здійснення державного нагляду (контролю) на основі принципу оцінки ризиків та доцільності.
Частиною 1 статті 4 Закону №877-V передбачено, що державний нагляд (контроль) здійснюється за місцем провадження господарської діяльності суб'єкта господарювання або його відокремлених підрозділів, або у приміщенні органу державного нагляду (контролю) у випадках, передбачених законом.
Відповідно до частин 2, 2 статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ (рішення, розпорядження), який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу (рішення, розпорядження) оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу державного нагляду (контролю), яке підписується керівником органу державного нагляду (контролю) (головою державного колегіального органу) або його заступником (членом державного колегіального органу) із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові і засвідчується печаткою.
Відповідно до частини 7 статті 7 Закону №877-V на підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду. У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п'яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, реагуванням на них, функціонуванням єдиної державної системи цивільного захисту регулює Кодекс цивільного захисту України.
У відповідності до пунктів 2, 3 частини 1 статті 50 Кодексу цивільного захисту України джерелами небезпеки виникнення надзвичайних ситуацій техногенного характеру є будівлі та споруди з порушенням умов експлуатації та суб'єкти господарювання з критичним станом виробничих фондів та порушенням умов експлуатації.
За положеннями Кодексу цивільного захисту України саме загроза життю та/або здоров'ю людей, а не факт порушення законодавства з питань цивільної безпеки, техногенної безпеки, пожежної безпеки тощо, визнана законодавцем у якості підстави для постановлення судом рішення про застосування заходів державного реагування.
Відповідно до частини 3 статті 55 Кодексу цивільного захисту України забезпечення пожежної безпеки суб'єкта господарювання покладається на власників та керівників таких суб'єктів господарювання.
Статтею 64 Кодексу цивільного захисту України передбачено, що центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, уповноважений організовувати та здійснювати державний нагляд (контроль) щодо виконання вимог законів та інших нормативно-правових актів з питань техногенної та пожежної безпеки, цивільного захисту і діяльності аварійно-рятувальних служб. Центральний орган виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, реалізує повноваження безпосередньо і через свої територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення. До складу центрального органу виконавчої влади, який здійснює нагляд (контроль) у сфері техногенної та пожежної безпеки, і його територіальних органів входять: 1) органи державного нагляду у сфері пожежного нагляду; 2) органи державного нагляду у сфері цивільного захисту і техногенної безпеки; 3) підрозділи забезпечення та інші структурні підрозділи.
Згідно зі статтею 66 Кодексу цивільного захисту України центральний орган виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, здійснює державний нагляд (контроль) шляхом проведення планових та позапланових перевірок відповідно до закону.
За приписами пункту 12 частини 1 статті 67 Кодексу цивільного захисту України до повноважень центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, належить: звернення до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення до повного усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, експлуатації будівель, об'єктів, споруд, цехів, дільниць, а також машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, зупинення проведення робіт, у тому числі будівельно-монтажних, випуску і реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту, надання послуг, якщо ці порушення створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Частиною 2 статті 68 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що у разі встановлення порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки, що створює загрозу життю та здоров'ю людей, посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки, звертаються до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, окремих виробництв, виробничих дільниць, агрегатів, експлуатації будівель, споруд, окремих приміщень, випуску та реалізації пожежонебезпечної продукції, систем та засобів протипожежного захисту у порядку, встановленому законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 69 Кодексу цивільного захисту України посадові особи центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, у межах своїх повноважень видають відповідно приписи, розпорядження чи постанови: з питань пожежної безпеки у разі: а) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; б) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; в) випуску і реалізації вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки.
Стаття 70 Кодексу цивільного захисту України: підставою для звернення центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сфері техногенної та пожежної безпеки, до адміністративного суду щодо застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів є: 1) недотримання вимог пожежної безпеки, визначених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами, стандартами, нормами і правилами; 2) порушення вимог пожежної безпеки, передбачених стандартами, нормами і правилами, під час будівництва приміщень, будівель та споруд виробничого призначення; 3) випуск і реалізація вибухопожежонебезпечної продукції та продукції протипожежного призначення з відхиленням від стандартів чи технічних умов або без даних щодо відповідності такої продукції вимогам пожежної безпеки; 4) нездійснення заходів щодо захисту персоналу від шкідливого впливу ймовірних надзвичайних ситуацій; 5) відсутність на виробництвах, на яких застосовуються небезпечні речовини, паспортів (формулярів) на обладнання та апаратуру або систем із забезпечення їх безперебійної (безаварійної) роботи; 6) невідповідність кількості засобів індивідуального захисту органів дихання від небезпечних хімічних речовин нормам забезпечення ними працівників суб'єкта господарювання, їх непридатність або відсутність; 7) порушення правил поводження з небезпечними речовинами; 8) відсутність або непридатність до використання засобів індивідуального захисту в осіб, які здійснюють обслуговування потенційно небезпечних об'єктів або об'єктів підвищеної небезпеки, а також в осіб, участь яких у ліквідації наслідків надзвичайної ситуації передбачена планом локалізації і ліквідації наслідків аварій; 9) відсутність на об'єкті підвищеної небезпеки диспетчерської служби або її неготовність до виконання покладених на неї завдань, у тому числі через відсутність відповідних документів, приладів, обладнання або засобів індивідуального захисту; 10) неготовність до використання за призначенням аварійно-рятувальної техніки, засобів цивільного захисту, а також обладнання, призначеного для забезпечення безпеки суб'єктів господарювання; 11) проведення робіт з будівництва будинків та споруд, розміщення інших небезпечних об'єктів, інженерних і транспортних комунікацій, які порушують встановлений законодавством з питань техногенної безпеки порядок їх проведення або проведення яких створює загрозу безпеці населення, суб'єктам господарювання, обладнанню та майну, що в них перебувають.
Повне або часткове зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг здійснюється виключно за рішенням адміністративного суду.
Відповідно до пункту 4 розділу І Правил пожежної безпеки в Україні, затверджених Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 30.12.2014 № 1417, пожежна безпека повинна забезпечуватися шляхом проведення організаційних заходів та технічних засобів, спрямованих на запобігання пожежам, забезпечення безпеки людей, зниження можливих майнових втрат і зменшення негативних екологічних наслідків у разі їх виникнення, створення умов для успішного гасіння пожеж.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3 розділу ІІ Правил пожежної безпеки України, діяльність із забезпечення пожежної безпеки є складовою виробничої та іншої діяльності посадових осіб і працівників підприємств та об'єктів. Керівник підприємства повинен визначити обов'язки посадових осіб щодо забезпечення пожежної безпеки, призначити відповідальних за пожежну безпеку окремих будівель, споруд, приміщень, дільниць, технологічного та інженерного устаткування, а також за утримання й експлуатацію засобів протипожежного захисту. Обов'язки щодо забезпечення пожежної безпеки, утримання та експлуатації засобів протипожежного захисту передбачаються у посадових інструкціях, обов'язках, положеннях про підрозділ. На кожному об'єкті відповідним документом (наказом, інструкцією тощо) повинен бути встановлений протипожежний режим, який включає: порядок утримання шляхів евакуації; визначення спеціальних місць для куріння; порядок застосування відкритого вогню; порядок використання побутових нагрівальних приладів; порядок проведення тимчасових пожежонебезпечних робіт; правила проїзду та стоянки транспортних засобів; місця для зберігання і допустиму кількість сировини, напівфабрикатів та готової продукції, що можуть одночасно знаходитися у приміщеннях і на території; порядок прибирання горючого пилу й відходів, зберігання промасленого спецодягу та ганчір'я, очищення елементів вентиляційних систем від горючих відкладень; порядок відключення від мережі електроживлення обладнання та вентиляційних систем у разі пожежі; порядок огляду й зачинення приміщень після закінчення роботи; порядок проходження посадовими особами навчання й перевірки знань з питань пожежної безпеки, а також проведення з працівниками протипожежних інструктажів та занять з пожежно-технічного мінімуму з призначенням відповідальних за їх проведення; порядок організації експлуатації і обслуговування наявних засобів протипожежного захисту; порядок проведення планово-попереджувальних ремонтів та оглядів електроустановок, опалювального, вентиляційного, технологічного та іншого інженерного обладнання; порядок збирання членів пожежно-рятувального підрозділу добровільної пожежної охорони та посадових осіб, відповідальних за пожежну безпеку, у разі виникнення пожежі, виклику вночі, у вихідні й святкові дні; порядок дій у разі виникнення пожежі: порядок і способи оповіщення людей, виклику пожежно-рятувальних підрозділів, зупинки технологічного устаткування, вимкнення ліфтів, підйомників, вентиляційних установок, електроспоживачів, застосування засобів пожежогасіння; послідовність евакуації людей та матеріальних цінностей з урахуванням дотримання техніки безпеки. При розробленні інструкцій дій у разі виникнення (виявлення) пожежі необхідно використовувати розділ VIII цих Правил. Працівники об'єкта мають бути ознайомлені з цими вимогами на інструктажах або під час проходження пожежно-технічного мінімуму.
Розділом 5 цих правил визначено, що усі системи протипожежного захисту мають бути справними і утримуватися в постійній готовності до виконання роботи. Несправності, які впливають на їх працездатність, повинні усуватися негайно, інші несправності усуваються в передбачені регламентом терміни, при цьому необхідно робити записи у відповідних журналах.
Аналізуючи наведені правові норми, суд дійшов висновку, що застосування заходів реагування у вигляді повного або часткового зупинення роботи підприємств, об'єктів, окремих виробництв, цехів, дільниць, експлуатації машин, механізмів, устаткування, транспортних засобів, виконання робіт, надання послуг можливе лише за рішенням адміністративного суду, прийнятим за зверненням центрального органу виконавчої влади, який здійснює державний нагляд у сферах техногенної та пожежної безпеки. Такі заходи можуть бути застосовані на підставі акту, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки і ці порушення створюють загрозу життю та здоров'ю людей.
Тобто, захід реагування у вигляді повного (часткового) зупинення експлуатації (роботи) відповідача до повного усунення порушень вимог законодавства у сферах пожежної і техногенної безпеки та у сфері цивільного захисту є заходом, обрання якого є можливим у разі, якщо виявлені порушення реально створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Суд звертає увагу, що визначення поняття порушення, яке створює загрозу життю та/або здоров'ю людей, є оціночним. Водночас, на переконання суду, всі порушення протипожежних норм в тій чи іншій мірі створюють загрозу життю та/або здоров'ю людей.
Верховний Суд у постанові від 26.02.2020 у справі № 826/7073/18 дійшов висновку про те, що правовою підставою для застосування адміністративним судом заходів реагування є одночасна наявність таких умов: 1) факт порушення правил та норм пожежної і техногенної безпеки, що створюють загрозу життю та здоров'ю людей; 2) звернення компетентного органу, який здійснює державний нагляд у сфері пожежної і техногенної безпеки, із відповідним адміністративним позовом до суду; 3) наявність обов'язку у підконтрольного суб'єкта, зупинення експлуатації приміщень (об'єктів) якого вимагає відповідний орган Державної служби України з надзвичайних ситуацій, забезпечувати дотримання вимог пожежної безпеки у відповідному приміщенні.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Згідно з пунктом 26 частини 1 статті 2 Кодексу цивільного захисту України небезпечний чинник - складова частина небезпечного явища (пожежа, вибух, викидання, загроза викидання небезпечних хімічних, радіоактивних і біологічно небезпечних речовин) або процесу, що характеризується фізичною, хімічною, біологічною чи іншою дією (впливом), перевищенням нормативних показників і створює загрозу життю та/або здоров'ю людини.
Отже, законодавець пов'язує настання реальної загрози життю та здоров'ю людей від пожежі з обставинами, які можуть призвести до займання та розповсюдження вогню.
Як було зазначено вище, судом встановлено, що під час позапланової перевірки відповідача органом ДСНС України виявлено 13 порушення вимог законодавства, 12 з яких створюють свідчать про ризик виникнення надзвичайної ситуації, аварії чи пожежі.
Судом встановлено, що рішенням сесії Григорівської сільської ради від 21.06.2018 №15 затверджений план заходів на 2018-2019 роки по усуненню виявлених порушень ГУ ДСНС України у Запорізькій області по Веселянському НВК.
Згідно з цим планом на даний момент вжито такі заходи:
1. Будівлі І, III та IV навчальних корпусів обладнані системою протипожежного захисту (установкою автоматичної пожежної сигналізації, системою оповіщення про пожежу та управління евакуації людей), яка відповідає чинним стандартам та мас сертифікат якості, згідно НАПБ А.01.001-2014 ДБН В.2.5.-56:2014 Розділ V п. 1.2;
2. Проведене вогнезахисне обробляння дерев'яних елементів горищних покриттів корпусів;
3. Заклад забезпечено первинними засобами пожежогасіння згідно з типовими нормами належності;
4. Заклад забезпечено адресним вказівником, встановленим на фасаді будівлі, освітлюваним у темний час доби;
5. Коридори І, II та IV навчальних корпусів облицьовано матеріалами, на які наявні сертифікати якості;
6. Укомплектовано пожежний щит згідно норм належності;
7. Проведено ідентифікацію потенційно небезпечного об'єкта;
8. Забезпечено працюючий персонал засобами індивідуального захисту;
9. Заклад забезпечено системою зовнішнього протипожежного водопостачання.
Щодо вимоги про обладнання будівель пристроями захисту від прямих попадань блискавки і вторинних її проявів повідомлено, що згідно з пропозицією Запорізького обласного спеціалізованого ремонтно-будівельного підприємства протипожежних робіт вартість цієї послуги складає 70 тис. грн. Адміністрацією закладу було направлене клопотання про виділення коштів до Новоолександрівської сільської ради, але під час карантину доходи громади зменшились і розгляд питання про виділення коштів відкладено на невизначений термін.
Тобто судом встановлено, що відповідач свідомо поставився до усунення виявлених органом ДСНС порушень та вжив всіх можливих заходів для усунення виявлених порушень, що свідчить про те, що відповідач усвідомлює небезпеку, яка виникає у зв'язку із експлуатацією будівлі з порушенням вимог пожежної безпеки, а відповідно буде вживати всіх можливих заходів для недопущення виникнення надзвичайних подій на території НВК.
Вказані порушення не є формальними, але в той же час такий захід реагування як повне або часткове зупинення експлуатації будівель (корпусів) - не є санкцією за порушення вимог законодавства з питань техногенної та пожежної безпеки, а є превентивним заходом, який спрямований на недопущення існування невиправданого ризику виникнення надзвичайних ситуацій та, відповідно, ризику завдання шкоди життю і здоров'ю населення.
Суд наголошує, що зупинення роботи об'єкта є крайнім заходом, який несе значні негативні фінансові наслідки для відповідача, а тому має застосовуватись виключно, у тому випадку, якщо іншими заходами неможливо забезпечити безпеку для життя та здоров'я людей.
Разом з тим, позивачем не доведено наявності реальної, а не потенційної небезпеки для життя та здоров'я людей, внаслідок існування не усунутого на момент розгляду справи порушення пожежної безпеки, з урахуванням того, що незначні порушення не можуть тягнути за собою повне зупинення роботи об'єкта.
Також, суд враховує те, що фактично неусунутим залишилось лише порушення, усунення яких потребує значних фінансових коштів, яких відповідач як комунальна установа не має.
Суд зауважує, що під час прийняття рішення судом мають враховуватися не лише обставини і підстави, які спонукали позивача, як суб'єкта владних повноважень, звернутися до суду з позовом про застосування заходів реагування, але і ті, які існували на час ухвалення судового рішення. Застосування заходу реагування після з'ясування того факту, що зазначені в акті перевірки порушення в більшій частині усунуті, втрачає той сенс, який законодавством покладений як основа і правова підстава його застосування.
З цього питання Верховний Суд неодноразово формував правовий висновок про наявність реальної загрози саме на момент ухвалення рішення судом, адже зупинення роботи підприємства - це крайня необхідність під час існування загрози, а не постфактум, і такий захід не є покаранням, а є превентивним заходом. (Постанова Верховного Суду від 28.05.2019 у справі №819/1850/17).
Отже, при обранні виключного заходу реагування у вигляді зупинення експлуатації будівлі, позивачем як суб'єктом владних повноважень, і судом, відповідно, мають враховуватися принцип співмірності обраного заходу реагування тим порушенням, які виникли та тим, які залишилися не усунутими на час розгляду справи, а також дотримання справедливого балансу між інтересами відповідача і публічними інтересами.
За встановлених обставин, суд вважає, що зупинення експлуатації приміщень навчально-виховного комплексу не буде відповідати принципу «співмірності» та буде порушувати справедливий баланс між інтересами відповідача і публічними інтересами, що зумовлює висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність беззаперечних підстав для застосування до відповідача заходів реагування у вигляді повного зупинення експлуатації будівель, а тому у задоволенні позову необхідно відмовити.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі, суд враховує, що у разі відмови у задоволені позову судовий збір не відшкодовується.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Запорізькій області до Веселянського навчально-виховного комплексу «Загальноосвітній навчальний заклад - Дошкільний навчальний заклад» Запорізького району Запорізької області про застосування заходів реагування у вигляді зупинення експлуатації - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 23.04.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко