23 квітня 2021 року Справа № 160/5116/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Серьогіна О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди, -
05.04.2021 року ОСОБА_2 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини по розгляду заяви від 26.08.20р. щодо адміністративного правопорушення, яке скоїли посадові особи ТУ ДБР;
- зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відкрити провадження за заявою ОСОБА_1 від 26.08.20р. відносно посадових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань;
- стягнути з Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди за протиправну бездіяльність - невідкриття провадження за заявою ОСОБА_1 від 26.08.20р. - 5 000,00 грн.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 було залишено без руху та надано десятиденний строк з дня отримання зазначеної ухвали суду для усунення недоліків, а саме надати до канцелярії суду:
- оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 908,00 грн.;
- уточнену позовну заяву із зазначенням обґрунтованого розрахунку суми, що стягується (моральна шкода) та обґрунтування порушення оскаржуваною бездіяльністю відповідача прав, свобод, інтересів позивача в примірниках відповідно до кількості учасників справи;
- належним чином завірені копії доказів, що підтверджують обставини порушення прав позивача, а саме: листи Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Києві від 22.07.2020 року за №П-6297/ез/03-2020вих та №П-6808/ез/03-2020вих; клопотання ОСОБА_1 від 07.08.2020 року щодо листів від 22.07.2020 року за №П-6297/ез/03-2020вих та №П-6808/ез/03-2020вих; заяву ОСОБА_1 від 26.08.2020 року до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про адміністративне правопорушення за ст. 212-3 КУпАП та докази її отримання відповідачем (в примірниках відповідно до кількості учасників справи).
Копію ухвали Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.04.2021 року ОСОБА_3 було направлено на електронну адресу, зазначену в позовній заяві, та отримано позивачем 07.04.2021 року, про що свідчить підтвердження позивача про отримання електронного відправлення, яке міститься в матеріалах даної адміністративної справи.
22.04.2021 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла заява про усунення недоліків на виконання ухвали суду від 07.04.2021 року по справі №160/5116/21, до якої було долучено уточнену позовну заяву, оформлену у відповідності до вимог ст. ст. 160, 161 КАС України, з додатками (2 примірники) та клопотання про звільнення від сплати судового збору.
Вирішуючи заявлене клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору суддя виходить з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України «Про судовий збір» від 8.07.2011 року № 3674-VI.
Статтею 5 Закону України «Про судовий збір» визначено вичерпний перелік позивачів, які звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.
Отже, безумовною підставою для звільнення позивача від плати судового збору є належність позивача до переліку визначеного статтею 5 Закону України "Про судовий збір".
Приписами ч. 1 ст. 133 КАС України встановлено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір", суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов'язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).
При цьому, суддя звертає увагу, що виходячи із аналізу ч. 1 ст. 133 КАС України та ч. 1 ст. 8 Закону України «Про судовий збір» вбачається, що суд може звільнити від сплати судового збору лише за вичерпних умов. При цьому, приписами цієї статті чітко визначено перелік умов, а також суб'єктні та предметні критерії, за наявності яких, з огляду на майновий стан особи, суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору.
Необхідно розрізняти право особи на звільнення від сплати судового збору на підставі статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою звільнення осіб віднесених до переліку, вказаного у цій статті є імперативним, та право особи на звільнення від сплати судового збору на підставі статті 8 Закону України «Про судовий збір», в якій наведено вичерпний перелік позивачів, які мають таке право лише на підставі врахування судом майнового стану позивача.
Отже, з урахуванням наведених норм права, єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 133 КАС України, статті 8 Закону України Про судовий збір повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
При цьому, достатнім доказом для підтвердження скрутного майнового становища позивача, серед іншого, може бути довідка з органу Державної податкової служби України про розмір доходів за попередній календарний рік, яка підтверджує, що розмір судового збору в цій справі перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік.
На підтвердження свого матеріального стану, позивачем долучено до заяви про звільнення від сплати судового збору:
- копію повідомлення про надання державної соціальної допомоги;
- копію посвідчення про право на пільги, передбачені законодавством України для багатодітних сімей;
- відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників про суми виплачених доходів та утриманих податків, відповідно до яких за третій та четвертий квартал 2019 року ОСОБА_3 отримала страхову виплату, державну та соціальну матеріальну допомогу у загальному розмірі 23296,09 грн., та за перший, другий та третій квартал 2020 року ОСОБА_3 отримала державну та соціальну матеріальну допомогу у розмірі 40830,19 грн.
Оскільки судом повинен враховуватись розмір річного доходу позивача за попередній календарний рік, відомості з державного реєстру фізичних осіб-платників про суми виплачених доходів та утриманих податків за третій та четвертий квартал 2019 року суддею не беруться до уваги.
Так, в ухвалі суду від 07.04.2021 року визначено суму судового збору, який необхідно сплатити позивачу за подання даного позову, а саме 908,00 грн.
Як встановлено суддею із відомостей з державного реєстру фізичних осіб-платників про суми виплачених доходів та утриманих податків за перший, другий та третій квартал 2020 року ОСОБА_3 отримала державну та соціальну матеріальну допомогу у розмірі 40830,19 грн.
Отже, судовий збір в сумі 908,00 грн. не перевищує розмір річного доходу ОСОБА_3 за попередній календарний рік (2020 рік) (40830,19 * 5% = 2041,51 грн., що є більше ніж 908,00 грн.).
Щодо доводів позивача про те, що Верховний Суд в ухвалах від 19.03.2020 року та 17.07.2020 року у справі № 199/3323/19 погодився із доводами ОСОБА_3 і звільнив її від сплати судового збору за наявності лише свідоцтва багатодітної сім'ї та відомостей з державного реєстру фізичних осіб платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, суддя зазначає таке.
У вказаних ухвалах Верховного Суду зазначено, зокрема: «оскільки позивачем у справі є член багатодітної сім'ї, скрутне матеріальне становище якого підтверджується відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків, клопотання про звільнення від сплати судового збору підлягає задоволенню».
Вказане дає підстави для висновку, що при розгляді у 2020 році Верховним Судом справи №199/3323/19 відомостями з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків було підтверджено скрутне матеріальне становище позивача.
Проте, даний адміністративний позов надійшов до суду в 2021 році, і надані позивачем відомості з державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків за попередній календарний рік не підтверджують скрутного матеріального становища позивача.
Також слід зазначити, що обов'язку щодо неврахування при визначенні майнового стану позивача таких видів доходу, як державна та соціальна матеріальна допомога та/або інші соціальні виплати, чинним законодавством не встановлено.
З огляду на викладене, суддя приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Отже, станом на 23.04.2021 року вимоги суду, викладені в ухвалі суду від 07.04.2021 року, не виконані в частині сплати судового збору у сумі 908,00 грн.
Згідно з ч.5 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, враховуючи невиконання вимог ухвали суду, яку залишено без руху та не усунення недоліків позовної заяви в повному обсязі, адміністративний позов слід повернути позивачеві.
Керуючись ст.ст. 169, 294, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,-
Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.
Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Ухвала може бути оскаржена та набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 256 КАС України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя О.В. Серьогіна