23 квітня 2021 року Справа № 160/1649/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якому позивач просить:
- визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) періодів роботи з 12.07.1984 по 30.12.1988 в Дніпропетровській філії Деркомсільгосптехніки СРСР РПТПО «Укрсільгоспсистема» та з 12.01.1989 по 02.02.1995 в колгоспі ім.Крейсера Аврора Нікопольського району - протиправними;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) періоди роботи з 12.07.1984 по 30.12.1988 в Дніпропетровській філії Деркомсільгосптехніки СРСР РПТПО «Укрсільгоспсистема» та з 12.01.1989 по 02.02.1995 в колгоспі ім.Керейсера Аврора Нікопольського району.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, на що нею було отримано усну відмову. Згодом позивачем було отримано лист відповідача, яким повідомлено, що до страхового стажу не було враховано період роботи з 12.07.1984 по 30.12.1988 в Дніпропетровській філії Деркомсільгосптехніки СРСР РПТПО «Укрсільгоспсистема», згідно з записами трудової книжки, оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства. Згідно даних трудової книжки колгоспника від 08.05.1990 №1299798 до стажу роботи не враховано період роботи з 12.01.1989 по 02.02.1995 в колгоспі ім.Керейсера Аврора, оскільки у записах на сторінках 18-21 кількість встановлених та відпрацьованих вихододнів у графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків, а також самі записи не завірені підписом керівника, відсутній підпис керівника і печатка наприкінці записів. Оскільки страховий стаж склав 15 років 4 місяці 15 днів, в призначенні пенсії було відмовлено.
Ухвалою суду від 08.02.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.
05.03.2021 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області надійшов відзив на позов, в якому зазначено, що відповідач не погоджується з позовними вимогами, з наступних підстав. Розглянувши трудову книжку позивача, управлінням було не зараховано періоди роботи з 12.07.1984 по 30.12.1988 в Дніпропетровській філії Деркомсільгосптехніки СРСР РПТПО «Укрсільгоспсистема», оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства. Згідно даних трудової книжки колгоспника від 08.05.1990 №1299798 до стажу роботи не враховано період роботи з 12.01.1989 по 02.02.1995 в колгоспі ім.Керейсера Аврора, оскільки у записах на сторінках 18-21 кількість встановлених та відпрацьованих вихододнів у графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків, а також самі записи не завірені підписом керівника, відсутній підпис керівника і печатка наприкінці записів, що суперечить Інструкції №58. Основним документом про трудову діяльність членів колгоспу є трудова книжка колгоспника в яку, зокрема вносились відомості про трудову участь колгоспника в громадському господарстві: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі та його виконання. У випадку відсутності трудової книжкиколгоспника або в разі відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж. Таких довідок або додаткових документів для підтвердження періоду роботи позивачем надано не було. Тому підстав для зарахування даного періоду роботи позивача в управління - відсутні.
Станом на 23 квітня 2021 року до суду не надходили інші письмові заяви по суті справи від сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
30.07.2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії за віком, яка зареєстровано за №5041.
До заяви було додано наступні документи: довідка із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000р. по день звернення від 30.07.2020, довідка про присвоєнні ідентифікаційного номеру ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт НОМЕР_2 , свідоцтво про народження дитини НОМЕР_3 від 22.11.1982, НОМЕР_4 від 31.03.1995, трудова книжка або документ про стаж НОМЕР_5 від 02.01.1978, НОМЕР_6 від 08.05.1990.
Листом від 19.01.2021 №161426802/Б-01/3-0400/21 Відділу розгляду звернень Управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, ОСОБА_1 повідомлено зокрема, що до страхового стажу не було враховано період роботи з 12.07.1984 по 30.12.1988 в Дніпропетровській філії Деркомсільгосптехніки СРСР РПТПО «Укрсільгоспсистема», згідно з записами трудової книжки від 02.01.1978 серії НОМЕР_7 , оскільки запис про звільнення не завірено печаткою підприємства. Згідно даних трудової книжки колгоспника від 08.05.1990 №1299798 до стажу роботи не враховано період роботи з 12.01.1989 по 02.02.1995 в колгоспі імені крейсера «Аврора», оскільки у записах на сторінках 18-21 про кількість встановлених та відпрацьованих вихододнів у графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків, а також записи не завірені підписом керівника, відсутній підпис керівника і печатка наприкінці записів. Оскільки страховий стаж вклав 15 років 4 місяці 15 днів в призначенні пенсії було відмовлено та надано довідку про наявний страховий стаж.
Не погоджуючись з отриманою відмовою, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення.
Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-ІV (далі Закон № 1058-ІV), який набрав законної сили з 01.01.2004.
Відповідно до частини четвертої статті 24 Закону № 1058-ІV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
За приписами статті 56 Закону № 1788-XII до стажу роботи зараховується робота, виконувана, зокрема, на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.
Постановою Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310 затверджено «Основні положення про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників» (далі Постанова № 310), в яких зазначено, зокрема, наступне:
-трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів;
-трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу;
-в трудову книжку колгоспника вносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, припинення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання; відомості про нагородження і заохочення: нагородження орденами і медалями, присвоєння почесних звань, нагородження і заохочення за успіхи в роботі, передбачені статутом та правилами внутрішнього розпорядку колгоспу, інші заохочення відповідно до чинного законодавства; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди;
-всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженого правлінням колгоспу особи та печаткою;
-заповнення трудових книжок і вкладишів до них виробляється на тій мові, на якому ведеться діловодство в даному колгоспі;
-відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на голову колгоспу;
-відповідальність за своєчасне і правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
Також, згідно із статтею 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту першого та другого «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого постановою Кабінету міністрів України № 637 від 12.08.1993 (далі Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з пунктом 17 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливості їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Пунктом 18 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України частиною першою статті 46 Конституції України.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Суд звертає увагу, що позивачу не зараховано період роботи у колгоспі з наступних підстав:
-на сторінках 18-19 даної трудової книжки у записах про кількість встановлених та відпрацьованих вихододнів у колгоспі ім. Крейсера «Аврора» у графі 6 відсутні номери та дати особових рахунків (у деяких записах вказані лише номери особових рахунків), а також самі записи не завірені підписом керівника та печаткою колгоспу.
Суд зазначає, що записи у графі 6 містять печатки колгоспу.
Щодо відсутності у графі 6 номерів та дат особових рахунків (у деяких записах вказані лише номери особових рахунків) суд зазначає, що відповідно до приписів Постанови № 310 відповідальність за своєчасне та правильне заповнення трудових книжок, за їх облік, зберігання і видачу несе спеціально уповноважена правлінням колгоспу особа.
А отже, позивач не може і не повинен нести відповідальність за заповнення трудової книжки, оскільки записи у трудову книжку вносилися спеціально уповноваженою правлінням колгоспу особою.
З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.
Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.
Однак, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.
Таким чином, недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії та позбавляти позивача конституційного права на соціальний захист та вирішення питання призначення пенсії.
Зазначена правова позиція узгоджується з правовою позицією, яка викладена у постановах Верховного Суду від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а (адміністративне провадження № К/9901/2310/18), від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а (адміністративне провадження № К/9901/17572/18).
Також, суд зазначає, що Верховний Суд у постанові від 19.12.2019 у справі № 307/541/17 (адміністративне провадження № К/9901/18274/18) зазначив, що підставою для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.
Наявність трудового стажу позивача за періоди роботи - 12.07.1984 по 30.12.1988, з 12.01.1989 по 02.02.1995 підтверджується записами у трудових книжках.
Інших недоліків поданих документів для призначення пенсії відповідачем не зазначено.
Враховуючи, що спірні періоди підлягають зарахуванню до спірного стажу, суд дійшов висновку, що позивачем було в повному обсязі надано на розгляд відповідача наявні у розпорядженні позивача документи та відомості, що мають значення для призначення пенсії.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно позовних вимог позивача, він просить визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови в зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) періодів роботи з 12.07.1984 по 30.12.1988 в Дніпропетровській філії Деркомсільгосптехніки СРСР РПТПО «Укрсільгоспсистема» та з 12.01.1989 по 02.02.1995 в колгоспі ім.Керейсера Аврора Нікопольського району - протиправними.
Разом з тим, діями суб'єкта владних повноважень є сукупність вчинків здійснених у межах наданих чинним законодавством повноважень.
В даному випадку, права позивача порушуються не сукупністю вчинків відповідача, а відмовою викладеною у формі листа від 19.01.2021 №161426802/Б-01/3-0400/21, тобто рішенням суб'єкта владних повноважень, внаслідок чого суд вважає необхідним залишити вимогу про визнання протиправними дій відповідача без задоволення.
Враховуючи викладене, а також належність способу захисту порушеного права і необхідність його повного захисту, суд вважає за необхідне визнати протиправною відмову про призначення пенсії ОСОБА_1 на її заяву від 30.07.2020 року викладену в листі №161426802/Б-01/3-0400/21 від 19.01.2021 року.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
Оскільки суд дійшов висновку, що відмова відповідача викладена в листі від 19.01.2021 №161426802/Б-01/3-0400/21 є протиправною та такою, що підлягає скасуванню, то відповідно вимога позивача про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) періоди роботи з 12.07.1984 по 30.12.1988 в Дніпропетровській філії Деркомсільгосптехніки СРСР РПТПО «Укрсільгоспсистема» та з 12.01.1989 по 02.02.1995 в колгоспі ім.Крейсера Аврора Нікопольського району є такою, що підлягає задоволенню.
Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України визначені способи захисту порушених прав, свобод та інтересів, та зазначено, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п.4 та п.10 ч.2 ст. 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Враховуючи висновок суду про протиправність відмови відповідача в призначенні пенсії через незарахування до трудового стажу позивача спірні періоди, суд вважає, що належним способом захисту порушеного права в даному випадку є саме зобов'язання відповідача Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.07.2020 року про призначення пенсії за віком враховуючи висновки суду у даному рішенні.
Частиною 2 ст.2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При цьому в силу положень частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.
Питання щодо розподілу судових витрат врегульовані ст.139 КАС України.
Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 908,00 коп., що документально підтверджується квитанцією №КП-18/1 від 28.01.2021 року.
Отже, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача в сумі 454 грн. 00 коп.
Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись статтями 2, 77, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ), на її заяву від 30.07.2020 року викладену в листі №161426802/Б-01/3-0400/21 від 19.01.2021 року.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) періоди роботи з 12.07.1984 по 30.12.1988 в Дніпропетровській філії Деркомсільгосптехніки СРСР РПТПО «Укрсільгоспсистема» та з 12.01.1989 по 02.02.1995 в колгоспі ім.Крейсера Аврора Нікопольського району.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ) від 30.07.2020 року № 5041 про призначення пенсії за віком та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427, 49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26) на користь ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 454 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Д.В. Сидоренко