21 квітня 2021 року Справа № 280/2463/21
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Семененко М.О., перевіривши матеріали позовної заяви
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (69035, м.Запоріжжя, вул.Лермонтова, буд.14; код ЄДРПОУ 37573822)
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району (далі - відповідач), в якій позивач просить суд:
1) визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення позивачу перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги «до 5 травня» за 2019 і 2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
2) зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу «до 5 травня» за 2019 і 2020 роки у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги.
Ухвалою суду від 05.04.2021 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів від дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом подання заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами в частині правомірності розміру виплаченої Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району разової грошової допомоги до 05 травня у 2019 році, із зазначенням причин та доказів поважності його пропуску.
16.05.2021 позивачем подано заяву, у якій просить вважати строки звернення до адміністративного суду позивачем не пропущеними та відкрити провадження у справі. В обґрунтування заяви наголошено на тому, що незважаючи на прийняття рішення Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 та на вимогу позивача здійснити перерахунок одноразової грошової допомоги, відповідач листом №Г-0379-п від 09.03.2021 відмовив у здійсненні перерахунку, чим продовжує бездіяти. Бездіяльність є триваючим правопорушенням, яке не має моменту вчинення та існує до початку дій, які б свідчили про її припинення. Позивач не погоджується з бездіяльністю відповідача, яка виразилась у неперерахунку та недоплаті одноразової грошової допомоги до 5 травня 2020 року, тобто правовідносини, з якими позивач пов'язує порушення свого права, є триваючими і продовжується на момент подання адміністративного позову до суду.
Розглянувши вищевказану заяву позивача, суд зазначає таке.
Згідно з частиною 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, строк звернення до суду обчислюється з дати, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги, - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована, а тому перебіг строку звернення позивача до суду слід обраховувати з 30 вересня відповідного року, в якому здійснюється виплата допомоги.
Аналогічна позиція щодо строків звернення до суду з адміністративними позовом у справах цієї категорії висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.05.2018 у справі №389/1042/17 (2-а/389/47/17) (провадження №К/9901/18757/18) від 06.02.2018 у справі № 607/7919/17 (К/9901/1172/17) та від 07.03.2018 у справі №664/51/17 (К/9901/30405/18).
Спірні правовідносини, крім іншого, стосуються розміру виплаченої позивачу допомоги до 05 травня у 2019 році.
Позовні вимоги в цій частині обгрунтовані тим, що рішенням Конституційного Суду України від 27 лютого 2020 року №3-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Таким чином, оскільки підставою для звернення до суду з даним позовом в частині виплати щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2019 році стало прийняття Конституційним Судом України рішення від 27 лютого 2020 року №3-р/2020, саме з прийняттям такого рішення розпочався строк звернення до суду з даним позовом в цій частині.
Враховуючи, що рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 прийнято 27 лютого 2020 року, граничним строком звернення до суду з даним позовом у вказаній частині позову є 28 серпня 2020 року.
Позивач звернувся до суду з даним позовом 29 березня 2021 року, а тому позов у даній частині подано з пропуском шестимісячного строку звернення, визначеного частиною 2 статті 122 КАС України.
У поданій заяві позивач посилається на триваючу бездіяльність відповідача щодо не виплати разової грошової допомоги у повному обсязі.
Слід зазначити, що триваюче правопорушення - це проступок, пов'язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов'язків, передбачених законом. Тобто, триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час і увесь час винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов'язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану за якого об'єктивно існує цей обов'язок, виконанням обов'язку відповідним суб'єктом або припиненням дії відповідної норми закону.
З матеріалів позовної заяви слідує, що позивачу виплачено грошову допомогу до 5 травня 2019 року, однак останній з посиланням на рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27 лютого 2020 року вважає, що таку виплату йому здійснено у меншому розмірі ніж передбачено законом.
Слід зазначити, що незгода позивача з розміром виплаченої одноразової грошової допомоги у 2019 році, на підставі рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27 лютого 2020 року, якого не існувало на час виплати спірної допомоги, фактично свідчить про те, що позивач не погоджується з діями відповідача щодо виплати допомоги у меншому розмірі, а не з бездіяльністю відповідача.
Згідно резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №3-р/2020 від 27 лютого 2020 року окреме положення пункту 26 розділу VI „Прикінцеві та перехідні положення“ Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України „Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту“ (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 45, ст. 425) застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
При цьому, вказаним рішенням не зобов'язано суб'єктів владних повноважень здійснювати перерахунок та виплату соціальних виплат за минулі періоди у зв'язку з визнанням неконституційним окремого положення пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України.
Таким чином у спірних правовідносинах відсутнє триваюче правопорушення.
Крім того, позивач звернувся до відповідача за виплатою недоплаченої суми грошової допомоги до 5 травня, у тому числі за 2019 рік, на підставі заяви від 25.02.2021, тобто після спливу строку звернення до суду з даним позовом в частині позовних вимог щодо нарахування та виплати допомоги до 05 травня у 2019 році.
На усунення недоліків позовної заяви ухвалою суду було визначено необхідність подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду з позовними вимогами в частині правомірності розміру виплаченої Управлінням соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району разової грошової допомоги до 05 травня у 2019 році, із зазначенням причин та доказів поважності його пропуску, однак позивачем не подано таку заяву.
Слід зазначити, що суд може встановити наявність підстав для поновлення строку звернення до суду виключно з ініціативи та в межах наведених доводів особи, яка подала позовну заяву. При цьому поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише такі, підтверджені належними доказами, обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звертається до суду, та пов'язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово констатував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя та дотримання принципу юридичної визначеності та, що сторони провадження повинні мати право очікувати застосування вищезазначених норм. Принцип юридичної визначеності застосовується не тільки щодо сторін провадження, а й до національних судів (рішення від 21 жовтня 2010 року у справі Дія-97 проти України, п. 47).
Не заперечуючи наявності дискреційних повноважень у національних судів щодо вирішення питання про поновлення строку на звернення до суду, апеляційне чи касаційне оскарження, Європейський суд з прав людини підкреслює, що останні повинні визначити, чи виправдовують підстави для подібного продовження строків втручання у принцип res judicata, особливо коли національне законодавство не обмежує межі розсуду суду ні в тривалості, ні в підставах для визначеності подовжених строків (рішення від 10 травня 2012 року у справі Безруков проти Росії, п. 34).
Тільки наявність об'єктивних перешкод для своєчасної реалізації права на звернення до суду у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про поважність причин пропуску такого строку (див., наприклад, рішення від 7 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії, п. 109).
Оскільки позивачем не подано заяви про поновлення строку звернення до суду з даним позовом із заначенням причин поважності причин його пропуску, та не надано доказів існування перешкод, які б заважали йому звернутись за захистом порушеного права у спірних правовідносинах в межах строку звернення до суду, установленого процесуальним законом, у суду відсутні підстави для поновлення строку звернення до суду.
Таким чином, позивачем не було усунуто усі недоліки позовної заяви у спосіб та у строк, визначений ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 квітня 2021 року.
Відповідно до п.1 ч.4 ст.169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Оскільки позивачем, у встановлений судом строк не було усунуто всі недоліки позовної зави, зазначені в ухвалі Запорізького окружного адміністративного суду від 22.06.2020, позовна заява ОСОБА_1 в частині визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не здійснення позивачу перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком та зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2019 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги, підлягає поверненню позивачеві.
Керуючись статтями 169, 241, 248, 256, 294 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог про:
визнання протиправною бездіяльності Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району щодо не здійснення ОСОБА_1 перерахунку та виплати щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2019 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком;
зобов'язання Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Вознесенівському району нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2019 рік у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком з урахуванням попередньо виплаченої суми такої допомоги
- повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви в частині позовних вимог надіслати позивачу.
Роз'яснити позивачеві, що повернення позовної заяви, згідно частиною восьмою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, не позбавляє його права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.
Повне судове рішення складено 21.04.2021.
Суддя М.О. Семененко