22 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/3614/20
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Рейті С.І.
при секретарі судового засідання Ватлін Т.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання Департаменту праці і соціального захисту населення Ужгородської міської ради про залишення адміністративного позову без розгляду, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту праці і соціального захисту населення Ужгородської міської ради, яким просить визнати протиправними дії ДСП щодо не призначення ОСОБА_1 щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; зобов'язати ДСП призначити та виплатити ОСОБА_1 щорічну разову грошову допомогу до 5 травня за 2020 рік як учаснику бойових дій у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком у відповідності до статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з врахуванням раніше здійсненої виплати; стягнути з відповідача на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань всі документально підтверджені судові витрати.
Підставою для звернення до суду позивач зазначає порушення своїх прав на отримання у щорічної разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2020 році в належному розмірі.
Ухвалою судді від 24.02.2021 року відкрито провадження у даній адміністративній справі та призначено справу до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву у разі її заперечення.
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, згідно якого, вважає вимоги позивача безпідставними, оскільки зазначені суми грошової допомоги не могли бути виплачені позивачу у розмірі, що перевищує зазначену в постанові Кабінету Міністрів України № 112. Дана грошова допомога є разовою, тобто виплачується щорічно виключно до 5 травня, а чинним законодавством України не передбачена можливість повторних виплат чи доплат.
Одночасно, відповідачем до суду подано клопотання відповідача про залишення даного адміністративного позову без розгляду в зв'язку з пропуском позивачем шестимісячного строку для звернення до суду із відповідним позовом.
Зазначає, що згідно платіжних доручень, допомога до 5 травня за 2020 рік була виплачена позивачеві 29.04.2020 року в розмірі, визначеному КМУ та за рахунок коштів, передбачених для цього в Державному бюджеті України, а саме 1390 грн. Вважає, що саме з 29.04.2020 року слід відраховувати строк позовної давності. Отже, позивачем пропущено шестимісячний строк, визначений ст. 122 КАС України.
Визначаючись щодо наявності правових підстав для залишення позовної заяви без розгляду суд зазначає наступне.
Статтею 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Конституція України, як Закон прямої дії, має найвищу юридичну силу, а офіційне тлумачення конституційних положень здійснюється Конституційним Судом України, який у цілій низці своїх рішень висловив правову позицію щодо права на оскарження судових рішень та доступу до правосуддя, згідно з якою кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку; суд не може відмовити у правосудді, якщо особа вважає, що її права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод; відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке, згідно зі статтею 64 Конституції України, не може бути обмежене (п. 1, 2 резолютивної частини Рішення від 25.12.1997 року № 9-зп, абз. 7 п. 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року № 11 - рп/2012).
Положеннями частини 1 та 2 ст.122 КАС України визначено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, з аналізу наведених норм законодавства вбачається, що вирішальним для визначення строків звернення до адміністративного суду є встановлення факту, коли та за яких обставин позивач дізнався про порушення своїх прав, свобод та інтересів та зміг вчинити дії, направлені на їх відновлення.
Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний Суд, про що останнім зазначено у постанові від 21.03.2019 року у справі 826/5240/18 (№ К/9901/2222/19).
Разом з цим, у постанові від 18.11.2020 року по справі № 380/5202/20 Верховний Суд вказав, що предметом позову в категорії справ стосовно соціального захисту є дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, пов'язані з соціальними виплатами, які можуть бути регулярними, періодичними, одноразовими, обмеженими в часі платежами, а тому строк на соціальний захист та строки звернення до суду залежать також від виду відповідного платежу як форми соціального захисту з боку держави.
Відлік строків для звернення з метою реалізації права на соціальний захист розпочинається з моменту отримання відповідним суб'єктом владних повноважень заяви особи, до якого додано пакет необхідних документів. У свою чергу, відлік строків для звернення до суду (у випадку незгоди особи з відповідним рішенням, дією чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду зазначеної заяви) розпочинається з моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про таке порушення своїх прав, якщо інше прямо не передбачено законом.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.02.2019 року у справі № 522/2738/17, у постановах Верховного Суду від 24.04.2018 року у справі № 646/6250/17, від 30.10.2018 року у справі № 493/1867/17, від 22.01.2019 року у справі № 201/9987/17(2-а/201/304/2017).
Як вбачається зі змісту позовної заяви, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом у жовтні 2020 року та оспорює протиправність дій відповідача щодо не виплати йому грошової допомоги до 5 травня у розмірі, передбаченому ст.12 Закону України "Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту".
Відповідно до приписів ч. 4 ст. 17-1 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та вищенаведеної правової позиції Верховного Суду, 30.09.2020 року - встановлений законом кінцевий строк, до якого могла бути здійснена виплата вказаної допомоги і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована. Отже, перебіг строку звернення позивача до суду з даним позовом слід обраховувати з 30.09.2020 року.
З огляду на зазначене та враховуючи, що відповідна позовна заява подана до суду позивачем у жовтні 2020 року, тобто в межах визначеного КАС України шестимісячного строку, суд зазначає, що відповідач дійшов помилкового висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду з даною позовною заявою.
Крім того, суд зауважує, що відповідно до вимог ст. 8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Аналогічна норма закріплена також у ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" відповідно до якої суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Разом з цим, суд зазначає, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на розгляд справи означає право особи звернутися до суду та право на те, що його справа буде розглянута та вирішена судом. При цьому, особі має бути забезпечена можливість реалізувати вказані права без будь-яких перепон чи ускладнень. Здатність особи безперешкодно отримати судовий захист є змістом поняття доступу до правосуддя. Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження. Для ЄСПЛ природа перешкод у реалізації права на доступ до суду не має принципового значення.
За таких обставин, клопотання відповідача про залишення позову без розгляду у зв'язку з пропуском строків звернення до суду є необґрунтованим, а тому в його задоволенні слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 122, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. У задоволенні клопотання Департаменту праці і соціального захисту населення Ужгородської міської ради про залишення адміністративного позову без розгляду - відмовити.
2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Заперечення проти неї може бути включено до апеляційної (касаційної) скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняту за наслідками розгляду справи.
СуддяС.І. Рейті