23 квітня 2021 року Справа № 160/850/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, викладене у листі від 29.09.2020 року №0400-0306-8/88043 та листі від 29.12.2020 року №0400-010303-8/126481 від 29.12.2020 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з: 03.07.1978р. по 28.11.1979 р.; з 14.05.1996 по 26.06.1996 року та з 26.06.1996 по 02.01.1998 року, який становить 3 (три) роки 1 (один) місяць 15 (п'ятнадцять) днів;
- призначити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту права на її виникнення, а саме з 15.12.2020 року.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із відповідною заявою про призначення пенсії за віком. Проте, листом від 29.09.2020р. їй було відмовлено в призначенні пенсії, оскільки, на думку відповідача, страховий стаж становить23 роки 05 місяців 20 днів, а стаж за період з 03.07.1978р. по 28.11.1979р. зарахувати неможливо, оскільки «немає назви підприємства при прийомі на роботу, відсутнє посилання на ст.КЗОТ при звільненні, виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення; з 14.05.1996 по 26.06.1996 та з 26.06.1996 по 02.01.1998 (записи №13 та №15 трудової книжки) зарахувати також неможливо, оскільки «немає код ЄДРПОУ/РНОКПП підприємства на печатках при звільненні». Усвідомлюючи факт штучної відмови відповідача, позивач скористалась можливістю покупки страхового стажу, відповідно до вимог податкового кодексу України та повторно звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії. Проте, знову позивачем було отримано відмову, з причини незарахування періоду з 14.05.1996 по 26.06.1996, однак вже в причини «неможливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні». Таким чином, позивач вважає відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправними.
Ухвалою суду від 25.01.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
01.03.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, з наступних підстав. До загального стажу позивача не зараховано: період роботи з 03.07.1978 по 28.11.1979, так записи у трудовій книжці оформлені не належним чином, а саме виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення, відсутнє посилання на КЗпП; період роботи з 14.05.1996 по 26.06.1996 так як не можливо прочитати назву підприємства на печатці при звільненні. Період роботи з 27.06.1996 по 02.01.1998 зараховано позивачу до загального стажу (26.06.1996 0 попередній запис звільнення в трудовій книжці, з 26.06.1996 - наступний запис - прийняття на роботу в Науково-виробниче підприємство «Вереси». Дані періоди додатково повинні бути підтверджені документами, які передбачені Порядком №637. Тому позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком через відсутність необхідного стажу.
Станом на 23 квітня 2021 року до суду не надходили інші письмові заяви по суті справи від сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
25.09.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Центрального відділу обслуговування громадян (сервісний центр) Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області із заявою за призначення/перерахунком пенсії, в якій просила призначити їй пенсію за віком.
До заяви було додано: диплом (свідоцтво, атестат) про навчання НОМЕР_1 ; довідка про прийняття на роботу (навчання) №22-Б/05 від 18.05.2020; довідка про присвоєння ідентифікаційного номеру НОМЕР_2 ; заява про призначення/перерахунок пенсії №10713 від 25.09.2020р.; паспорт НОМЕР_3 від 21.09.2018; свідоцтво про шлюб НОМЕР_4 ; трудова книжка НОМЕР_5 .
Листом від 29.09.2020р. №0400-0306-8/88043 Відділу з питань перерахунків пенсії №1 Управління застосування пенсійного законодавства Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області Про відмову в призначенні пенсії, ОСОБА_1 повідомлено зокрема, що неможливо зарахувати до страхового стажу періоди роботи:
з 03.07.1978 по 28.11.1979 - запис №1-2 трудової книжки (немає назви підприємства при прийомі на роботу; відсутнє посилання на статтю КЗОТ при звільненні; виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення);
з 14.05.1996 по 26.06.1996 та з 26.06.1996 по 02.01.1998 - запис №13 та №15 трудової книжки відповідно (немає коду ЄДРПОУ/РНОКПП підприємства на печатках при звільненні).
Зазначено, що при умовному зарахуванні всіх некоректних записів трудової книжки, загальний розмір страхового стажу становитиме 26 років 06 місяців 05 днів, що також недостатньо для призначення пенсії. З огляду на зазначене, право на пенсію за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на день звернення відсутнє.
Згідно звіту про суми добровільних внесків, передбачених договором про добровільну участь, які підлягають сплаті, та суми доплати від 30.11.2020р. №67876, ОСОБА_1 на підставі договору про добровільну участь в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування О2004639100006 від 23.11.2020р., здійснено сплату добровільних внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за попередній період згідно з договором про добровільну участь з 01.01.2019 року до 30.06.2019року. Сплату здійснено 25.11.2020р.
15.12.2020р. ОСОБА_1 знову звернулась до Відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою за призначенням/перерахунком пенсії, в якій просила призначити їй пенсію за віком.
До заявки було додано зокрема: довідка про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000р. №22/05 від 18.05.2020; довідка про зміну назви організації №22-Б/05 від 18.05.2020; довідка 22-А/05 від 18.05.2020, копія листа про збереження документів вих.406 від 27.10.08, звіт про суми добровільних внесків 67876 від 30.11.2020, квитанція від 25.11.2020, заява б/н від 15.12.2020р.
Листом від 29.12.2020р. №0400-010303-8/16481 Відділу призначення пенсій Управління Пенсійного забезпечення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області Про відмову в призначенні пенсії, ОСОБА_1 повідомлено, що в призначенні пенсії відмовлено з наступних зокрема підстав.
За наданими документами страховий стаж складає 25 років 5 місяців 26 днів. До страхового стажу не враховано:
- період роботи з 03.07.1978 по 28.11.1979 - має виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення, відсутнє посилання на статтю КЗпП;
- 14.05.1996 по 26.06.1996 - неможливо прочитати назву підприємства на печатці про звільненні.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Загальні умови, порядок нарахування та розмір пенсій визначаються, зокрема, законами України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року №1788-ХІІ, „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV, які є чинними на час виникнення спірних відносин.
Згідно вступної частини Закону України "Про пенсійне забезпечення", положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років згідно із Законом № 3108-IV від 17.11.2005, ВВР, 2006, № 1, ст.18.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулюються Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Законом України № 3108-IV від 17.11.2005 внесено зміни до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
Відповідно до пункту 16 Прикінцевих положень Закону України „Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд зазначає таке.
Згідно ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до статті 9 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 починаючи з 1 січня 2020 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 27 років.
Згідно із частиною першою статті 24 Закону №1058 страховий стаж - період (строк) протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною 4 вказаної статті Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для признач пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637(далі - Порядок № 637).
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку).
Наказом Міністерства праці України, Міністерства Юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29.07.1993.
Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачу останнім листом від 29.12.2020р. відмовлено у призначенні пенсії, оскільки не взято до уваги та не зараховано до загального стажу періоди роботи за трудовою книжкою: з 22.04.1977р. по 11.06.1977р., у зв'язку з тим, що у трудовій книжці має місце виправлення в даті звільнення, період роботи з 03.07.1978 по 28.11.1979 - має виправлення в даті звільнення та в даті наказу про звільнення, відсутнє посилання на статтю КЗпП; 14.05.1996 по 26.06.1996 - неможливо прочитати назву підприємства на печатці про звільненні.
Так, пунктами 1, 2. З «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок) передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до п. 3 вказаного Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Виходячи з приписів пункту 3 Порядку № 637, підтвердження трудового стажу необхідне в разі відсутності трудової книжки, необхідних записів в трудовій книжці, а також якщо містяться неправильні й неточні записи про періоди роботи.
Згідно з п. 2.2 далі Інструкція № 58, заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем «кваліфікований робітник», «молодший спеціаліст», «бакалавр», «спеціаліст» та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування. До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Відповідно до абзацу 2 пункту 6.1 Інструкції №58 у разі невірного первинного заповнення трудової книжки або вкладиша до неї, а також псування їх бланків внаслідок недбалого зберігання, вартість зіпсованих бланків сплачується підприємством.
Отже, з вище наведених норм слідує, що позивач не несе відповідальності за заповнення трудової книжки, оскільки записи у його трудову книжку вносяться відповідальним працівником підприємства, а не особисто позивачем, більше того, недоліки її заповнення не є підставою вважати про відсутність трудового стажу позивача за спірний період.
Період роботи зазначається в графі 2, куди відповідно до Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, заносяться відомості про дату прийняття працівника на роботу та дату звільнення з роботи.
Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а (провадження № К/9901/2310/18) висловив позицію про те, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.
Враховуючи, що саме графа 2 трудової книжки за спірні періоди не містить жодних виправлень, суд вважає, що неналежне засвідчення виправлення в даті звільнення, в даті наказу про звільнення, щодо неможливості прочитати назву підприємства на печатці в даному випадку, не є суттєвими обставинами, які можуть бути підставою для не враховування такого періоду до страхового стажу позивача.
Наявність трудового стажу позивача за періоди роботи - 03.07.1978 по 28.11.1979, з 14.05.1996 по 26.06.1996, з 26.06.1996 по 02.01.1998 підтверджується записами у трудовій книжці.
Інших недоліків поданих документів для призначення пенсії відповідачем не зазначено.
Частиною третьою статті 44 Закону № 1058-ІV передбачено, що органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Враховуючи, що спірні періоди підлягають зарахуванню до спірного стажу, суд дійшов висновку, що позивачем було в повному обсязі надано на розгляд відповідача наявні у розпорядженні позивача документи та відомості, що мають значення для призначення пенсії.
Відповідачем не було витребувано відповідні документи від підприємств, організацій де працював позивач.
Отже, враховуючи встановлені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем безпідставно не враховано до стажу, що дає право виходу на пенсію за віком період роботи позивача з 03.07.1978 по 28.11.1979, період з 14.05.1996 по 26.06.1996, період з 26.06.1996 по 02.01.1998, а відтак відмови відповідача викладені в листах від 29.09.2020р. №0400-0306-8/88043 та від 29.12.2020р. №0400-010303-8/126481 є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Враховуючи висновок суду, що відмови відповідача викладені в листах від 29.09.2020р. №0400-0306-8/88043 та від 29.12.2020р. №0400-010303-8/126481 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, то відповідно вимога позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України Дніпропетровській області, зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з: 03.07.1978р. по 28.11.1979 р.; з 14.05.1996 по 26.06.1996 року та з 26.06.1996 по 02.01.1998 року є такою, що підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.
У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Виходячи зі змісту положень Кодексу адміністративного судочинства України щодо компетенції адміністративного суду, останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
На думку суду, позивач, заявляючи позовну вимогу про зобов'язання відповідача призначити пенсію за віком, фактично просить суд втрутитися у дискреційні повноваження відповідача.
Таким чином, з урахуванням викладеного, слід дійти висновку, що належним способом захисту прав позивача у цій справі є визнання протиправною та скасування відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, викладену в листі 29.09.2020р. №0400-0306-8/88043 та від 29.12.2020р. №0400-010303-8/126481, у призначенні позивачу пенсії віком; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати період роботи позивача з 03.07.1978р. по 28.11.1979р., період з 14.05.1996р. по 26.06.1996р., період з 26.06.1996р. по 02.01.1998 р. та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком від 15.12.2020 року №14704 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком, викладене у листі від 29.09.2020 року №0400-0306-8/88043 та листі від 29.12.2020 року №0400-010303-8/126481 від 29.12.2020 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу період роботи з: 03.07.1978 року по 28.11.1979 рік; з 14.05.1996 року по 26.06.1996 рік та з 26.06.1996 року по 02.01.1998 рік, який становить 3 (три) роки 1 (один) місяць 15 (п'ятнадцять) днів.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 15.12.2020 року №14704 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
В іншій частині заявлених позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко