23 квітня 2021 року Справа № 280/7544/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці
про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
22 жовтня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці (далі - УМВС України на Придніпровській залізниці, відповідач), в якій позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати наказ відповідача №4о/с від 28.08.2020 щодо звільнення у запас Збройних сил старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, з 28 серпня 2020 року;
зобов'язати відповідача поновити позивача на посаді інспектора слідчого лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці з 29 серпня 2020 року;
зобов'язати відповідача виплатити на користь позивача грошове забезпечення (заробітну плату) за період з 24.06.2020 по 28.08.2020 у розмірі 22305,56 грн.;
зобов'язати відповідача виплатити на користь позивача середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 29.08.2020 по день поновлення на роботі з розрахунку виплати за кожен календарний день, яка визначається шляхом ділення суми грошового забезпечення за повний місяць 10444,00 грн. на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата.
Крім того, позивач просить допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення на службі позивача та стягнення на користь позивача з відповідача грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць.
На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що в оскаржуваному наказі №4о/с від 28.08.2020, як на підставу для звільнення позивача, головою ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці вказано п. 10 та 11 розділу XI Закону України від 02.07.2015 № 580-VIII «Про Національну поліцію» та п. "г" п. 64 (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.07.1991 № 114. Однак, на думку позивача, положення п. 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» не можуть бути застосовані до ОСОБА_1 , оскільки вони діяли до вступу у дію Закон України «Про Національну поліцію», тобто до 07.11.2015, а позивача було поновлено на посаді 24.06.2020. Таким чином, після поновлення 24.06.2020 ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя до останнього повинна бути застосована правова процедура звільнення, яка виникла після поновлення на службі. Зауважує, що окрім цього, приписи п.10, 11 розділу XI Закону №580-УІІІ та Положення №114, на які посилається відповідач у спірному наказі, містять три підстави для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі. Вказує, що неодноразово звертався до відповідача з відповідним рапортом про вирішення питання щодо працевлаштування в органи поліції. При цьому, відсутність відмови позивача від проходження служби в поліції, не проведення перевірки на відповідність вимогам до поліцейських та розгляду його кандидатури для зайняття вакантних посад у відповідності до вимог п. 9, 12, 13 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Національну поліцію», шляхом видання наказу з цього приводу, а також невиконання зобов'язань відповідача по працевлаштуванню працівника ліквідованої установи, свідчать про протиправність оскаржуваного наказу в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ. Більш того, наголошує, що відповідачем не проведено з 24.11.2019 по 28.08.2020 в УМВС України на Придніпровській залізниці оптимізації структури та змін штатної чисельності, тобто відсутнє підтвердження з боку відповідача щодо зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників. Попередження про скорочення посади інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці на підставі наказу МВС України №741 від 22.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» вважає нікчемним, оскільки цей наказ вже був реалізований до поновлення позивача на посаді 24.06.2020, тобто він не може бути підтвердженням прийняття рішення про скороченням чисельності або штату працівників після 24.06.2020. Стверджує, що вказані доводи свідчать про недотримання УМВС України на Придніпровській залізниці вимог чинного законодавства при звільнені позивача за п. "г" п. 64 Положення №114 (скорочення штату), у зв'язку із чим наказ №4о/с від 28.08.2020 слід визнати протиправним та скасувати, у зв'язку із чим поновити позивача на посаді інспектора слідчого лінійного відділу на станції Запоріжжя та стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, а також зобов'язати відповідача виплатити на користь позивача грошове забезпечення (заробітну плату) за період з 24.06.2020 по 28.08.2020 у розмірі 22305,56 грн.
Ухвалою судді від 27.10.2020 відкрито спрощене позовне провадження з викликом учасників справи та призначене судове засідання на 25 листопада 2020 року. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
25 листопада 2020 року ухвалою суду поновлено позивачу строк звернення до суду та ухвалою суду відкладено розгляд справи на 14 грудня 2020 року.
Ухвалою суду від 14.12.2020 розгляд справи відкладений на 18 січня 2021 року.
Відповідач позов не визнав, 18 січня 2021 року надав суду відзив (вх. №2866), відповідно до якого пояснює, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2020 справі № 280/1299/20 наказом УМВС України на Придніпровській залізниці від 24.06.2020 №3 о/с був скасований наказ УМВС від 29.01.2020 №1 о/с щодо звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386), з 29 січня 2020 року, позивач поновлений на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці з 29 січня 2020 року. Вказує, що копія наказу УМВС від 24.06.2020 № 3 о/с була направлена на адресу позивача листом від 24.06.2020 № 120 (трекінг Укрошти № 4903816321004) та отримано позивачем 26.06.2020. При цьому, стверджує, що зазначеним листом також було направлено попередження про скорочення посади. Крім того, 24.06.2020 на особистий телефон позивача об 11 год. 21 хв. був зроблений дзвінок, зміст якого викладений у телефонограмі від 24.06.2020 № 119. Наголошує, що у період з 24.06.2020 до цього часу ОСОБА_1 до місця проходження служби не з'являвся, оригінал трудової книжки для внесення відповідних записів до УМВС України на Придніпровській залізниці ним не надано, копія трудової книжки, доданої позивачем до позову, не містить інформації щодо спірного наказу. Зауважує, що оскільки протягом двох місяців з моменту попередження про скорочення позивач жодного наміру продовжити службу не виявив, на неодноразові телефонні нагадування не з'явився, трудову книжку не надав, 28 серпня 2020 року старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя наказом УМВС України на Придніпровській залізниці № 4 о/с звільнили з ОВС за п.64 «г» (через скорочення штатів), який направлений позивачу 01.09.2020 та отримано 09.09.2020. Просить врахувати суд, що ОСОБА_1 не мав статусу поліцейського згідно зі ст. 17 Закону України «Про Національну поліцію» та розрахунок грошового забезпечення його здійснюється з посадового окладу, який був встановлений інспектору слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя на момент звільнення у 2015 році. Ураховуючи викладене, вважає, що ліквідаційною комісією УМВС України на Придніпровській залізниці в повній мірі дотримана процедура скорочення позивача, а тому просить у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі.
Ухвалою суду від 18.01.2021 задоволено заяву про відвід судді Сацького Р.В. у даній справі, справу передано для здійснення повторного розподілу між суддями в порядку, встановленому ч. 1 ст. 31 КАС України.
19 січня 2021 року проведено повторний розподіл адміністративної справи, за результатами якого справа № 280/7544/20 передана на розгляд судді Бойченко Ю.П.
Ухвалою суду від 25.01.2021 справу прийнято до провадження та призначено до розгляду за правилами спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та зобов'язано відповідача надати до суду усі документи та матеріали, на підставі яких прийнято наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 28.08.2020 №4о/с; довідку про розмір середньої заробітної плати ОСОБА_1 за останні два місяці роботи, із зазначенням розміру середньоденного заробітку.
Враховуючи приписи ч. 5 ст. 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (ч. 5 ст. 250 КАС України).
Згідно з ч.4 ст. 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
Наказом №664 від 08.06.2015 «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці» ліквідовано вказане управління та створено комісію з його ліквідації, а наказом Міністерства внутрішніх справ України №741 від 22.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» було затверджено Перелік змін у штатах МВС, відповідно до якого скорочено 137 посад в УМВС України на Придніпровській залізниці та 110 посад у Лінійному відділі на станції Запоріжжя (скорочуються всі посади), а також відповідно до наказу УМВС України на Придніпровській залізниці №138 від 30.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС» було оголошено перелік змін у штатах УМВС та здійснено заходи для приведення в дію змін щодо оптимізації структури та штатної чисельності органів внутрішніх справ.
ОСОБА_1 починаючи з 03 березня 1999 року проходив службу в органах внутрішніх справ на різних посадах, останню з яких обіймав - посада інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці, маючи спеціальне звання старшого лейтенанта міліції, а його звільнення у зв'язку з ліквідацією УМВС України на Придніпровській залізниці та оптимізацією структури і штатної чисельності ОВС з 31 серпня 2015 року за пунктом 64 "г" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення №114) (через скорочення штатів) з посади інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя у званні старшого лейтенанта міліції, відбулося на підставі наказу УМВС України на Придніпровській залізниці від 21.08.2015 №80 о/с «По особовому складу» з визначенням вислуги років у календарному обчислені 17 років 11 місяців 02 дні.
Вперше за позовом ОСОБА_1 до УМВС України на Придніпровській залізниці, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2016 у справі №808/7220/15 було відмовлено у задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України на Придніпровській залізниці в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ України у запас, зобов'язання поновити позивача на посаді, із зобов'язанням виплатити грошове забезпечення за час вимушеного прогулу та стягненням завданої моральної шкоди.
Проте, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі № 808/7220/15 зазначену постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 14.01.2016 було скасовано та прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України на Придніпровській залізниці №80о/с від 21.08.2015 «По особовому складу» в частині звільнення з органів внутрішніх справ України у запас (з постановкою на військовий облік) на підставі п.64 «г» (через скорочення штатів) Положення №114 старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 31 серпня 2015 року, а також зобов'язано Ліквідаційну комісію УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 31.08.2015 року по 12.07.2016 включно, у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_1 судом відмовлено.
На виконання постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12.07.2016 у справі № 808/7220/15, наказом УМВС України на Придніпровській залізниці від 25.09.2015 №88о/с «По особовому складу» на підставі довідки про тимчасову непрацездатність від 07.09.2015 №017512 вирішено ОСОБА_1 вважати таким, який перебував на стаціонарному лікуванні у період з 20 серпня 2015 року по 07 вересня 2015 року та внесено зміни до наказу УМВС України на Придніпровській залізниці від 21.08.2015 № 80 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , інспектора слідчого відділення лінійного відділу на стації Запоріжжя з 31 серпня 2015 року, якого вважати звільненим 08 вересня 2015 року у зв'язку з чим, позивачу пропонувалось надати трудову книжку до відділу кадрового забезпечення УМВС для зміни дати звільнення, а вже 08 серпня 2016 року Головою ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці було видано наказ № 4о/с «По особовому складу», яким старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя було звільнено у запас Збройних Сил України (з постановленням на військовий облік) за пунктом 64 "г" Положення №114 (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року.
За результатом другого позову ОСОБА_1 , постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 18.01.2017 у справі № 808/2924/16 визнано протиправними та скасовано накази УМВС України на Придніпровській залізниці від 25.09.2015 № 88 о/с «По особовому складу» щодо внесення змін до наказу УМВС від 21.08.2015 №80 о/с у частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 , інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя з 08 вересня 2015 року та наказу № 4о/с від 08.08.2016 щодо звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" Положення №114 з 06 листопада 2015 року.
Після чого, наказом УМВС України на Придніпровській залізниці від 10.07.2017 №6о/с старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, було звільнено у запас Збройних Сил України (з постановленням на військовий облік) за пунктом 64 "г" Положення № 114 (через скорочення штатів) з 06 листопада 2015 року.
В подальшому, за результатом втретє поданого ОСОБА_1 позову до суду, постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі №808/2300/17 було визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 10.07.2017 № 6 о/с «По особовому складу» щодо звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" Положення № 114 (через скорочення штатів), і зобов'язано УМВС України на Придніпровській залізниці поновити ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці з 06 листопада 2015 року - з підстав недотримання УМВС України на Придніпровській залізниці процедури звільнення, яка встановлена Положення № 114, яке не втратило чинності та є спеціальним законодавством, що регулює спірні правовідносини.
Разом з тим, постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 було скасовано постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017 у справі № 808/2300/17, та відмовлено в позові ОСОБА_1 з підстав правомірності наказу про звільнення, оскільки судовим рішенням у справі № 808/7220/15 ОСОБА_1 було відмовлено у поновленні на займаній посаді.
Проте, за результатами касаційної скарги ОСОБА_1 , постановою Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 808/2300/17 було скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.12.2017 та залишено без змін постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017. А за змістом вказаного рішення Верховного Суду, підставою для цього стало те, що хоча звільнення позивача і відбулось у зв'язку зі скороченням штатів, але в той же час за змістом пункту 64 "г" Положення № 114 звільнення у зв'язку зі скороченням штатів допускається лише при відсутності можливості подальшого використання на службі. Оскільки під час розгляду адміністративних справ № 808/7220/15 та № 808/2924/16 судами вже була надана оцінка та встановлені обставини недотримання УМВС України на Придніпровській залізниці вимог статті 49-2 КЗпП України при прийнятті наказів від 21.08.2015 № 80 о/с та від 08.08.2016 № 4 про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" Положення № 114, а оскаржуваний наказ від 10.07.2017 № 6 о/с про звільнення ОСОБА_1 на тих же підставах, то УМВС України на Придніпровській залізниці повторно не дотрималось процедури повідомлення про наступне вивільнення працівника персонально під підпис не пізніше, як за два місяці до звільнення, а в матеріалах справи відсутні, та відповідачем не надані відповідні документальні підтвердження відмови ОСОБА_1 від проходження служби в поліції. При цьому, після набрання рішеннями суду у справах № 808/7220/15 та № 808/2924/16 ОСОБА_1 звертався до УМВС України на Придніпровській залізниці з заявою про поновлення на роботі, однак позивачу було відмовлено та надано копію наказу, який є предметом оскарження у справі № 808/2300/17, тому виходячи з положень ст.5-1 КЗпП України та п.24 Положення № 114, Верховний Суд визнав, що належним способом захисту прав ОСОБА_1 , порушених внаслідок незаконного звільнення, є поновлення його на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя Управління МВС України на Придніпровській залізниці, з якої він був звільнений 06 листопада 2015 року.
Так, саме на виконання судових рішень, старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 наказом УМВС на Придніпровській залізниці № 4 від 20.11.2019 було поновлено на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці з 06 листопада 2015 року, що підтверджується фактом зазначення у наказі № 4 від 20.11.2019 за підписом Голови ліквідаційної комісії підстави для його винесення та направленими на адресу ОСОБА_1 листів від 20.11.2019 № 219 і від 20.11.2019 № 220, в яких позивач повідомлявся ліквідаційною комісією УМВС України на Придніпровській залізниці про те, що на виконання постанов Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017 та Верховного Суду від 02.10.2019 у справі №808/2300/17, наказом № 10 о/с від 06.11.2017 було скасовано наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 10.07.2017 № 6 о/с в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці з 06 листопада 2015 року, та поновлено ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці з 06 листопада 2015 року.
Зазначений у попередньому абзаці наказ «по особовому складу» № 4 від 20.11.2019 за підписом Голови ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці було направлено поштою на адресу ОСОБА_1 супровідним листом № 219 від 20.11.2019, в якому проміж іншого було запропоновано ОСОБА_1 надати до ліквідаційної комісії трудову книжку для внесення відповідного запису, та роз'яснено щодо виплати грошового забезпечення за час вимушеного прогулу. Одночасно, вказаним супровідним листом на адресу ОСОБА_1 було направлено для підпису та повернення на адресу ліквідаційної комісії бланк офіційного попередження про наступне вивільнення на підставі наказу МВС України від 22.06.2015 № 741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» у зв'язку з скороченням посади, яку займав позивач. Зазначене Попередження про офіційне звільнення підписано особисто позивачем ОСОБА_1 29 листопада 2019 року.
Разом з тим, позивачем на ім'я Голови ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці надсилався рапорт від 28.10.2019 щодо працевлаштування в органах поліції, в якому посилаючись на п.36, п.38 і п.40 постанови Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 808/2300/17 позивач вимагав виконати вимоги п. 9 розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону «Про Національну поліцію», та враховувати його бажання проходити службу в поліції, вирішити питання про прийняття його на службу до поліції шляхом видання наказу про призначення на посаду, що заміщується поліцейськими, у підрозділах Національної поліції в Запорізькій області або будь-якому іншому органі (закладі, установі) поліції.
На вказане звернення позивача, листом ліквідаційної комісії № 220 від 20.11.2019 «Про розгляд рапорту», ОСОБА_1 був повідомлений про прийняті накази МВС України: №664 від 08.06.2015 «Про ліквідацію УМВС України на Придніпровській залізниці», № 431 від 14.04.2015 «Про заходи щодо реформування ОВС», № 741 від 22.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», якими саме і скорочено усі посади в УМВС України на Придніпровській залізниці, а також позивачу роз'яснювалося, що ліквідаційна комісія УМВС України на Придніпровській залізниці не наділена повноваженнями щодо його працевлаштування на посаду поліцейського, але ліквідаційною комісією направлені до МВС України і по місту Запоріжжя, в тому числі до ГУ НП в Запорізькій області запити про наявність вакантних посад з урахуванням рівня освіти, професійного досвіду та місця мешкання позивача, з чим позивача обіцяно ознайомити після надходження відповідних списків.
23 грудня 2019 року Ліквідаційною комісією УМВС України на Придніпровській залізниці, у складі: голови ліквідаційної комісії Волікова Т.А. і члена ліквідаційної комісії Попова Ю.В. було складено Акт, в якому зазначено, що на виконання постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 15.08.2017 і постанови Верховного Суду від 02.10.2019 по справі № 808/2300/17, ОСОБА_1 роз'яснено, що: наказ УМВС України на Придніпровській залізниці від 10.07.2017 № 6 ос в частині звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 ; (М-1483 86), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України н; Придніпровській залізниці, з 06 листопада 2015 року, скасований; відповідно до п. 5 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», визнано таким, що втрати чинність Закон України «Про міліцію» з 07 листопада 2015 року; постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС» всі територіальні органи МВС були ліквідовані, в тому числі УМВС України на залізницях; у зв'язку з ліквідацією органів внутрішніх справ України Міністерства внутрішніх справ України перетворилось на цивільне відомство і в ньому скорочено всі атестовані посади. Отже, керівництво МВС України ліквідаційна комісія УМВС України на Придніпровській залізниці позбавлені можливості запропонувати ОСОБА_1 посаду атестованого працівник міліції, як в центральному апарату Міністерства внутрішніх справ, так і територіальних органах МВС України; керівництво МВС України і ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці не наділено компетенцією щодо призначення особи на посади в органах Національної поліції України. Призначення на посади поліцейських відбувається відповідно до вимог Закону України «Про Національну поліцію України». При цьому, рішення щодо призначення особи на посади поліцейського є виключною компетенцією Голови Національної поліції України (керівника територіального органу поліції).
Також у вказаному Акті роз'яснено, що відповідно до вимог Закону України «Про державну службу» вступ на державну службу здійснюється шляхом призначення громадянина України на посаду державної служби за результатами конкурсу. Прийняття громадян України на посади державно служби без проведення конкурсу забороняється, крім випадків, передбачених цим Законом, у зв'язку з чим зазначено, що ОСОБА_1 запропонувати вакантну посаду державного службовця для подальшого проходження служби в МВС України чи в територіальних органах МВС без проходження відповідного конкурсу не має правових підстав.
Разом з тим, в цьому ж Акті ОСОБА_1 запропоновано наявні вакантні посади надані Запорізьким обласним центром зайнятості: «Концерн «Міські теплові мережі» - юрисконсульт»; «ЛДП «Радіоприлад» - юрисконсульт, заступник начальника юридичної відділу»; «управління патрульної поліції - патрульний поліцейський»; а також вакантні посади надані Головним управлінням Національної поліції в Запорізькій області: «оперуповноважений»; «слідчий»; «дільничний інспектор поліції»; «інспектор з ювенальної превенції». ОСОБА_1 , ознайомився з зазначеним Актом 03 січня 2020 року та підписав його, зробивши власноручно запис: «не погодився», а в графі запис «прошу вирішити питання щодо переводу на будь-яку посаду до ГУНП в Запорізькій області. До акту додається лист з відповідним проханням».
Після ознайомлення 03 січня 2020 року з Актом від 23.12.2019 (в якому запропоновано вакантні посади), ОСОБА_1 не подавався рапорт (заява) до ГУНП в Запорізькій області про бажання вступити на службу в поліції та про намір зайняття одну із запропонованих ліквідаційною комісією УМВС України на Придніпровській залізниці в Акті від 23.12.2019 вакантних посад, не подавав заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади з зазначенням про надання згоди на проведення спеціальної перевірки відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» і на обробку персональних даних відповідно до Закону України «Про захист персональних даних», також як і не подавав інших документів за переліком, передбачених ст. 54 Закону «Про Національну поліцію» (копії паспорта громадянина України, копії документів про освіту; особової картки визначеного зразка, автобіографії та фотографії розміром і в кількості, визначених Типовим порядком проведення конкурсу; декларацію, визначену Законом України «Про запобігання корупції»; копію трудової книжки; медичної довідки про стан здоров'я; копії військового квитка або посвідчення особи військовослужбовця).
З урахуванням наведених у попередньому абзаці обставин, Головою ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці 29 січня 2020 року було прийнято наказ № 1 о/с «по особовому складу», яким згідно з Положеннями №114, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» було звільнено у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, з 29 січня 2020 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі №280/1299/20 задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 у повному обсязі: визнано протиправним та скасовано наказ УМВС України на Придніпровській залізниці №1о/с від 29.01.2020 «По особовому складу» щодо звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386) за п.64 "г" (через скорочення штатів) згідно з Положенням №114, відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про національну поліцію» з 29 січня 2020 року, а також зобов'язано УМВС України на Придніпровській залізниці поновити старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386) на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці з 29 січня 2020 року та виплатити на його користь грошове забезпечення (заробітну плату) за період з 20 листопада 2019 року по 29 січня 2020 року в розмірі 24034,45 грн. і середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 січня 2020 року по день поновлення на роботі з розрахунку виплати за кожен календарний день. Крім того, визнав з необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці та стягнення на його користь з УМВС України на Придніпровській залізниці грошове забезпечення у межах суми стягнення за один місяць.
Зазначені обставини встановлені постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №280/1299/19, якою задоволено апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2020 скасовано. У задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України на Придніпровській залізниці №1о/с від 29.01.2020 щодо звільнення у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, з 29 січня 2020 року про поновлення на посаді інспектора слідчого лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці з 29 січня 2020 року та стягнення грошового забезпечення, середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено у повному обсязі.
Суд зазначає, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 4 статті 78 КАС України).
Разом із цим, судом також встановлено, що на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 02.06.2020 по справі №280/1299/20 наказом УМВС України на Придніпровській залізниці від 24.06. 2020 № 3 о/с наказ УМВС від 29.01.2020 № 1 о/с щодо звільнення старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці з 29 січня 2020 року, був скасований, позивач поновлений на посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя УМВС України на Придніпровській залізниці з 29 січня 2020 року.
Копія наказу УМВС України на Придніпровській залізниці від 24.06.2020 № 3 о/с була направлена на адресу відповідача супровідним листом від 24.06.2020 № 120 та отримано позивачем 26 червня 2020 року, що підтверджується копією фіскального чеку від 24.06.2020 та даними з офіційного сайту Укрпошти щодо трекінгу відправлення 4903816321004. Зазначеним супровідним листом від 24.06.2020 № 120 також було направлено попередження про скорочення посади.
Крім того, 24 червня 2020 року на особистий телефон ОСОБА_1 НОМЕР_1 об 11 год. 21 хв. був зроблений дзвінок, у якому запропоновано прибути до ліквідаційної комісії у найкоротший термін в робочі дні для ознайомлення з копією наказу, внесення змін в трудову книжку та вирішення питання подальших трудових відносин, про що свідчить зміст телефонограми від 24.06.2020 № 119.
24 червня 2020 року з метою виконання закону в частині перевірки можливості подальшого використання на службі позивача УМВС України на Придніпровській залізниці направлені запити до Головного управління Національної поліції в Запорізькі області (лист №124), МВС України (лист №121) та Запорізького обласного центру зайнятості (лист №122) про наявність вакантних посад з урахуванням послужного списку ОСОБА_1 та його місця проживання.
Так, листом від 08.07.2020 №3195/107/3/01-20 (вх. відповідача №119 від 28.07.2020) Управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Запорізькі області повідомило, що працевлаштування на службі в поліції можливе лише за умови успішного проходження усіх етапів конкурсного відбору, передбачених наказом МВС України від 25.12.2015 №1621 та ст. 47-57 Закону України «Про Національну поліцію».
Запорізький обласний центр зайнятості у листі від 15.07.2020 №2071/01-22 (вх. відповідача №120 від 28.07.2020) зазначив, що станом на 15.07.2020 вакансії, які б відповідали професійному досвіду гр. ОСОБА_1 в Запорізькому міському центрі зайнятості відсутні.
Також, 13 серпня 2020 року Ліквідаційна комісія УМВС України на Придніпровській залізниці направила на адресу позивача лист від 10.08.2020 №167, в якому просила повернути раніше направлений бланк попередження про наступне вивільнення, копію наказу від 24.06.2020 №3 о/с з підписом про ознайомлення та надати трудову книжку для внесення відповідних змін, який позивачу вручений 18 серпня 2020 року (копія фіскального чеку, дані офіційного сайту Укрпошти щодо відстеження трекінгу відправлення 4903816368345 долучені відповідачем до матеріалів справи).
Оскільки протягом двох місяців з моменту попередження про скорочення ОСОБА_1 жодного наміру продовжити службу не виявив, на неодноразові телефонні нагадування не з'явився, трудову книжку не надав, наказом УМВС України на Придніпровській залізниці № 4 о/с від 28.08.2020 старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя звільнили з ОВС за п. 64 «г» (через скорочення штатів) Положення №114.
Копія вказаного наказу направлена на адресу позивача супровідним листом від 01.09.2020 № 178 та отримано позивачем 09 вересня 2020 року, що підтверджується копією фіскального чеку від 07.09.2020 та даними з офіційного сайту Укрпошти щодо трекінгу відправлення 4903816404732.
Не погоджуючись з наказом про звільнення, вважаючи його протиправним, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.
Проаналізувавши наявні матеріали та фактичні обставини справи, дослідивши і оцінивши надані докази в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги є такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» (далі - Закону №580-VIІI) національна поліція України - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку. Діяльність поліції спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через Міністра внутрішніх справ України згідно із законом.
Згідно з пунктом 1 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 580-VIІI, цей Закон набирає чинності через три місяці з дня, наступного за днем його опублікування.
У силу пункту 8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI, з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.
06 серпня 2015 року Закон № 580-VIІI опубліковано в газеті «Голос України» №141-142.
За приписами пунктів 9,10,11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 580-VIІI, працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції; посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції; працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.
Аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що працівник міліції, посада якого скорочена, може бути прийнятий на службу до поліції, за умови його відповідності вимогам до поліцейських, одним із двох способів: шляхом видання наказу про призначення за його згодою або шляхом проходження конкурсу.
У першому випадку формою волевиявлення особи є надання згоди на призначення на посаду. При цьому, наданню згоди повинна передувати пропозиція щодо призначення на відповідну посаду, тобто ініціатива керівництва. Згода особи є відповіддю на цю ініціативу, а наслідком згоди є призначення особи на посаду відповідно до узгодженої пропозиції. Отже, особа, попереджена про звільнення за скороченням штатів, у цьому випадку не має можливості виявити ініціативу і своє волевиявлення здійснює шляхом згоди на ініціативу керівництва.
Така ініціатива є обов'язковою, оскільки без неї не може бути виявлено наявність чи відсутність можливості подальшого використання особи на службі відповідно до підпункту «г» пункту 64 Положення №114.
У другому випадку необхідна ініціатива особи щодо участі в конкурсі. Спосіб виявлення такої ініціативи визначається порядком проведення конкурсу та може мати форму письмової заяви (рапорту).
В аспекті спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу на те, що лише якщо особа відмовилася від усіх пропозицій щодо зайняття певних посад і не подала заяви (рапорту) про участь в конкурсі на зайняття певної посади, виникають підстави для застосування пункту 10 розділу XI Закону № 580-VІІІ щодо звільнення особи за скороченням штатів.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 22.11.2019 у справі № 825/3636/15-а, що враховується судом відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.
Поряд з вказаним, відповідно до пункту 62 Положення № 114, звільнення осіб рядового і начальницького складу зі служби провадиться: а) у запас Збройних Сил (з постановкою на військовий облік), якщо звільнені особи не досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають військові звання і за станом здоров'я придатні до військової служби; б) у відставку, якщо звільнені особи досягли граничного віку, встановленого Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» для перебування в запасі осіб, які мають відповідні військові звання або визнані військово-лікарськими комісіями непридатними за станом здоров'я до військової служби (із зняттям з військового обліку).
Відповідно до пункту 64 «г» Положення № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів, при відсутності можливості подальшого використання на службі.
Також, приписами пункту 1 частини 1, частиною 2 статті 40 Кодексу законів про працю України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.
Звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.
Згідно зі статтею 49-2 Кодексу Законів про працю України, про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.
Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України «Про зайнятість населення», власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.
З зазначених правових приписів вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці (скорочення чисельності або штату працівників) зобов'язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації.
Щодо посилання позивача на правову позицію Верховного Суду України, сформульовану в постановах від 04.03.2014 (справа № 21-8а14), від 27.05.2014 (справа № 21-108а14), від 28.10.2014 (справа №21-484а14), згідно з якою ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови. У разі ж покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію. Таким чином, встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи. Вказана правова позиція також відповідає правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 27.11.2019 у справі № 821/3724/15-а, від 08.04.2020 у справі №804/16489/15, від 23.04.2020 у справі №822/880/16, від 06.05.2020 у справі №821/3731/15-а, суд виходить з такого.
Як свідчать встановлені обставини справи, спір між ОСОБА_1 та УМВС України на Придніпровській залізниці виник з приводу звільнення позивача з посади інспектора слідчого відділення лінійного відділу міліції УМВС України на Придніпровській залізниці. При цьому, питання правомірності наказів про звільнення через скорочення штатів, що приймалися відповідачем по справі в особі Комісії з ліквідації Управління МВС України на Придніпровській залізниці створеної наказом міністра МВС України від 08.06.2015 № 664, також як і вимоги позивача про поновлення на посаді, з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, вирішуються в судовому порядку з 2015 року, тобто, протягом вже більше п'яти років.
Визначальною підставою спору з приводу звільнення позивача з посади органів внутрішніх справ слугувало реформування системи Міністерства внутрішніх справ, що впроваджена була Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.10.2014 № 1118-р «Питання реформування органів внутрішніх справ України», яким схвалено розроблену Міністерством внутрішніх справ Стратегію розвитку органів внутрішніх справ України та Концепцію першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ, основним завданням якої є оптимізація структури МВС, який є цивільним політичним органом управління ряду окремих служб, до складу якого входять Національна поліція, Національна гвардія, прикордонна та міграційна служби, служба з надзвичайних ситуацій та інші служби (у разі їх утворення), що на державному рівні забезпечить їх діяльність і взаємодію між собою для виконання покладених на них завдань.
Ліквідація УМВС України на Придніпровській залізниці було розпочато наказом Міністра МВС України №664 від 08.06.2015, винесеним відповідно до Закону «Про центральні органи виконавчої влади», Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», статей 104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, пункту 11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 № 401, та на виконання вимог Закону «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ» Наказом.
А саме, пунктом 1 наказу Міністра МВС України №664 від 08.06.2015 вирішено: ліквідувати УМВС України на Придніпровській залізниці; пунктом 2 цього Наказу: створено комісію з ліквідації УМВС України на Придніпровській залізниці та затверджено склад цієї комісії; а пунктом 3 цього Наказу: голову комісії з ліквідації УМВС України на Придніпровській залізниці зобов'язано вжити вичерпних заходів, передбачених законодавством щодо ліквідації УМВС України на Придніпровській залізниці як юридичної особи.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №741 від 22.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», відповідно до наказу МВС від 14.04.2015 № 431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ» та з метою оптимізації структури та штатної чисельності органів внутрішніх справ, було затверджено Перелік змін у штатах МВС, відповідно до якого скорочено 137 посад в УМВС України на Придніпровській залізниці та 110 посад у Лінійному відділі на станції Запоріжжя. Тобто, зазначеним наказом було скорочено усі без виключення посади.
Наказом Голови комісії з ліквідації т.в.о. начальника УМВС України на Придніпровській залізниці №138 від 30.06.2015 «Про організаційно-штатні зміни в УМВС» було оголошено перелік змін у штатах УМВС та здійснено заходи для приведення в дію змін щодо оптимізації структури та штатної чисельності органів внутрішніх справ. А саме, пунктом першим: оголошено перелік змін у штатах УМВС, а пунктом другим ВКЗ УМВС зобов'язано: невідкладно здійснити заходи передбачені статтею 49-2КЗпП; скласти списки працівників, які перебувають на штатних посадах у підрозділах, що ліквідуються, і які перебувають у відпустках по догляду за дитиною; попередити про наступне вивільнення кожного працівника персонально під підпис не пізніше, як за два місяця до звільнення; відповідно до ст.50 Закону «Про зайнятість населення» подати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв'язку з ліквідацією УМВС; здійснити заходи з відрядження (переведення) працівників, посади яких скорочені, за їх згодою та при наявності відповідних запитів, до інших органів внутрішніх справ (органів державної влади, установ, підприємств та організацій); вирішити питання про надання у найкоротші терміни відпусток та направлень для проходження обстеження військово-лікарською комісією працівникам, які підлягають звільненню з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; а також здійснити заходи зі звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів з дотриманням відповідних пільг та компенсацій, видати належно оформлені трудові книжки, відповідні витяги з наказів про звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 № 730 вирішено утворити як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, та ліквідувати як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ згідно з додатком 2, до переліку якого входить також УМВС України на Придніпровській залізниці.
Наказом МВС України від 06.11.2015 № 1389 «Про затвердження Структури апарату Міністерства внутрішніх справ України» відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» було затверджено структуру апарату МВС України, і з 06 листопада 2015 року в Міністерстві внутрішніх справ України відповідно до статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» було скасовано (скорочено) всі посади атестованих співробітників міліції та введено посади державних службовців, а згідно до Закону України «Про Національну поліції» на території України починаючи з 07 листопада 2015 року припинено фінансування органів внутрішніх справ з державного бюджету.
Тобто, законодавцем визначено здійснення процедури ліквідації відповідача, тим самим суб'єктом, який і утворив дане управління (це є МВС України), а початок такої процедури настав з моменту видачі нормативно-правового акту, в якому прописані підстави для ліквідації, склад ліквідаційної комісії та її повноваження, а тому сам факт не виключення на сьогоднішній день з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відповідача по справі, який перебуває на стадії припинення, не наділяє Ліквідаційну комісію УМВС України на Придніпровській залізниці повноваженнями відновлювати (скорочений раніше) штат посад атестованих співробітників міліції цієї установи, і працевлаштовувати на такі посади поновлених за рішенням суду працівників. Відповідач в свою чергу, покладений на нього чинним законодавством обов'язок щодо поновлення на роботі згідно з судовим рішенням та нарахування і виплати відповідних сум виконав.
Отже, у даному спірному випадку, беззаперечно встановленим є факт ліквідації органів внутрішніх справ (міліції), які мали статус юридичних осіб публічного права, та в якому скорочено уся сукупність установлених штатним розписом посад атестованих співробітників міліції, що відбулося згідно Закону №580-VIII та відповідних розпорядчих актів органів державної влади, в яких наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій міліції.
Так, орган міліції згідно зі статтею 1 Закону «Про міліцію» визначений був як державний озброєний орган виконавчої влади, завданням якого відповідно до статті 2 Закону «Про міліцію» було: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам. Разом з тим, на відміну від завдань і функціонального призначення ліквідованих органів міліції, Національна поліція України (поліція) визначена вже як державний правоохоронний орган, концептуальними завданнями якого є: співпраця, комунікація, надання сервісних послуг, а основними завданням є служити і захищати (статті 1, 2 Закону №580-VІІІ).
Наведені вище відмінності по завданням, що покладалися на органи міліції та тих, що визначені Законом №580-VIII для Національної поліції, у сукупності із суттєвими змінами загальної системи поліції, її вертикалі та підпорядкування, а також зміною порядку відбору на службу до поліції на підставі конкурсу, фінансування поліції та громадського контролю за її діяльністю, суд не вбачає підстав вважати повноваження ліквідованих органів міліції такими, що є тотожними (аналогічними) для новостворенних органів Національної поліції України. Заслуговує на увагу також той факт, що Законом №580- VIII не передбачено утворення в загальній системі поліції конкретної юридичної особи публічного права замість ліквідованого УМВС України на Придніпровській залізниці, яке входило до структури МВС України (стаття 7 Закону «Про міліцію»), а виконання функціональних повноважень ліквідованого УМВС України на Придніпровській залізниці «діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки» не покладалося на будь-який із перелічених у статті 13 Закону №580-VІІІ територіальних органів поліції
На думку суду, постанова Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №280/1299/19 є преюдиційною у частині зазначених висновків та встановлених обставин, відповідно не потребує доказування. При цьому, суд зауважує, що в матеріалах судової справи відсутні докази, які б спростовували наведені висновки суду.
Так, за матеріалами вказаної адміністративної справи було встановлено, що будучи обізнаним з приписами пункту 8 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ стосовно того, що «з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів», ОСОБА_1 своїм правом, передбаченим Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №580-VІІІ не скористався, та протягом трьох місяців з дня публікації цього Закону (пункт 10) і відповідної заяви не надавав.
Судом не було встановлено будь-яких доказів про виявлене ОСОБА_1 бажання вступити на службу в поліції шляхом його звернення до атестаційної комісії (протягом 2015 року), хоча пунктом 9 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580-VІІІ чітко було встановлено, що працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції.
В подальшому, тобто, протягом 2016-2020 років, позивач також не звертався до ГУНП в Запорізькій області чи до поліцейської комісії з відповідними заявами, а до участі у цій справі, також як і по справам за раніше розглянутими позовами ОСОБА_1 , ні ГУНП в Запорізькій області, ні інші особи, до повноважень яких входить розгляд питань з приводу прийняття на службу в поліцію, позивачем не залучалися, хоча відповідно до вимог статті 47 та статті 48 Закону №580-VІІІ призначення на посади поліцейських здійснюється за відповідними наказами посадових осіб органів (закладів, установ) поліції, і тільки за умови відповідності особи вимогам, визначеним ст.49 Закону №580-VІІІ, а також за наявності спеціальної перевірки та перевірки стану здоров'я, рівня фізичної і психофізіологічної підготовки особи, яка претендує на службу в поліції (статті 50 Закону №580-VІІІ).
Тобто, навіть враховуючи закінчення 06 листопада 2015 року тримісячного строку вираження волевиявлення щодо продовження служби у поліції, позивач не скористався своїм правом та не виявив свого бажання проходити службу у поліції шляхом звернення до відповідних органів Національної поліції України, хоча позивач мав таку можливість у період після ухвалення судами рішень по справам №808/7220/15, № 808/2924/16, № 808/2300/17, №280/1299/20 та в період дії прийнятих відповідачем відповідних наказів щодо поновлення на службі згідно з судовими рішеннями. Зазначене, що у сукупності з правилами визначення критерій придатності до служби, встановленими статтями 51-55, статті 57 Закону №580-VІІІ і Типовим порядком, затвердженим наказом МВС України 25.12.2015 № 1631 та Інструкцією, затвердженою наказом МВС України від 17.11.2015 № 1465, вказує про відсутність на теперішній час підстав для застосування до позивача положень пункту 9 Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580-VІІІ для цілей продовження його служби у поліції (працевлаштування до поліції), а також свідчить про правомірність застосування відповідачем до ОСОБА_1 положень пункту 10 зазначеного розділу Закону №580-VІІІ, який чітко вказує на те, що працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів, і указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ, а відповідно до пункту 11 зазначеного розділу Закону №580-VІІІ встановлено, що перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.
За наведених вище правил, суд вважає, що правова позиція Верховного Суд України у згаданих вище по тексту справах № 21-8а14, № 21-108а14, №21-484а14, не може бути беззаперечно застосована до спірних у цій справі правовідносин. При цьому, суд наголошує, що прийняття на службу у поліцію є правом відповідного органу поліції та не імперативним обов'язком, ці органи користуються в обумовлених законом рамках розсудом вирішення даних питань, а Ліквідаційна комісія УМВС України на Придніпровській залізниці свою чергу, не може бути зобов'язана, як роботодавець (держава), працевлаштувати ОСОБА_1 до органів поліції, як працівника ліквідованої установи МВС, оскільки відповідач по справі не наділений повноваженнями по працевлаштуванню до органів поліції, в тому числі і шляхом переведення зі служби з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України н; Придніпровській залізниці до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.
Вирішуючи питання правомірність підстави звільнення ОСОБА_1 з посади інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) за пунктом 64 «г» (через скорочення штатів), як це визначено у оскаржуваному по цій справі наказі Голови ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці від 28.08.2020 № 4 о/с «По особовому складу», суд враховує, що у сукупності визначеними нормами Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 580-VІІІ трьома підставами для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі, що відповідає правовій позиції Верховного суду, висловленій у постанові від 20.09.2018 у справі №815/497/16.
З матеріалів справи вбачається, що після винесення Головою Ліквідаційної комісії наказу по особовому складу від 24.06.2020 №3 о/с про поновлення позивача на посаді з 29 січня 2020 року, позивач був 26 червня 2020 року офіційно попереджений про скорочення його посади та необхідність прибути до ліквідаційної комісії для вирішення питання подальших трудових відносин, але у період з 24 червня 2020 року до цього часу до місця проходження служби не з'являвся, оригінал трудової книжки для внесення відповідних записів до Управління МВС України на Придніпровській залізниці ним не надано, будь-яких дій, встановлених Законом № 580-VІІІ, позивач не вживав, зокрема безпосередньо до ГУ НП в Запорізькій області не звертався, документів за встановлених Законом № 580-VІІІ переліком не подавав, медобстеження та спеціальну перевірку не проходив, незважаючи на неодноразові роз'яснення йому відповідачем чинного порядку вступу до служби в поліцію.
При цьому, судом встановлено також, що після ліквідації УМВС України на Придніпровській залізниці в штатному розкладі вказаної установи відсутні посади поліцейських, які б могли бути запропоновані працівнику, а тому у Ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці була відсутня можливість подальшого використання на службі старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386) по посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя.
Ураховуючи викладене, в тому числі: попередження позивача про майбутнє звільнення за скороченням штатів, невиявлення останнім бажання проходити службу у поліції, та неможливість подальшого використання позивача на службі по посаді інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно звільнено ОСОБА_1 у запас Збройних Сил за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про Національну поліцію» з 28 серпня 2020 року, а тому позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування наказу УМВС України на Придніпровській залізниці №4 о/с від 28.08.2020 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог та їх обґрунтування, системного аналізу положень законодавства, оцінки поданих сторонами доказів і всіх обставин справи в їх сукупності, суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині вимог позивача про поновлення його на посаді та зобов'язання відповідача виплатити на його користь грошового забезпечення (заробітну плату) за період з 24.06.2020 по 28.08.2020 і середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 29.08.2020 по день поновлення на роботі, оскільки такі вимоги є похідними від вимоги про скасування наказу.
При ухваленні рішення судом враховано, що постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 12.11.2020 у справі №280/1299/19 визнано законною підставою для прийняття відповідачем наказу про звільнення ОСОБА_1 за пунктом 64 "г" (через скорочення штатів) відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України «Про національну поліцію» з 29 січня 2020 року, у зв'язку із чим відмовлено у задоволені адміністративного позову про визнання протиправним та скасування наказу УМВС України на Придніпровській залізниці №1о/с від 29.01.2020 щодо звільнення у запас Збройних сил (з постановленням на військовий облік) старшого лейтенанта міліції ОСОБА_1 (М-148386), інспектора слідчого відділення лінійного відділу на станції Запоріжжя, з 29 січня 2020 року про поновлення на посаді інспектора слідчого лінійного відділу на станції Запоріжжя Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці з 29 січня 2020 року та стягнення грошового забезпечення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у повному обсязі.
Крім того, судом встановлено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_2 від 25.03.2020 № 79, наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 25.03.2020 року № 48-РС солдат військової служби за контрактом ОСОБА_1 прийнятий на військову службу за контрактом, призначений на посаду старшого хіміка взводу радіаційного, хімічного, біологічного захисту військової частини, укладено контракт на 3 роки, що прибув з Комунарського районного військового комісаріату міста Запоріжжя для подальшого проходження служби з 25 березня 2020 року.
Згідно з довідкою військової частини НОМЕР_2 від 22.12.2020 № 2845 старший солдат ОСОБА_1 перебуває на військовій службі з 25 березня 2020 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з частинами 1 та 4 статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, діяв у межах повноважень, наданих йому законодавством та довів правомірність прийнятого рішення, а тому у задоволенні позову слід відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України, з огляду на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позовних вимог та за відсутності доказів понесення відповідачем судових витрат, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 241, 243-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці (49038, м. Дніпро, пр. Д. Яворницького, буд. 108) про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити.
Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення в повному обсязі складено та підписано 23.04.2021.
Суддя Ю.П. Бойченко