12 квітня 2021 року 15 год. 12 хв.Справа № 280/9218/20 м.Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Сацький Р.В., за участі секретаря судового засідання Шелепко Б.В. та сторін
від позивача: адвокат Супрун А.В.
від відповідача: Лисенко С.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовом Приватного малого виробничо - комерційного підприємства «АССОЛЬ»
до - Дніпровської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації,-
16 грудня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла заява Приватного малого виробничо - комерційного підприємства «АССОЛЬ» (далі - позивач) до Дніпровської митниці Держмитслужби (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:
- визнати протиправними та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарі №UA110250/2020/000006/2 від 03.12.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110250/2020/00038 від 03.12.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що позивачем для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані всі документи, передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що відповідач дійшов хибного висновку про неможливість застосувати для визначення митної вартості інші методи, окрім другорядного, та 03.12.2020 прийняв рішення про коригування митної вартості товарів, але в зазначеному рішенні відповідач не вказав, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи для підтвердження того чи іншого показника. Наполягає на тому, що при поданні пакету документів не було не лише розбіжностей щодо числового значення товару, який завозиться, а й взагалі будь-яких розбіжностей, в наслідок чого відповідач не мав права приймати оспорюване рішення. Таким чином, вважає, що відповідачем неправомірно прийняте рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, а тому просить скасувати спірні рішення відповідача.
18 грудня 2020 року судом відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження. Судове засідання призначено на 14 січня 2021 року о/об 11 год. 30 хв.
12.01.2021 від представника відповідача через канцелярію суду (вх. №1626) поданий відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначає, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару митниця дійшла висновку, що документи які надані до митного оформлення містять розбіжності. Враховуючи виявлені розбіжності декларанту була пред'явлена письмова вимога щодо необхідності надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів відповідно до ст. 53 Митного кодексу України. Вказує, що декларантом не подано в повному обсязі документи, які підтверджують митну вартість, а також декларант відмовлявся від надання додаткових документів, що підтверджують митну вартість, у зв'язку із чим відповідачем здійснено коригування заявленої митної вартості товару з урахуванням цінової інформації, наявної в митному органі та прийнято рішення про коригування митної вартості із застосуванням другорядного методу 2А та оформлена картка відмови у митному оформлені. З урахуванням вищезазначеного, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Ухвалою суду від 14 січня 2021 року продовжено підготовче провадження та відкладено засідання на 15 березня 2021 року о 11 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 15 березня 2021 року підготовче провадження у справі закрито, призначено судове засідання на 12 квітня 2021 року об 14 год. 00 хв.
Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеним у позові. Просить позов задовольнити повністю.
Представник відповідача у судовому засіданні проти позову заперечив, із підстав викладених у відзиві. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Розглянувши та дослідивши надані документи, заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлені наступні обставини.
ПРИВАТНЕ МАЛЕ ВИРОБНИЧО-КОМЕРЦІЙНЕ ПІДПРИЄМСТВО "АССОЛЬ"
(код ЄДРПОУ 20470908) є юридичною особою, яка зареєстрована 07.04.1993, номер запису 10801200000000142, про що свідчить виписка з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
06 лютого 2019 р. Позивач (Покупець) та ТОВ «ЧЕТРА» (Російська Федерація) (Продавець) уклали контракт № UKR/40/19, за умовами якого Продавець здійснює поставку товару згідно специфікацій, а Покупець приймає та оплачує цей товар.
12 листопада 2019 року та 03 серпня 2020 року сторони уклали додаткові угоди до вказаного Контракту, де виклали в новій редакції реквізити Вантажовідправника та банківські реквізити Покупця.
Перелік товару, що поставляється за своїм характером є запчастинами на тракторну/бульдозерну техніку що використовується в дорожньо-будівельній промисловості. Товар, з приводу митного оформлення якого між сторонами по справі виникли спірні правовідносини (в рамках дійсного позову), вказаний у специфікації № 54 від 17 листопада 2020 р.: Гусениця в зборі з деталями з'єднання (кат. № ЧД-50-22-9СБ). Сумарна вартість товару, який поставляється - 2 017 200, 00 рублів РФ. Умови поставки FСА - Чебоксари, РФ (Інкотермс 2010).
Платіжним дорученням № 183 від 18 листопада 2020 р. Позивач сплатив платіж на користь Продавця за контрактом, сплативши на підставі Специфікації № 54 від 17.11.2020 до контракту № UKR/40/19 від 06.02.2019 продавцю 2 017 200, 00 рублів РФ.
Для здійснення митного оформлення товару позивачем було подано декларацію по формі МД-2 № UA110250/2020/001039 від 27.11.2020, відповідно до якої була заявлена митна вартість товару у розмірі 800 146,17 гривень (2 128 387,9600 руб. РФ). Визначення митної вартості товару було здійснено за основним (першим) методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Зазначена позивачем митна вартість згідно ч. 10 ст. 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків (2 017 200,00 рублів РФ * 0,37594 гривень (курс рублів до гривні) + 41800,00 грн вартість транспортування товару за межами державного кордону України з м. Чебоксари (Росія) - до п.п. Гоптовка-Нехотєєвка (Україна) = 800 146,17 гривень (2 128 387,9600 руб. РФ). Інших витрат, які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.
Для підтвердження заявленої митної вартості декларантом надані наступні документи:
пакувальний лист (Packing list) 6848 23.11.2020; рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 12668 від 23.11.2020; автотранспортна накладна (Road consignment note) №485115 від 23.11.2020; декларацiя про походження товару (Declaration of origin) №12668 від 23.11.2020; заявка на транспортування №19/11/2020 від 19.11.2020; платіжне доручення в іноземній валюті № 183 від 18.11.2020; рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №361 від 23.11.2020; банківський платіжний документ, що підтверджує факт оплати транспортно-експедиційних послуг № 2855 від 26.11.2020; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідка про транспортні витрати №04-11 від 23.11.2020; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів UKR/40/19 від 06.02.2019; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) -Додаткова угода від 12.11.2019; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Додаткова угода від 03.08.2020; Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) - Специфікація №54 від 17.11.2020; Договір (контракт) про перевезення №34 від 12.11.2020; Інформація про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів, іншими державами № 6281928; Договір на транспортно-експедиційне перевезення №01/07/2016 від 01.07.2016; Додаткова угода № 1 від 03.11.2017; Додаткова угода № 2 від 01.02.2018; Додаткова угода № 3 від 12.02.2019; Додаткова угода № 4 від 23.07.2020; Доручення №03/01/20/11 від 03.01.2020; Лист №ВЕД-26/11-1 від 26.11.2020; Техопис №ВЕД-1723 від 26.11.2020; Єдиний уніфікований документ на розміщення та тимчасове зберігання товарів №150 від 26.11.2020; Копія митної декларації країни відправлення 10418010/231120/0341691 від 23.11.2020;
При здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості згідно вимог ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення (зазначені у ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України) містять розбіжності:
“Документального підтвердження здійснення покупцем митних формальностей для вивезення оцінюваної партії товару, а саме, договіру між перевізником ФОП ОСОБА_1 та експедитором «Авто-дизель сервіс» в лиці директора ОСОБА_2 не надано”.
У зв'язку із викладеним, надіслано електронну вимогу про надання (за наявності) додаткових документів для підтвердження митної вартості згідно із ч.3 ст.53 Митного кодексу України: 1) виписки з бухгалтерської документації; 2) каталоги, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 3) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями. 4) договір між перевізником та експедитором.
Крім того, зазначено про можливість декларанта за власним бажанням подати додаткові наявні в нього документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з ч. 6ст. 53 Митного кодексу України.
Так, на вимогу митного органу про надання додаткових документів позивачем 02.12.2020 надано наступні документи: Оборотно-сальдову відомість по рахунку 3712 по взаємовідносинам з ООО «Четра»; розрахунки з контрагентом за період з 06.02.2019 - 02.12.2020 за контрактом №UKR/40/19 від 06.02.2019 у якій, з посиланням на специфікацію, зазначені відомості про розрахунки, як в національній валюті, так і у валюті контракту; лист від виробника №200175-175 від 13.08.2020 (щодо відсутності прайс -листів на підприємстві); свідоцтво дистриб'ютора 2019/1 від 01.10.2019 ООО “Четра”; свідоцтво дилера ПМВКП “Ассоль”; прайс-лист від 01.05.2020 ООО “Четра”; лист №728.2/155 від 12.08.2020; висновок торгово-промислової палати №ОИ-6913 від 01.12.2020; договір між перевізником та експедитором №34 від 12.11.2020.
Проте, 03.12.2020 митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA110250/2020/000006/2, відповідно до якого митна вартість визначена за ціною договору щодо ідентичних товарів за резервним методом.
Зазначене рішення обґрунтовано тим, що заявлена декларантом митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів. У митниці є підстави вважати, що заявлена декларантам митна вартість не ґрунтується на «дійсній вартості» імпортованих товарів,. У митниці наявна інформація щодо вищих рівнів митної вартості подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено. Метод визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів які імпортуються (вартість операції) не може бути застосований через те, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, у відповідності до вимог п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України. Як зазначено у рішенні митна вартість товару, що імпортується, визначена із застосуванням методу за ціною договору щодо ідентичних товарів згідно наявної у митниці інформації згідно з вимогами ст. 59 Митного кодексу України використана наявна у митниці інформація щодо ідентичних товарів за резервним методом.
У оформленні МД № UA110250/2020/001039 від 27.11.2020 було відмовлено та складено Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA110250/2020/00038 від 03 грудня 2020 р. У вищевказаній картці відмови як причину у відмові вказано прийняте митницею рішення про коригування митної вартості.
Позивач подав митному органу нову митну МД №UA1102502020001075 від 07 грудня 2020 р., яку прийнято до митного оформлення та товар випущено у вільний обіг шляхом надання гарантій відповідно до статті 55 Митного кодексу України.
Вважаючи прийняті відповідачем рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про їх скасування.
Заслухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення по справі.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з приписів ч.2 ст.2 КАС України, відповідно до яких у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України.
Спірні правовідносини між позивачем та відповідачем з питання митного оформлення товарів, які переміщуються через митний кордон України, регламентуються Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI(в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
У відповідності до частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до частини першої статті 257 Митного кодексу України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
Статтями 49, 50 Митного кодексу України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).
Згідно з частиною 2 статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.
Частинами четвертою та п'ятою статті 58 Митного кодексу України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною першою статті 51 Митного кодексу України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (стаття 52 Митного кодексу України).
Статтею 57 Митного кодексу України передбачено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Згідно частини п'ятої статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 №3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
Відповідно до частин першої та другої статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, частиною першою статті 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи Частина друга статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
За приписами частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару (частина шоста статті 53 Митного кодексу України).
Аналіз положень частини третьої статті 53, частин першої, другої та п'ятої статті 54, статті 58 Митного кодексу України дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.
Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов'язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.
Отже, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.
Судом встановлено, що декларантом (позивачем у справі) для підтвердження обґрунтованості заявленої у деклараціях митної вартості товару були подані документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України.
Проте, при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно вимог статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку, що документи, які надані до митного оформлення містили розбіжності, а саме:
- “Документального підтвердження здійснення покупцем митних формальностей для вивезення оцінюваної партії товару, а саме, договіру між перевізником ФОП ОСОБА_1 та експедитором «Авто-дизель сервіс» в лиці директора ОСОБА_2 не надано”, що призвело до сумнівів щодо достовірності відомостей про складову митної вартості товарів витрати на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України.
Разом з тим, суд зазначає, що до митного органу позивачем був наданий договір між перевізником ФОП ОСОБА_1 та експедитором ТОВ«Авто-дизель сервіс» №34 від 12.11.2020, що підтверджується Доповненням №1 та переліком документів до поданої позивачем митної декларації.
Судом встановлено, що з метою необхідності перевезення товарно-матеріальних цінностей позивачем був укладений договір про надання транспортно-експедиційних послуг для перевезення вантажів автомобільним транспортом № 01/07/2016 від 01 липня 2016 р. з ТОВ«Авто-дизель сервіс».
Так, до матеріалів справи позивачем долучено договір № 34 на перевезення вантажів автомобільним транспортом в міжнародному сполученні від 12.11.2020, укладений між контрагентом позивача ТОВ«Авто-дизель сервіс» та ФОП ОСОБА_1 , щодо організації міжнародних перевезень вантажів автомобільним транспортом.
Разом з цим, суд зауважує що надана позивачем довідка про транспортні витрати по перевезенню вантажу містить всю необхідну інформацію щодо вартості транспортування товару.
Враховуючи викладене, суд вважає, що обставини, якими мотивоване спірне рішення митного органу про коригування митної вартості товарів № UA110250/2020/000006/2 від 03.12.2020 не мають жодного відношення до саме числового визначення заявленої позивачем митної вартості та носять формальний характер.
Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічний правовий висновок з приводу застосування цих положень Митного кодексу України викладено у постанові Верховного Суду України від 31.03.2015 у справі №21-127а15.
Однак всупереч вищевказаним вимогам Закону, витребувавши додаткові документи, митний орган не зазначив, які саме обставини ці документи повинні підтвердити або у своїй сукупності можуть спростувати/чи впливають на митну вартість товару, що свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості.
Отже, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару.
Разом з тим, митний орган, встановивши вищевказані розбіжності, жодним чином не обґрунтовує, яким чином зазначені розбіжності, позбавляють митний орган можливості перевірити заявлену митну вартість імпортованого товару, оскільки такі розбіжності на визначення митної вартості не впливають.
З наведеного вбачається, що позивачем надано усі необхідні документи, що стосуються числового значення митної вартості товару або методу її визначення, документи містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Суд зауважує, що відмовляючи в митному оформленні товару за першим методом, митний орган послався на неподання позивачем усіх документів, що не відповідає обставинам справи, оскільки позивачем відповідно до вищенаведених приписів Митного кодексу України надавались відповідні документи, що підтверджують митну вартість, а також письмові пояснення з приводу об'єктивної неможливості надання інших документів та відсутності цих документів. Також додатково декларант повідомив митний орган про те, що надані всі наявні на момент декларування документи, інші документи надаватися не будуть.
У відповідності до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частин першої - третьої статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.
Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Згідно з частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою органу доходів і зборів заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Один примірник зазначеної картки невідкладно вручається (надсилається) декларанту або уповноваженій ним особі. Інформація про відмову у прийнятті для оформлення електронної митної декларації надсилається декларанту електронним повідомленням, засвідченим електронним цифровим підписом посадової особи органу доходів і зборів.
Відповідно до частини першої статті 33 Митного кодексу України інформаційні ресурси митних органів складаються із відомостей, що містяться у документах, які надаються під час проведення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів, та інших документах. Їх використання для здійснення митного контролю обумовлене Митного кодексу України.
Приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості Дніпровською митницею у графі 33 спірного рішення, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, не надано пояснень щодо зроблених коригувань на обсягів партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та не зазначена докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.
Проте, за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Отже, суд вважає, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, а тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України. Натомість, митним органом безпідставно здійснено коригування митної вартості та застосовано другорядний метод визначення митної вартості товару 2А) за ціною договору щодо ідентичних товарів.
Відповідачем під час судового розгляду справи не доведено суду, що документи подані позивачем для визначення митної вартості товару містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Таким чином, суд дійшов висновку, рішення про коригування митної вартості товарів № UA110250/2020/000006/2 від 03.12.2020 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110250/2020/00038 від 03.12.2020 є такими, що підлягають визнанню протиправними та скасуванню.
Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності свого рішення, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.
Згідно із статтею 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до приписів частини першої статті 139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 12188,66 гривень згідно з платіжними дорученнями від 14.12.2020 №5350, від 14.12.2020 №5349.
Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 14, 90, 139, 143, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву Приватного малого виробничо - комерційного підприємства «АССОЛЬ» (71603, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, бульвар Центральний, буд. 43, код ЄДРПОУ 20470908) до Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) про визнання протиправними та скасування рішення та картку відмови в прийнятті митної декларації - задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправними та скасувати рішення Дніпровської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UA110250/2020/000006/2 від 03.12.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA110250/2020/00038 від 03.12.2020.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Дніпровської митниці Держмитслужби (49038, м. Дніпро, вул. Княгині Ольги, буд. 22, код ЄДРПОУ 43350935) на користь Приватного малого виробничо - комерційного підприємства «АССОЛЬ» (71603, Запорізька область, Василівський район, м. Василівка, бульвар Центральний, буд. 43, код ЄДРПОУ 20470908) судовий збір у розмірі 12188 (дванадцять тисяч сто вісімдесят вісім) гривень 66 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписане суддею 22.04.2021.
Суддя Р.В. Сацький