23 квітня 2021 року м. Житомир справа № 240/20192/20
категорія 105000000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Липи В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) , третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" про визнання протиправними та скасування постанов,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький), у якому просить:
- постанову старшого державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ліщенко Наталії Петрівни про стягнення виконавчого збору від 09.10.2020 року у виконавчому провадженні №63244968 - визнати протиправною та скасувати;
- постанову старшого державного виконавця Коростенського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ліщенко Наталії Петрівни про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.10.2020 року у виконавчому провадженні №63244968 - визнати протиправною та скасувати.
В обґрунтування позову зазначив, що виконавчий лист виданий Коростенським міськрайонним судом Житомирської області 06.05.2011 року №2-388/2011 про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь ПАТ "ВіЕйБі Банк" заборгованості за кредитним договором в сумі 5404695,60 грн. був повернутий первісному кредитору - ПАТ "ВіЕйБі Банк” державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Житомирській області 23.12.2016 року. Враховуючи те, що з наступного дня після повернення виконавчого листа стягувачу строк його пред'явлення до виконання розпочався заново, а тому, звертаючись повторно із ним до виконавчої служби після 23.12.2019, стягувачем було пропущено строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, тому державний виконавець в порушення ч.4 пп.2 ст. 4 та ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» відкрила виконавче провадження та в подальшому прийняла протиправні оскаржувані постанови.
Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін у судове засідання на 12.01.2021.
Відповідач до суду направив відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог. Заперечуючи проти позову стверджує, що оскаржувані постанови винесені відповідно до чинного законодавства та не підлягають скасуванню. Постанова про стягнення виконавчого збору прийнята керуючись ст.3,4,24,25,26,27 Закону України "Про виконавче провадження", постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження відповідає вимогам Інструкції з організації примусового виконання рішень та наказу МЮУ від 29.09.2016 №2830/5.
12.01.2021 у зв'язку з неприбуттям у судове засідання позивача, розгляд справи відкладено на 04.02.2021.
04.02.2021 у судовому засіданні задоволено клопотання ТОВ ФК "Геліос" про залучення компанії в якості третьої особи та відкладено розгляд справи на 16.02.2021.
Від представника третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, у яких просить відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2020 року по справі №2-338/11 поновлено пропущений строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видано дублікат виконавчого листа по справі. Вважає правомірним відкриття виконавчого провадження №63244968.
16.02.2021 справа у судовому засіданні не слухалась, у зв'язку з клопотанням представника позивача про відкладення та неявкою відповідача. Чергове судове засідання призначено на 02.03.2021.
02.03.2021 справа в судовому засіданні не слухалась з інших причин. Судове засідання призначено на 18.03.2021.
18.03.2021 справа знята з розгляду у зв'язку з відсутністю електроенергії в приміщенні суду. Судове засідання призначено на 25.03.2021.
До суду від представника відповідача надіслані пояснення, у яких вказано, що державним виконавцем правомірно було винесено оскаржувані постанови під час відкриття виконавчого провадження.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, заявив клопотання про подальший розгляд справи у письмовому провадженні.
Представник відповідача проти позову заперечував, проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні не заперечував.
Представник третьої особи проти позову заперечував, проти подальшого розгляду справи у письмовому провадженні не заперечував.
Зважаючи на відсутність перешкоди для розгляду справи у судовому засіданні та приймаючи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд, без виходу до нарадчої кімнати, постановив ухвалу про подальший розгляд справи в письмовому провадженні, яку занесено секретарем судового засідання до протоколу судового засідання.
Згідно із ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно й повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.
Рішенням Апеляційного суду Житомирської області від 11.04.2011 позовні вимоги ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в солідарному порядку на користь ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк» заборгованість за кредитним договором в сумі 5404695 грн 60 коп., по 850,00 грн судового збору та по 60,00 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
06.05.2011 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області було видано виконавчий лист по даній цивільній справі про солідарне стягнення з відповідачів, в тому числі ОСОБА_1 заборгованості в сумі 5 404 695,60 грн, який було звернуто до примусового виконання до відділу державної виконавчої служби Коростенського міськрайонного управління юстиції.
23.02.2016 ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк «ВіЕйБі Банк» звернувся до відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Житомирській області із заявою про прийняття до примусового виконання виконавчого документа №2-388/2011 виданого 06 травня 2011 року.
Постановою ВПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області від 24.02.2016 відкрито виконавче провадження №50288240 з примусового виконання вказаного виконавчого листа.
23.12.2016 державним виконавцем винесено постанову про повернення стягувачу виконавчого документа у виконавчому провадженні ВП №50288240.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.12.2019 замінено стягувача ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» на його правонаступника ТОВ «Фінансова компанія «Геліос».
09.10.2020 старшим державним виконавцем Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Ліщенко Н.П. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №63244968 з примусового виконання виконавчого листа №2-338/11 (дублікат) виданого 21.08.2020 щодо стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в солідарному порядку.
09.10.2020 старшим державним виконавцем винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження №63244968 в розмірі 135,87 грн та постанову про стягнення виконавчого збору у розмірі 540469,56 грн.
Вважаючи постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення виконавчого збору у виконавчому провадженні №63244968 протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII (далі - Закон №1404-VІІІ) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону №1404-VІІІ примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VІІІ виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно із ч. 5 ст. 26 Закону №1404-VІІІ виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.
У постанові про відкриття виконавчого провадження за рішенням, примусове виконання якого передбачає справляння виконавчого збору, державний виконавець зазначає про стягнення з боржника виконавчого збору в розмірі, встановленому статтею 27 цього Закону.
Відповідно до ст. 42 Закону №1404-VІІІ кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
За приписами ч. 1 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Згідно із ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ (у редакції, чинній до 28.08.2018) виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
Положеннями ч. 2 ст. 27 Закону №1404-VІІІ (в редакції Закону України від 03.07.2018 № 2475-VIII, що діє з 28.08.2018) закріплено, що виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів.
За примусове виконання рішення немайнового характеру виконавчий збір стягується в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - фізичної особи і в розмірі чотирьох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи (ч. 3 ст. 27 Закону № 1404-VІІІ).
Частина четверта статті 27 Закону №1404-VІІІ (в редакції Закону України від 03.07.2018 № 2475-VIII, що діє з 28.08.2018) визначає, що державний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення виконавчого збору (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Згідно із ч. 5 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується: 1) за виконавчими документами про конфіскацію майна, стягнення періодичних платежів (крім виконавчих документів про стягнення аліментів, за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за дванадцять місяців), накладення арешту на майно для забезпечення позовних вимог, за виконавчими документами, що підлягають негайному виконанню; 2) у разі виконання рішень Європейського суду з прав людини; 3) якщо виконання рішення здійснюється за рахунок коштів, передбачених бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду в порядку, встановленому Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень"; 4) за виконавчими документами про стягнення виконавчого збору, стягнення витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених виконавцем відповідно до вимог цього Закону; 5) у разі виконання рішення приватним виконавцем; 6) за виконавчими документами про стягнення заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості теплопостачальних та теплогенеруючих організацій та підприємств централізованого водопостачання і водовідведення за спожиті енергоносії", а також згідно з постановами державних виконавців, винесеними до набрання чинності цим Законом.
Відповідно до ч. 9 ст. 27 Закону №1404-VІІІ виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 цього Закону, якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Аналіз вказаних положень Закону №1404-VІІІ свідчить про те, що стягнення виконавчого збору (крім визначених законом випадків, коли виконавчий збір не стягується) пов'язується з початком примусового виконання. Примусове виконання рішення розпочинається з моменту прийняття державним виконавцем постанови про відкриття виконавчого провадження, тому одночасно з відкриттям виконавчого провадження повинен вирішити питання про стягнення виконавчого збору. При цьому, стягнення з боржника виконавчого збору в постанові про відкриття виконавчого провадження є обов'язком державного виконавця.
Наведена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28.04.2020 у справі №480/3452/19, яку суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України.
З аналізу вказаних норм Закону №1404-VІІІ також слідує, що стягнення виконавчого збору є безумовною дією, яку здійснює державний виконавець у межах виконавчого провадження незалежно від здійснених дій, і є встановленою державою складовою процедури виконавчого провадження, що гарантує ефективне здійснення виконання рішення суду боржником за допомогою стимулювання боржника до намагання виконати виконавчий документ самостійно до відкриття виконавчого провадження у зв'язку із ймовірністю стягнення відповідної суми у випадку примусового виконання.
Не погоджуючись з постановою про стягнення виконавчого збору та постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, позивач звертає увагу на те, що відповідно до частини 1 статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 року (в редакції, яка набрала чинності з 15.10.2016) виконавчі документи можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред'явлені до примусового виконання протягом трьох місяців.
Позивач зауважив, що стягувач, звертаючись повторно із виконавчим листом до виконавчої служби після 23.12.2019, пропустив строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання, тому державний виконавець в порушення ч.4 пп.2 ст. 4 та ч.1 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження» відкрила виконавче провадження та в подальшому прийняла протиправні оскаржувані постанови.
Суд критично ставиться до наведених тверджень позивача, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, у квітні 2020 року ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» звернулося до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2020 року заяву ТОВ «Фінансова компанія «Геліос» задоволено. Видано дублікат виконавчого листа по справі №2-338/11, виданого 06.05.2011 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором. Поновлено ТОВ "Фінансова Компанія "Геліос" строк для пред'явлення виконавчого листа №2-338/11 щодо ОСОБА_1 .
Постановою Житомирського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року ухвалу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12 травня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву ТОВ «Фінансова Компанія «Геліос» задоволено. Поновлено ТОВ «Фінансова Компанія «Геліос» пропущений строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа по цивільній справі №2-388/2011, виданого 06.05.2011 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області щодо ОСОБА_1 . Видано дублікат виконавчого листа №2-388/11, виданого 06.05.2011 Коростенським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_1 боргу за кредитним договором.
Крім того, матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 звертався до суду із заявою, у якій просив визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий лист, виданий Коростенським міськрайонним судом 21 серпня 2020 року та скасувати постанову старшого державного виконавця Ліщенко Н.П. про відкриття виконавчого провадження з виконання вказаного виконавчого листа.
Ухвалою Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 8 грудня 2020 року, яку залишено без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 06 квітня 2021 року у задоволенні заяви відмовлено.
Положеннями частини 4 статті 78 КАС України закріплено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З вищевикладеного слідує, що відповідач при винесенні постанови про стягнення виконавчого збору діяв з дотриманням вимог чинного законодавства, оскільки рішенням суду було поновлено пропущений стягувачем строк для пред'явлення до виконання виконавчого листа, а винесення державним виконавцем постанови ВП №63244968 про стягнення виконавчого збору від 09.10.2020 є його прямим обов'язком, який виник одночасно із винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження.
Щодо тверджень позивача про те, що відділом ПВР УДВС ГТУЮ у Житомирській області постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 540469,50 грн виділена в окреме виконавче провадження ВП №45674720, то суд зазначає, що фотокопія виконавчого листа №2-388/2011 від 11.04.2011, де боржником зазначений ОСОБА_2 дійсно містить відмітку про те, що постанова про стягнення з боржника виконавчого збору в сумі 540469,50 грн виділена в окреме виконавче провадження ВП №45674720, однак щодо стягнення виконавчого збору з ОСОБА_2 .
Стосовно правомірності постанови про стягнення з боржника витрат виконавчого провадження, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 2 ст. 42 Закону №1404-VIІІ витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Згідно із ч. 3 ст. 42 Закону №1404-VIІІ витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5 "Про встановлення Видів та розмірів витрат виконавчого провадження", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 30.09.2016 за №1300/29430 (далі - Наказ №2830/5), затверджені Види та розміри витрат виконавчого провадження.
Відповідно до розділу І "Види витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, належать, зокрема:
1. Виготовлення документів виконавчого провадження: папір; копіювання, друк документів; канцтовари.
2. Пересилання документів виконавчого провадження: конверти; знаки поштової оплати (марки); послуги маркувальної машини; послуги поштового зв'язку.
9. Плата за користування Єдиним державним реєстром виконавчих проваджень та після введення в дію статті 8 Закону України №1404-VIII "Про виконавче провадження" плата за користування автоматизованою системою виконавчого провадження.
10. Інші витрати виконавчого провадження, здійснені під час проведення виконавчих дій.
Відповідно до розділу ІІ "Розміри витрат виконавчого провадження" Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2830/5, визначено, зокрема:
1. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 1, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до вартості товарів і послуг, зазначеної у відповідних договорах.
2. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пунктах 2, 4 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються згідно з тарифами Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта".
5. Розміри витрат виконавчого провадження, види яких зазначені у пункті 9 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, визначаються відповідно до встановленого Міністерством юстиції України розміру оплати.
6. Відповідні структурні підрозділи (спеціалісти) Міністерства юстиції України, головних територіальних управлінь юстиції, що відповідають за закупівлю товарів і послуг, протягом п'яти робочих днів з дати укладання договору про закупівлю товарів і послуг, визначених пунктами 1, 2, 3, 6, 7, 10 розділу I Видів та розмірів витрат виконавчого провадження, повідомляють Департамент Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, управління державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції та відділи державної виконавчої служби про вартість закупівлі одиниці товару і послуги. На підставі наданої інформації державний виконавець визначає розмір витрат виконавчого провадження.
Розміри витрат виконавчого провадження, які стягнуті до проведення процедури закупівлі відповідних товарів і послуг, визначаються на підставі вартості раніше придбаних товарів і послуг.
Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 29.12.2016 № 3917/5 «Про встановлення розмірів плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями» (в редакції згідно з Наказом Міністерства юстиції № 1468/5 від 08.05.2018) розмір плати за користування автоматизованою системою виконавчого провадження (далі - Система) органами державної виконавчої служби, приватними виконавцями становить 69 грн 00 коп. (з урахуванням ПДВ) за кожне відкрите виконавче провадження.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що витрати виконавчого провадження - це фактично понесені державним виконавцем витрати під час організації та проведення виконавчих дій (витрати на пересилку поштової кореспонденції; друк документів, тощо). Такі витрати компенсуються за рахунок боржника, незалежно від до того чи виконано рішення боржником у добровільному порядку.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 05.04.2019 у справі №296/3226/17, від 29.11.2018 у справі №748/1049/17.
Закон № 1404-VIII не покладає на державного або приватного виконавця обов'язок документально фіксувати здійснення всіх витрат виконавчого провадження та надсилати докази їх здійснення сторонам виконавчого провадження.
Аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суду від 29.03.2019 у справі № 750/6794/17.
Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
З огляду на наведене, суд зазначає, що позивач не обґрунтував протиправність прийняття відповідачем оскаржуваних постанов, натомість відповідачем доведено, що постанова про стягнення виконавчого збору від 09.10.2020 та постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 09.10.2020 прийняті ним на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачений законом України "Про виконавче провадження".
Тому, у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Беручи до уваги положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи відмову позивачу у задоволенні позовних вимог, відшкодування судового збору останньому не здійснюється.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 242-246, 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Коростенського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Хмельницький) (вул. В.Сосновського, 28 Г, м.Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500, код ЄДРПОУ 34855429), третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Геліос" (вул. Нижній Вал, буд.7-9, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 42322556) про визнання протиправними та скасування постанов - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 272 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів за правилами, встановленими статтями 287, 296-297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням приписів пп. 15.5 п. 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.А. Липа