23 квітня 2021 року Справа 160/6241/21
Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Єфанова О.В., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, до Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Благодійний фонд «Екологія-Геос» про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовною заявою до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, до Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Благодійний фонд «Екологія-Геос» в якій позивач просить:
1) визнати дії чи бездіяльність Держави Україна в особі Дніпропетровська обласна державна адміністрація, за результатом подання моєї скарги до Кабінету Міністрів України за № БЛ-12339733 від 06.04.2021, на підставі статті 28 закону України «Про звернення громадян», протиправними та зобов'язати Державу Україна в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, на підставі частини 1 статті 276 ЦКУ, негайно вчинити дії спрямовані на поновлення:
гарантії екологічних прав співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтею 50 Конституції України;
гарантії права на захист моральних та матеріальних інтересів пов язаних із об'єктами інтелектуальної власності співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 54 Конституції України;
гарантії права на звернення щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 » та скаргою про їх порушення, у відповідності із законом України «Про звернення громадян» та статтею 40 Конституції України;
гарантії права на вільний розвиток особистості кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 23 Конституції України;
гарантії права на рівність конституційних прав і свобод та рівності перед законом кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 24 Конституції України;
гарантії права на захист життя і здоров'я співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань посадових осіб державних органів влади, у відповідності із статтею 27 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » брати участь в управлінні державними справам, у відповідності із статтею 38 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, у відповідності із статтею 41 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, у відповідності із статтею 42 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає у відповідності із статтею 43 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, у відповідності із статтею 46 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, у відповідності із статтею 48 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, у відповідності із статтею 49 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, у відповідності із статтею 56 Конституції України,
шляхом запровадження у виробництво технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 »;
2) зобов'язати Головне управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, на підставі пункту 10-1 Постанови пленуму Верховного суду України № 4 від 31.03.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відшкодувати за рахунок держави моральну шкоду, яка є гарантією захисту прав фізичних та юридичних осіб від протиправних дій посадових осіб державних органів влади, за порушення Державою Україна в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації:
гарантії екологічних прав співавторів технології Благути «Екотерм», у відповідності із законом України «Про охорону навколишнього природного середовища» та статтею 50 Конституції України;
гарантії права на захист моральних та матеріальних інтересів пов язаних із об'єктами інтелектуальної власності співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 54 Конституції України;
гарантії права на звернення щодо реалізації соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 » та скаргою про їх порушення, у відповідності із законом України «Про звернення громадян» та статтею 40 Конституції України;
гарантії права на вільний розвиток особистості кожного із співавторів технології ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 23 Конституції України;
гарантії права на рівність конституційних прав і свобод та рівності перед законом кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 », у відповідності із статтею 24 Конституції України;
гарантії права на захист життя і здоров'я співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та життя і здоров'я інших людей від протиправних посягань посадових осіб державних органів влади, у відповідності із статтею 27 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » брати участь в управлінні державними справам, у відповідності із статтею 38 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності, у відповідності із статтею 41 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом, у відповідності із статтею 42 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку кожен вільно обирає у відповідності із статтею 43 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом, у відповідності із статтею 46 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім'ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло, у відповідності із статтею 48 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на охорону здоров'я, медичну допомогу та медичне страхування, у відповідності із статтею 49 Конституції України;
гарантії права кожного із співавторів технології ОСОБА_5 « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, у відповідності із статтею 56 Конституції України,
на підставі статті 1173, частини 2 статті 276 Цивільного кодексу України, статті 25 закону України «Про звернення громадян», статті 56 Конституції України,
моральну шкоду ОСОБА_1 за моральні страждання, продовж 2006-2021 років, у розмірі 10000 (тисяч) місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,
моральну шкоду ОСОБА_2 за моральні страждання, продовж 2006-2021 років, у розмірі 10000 (десять тисяч) місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,
моральну шкоду ОСОБА_3 за моральні страждання, продовж 2006 2021 років, у розмірі 10000 (десять тисяч) місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,
моральну шкоду ОСОБА_4 за моральні страждання, продовж 2006 2021 років, у розмірі 10000 (десять тисяч) місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,
Відшкодувати ОСОБА_1 одноразову матеріальну шкоду (упущена вигода), яка складає 1 відсоток від розміру субсидій для громадян на 2021 рік для оплати енергоносіїв та комунальних послуг у розмірі 350 млн. грн.
Відшкодувати ОСОБА_2 одноразову матеріальну шкоду (упущена вигода), яка складає 1 відсоток від розміру субсидій для громадян на 2021 рік для оплати енергоносіїв та комунальних послуг у розмірі 350 млн. грн.,
Відшкодувати ОСОБА_3 одноразову матеріальну шкоду (упущена вигода), яка складає 1 відсоток від розміру субсидій для громадян на 2021 рік для оплати енергоносіїв та комунальних послуг у розмірі 350 млн. грн.,
Відшкодувати ОСОБА_4 одноразову матеріальну шкоду (упущена вигода), яка складає 1 відсоток від розміру субсидій для громадян на 2021 рік для оплати енергоносіїв та комунальних послуг у розмірі 350 млн. грн.,
Відшкодувати ОСОБА_3 матеріальну шкоду за період з 1 січня 2007 року по дату забезпечення реалізації у виробництво спільної інтелектуальної власності по вказаним заявкам на винаходи у розмірі всіх місячних мінімальних Єдиних соціальних внесків до Пенсійного фонду,
Відшкодувати ОСОБА_3 матеріальну шкоду за період з 1 січня 2007 року по дату її виплати шкоду у розмірі всіх місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,
Відшкодувати ОСОБА_4 матеріальну шкоду за період з 1 вересня 2015 року по дату забезпечення реалізації у виробництво спільної інтелектуальної власності по вказаним заявкам на винаходи у розмірі всіх місячних мінімальних Єдиних соціальних внесків до Пенсійного фонду,
Відшкодувати ОСОБА_4 матеріальну шкоду за період з 1 вересня 2015 року по дату її виплати шкоду у розмірі всіх місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб,
Відшкодувати ОСОБА_1 матеріальну шкоду у розмірі вартості газу та електричної енергії за опалювальний період 2020-2021 року,
та
Перерахувати вказані кошти за моральні страждання у розмірі 40 тисяч місячних прожиткових мінімумів для працездатних осіб та упущену вигоду ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 у розмірі 1400 млн. грн., які є коштами платників податків, на рахунок Благодійного фонду «Екологія - Геос», код отримувача 33474710, АТ КБ «Приватбанк» НОМЕР_1 , НОМЕР_2 /
Відповідно до пунктів 1, 3 та 6 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України та чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Згідно до ч.3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Разом з позовною заявою позивачем було надано клопотання про звільнення від сплати судового збору.
В обґрунтування клопотання позивач зазначив, що він не має можливості сплатити судовий збір, оскільки перебуває у тяжкому майновому стані.
Розглянувши клопотання позивача, суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Такі положення Кодексу адміністративного судочинства України кореспондуються з положенням ст. 8 Закону України Закон України «Про судовий збір».
Так, згідно з чч.1, 2 ст. 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У розумінні наведених норм права відстрочення або розстрочення сплати судового збору, звільнення від його сплати може мати місце за наявності виключних обставин та підтвердження їх належними доказами.
Так, Європейський суд з прав людини у своїх рішення зазначав, що право на суд не є абсолютним, справа «Голдер проти Великої Британії», рішення від 21 лютого 1975 року. справа «Де Жуффр де ля Прадель проти Франції», рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року., «Станєв проти Болгарії» та інші. Обмеження права на доступ до правосуддя відповідатимуть п. 1 ст. 6 Конвенції за умови, що вони мають законну мету і що існує розумна співмірність між засобами, що використовуються, і поставленою метою, справа «Бруаль Гомес де ля Торре проти Іспанії», рішення ЄСПЛ від 19 грудня 1997 року.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.
Отже, при вирішенні питання про задоволення клопотання про відстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судових витрат, звільнення від сплати судового збору суд досліджує наявність обставин для відстрочення, зменшення або звільнення, які мають бути підтверджені належними доказами.
Згідно з ч.1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня 2021 року - 2270,00 гривень.
Розміри ставок судового збору визначені у ст. 4 Закону України “Про судовий збір”.
Згідно із приписами ст. 4 Закону України "Про судовий збір" - ставка судового збору за подання адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
КАС України не визначає обов'язку суду щодо звільнення від сплати судового збору та обов'язку самостійно збирати докази в обґрунтування та/або підтвердження обґрунтування підстав звільнення на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі.
Крім того, суд зазначає, що статтею 70 Податкового кодексу України передбачено, що до інформаційної бази Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - Держреєстр) включаються дані про фізичних осіб, зокрема, про суми нарахованих та/або отриманих доходів та суми нарахованих та/або сплачених податків.
Порядок отримання відомостей з Держреєстру визначено розділом X Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, затвердженого наказом Мінфіну від 29.09.2017 р. № 822, згідно з яким відомості з Держреєстру є документом, який безоплатно надається контролюючим органом за зверненням фізичної особи - платника податків (його представника) щодо отримання відомостей з Держреєстру та свідчить про наявність або відсутність відомостей про таку особу в Держреєстрі.
Для отримання відомостей про себе з Держреєстру фізична особа звертається особисто або через представника до контролюючого органу за своєю податковою адресою (місцем проживання) або до будь-якого контролюючого органу у разі, якщо фізична особа тимчасово перебуває за межами населеного пункту проживання, подає документ, що посвідчує особу, та заяву за формою № 10ДР. Представник додає до заяви за формою № 10ДР довіреність, засвідчену в нотаріальному порядку, на отримання відомостей з Держреєстру, документ, що посвідчує особу такого представника, та ксерокопію (з чітким зображенням) документа, що посвідчує особу довірителя.
Також інформацію про суми виплачених доходів та утриманих податків з Держреєстру можна отримати у приватній частині (особистий кабінет) Електронного кабінету платника з використанням електронного цифрового підпису фізичної особи. Вхід до особистого кабінету Електронного кабінету платника за адресою: https://cabinet.sfs.gov.ua/cabinet/faces/login.jspx.
Як зазначив Верховний Суд в ухвалі від 19.07.2019 року по справі №215/5730/18 «Зокрема, скаржнику потрібно надати документ, з якого можна буде визначити сукупний розмір його доходу за попередній рік (зокрема відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків за рік, що передує зверненню до суду, які надаються органами Державної фіскальної служби тощо) або документ про сплату судового збору».
Таким чином, позивачу необхідно надати належний документ, що підтверджує річний дохід за 2020 рік з якого можна дійти висновку про зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору, або надати документ про сплату судового збору.
Згідно п.4, п.5, п.9 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
4) зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів;
5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини;
9) у справах щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єкта владних повноважень - обґрунтування порушення оскаржуваними рішеннями, діями чи бездіяльністю прав, свобод, інтересів позивача.
Стаття 6 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Так, у справі «Salontaji-Drobnjak v. Serbia» ЄСПЛ визначив: «Правова система має бути спроможною захистити себе від сутяжників, і саме національні органи мають запровадити ефективний судовий механізм захисту щодо позовів таких осіб, без обов'язкового використання заходів, що впливають на обсяг їх дієздатності».
Позов, який подається до суду для розгляду, вважається справжнім та серйозним, якщо лише немає явних показників протилежного, що можуть стати підставою для висновку, що позов є безпідставним (frivolous) або сутяжницьким (vexatious) або йому з інших підстав бракує обґрунтованості, - такого висновку дійшов ЄСПЛ у справі «Kupiec v. Poland»
Так, в позовній заяві зазначено лише позовні вимоги позивача, проте, не надано обґрунтування заявленим вимогам.
Крім того, позивач просить визнати протиправними дії Дніпропетровської обласної державної адміністрації за результатом розгляду скарги, проте, не зазначає, які саме дії є протиправними.
Згідно визначення, веденого у пункті 8 частини першої статті 4 КАС України, позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.
Частиною першою статті 5 КАС України гарантовано право кожній особі в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.
Згідно ч.2, ч.2 ст.160 КАС України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відтак завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом.
Конституційний Суд України, вирішуючи питання, порушені в конституційному зверненні і конституційному поданні щодо тлумачення частини другої статті 55 Конституції України, в Рішенні від 14.12.2011 року №19-рп/2011 зазначив, що особа, стосовно якої суб'єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист.
Отже, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.
З огляду на зазначене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у наявності у особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Тобто, обов'язковою умовою судового захисту є наявність порушених прав та охоронюваних законом інтересів безпосередньо позивача з боку відповідача, зокрема, наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов.
На необхідності такого застосування норм процесуального права наголошується у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.06.2018 року в справі №826/4406/16 (адміністративне провадження №К/9901/454/17 (№К/9901/39/18)).
Таким чином, позовна заява може містить вимоги лише щодо захисту прав позивача.
Проте, позивачем заявлені вимоги, які направлені на захист прав третіх осіб.
З огляду на вищевикладене, позивач необхідно визначитись зі складом учасників позовної заяви або шляхом виключення третіх осіб, або включення їх в якості позивачів з відповідною сплатою судового збору та обґрунтуванням позовних вимог.
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Відповідно до ч. 5 ст. 21 Кодексу адміністративного судочинства України вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень або іншим порушенням прав, свобод та інтересів суб'єктів публічно-правових відносин, або вимоги про витребування майна, вилученого на підставі рішення суб'єкта владних повноважень, розглядаються адміністративним судом, якщо вони заявлені в одному провадженні з вимогою вирішити публічно-правовий спір. Інакше такі вимоги вирішуються судами в порядку цивільного або господарського судочинства.
Отже, в адміністративному судочинстві вимога про відшкодування (стягнення) шкоди є похідною вимогою до суб'єкта владних повноважень, щодо якого заявлено вимогу вирішити публічно-правовий спір.
Проте, позивачем не заявлені вимоги до Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області вирішити публічно-правовий спір.
Позивачу в позовній заяві потрібно привести зміст позовних вимог у відповідність до кількості відповідачів чи навпаки.
Так, в разі заявлення до Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області позовної вимоги про стягнення шкоди, в позовній заяві слід зазначити зміст позовних вимог публічно-правового характеру до вказаного відповідача і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, та додати докази в підтвердження обґрунтування.
Згідно п.3 ч.5 ст.160 КАС України в позовній заяві зазначаються:
3) зазначення ціни позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб'єкта владних повноважень
Позивач просить відшкодувати моральну та матеріальну шкоду, проте не надав обґрунтованого розрахунку суми, яка підлягає відшкодування. Позивач зазначив теоретичний розрахунок, який не підтверджений відповідними доказами.
Крім того, позивач не надав законодавчого обгрунтування позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди в заявлених розмірах.
Так, постановою Верховного Суду від 03 серпня 2018 року у справі № 923/700/17 встановлено, що за змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Зазначена норма кореспондується з положеннями статей 224, 225 Господарського кодексу України, за змістом яких учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною. До складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.
Згідно частин 1, 2 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
На підставі наведеного, керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
Відмовити в задоволенні заяви позивача про звільнення від сплати судового збору.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Держави Україна в особі Дніпропетровської обласної державної адміністрації, до Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , Благодійний фонд «Екологія-Геос» про визнання протиправними дії та бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - залишити без руху.
Встановити позивачу термін для усунення недоліків протягом п'яти днів з дня отримання копії цієї ухвали та усунути недоліки позовної заяви, а саме:
позивачу необхідно надати належний документ, що підтверджує річний дохід за 2020 рік з якого можна дійти висновку про зменшення розміру судового збору або звільнення від сплати судового збору;
або надати суду докази сплати судового збору в розмірі 908,00 грн., сплаченого за наступними реквізитами: Отримувач: ГУК у Дн-кiй обл/Чечел.р/ 22030101; код ЄДРПОУ (отримувача): 37988155; Рахунок: UA368999980313141206084004632 за кодом бюджетної класифікації доходів: 22030101; Банк: Казначейство України (ЕАП); МФО 899998; призначення платежу “судовий збір за позовом _______________ (ПІБ чи назва установи, організації позивача)”;
надати обґрунтування заявленим позовним вимогам;
зазначити, які саме дії Дніпропетровської обласної державної адміністрації є протиправними;
позивачу необхідно визначитись зі складом учасників позовної заяви або шляхом виключення третіх осіб, або включення їх в якості позивачів з відповідною сплатою судового збору та обґрунтуванням позовних вимог з урахуванням висновків суду;
позивачу визначитись з позовними вимогами до Головного управління Державної казначейської служби України Дніпропетровської області з урахуванням висновків суду;
надати обґрунтований розрахунок матеріальної та моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню;
надати законодавче обгрунтування позовних вимог щодо стягнення матеріальної шкоди в заявлених розмірах.
Недоліки, що стосуються оформлення позовної заяви мають бути усунуті шляхом подання позовної заяви для суду та копії для відповідача.
У випадку направлення документів на виконання ухвали суду про залишення позовної заяви без руху поштою, направити відповідне повідомлення на електронну пошту суду з відповідними підтверджуючими документами.
Попередити позивача про наслідки невиконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху, передбачені частиною четвертою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, за якою позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини другої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Кодексом адміністративного судочинства України не передбачено оскарження ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Суддя О.В. Єфанова