09 березня 2021 року Справа № 280/8002/20 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді Максименко Л.Я.
за участю секретаря судового засідання Биховської А.П.
позивача - ОСОБА_1
представників відповідача - не прибув
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 )
про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_2 (далі - відповідач), в якій просить суд:
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги після укладення нею першого контракту у розмірі 9 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 13.05.2015 року;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу після укладення нею першого контракту у розмірі 9 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 13.05.2015 року; -
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при народжені її дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі місячного грошового забезпечення Позивача;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при народжені її дитини - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі місячного грошового забезпечення Позивача;
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсації за оплату відвідування її дитиною - ОСОБА_2 дошкільного навчального закладу;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію за оплату відвідування її дитиною - ОСОБА_2 дошкільного навчального закладу;
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсації за речове майно та парадну форму Позивача за період з 13.05.2015 по 15.05.2020;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію за речове майно та парадну форму Позивача за період з 13.05.2015 по 15.05.2020;
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошової компенсації у зв'язку із виконанням нею службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні в період за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки в районі виконання завдань операцій Об'єднаних сил;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію у зв'язку із виконанням нею службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні в період за 2016, 2017, 2018, 2019, 2020 роки в районі виконання завдань операцій Об'єднаних сил;
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошової компенсації за не використану соціальну відпустку, відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» як одинокій матері за період з 16.06.2016р. по 15.05.2020р;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за не використану соціальну відпустку, відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» як одинокій матері за період з 16.06.2016р. по 15.05.2020р;
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошової компенсації на піднайом (найом) житла за 2017, 2018, 2019, 2020 роки;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) грошову компенсацію на піднайом (найом) житла за 2017,2018, 2019,2020 роки;
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексації на грошове забезпечення протягом з 13.05.2015р. по 15.05.2020 р;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) індексацію на грошове забезпечення протягом з 13.05.2015р. по 15.05.2020 р;
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у не здійсненні перерахунку розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) отримувала під час проходження військової служби;
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) у не здійсненні виплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити перерахунок розміру одноразової грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, яку ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) отримувала під час проходження військової служби, а також зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) здійснити виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди та здійснити виплату ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недоплачену частину одноразової грошової допомоги при звільненні;
-визнати противоправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) щодо невиплати ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсації на оплату Контракту №526/ВП-19/20 від 09.09.2019р. про військову підготовку позивача у військовому навчальному підрозділі - кафедра військової підготовки Національного університету «Запорізька політехніка» за програмою офіцер запасу в сумі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень;
-зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 (код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) компенсацію на оплату Контракту №526/ВП-19/20 від 09.09.2019р. про військову підготовку позивача у військовому навчальному підрозділі - кафедра військової підготовки Національного університету «Запорізька політехніка» за програмою офіцер запасу в сумі 22000 (двадцять дві тисячі) гривень.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що з 13.05.2015 року, на підставі контракту про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України позивач прийнята на військову службу у Військову частину НОМЕР_2 .
У зв'язку із закінченням контракту 15 травня 2020 року позивача було звільнено у запас наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 14.05.2020р. №31-РС. Проте відповідачем, як стверджує позивач не були виплачені певні грошові компенсації та відшкодування. Просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Відповідач позовну заяву не визнав. 30.11.2020 до суду надійшов відзив вх. № 58141 в якому зазначено, що ОСОБА_1 призивалась на службу за контрактом в 2015 році (до набрання чинності нормою, яка передбачає вказану виплату), а відтак вона не набула право на отримання одноразової грошової допомоги після укладення нею першого контракту у розмірі 9 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Стосовно виплат матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань зазначає, що даний вид виплати не є обов'язковим, розглядається звернення про дану виплату згідно рапорту військовослужбовця з вказанням підстав для чого вона необхідна, що подається на погодження комісії по призначенню даного виду виплати і після оформлення протоколом розгляду видається наказ на виплату даної допомоги з вказанням її розміру в межах бюджетних асигнувань на поточний рік або відмовою про виплату. В жовтні 2017 року ОСОБА_1 отримала матеріальну допомогу в розмірі 4724,00 грн. за 2017 рік. Впродовж 2018 -2019 років з рапортом на виплату матеріальної допомоги не зверталась, тому наказ на виплату не видавався. Вказує, що військовослужбовцям, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), на протязі тижня за їх зверненням. Однак, позивач, за твердженням відповідача, з таким рапортом не зверталась. Також вказує, що позивач не зверталась з приводу компенсації витрат на піднайом житла, підтверджуючих документів не надавала. Щодо компенсації соціальної відпустки вказує, що за час проходження служби ОСОБА_1 жодного разу не звернулась з рапортом про надання даного виду відпустки, та жодних підтверджуючих документів, що вона є матір'ю одиначкою, а саме (витягу з реєстру, на який зсипається позивач в своєму зверненні) до стройової частини військової частини не було надано. Крім того стверджує, що виплата індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України з 2015 року по лютий 2018 року не здійснювалась у звязку із відсутністю фінансових можливостей. З лютого 2018 індексація нараховувалась в загальному порядку. Щодо виплати одноразової грошової допомоги при звільнені зазначає, що на момент звільнення з військової служби ОСОБА_1 не набула права на даний вид виплати, у зв'язку з тим, що календарна вислуга років позивача, станом на 15 травня 2020 року складала 05 років 00 місяць 03 днів. Також вважає необгрунтованою вимогу про компенсацію вартості навчання, оскільки позивач під час проходження військової служби за власним бажанням, не повідомивши командирів, добровільно вступила і навчалася у Цивільному навчального закладу на підставі контракту та на платній основі. На підставі викладеного, просить у позові відмовити у позові.
Ухвалою суду від 06.11.2020 відкрито загальне позовне провадження в адміністративній справі № 280/8002/20 та призначено підготовче засідання на 08.12.2020.
Ухвалами суду від 08.12.2020 продовжено строк підготовчого провадження, відкладено підготовче засідання до 18.01.2021 та витребувано у ВЧ НОМЕР_2 особову справу ОСОБА_1 та довідку про невикористане речове майно.
Ухвалою суду від 12.01.2021 відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про участь у підготовчому судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалами суду від 18.01.2021 відкладено підготовче засідання до 08.02.2021 та витребувано від Запорізького об'єднаного міського військового комісаріату особову справу ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 03.02.2021 підготовче судове засідання призначено в режимі відеоконференції на 08.02.2021.
Протокольною ухвалою суду від 08.02.2021 судом оголошено перерву до 17.02.2021.
Протокольною ухвалою суду від 17.02.2021 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 01.03.2021.
Протокольною ухвалою суду від 01.03.2021 відкладено судове засідання до 09.03.2021.
У судовому засіданні 09.03.2021 позивач підтримав позовні вимоги з підстав викладених в позовній заяві.
Представник відповідача участі у судовому засіданні 09.03.2021 не брав.
09.03.2021 у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини судового рішення.
Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.
13.05.2015 ОСОБА_1 укладено контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (а.с.14-16).
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 від 15.05.2020 №183 молодшого сержанта ОСОБА_1 начальника ремонтної майстерні речового майна взводу матеріального забезпечення військової частини НОМЕР_2 , звільненої наказом командира військової частини НОМЕР_2 №31-РС від 14.05.2020 з військової служби за пунктом «к» ч.5 ст. 26 Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», виключено із списків особового складу військової частини НОМЕР_2 з 15.05.2020 та всіх видів забезпечення і направлено на військовий облік до Запорізького обєднаногоміського військового комісаріату Запорізької області (а.с.17).
Посилаючись на невиплату в повному обсязі всіх належних компенсацій позивач звернулась із вказаним позовом до суду.
Вирішуючи спір по суті суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей визначені Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей” (далі - Закон № 2011-ХІІ).
За приписами статті 1 Закону № 2011-ХІІ соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з частиною другою статті 1-2 Закону № 2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Абзацом першим частини першої статті 9 Закону № 2011-ХІІ обумовлено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Частина друга цієї ж статті передбачає, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Щодо невиплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги після укладення нею першого контракту у розмірі 9 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до п.п. 8 п. 6 постанови КМУ від 30.08.2017 №740 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», яка набрала чинності з 01.03.2018, передбачено виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу після укладення ними першого контракту в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам сержантського і старшинського (молодшого начальницького) складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; особам офіцерського (середнього, старшого та вищого начальницького) складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам регулюється Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністерства
оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі- Порядок № 260).
Розділ ХХІІ Порядку № 260 визначає підстави та розмір виплати однаразової грошової допомоги військовослужбовцям після укладання ними першого контракту.
Так, відповідно до п.1, 2 Розділу ХХІІ Порядку № 260 передбачено, що одноразова грошова допомога військовослужбовцям після укладення ними першого контракту виплачується: особам, які приймаються на посади рядового складу строком на 3 роки; особам, які приймаються на посади сержантського і старшинського складу строком від 3 до 5 років; особам, які приймаються на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу строком від 1 до 5 років; особам, які підписали контракт строком на 5 років, із числа військовослужбовців, призначених на посади осіб сержантського і старшинського складу, осіб офіцерського складу після закінчення вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти (підготовка яких здійснюється за державним замовленням), за умови вступу до виконання обов'язків за цими посадами.
Одноразова грошова допомога виплачується в таких розмірах: особам рядового складу - вісім розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року; особам сержантського і старшинського складу - дев'ять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року; особам офіцерського складу - десять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого законом на 01 січня календарного року.
Пукнтом 3 Розділу ХХІІ Порядку № 260 передбачено, що виплата одноразової грошової допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця після набрання чинності першим контрактом, призначення на посаду та вступу до виконання обов'язків за посадою на підставі наказу командира.
Відтак, суд приходить до висновк, що одноразова грошова виплата після укладання першого контракту передбачена тим особам, котрі уклали контракт після 01 березня 2018 року (дата набрання чинності постановою КМУ №740).
Враховуючи те, що ОСОБА_1 призивалась на службу за контрактом в 2015 році то на даний вид виплати не має права.
Тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Щодо невиплати матеріальної допомоги при народженні дитини та компенсації витрат на оплату дошкільного закладу.
Судом встановлено, що 16.06.2016 року позивач, під час проходження служби, народила дитину - ОСОБА_2 , що підтверджується витягом №00016834120 від 05.07.2016р. з Державної реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України.
Згідно довідки №1407 від 27.10.2020 за відвідування ДДЗ №72 «Теремок» ОСОБА_1 сплатила батьківську плату у розмірі 4871,00 грн. та відпоідно до довідки №81 від 30.10.2020 за відвідування КДЗО (ясла-садок) «Топольок» Сембрак Соломієї позивачем сплачено батьківської плати в сумі 1399,02 грн.
В обгрунтування позовних вимог в цій частині позивач посилається на невиплату з боку відповідача матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
Згідно з пунктом 5 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 керівникам державних органів у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, надано право, серед іншого, надавати один раз на рік військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), особам рядового і начальницького складу матеріальну допомогу для вирішення соціально- побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 7 розділу XXIV Порядку № 260 розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
Згідно з пунктом 1 розділу XXIV Порядку № 260 виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника) із зазначенням у ньому розміру допомоги. Передбачено, що накази про виплату матеріальної допомоги видавати виключно в межах доведених граничних обсягів видатків та отриманих асигнувань на її виплату з урахуванням порядку, передбаченого пунктом 5 цього наказу, після розгляду заяв військовослужбовців. У заявах про виплату матеріальної допомоги зазначаються конкретні причини (важкий стан здоров'я військовослужбовця або членів його сім'ї, смерть рідних по крові або шлюбу, пожежа або стихійне лихо та з інших соціально-побутових питань), які стали підставою для порушення клопотання, та розмір потреби. Інші одноразові додаткові види грошового забезпечення виплачувати в розмірах, визначених нормативно-правовими актами.
В п. 9 Порядку зазначено, виплата матеріальної допомоги здійснюється за рапортом військовослужбовця на підставі наказу командира (начальника), а командиру (начальнику) - наказу вищого командира (начальника) за підпорядкованістю із зазначенням у ньому розміру допомоги.
Тобто, аналіз вищенаведених положень свідчить про те, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не є обов'язковим видом виплат (гарантій), а може надаватись з конкретних підстав, на підставі рапорту та в межах наявного кошторису.
В матеріалах особової справи ОСОБА_1 , дослідженої судом, взагалі відсутні будь-які рапорти з питань надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань.
В той же час, згідно довідки про отримані доходи ОСОБА_1 отримала у 2017 році матеріальну допомогу.
Відтак, виходячи з того, що матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань не має обов'язкового характеру, а також приймаючи до уваги відсутність документального підтвердження звернення позивача із рапортом до відповідача за її отриманням, з вказівкою на конкретні підстави, суд доходить висновку про необгрунтованість позовних вимог в цій частині.
Щодо невиплати грошової компенсації за речове майно та парадну форму одягу.
Відповідно до частини першої статті 9-1 Закону № 2011-ХІІ речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 2 Інструкції про організацію речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства оборони України від 29 квітня 2016 року № 232 (далі - Інструкція № 232) основним завданням речового забезпечення є задоволення потреб військовослужбовців Збройних Сил України <...> в обмундируванні, взутті, натільній і теплій білизні, теплих і постільних речах, спорядженні, спеціальному одязі, спеціальному одязі та спорядженні для виконання спеціальних завдань, предметах індивідуального захисту, тканинах, нагрудних та нарукавних знаках і знаках розрізнення, санітарно-господарському майні, спортивному інвентарі та лазне-пральному обслуговуванні, що сприяють успішному веденню військами (силами) бойових дій та виконанню інших завдань, як у мирний час, так і в особливий період.
Відповідно до пункту 3 цієї Інструкції речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил включає:
1) забезпечення: обмундируванням, взуттям, натільною і теплою білизною, теплими і постільними речами, спорядженням, спеціальним одягом, засобами індивідуального захисту (окуляри-маска захисні балістичні, окуляри захисні балістичні, шоломи бойові балістичні та бронежилети модульні), спеціальним одягом та спорядженням для виконання спеціальних завдань, нагрудними знаками, знаками розрізнення і фурнітурою, ідентифікаційними жетонами, санітарно-господарським, спортивним та гірським спортивним майном, наметами, брезентами, м'якими контейнерами, декоративними тканинами і килимовими виробами; матеріалами для пошиття, ремонту та хімічного чищення речового майна (крім розчинників) <...>; папером, друкарськими машинками, бланками та книгами обліку і звітності по речовій службі, а також іншими бланками та книгами; духовими та ударними музичними інструментами для штатних військових оркестрів; бойовими прапорами; технічними засобами речової служби, а також обладнанням, інструментом, запасними частинами та інвентарним майном для речових ремонтних майстерень і лазне-пральних підприємств;
2) створення та утримання запасів речового майна;
3) лазне-пральне обслуговування військовослужбовців військових частин і забезпечення мийними засобами;
4) організацію та проведення ремонту речового майна, технічних засобів речової служби, хімічного чищення обмундирування та спеціального одягу;
5) фінансове планування та фінансування, складання та подання встановленої звітності за статтями кошторису (кодами економічної класифікації) Міністерства оборони України <...> на речове забезпечення;
6) організацію та ведення обліку і звітності з речової служби;
7) організацію контролю за витратами матеріальних засобів і бюджетних асигнувань, передбачених на речове забезпечення.
Речове майно за цільовим призначенням поділяється на майно поточного забезпечення, майно фонду зборів і майно непорушних запасів, а за використанням - на майно особистого користування та інвентарне майно (абзац перший пункту 4 Інструкції № 232).
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07 червня 2017 року № 475, військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно (далі - грошова компенсація) в порядку, визначеному постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 “Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно”.
Відповідно до абзацу першого пункту 2 Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 березня 2016 року № 178 (далі - Порядок № 178), виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі:
звільнення з військової служби;
загибелі (смерті) військовослужбовця.
Пунктом 4 Порядку № 178 визначено, що грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації (далі - військова частина), а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
За приписами пункту 5 цього ж Порядку довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008), після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) військового комісаріату за вибраним місцем проживання. <...>
Особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
З наведених законодавчих приписів випливає, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби.
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
Таким правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року (справа №803/756/17; адміністративне провадження №К/9901/38716/18).
На користь вказаного висновку свідчить те, що в пункті 4 Порядку №178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Як свідчить долучена до справи довідка-розрахунок № 6/п від 22.11.2020 на отримання грошової компенсації звільненої в запас ОСОБА_1 (а.с. 91) за переліком видів майна на загальну суму 28400,71 грн., яка відповідає формі Додатку до Порядку № 178.
Доказів виплати грошової компенсації за неотримане речове майно станом на час розгляду справи, суду не надано.
Відтак, вимоги в цій частині суд визнає законними та обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Щодо невиплати грошової компенсації у зв'язку із виконанням службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні в період з 2016 по 2020 роки в районі виконання завдань Операції Об'єднаних Сил.
Загальні права та обов'язки військовослужбовців Збройних Сил України і їх взаємовідносини, обов'язки основних посадових осіб бригади (полку, корабля 1 І 2 рангу, окремого батальйону) та її підрозділів, правила внутрішнього порядку у військовій частині та її підрозділах визначені Статутом внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженим Законом України від 24 березня 1999 року № 548-ХІУ (далі - Статут ЗСУ).
Згідно ч. 2,3 статті 199 Статуту ЗСУ для військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин) встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Для військовослужбовців строкової військової служби і курсантів (слухачів) військових навчальних закладів, навчальних центрів, військових частин встановлюється шестиденний робочий тиждень з одним вихідним днем. Тривалість робочого тижня встановлюється законом.
Військові навчання, походи кораблів, бойові стрільби та бойове чергування, несення служби у добовому наряді здійснюються у будь-які дні тижня без обмеження загальної тривалості службового часу.
Відповідно до статті 203 Статуту ЗСУ вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурологічної роботи, спортивних заходів та ігр.
Офіцерам, військовослужбовцям військової служби за контрактом, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня.
Інструкцією про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 № 27 (далі - Інструкція) визначено порядок організації у Збройних Силах України (далі - ЗСУ) роботи щодо реалізації державної політики з питань здійснення соціального І правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей (далі - військовослужбовці та члени їхніх сімей), працівників Збройних Сил України (далі - працівники), а також створення сприятливих матеріально- побутових та соціально-правових умов для реалізації військовослужбовцями їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з положеннями пункту 3 розділу її Інструкції в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються завдання, серед яких, надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (Іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
Системний аналіз вказаних приписів законодавства дає підстави вважати, що військовослужбовцям, які виконують службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
При цьому, наведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов'язки військової служби.
Вказане твердження узгоджується з приписами п. 7 розділу І Порядку № 260, згідно якого за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.
З урахуванням викладеного, суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині.
Щодо невиплати грошової компенсації за невикористану соціальну відпустку за період з 16.06.2016 по 15.05.2020 року суд зазначає таке.
Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 року № 504/96-ВР (далі - Закон № 504/96-ВР) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво - важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Статтею 4 Закону № 504/96-ВР передбачено такі види відпусток, зокрема, соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18 1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону).
Частиною 1 статті 19 Закону № 504/96-ВР встановлено, що жінці, яка працює і має двох або більше дітей віком до 15 років, або дитину з інвалідністю, або яка усиновила дитину, матері особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, одинокій матері, батьку дитини або особи з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, який виховує їх без матері (у тому числі у разі тривалого перебування матері в лікувальному закладі), а також особі, яка взяла під опіку дитину або особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, чи одному із прийомних батьків надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (стаття 73 Кодексу законів про працю України).
Визначення «одинокої матері» наведено у пункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992 року № 9 та пункті 5 частини дванадцятої статті 10 Закону № 504/96-ВР.
Згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдову; іншу жінку, яка виховує і утримує дитину сама.
Пункт 5 частини дванадцятої статті 10 Закону № 504/96-ВР визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька.
Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває у шлюбі і у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено у встановленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька.
Позивачка є одинокою матерю, що підтверджується витягом №00016834120 від 05.07.2016р. з Державної реєстру актів цивільного стану громадян про народження дитини із зазначенням відомостей про батька відповідно до частини першої ст. 135 Сімейного кодексу України.
За приписами частини першої статті 24 Закону № 504/96-ВР визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - інваліда з дитинства підгрупи А I групи.
Частиною першою статті 83 КЗпП України, чітко визначено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.
Отже відповідач при звільнені позивача повинен був нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за не використану соціальну відпустку, відповідно до ст. 19 Закону України «Про відпустки» як одинокій матері за період з 16.06.2016 по 15.05.2020. Проте такої виплати не було зроблено.
Відтак, позовні вимоги в цій частині суд визнає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо невиплати грошової компенсації за піднайом житла.
Постановою Кабінету Міністрів України № 450 від 26 червня 2013 року затверджений Порядок виплати грошової компенсації військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, Управління державної охорони та військовослужбовцям, відрядженим до Міністерства освіти і науки, Державного космічного агентства, за піднайом (найом) ними жилих приміщень (далі - Порядок № 450).
Згідно з пунктом 1 Порядку № 450 визначено розмір та механізм виплати грошової компенсації за піднайом (найом) житлових приміщень (далі - грошова компенсація) військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Держспецзв'язку, Держспецтрансслужби, Управління державної охорони, у тому числі особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, курсантам вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів вищих навчальних закладів, які мають сім'ї, та зазначеним у цьому пункті особам, які відряджені до МОН, ДКАВ .
Пунктом 4 Порядку № 450 передбачено, що грошова компенсація виплачується починаючи з дня реєстрації поданого в установленому порядку рапорту військовослужбовця, зокрема особам офіцерського (у тому числі особам, які проходять військову службу за призовом осіб офіцерського складу), рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, - за місцем проходження військової служби згідно з наказом командира (начальника) військової частини.
Згідно з пунктом 5 Порядку 450 для отримання грошової компенсації військовослужбовці разом з рапортом подають такі документи: копії документів, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України військовослужбовця та членів його сім'ї; копії документів, що засвідчують реєстрацію в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку в паспорті) військовослужбовця та членів його сім'ї: інформацію (витяг, інформаційну довідку) з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та бюро технічної інвентаризації про нерухоме майно. яке належить військовослужбовцю та членам його сім'ї; копії довідок про реєстрацію місця проживання (перебування), видані органом реєстрації, на військовослужбовця та кожного члена його сім'ї, який проживає разом з ним (військовослужбовці військових частин, які дислокувалися в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, і які переміщені з місць попередньої дислокації, подають довідку про склад сім'ї, видану командиром (начальником) цієї військової частини (підрозділу); копії свідоцтв про державну реєстрацію актів цивільного стану (про шлюб, розірвання шлюбу, про народження тощо), інших документів, що підтверджують родинні стосунки: належним чином завірену копію довідки про забезпечення житлом з попереднього місця проходження військової служби, видану квартирно-експлуатаційним органом (службою) Міноборони. Національної гвардії, відповідним підрозділом СБУ, Служби зовнішньої розвідки, Держприкордонслужби, Держспецзв' язку. Держспецтрансслужби. МОН. ДКА, Управління державної охорони (крім осіб, які прибули з тимчасово окупованої території України та населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження).
В обгрунтування своєї позиції позивач долучив до матеріалів справи засвідчені ксерокопії рапорту без дати, із зазначенням 2019 року на командира військової частини НОМЕР_2 від ОСОБА_1 про надання службового житла у м. Маріуполь Донецької області (а.с.71). Також, долучена засвідчена ксерокопія рапорту ОСОБА_1 без дати із посиланням на 2019 рік на командира військової частини НОМЕР_2 про виплату грошової компенсації за піднайом житла (а.с.72).
Одна, суд критично оцінює вказані докази, оскільки в матеріалах особової справи такі документи відсутні.
Крім того, вказані докази з точки зору їх форми викликають сумніви у їх достовірності, оскільки на жодному з них відсутні дати та місяць заяви.
Більш того, у заяві на виплату грошової компенсації за піднайом житла вказано про те, що копії документів відповідно до Постанови КМУ від 26.06.2013 № 450 додаються, однак у заяві відсутні вказівки на наявність додатків. Крім того, встановити чи були подані такі документи та чи в повному обсязі з вказаної заяви не уявляється можливим.
ОСОБА_1 також не надала суду доказів дотримання порядку звернення за отриманням грошової компенсації за піднайом житла.
Тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Щодо нарахування та виплати індексації слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
З огляду на наведене та приписи чинного законодавства України, суд приходить до висновку, що індексація грошового забезпечення є його складовою.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг; поріг індексації - це величина індексу споживчих цін, яка надає підстави для проведення індексації грошових доходів населення.
Статтею 2 вказаного Закону визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
У частині 5 ст. 2 вказаного Закону вказано, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Згідно зі ст. 4 цього Закону індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 5 вказаного Закону підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів.
Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.
З метою реалізації цих положень Закону Кабінет Міністрів України постановою від 17 липня 2003 року № 1078 затвердив Порядок проведення індексації грошових доходів населення.
Згідно з п. 11 вказаного Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (до 01 січня 2016 року 101 відсоток).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV"Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Пунктом 4 Порядку визначено, що індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Частина грошових доходів, яка перевищує прожитковий мінімум, встановлений для відповідних соціальних і демографічних груп населення, індексації не підлягає.
Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
У разі коли особа працює неповний робочий час, сума індексації визначається з розрахунку повного робочого часу, а виплачується пропорційно відпрацьованому часу.
У разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до законодавства (абз. 8 п. 4 Порядку).
Відповідно до п. 6 Порядку виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
Конституційний Суд України в рішенні від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначив, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
На підставі системного аналізу наведених положень законодавства Конституційний Суд України дійшов висновку, що працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем. Це право працівника відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим конституційного принципу верховенства права та не порушує балансу прав і законних інтересів працівників і роботодавців.
Отже, індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин.
При цьому обмежене фінансування державного органу чи установи, де особа проходила службу, жодним чином не впливає на право особи отримати індексацію грошового забезпечення.
В цій частині судом враховані правові висновки щодо застосування норм права, що викладені в постановах Верховного Суду, зокрема від 19 липня 2019 року в справі №240/4911/18, від 07 серпня 2019 року в справі №825/694/17, від 20 листопада 2019 у справі № 620/1892/19,від 05 лютого 2020 року в справі № 825/565/17. які відповідно до ч. 5 ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України мають бути враховані судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Слід зазначити, що з березня 2018 року, відповідно до постанови Кабінету Міністерства України від 30серпня 2017 року №704 « Про грошове забезпечення військовослужбовців осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» було впроваджено підвищення розмірів посадових окладів всіх категорій військовослужбовців.
Пунктом 5 Порядку визначено, що у місяці, у якому відбувається підвищення посадових окладів, значення індексу споживчих цін приймається з 1 до 100 відсотків.
Судом було встановлено, що індексація грошового забезпечення була нарахована та виплачена ОСОБА_1 починаючи з грудня 2018 року по травень 2020 року включно. Тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
На думку суду слід визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з травня 2015 року по лютий 2018 року та зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з травня 2015 року по лютий 2018 року.
Щодо невиплати одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відповідно до ч. 2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ (в редакції чинній на момент звільнення) військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
Аналогічні положення передбачені п. 2 Розділу ХХХІІ Порядку № 260, а саме у разі звільнення з військової служби за віком, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років, одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Пунктом 8 Розділу ХХХІІ Порядку № 260 передбачено, що для визначення розміру одноразової грошової допомоги в разі звільнення з військової служби строк календарної служби осіб офіцерського складу, осіб рядового, сержантського і старшинського складу, які проходять військову службу за контрактом, обчислюється згідно з пунктами 1, 2 постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).
Судом встановлено, що на момент звільнення з військової служби станом на 15 травня 2020 року календарна вислуга років ОСОБА_1 складала 05 років 00 місяць 03 днів.
Відтак, позивач не набув права на даний вид виплати. Тому, у задоволенні позовних вимог в цій частині суд відмовляє.
Щодо компенсації за навчання.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці мають право на навчання (у тому числі на отримання післядипломної освіти) у військових навчальних закладах, відповідних підрозділах підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації військовослужбовців. Військовослужбовцям, які прийняті на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу після здобуття базової або повної вищої освіти за державним замовленням, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби після проходження ними строку служби, який дорівнює часу їхнього навчання для здобуття попередньої вищої освіти. Іншим категоріям військовослужбовців, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, дозволяється навчатися в інших вищих навчальних закладах без відриву від служби в порядку, визначеному відповідними положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Пунктом 157 Розділу VІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України передбачено, що ідготовка громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, та підготовка (перепідготовка, підвищення кваліфікації) осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу здійснюється у вищих військових навчальних закладах, навчальних частинах (центрах), військових частинах шляхом навчання на спеціальних курсах підготовки. Порядок направлення до навчальних частин (центрів) для підготовки (перепідготовки, підвищення кваліфікації) та організації підготовки у навчальних частинах (центрах) осіб рядового складу, сержантського та старшинського складу, строки підготовки, рівень підготовки та перелік спеціальностей, за якими проводиться підготовка, визначаються Міністерством оборони України. Військовослужбовці, які проходять підготовку (перепідготовку, підвищення кваліфікації) у навчальних частинах (центрах), іменуються курсантами навчальних частин (центрів).
Відповідно до п.164, 165 Положення військовослужбовці, які висловили бажання вступити до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, подають рапорти по команді на ім'я командира (начальника) військової частини. Рішення про зарахування військовослужбовців кандидатами на навчання приймається командиром (начальником) військової частини після проходження військовослужбовцями медичного огляду. У разі потреби подаються матеріали для оформлення їм допуску до державної таємниці. У разі відмови військовослужбовцю у прийомі до вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти через невідповідність умовам прийому обов'язково зазначаються причини відмови, про що військовослужбовцю повідомляється в індивідуальній бесіді. Рішення про підготовку відповідних документів і направлення їх до вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти приймається командирами з'єднань (та їм рівнозначними) після розгляду пропозицій командирів (начальників) військових частин.
Студенти військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти приймаються на військову службу (навчання) за контрактом після здобуття вищої освіти ступеня бакалавра. За наявності такої освіти та бажання продовжити навчання для проходження військової служби за контрактом на посадах офіцерського складу вони укладають контракт про навчання та контракт про проходження військової служби (на посадах офіцерського складу після здобуття відповідного ступеня вищої освіти).
Тобто, вищенаведені положення передбачають право військовослужбовців, в тому числі тих, які проходять військову службу за контрактом, здійснювати подальше навчання у вищих навчальних закладах освіти.
Військовослужбовцям Збройних Сил України при навчанні у Вищих військових навчальних закладах передбачене безкоштовне навчання, тобто навчання за кошти держави за умови, що після закінчення навчання на протязі п'яти років проходити службу у Збройних Силах України і тільки за державним замовленням.
09.09.2019 позивач уклав з Національним Університетом «Запорізька політехніка» (код ЕДРПОУ: 02070849) контракт №526/ВП- 19/20 про військову підготовку позивача у військовому навчальному підрозділі - кафедра військової підготовки Національного університету «Запорізька політехніка» за програмою офіцер запасу (надалі - Освітній контракт). Позивачем було сплачено за навчання 22000 (двадцять дві тисячі) гривень, що підтверджується долученими до справи довідками № 64 та № 65 (а.с.21,22).
Позивач, в обгрунтування вимог посилається на наявність направлення від 04.06.2019 ТВО командира ВЧ НОМЕР_2 на адресу ректора ЗНТУ, за змістом якого «Прошу вашого дозволу на навчання на кафедрі військової підготовки Запорізького національного технічного університету за фахом військова підготовка молодшого сержанта ОСОБА_1 ».
Однак, вказане направлення по суті є згодою на проходження навчання, а не навчання за державним замовленням. Більш того, контракт укладено особисто позивачем та вищим навчальним закладом. Будь-якої згадки про навчання за кошти держави чи за рахунок державного замовлення контракт не містить.
З огляду на викладене, вимоги позивача в цій частині не грунтуються на положеннях законодавства, а тому у їх задоволенні суд відмовляє.
Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в частині.
Згідно з ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат в порядку ст. 139 КАС України судом не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 139, 241, 243-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 при звільненні у запас компенсації за речове майно та парадну форму.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за речове майно та парадну форму згідно довідки-розрахунку № 6/п від 22.11.2020.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористану соціальну відпустку, відповідно до ст. 19 Закону України “Про відпустки” як одинокій матері за період з 16.06.2016 по 15.05.2020.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористану соціальну відпустку, відповідно до ст. 19 Закону України “Про відпустки” як одинокій матері за період з 16.06.2016 по 15.05.2020.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_2 щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з травня 2015 року по лютий 2018 року.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з травня 2015 року по лютий 2018 року.
В іншій частині позовних вимог, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення,а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення у повному обсязі складено та підписано 22.04.2021.
Суддя Л.Я. Максименко