13 квітня 2021 року Справа № 160/1418/21
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіСидоренко Д.В.
за участі секретаря судового засіданняШевченко І.Є.
за участі:
представника позивача представника відповідача Федоренка Р.В. Суріної О.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
Обставини справи: до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати винесені Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області рішення про застосування до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) фінансових санкцій у вигляді штрафу: податкове повідомлення-рішення №0063420710 від 23.12.2020р. на суму 17000,00 грн.; податкове повідомлення-рішення №0063410710 від 23.12.2020р. на суму 27,00 грн.
В обґрунтування позову зазначено, що ГУ ДПС у Дніпропетровській області на підставі Акту за результатами фактичної перевірки було прийнято, зокрема, податкове повідомлення-рішення від 23.12.2020р. №0063420710 та №0063410710 (далі - ППР), якими до ФОП ОСОБА_1 за зберігання в магазині, розташованому за адресою: АДРЕСА_1 , пляшки лікеру «Sheridan», 0,7 л, 15,5 %, виробництва «PsA», Ірландія по ціні 530,00 грн. без марки акцизного податку встановленого зразка, застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. та 27,00 грн. Позивач вважає прийняті рішення відповідачем протиправними, зауважує, що під час перевірки було здійснено фото чи відеофіксацію, але в акті ці відомості не зазначено. Зазначає, що перевіркою було встановлено факт зберігання пляшки лікеру «Sheridan» без марки акцизного податку встановленого зразка, проте, ФОП ОСОБА_1 категорично заперечує проти зазначеного, враховуючи, що жодної пляшки алкогольного напою, на які не наклеювалася марка акцизного податку, вона не закуповувала у постачальників і, відповідно, не зберігала, та не реалізовувала у своєму магазині. Допускає, що із-за давності збереження алкогольних напоїв, які не користуються попитом у споживачів, систематичного протирання пляшок від пилу, можливо часткове пошкодження деяких акцизних марок на пляшках. Зауважує, що Акті перевірки не зазначено чи містила пляшка алкогольного напою залишки слідів клею від відклеєної марки чи залишки самої марки акцизного податку та чи не була відклеєною марка акцизного податку, де саме зберігалась пляшка лікеру «Sheridan», не вказано також номер партії та дату виробництва лікеру, які в обов'язковому порядку зазначаються на кожній пляшці алкогольного напою, що перешкоджає ідентифікувати таку пляшку. Наголошує, що у разі виявлення факту зберігання на митній території України алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, відповідні контролюючі органи вилучають такі товари з вільного обігу та подають відповідні матеріали до суду для винесення постанови про їх вилучення в дохід держави (конфіскацію), але алкогольні напої без наявності марок акцизного податку ревізори не вилучали, що, на думку позивача, свідчить про відсутність правопорушення. Позивач зазначає, що перевірка була проведена неповно, контролюючим органом належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність правопорушення, не зібрано, наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення фінансових санкцій не встановлено, тому оскаржувані рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Ухвалою суду від 02.02.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, та призначено справу до розгляду у підготовчому засіданні.
22.02.2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому Головне управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області позов не визнало, зазначило, під час фактичної перевірки посадовими особами відділу фактичних перевірок та фінансових операцій управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області було встановлено, зокрема, факт зберігання та реалізацію алкогольних напоїв без наявності марок акцизного податку встановленого зразка, а саме, зафіксовано в акті перевірки факт перебування пляшки алкогольного напою у реалізації ФОП ОСОБА_1 що підтверджується поясненням продавця ОСОБА_2 , яка зазначила, що при протиранні пилу марка акцизного податку з цієї пляшки відпала. Таким чином, підставою для застосування штрафу є не лише реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, а й зберігання таких напоїв. Законодавчі приписи дають підстави для висновку, що у разі відклеювання марок акцизного податку, відповідні алкогольні вироби вважаються немаркованими, що є порушенням ст.11 Закону №481/95-ВР та підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності. Відповідач вважає, що податкові повідомлення-рішення є законними та обґрунтованими, складеними на підставі та у відповідності до норм чинного законодавства, тому відсутні підстави для їх скасування.
23.02.2021 року від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій представник ФОП ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваним рішенням позивача притягнуто до відповідальності на підставі норм ст.17 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» за зберігання алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка. Проте, платник податків алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, з метою продажу, не зберігав, зауважує, що відповідач спірну пляшку, названу ним лікером, належним чином не оглядав, не з'ясовував повну назву на етикетці та міцність напою, тому вважає відсутність правопорушення, у зв'язку із чим просить суд позов задовольнити.
25.02.2021 року відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, в яких висловив свої заперечення щодо стягнення з Головного управління Державної податкової служби у Дніпропетровській області витрат на професійну правничу допомогу, враховуючи необґрунтовану суму витрат. У задоволенні позову представник відповідача просив суд відмовити.
Ухвалою суду від 18.03.2021 року було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.04.2021 року о 10:00 год.
У судове засідання прибули представник позивача та представник відповідача.
Представником позивача заявлено клопотання про відмову від позову в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0063410710 від 23.12.2020р. на суму 27,00 грн., винесеного Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області.
Ухвалою суду від 13.04.2021 року судом було прийнято часткову відмову від позову. Закрито провадження у адміністративній справі №160/1418/21 в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування ППР №0063410710 від 23.12.2020р. на суму 27,00 грн.
Щодо іншої частини позовних вимог, в судовому засіданні представники сторін підтримали свої правові позиції в повному обсязі, представник позивача просив позовну заяву задовольнити, представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_1 , та перебуває на обліку в Головному управлінні Державної податкової служби у Дніпропетровській області.
На підставі наказу Головного управління ДПС у Дніпропетровській області від 25.11.2020 року №3149-п «Про проведення фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )» та направлень від 25.11.2020 №729 та №730, 25.11.2020 року була проведена фактична перевірка підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 , а саме, у магазині за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.
Перевірку було здійснено 25.11.2020 року, після вручення представнику суб'єкта господарювання - продавцю ОСОБА_2 , наказу ГУ ДПС від 25.11.2020 №3149-п та ознайомлення з направленнями на перевірку від 25.11.2020 №729 та №730, про що свідчить підпис цієї особи у направленнях на перевірку.
Матеріалами справи підтверджується, що у ФОП ОСОБА_1 є Ліцензія на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями №04030308202001590, термін дії з 31.03.2020 до 31.03.2021.
За результатами проведеної перевірки у період з 25.11.2020 року по 04.12.2020 року, податковим органом було складено Акт (довідка) фактичної перевірки від 04.12.2020 року №747/04/36/07/10/РРО/ НОМЕР_1 .Висновками перевірки встановлено порушення:
- п.1, 2 ст.3 Закону України від 06.07.95 №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (зі змінами та доповненнями);
- ст.11 Закону України від 19.12.95 №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» (зі змінами та доповненнями);
- п.85.2 ст.85 Податкового кодексу України.
Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області ФОП ОСОБА_1 на підставі акту перевірки №747/04/36/07/10/РРО/3218201484 від 04.12.2020 року було винесено податкове повідомлення-рішення форми «С» №0063420710 від 23.12.2020 року на суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) або пені - 17000,00 грн. (код платежу 21081500).
Позивач вважає податкове повідомлення-рішення протиправним, прийнятим з порушенням чинного законодавства, тому звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Згідно з пп.19-1.1.16 п.19-1.1 ст.19-1 ПК України, контролюючі органи здійснюють заходи щодо запобігання та виявлення порушень законодавства у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального.
Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Згідно із пп.75.1.3 п.75.1 ст.75 ПК України, фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
Пунктом 80.1 ст.80 ПК України визначено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з таких підстав: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Отже, згідно з вимогами ст.19-1, пп.75.1.3 п.75.1 ст.75, пп.80.2.5 п.80.2 ст.80 ПК України, на підставі наказу від 25.11.2020 №3149-п та направлень від 25.11.2020 року №729 та №730, Головним управлінням ДПС У Дніпропетровській області було проведено фактичну перевірку магазину за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснює свою підприємницьку діяльність ФОП ОСОБА_1 , з питань додержання суб'єктом господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, а саме: з питань дотримання законодавства у сфері обігу підакцизних товарів.
Під час фактичної перевірки, посадовими особами відділу фактичних перевірок та фінансових операцій управління податкового аудиту ГУ ДПС у Дніпропетровській області було встановлено факт зберігання та реалізації алкогольного напою, а саме, однієї (1) пляшки лікеру «Sheridan's» виробництва «PsA», Ірландія, 700 ml, вміст спирту - 15,5% за ціною 530,00 грн. без наявності марки акцизного податку встановленого зразка.
Підпунктом 14.1.107 п.14.1 ст.14 ПК України визначено, що марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів.
Відповідно до пп.14.1.109 п.14.1 ст.14 ПК України, маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, - наклеювання марки акцизного податку на пляшку (упаковку) алкогольного напою, пачку (упаковку) тютюнового виробу чи ємність (упаковку) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України щодо виробництва, зберігання та продажу марок акцизного податку.
Статтею 226 ПК України встановлено порядок виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах.
Згідно із п.226.2 ст.226 ПК України, наявність наклеєної в установленому порядку марки акцизного податку встановленого зразка на пляшці (упаковці) алкогольного напою, пачці (упаковці) тютюнового виробу чи ємності (упаковці) з рідиною, що використовується в електронних сигаретах, є однією з умов для ввезення на митну територію України і продажу таких товарів споживачам, а також підтвердженням сплати податку та легальності ввезення товарів.
Відповідно до п.226.5 та п.226.6 ст.226 ПК України, маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, здійснюється марками акцизного податку, зразки яких затверджуються Кабінетом Міністрів України. Маркуванню підлягають усі алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць. Маркування вироблених в Україні алкогольних напоїв із вмістом спирту етилового до 8,5 відсотка об'ємних одиниць не здійснюється.
Згідно із п.226.7 ст.226 ПК України, кожна марка акцизного податку на алкогольні напої повинна мати окремий номер, місяць і рік випуску марки та позначення про суму сплаченого акцизного податку за одиницю маркованої продукції, крім суми акцизного податку з реалізації суб'єктами господарювання роздрібної торгівлі алкогольних напоїв.
Пунктом 226.9 ст.226 ПК України чітко визначено, що вважаються такими, що немарковані: алкогольні напої, тютюнові вироби та рідини, що використовуються в електронних сигаретах, марковані з відхиленням від вимог положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України, відповідно до якого здійснюються виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та/або марками, що не видавалися безпосередньо виробнику або імпортеру зазначеної продукції.
Закон України 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» (далі - Закон №481/95-ВР) визначає основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального на території України.
Відповідно до ст.1 вказаного Закону, алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 2206 (крім квасу "живого" бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД.
Роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання (у тому числі іноземних суб'єктах господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) громадського харчування.
Статтею 11 Закону №481/95-ВР встановлено порядок маркування алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якою визначено, що алкогольні напої та тютюнові вироби, які виробляються в Україні, а також такі, що імпортуються в Україну, позначаються марками акцизного податку в порядку, визначеному законодавством.
Позивач стверджує, що жодного алкогольного напою без марки акцизного податку вона не закуповувала у постачальників, не зберігала та не реалізовувала.
В акті перевірки зафіксовано факт зберігання, реалізації алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразку на пляшках, а саме: в реалізації знаходиться лікер «Sheridan's» (виробник P&A, Дублін, Ірландія) 1 пляшка 0,7 л, вміст спирту 15,5%, по ціні 530,00 грн. без наявності марки акцизного податку.
Згідно пояснень продавця ОСОБА_2 , зокрема, на вітрині знаходиться Шеріданс без акцизної марки, враховуючи, що при протиранні пилу вона відпала.
Суд зауважує, що відсутність під час проведення фактичної перевірки на алкогольному напої марки акцизного податку не заперечується і позивачем, яка у позові вказує, що вона допускає, що із-за давності збереження алкогольних напоїв, які не користуються попитом у споживачів та систематичного протирання пляшок від пилу, можливо часткове пошкодження деяких акцизних марок на пляшках, але вважає, що це не є правопорушенням.
Слід зазначити, що чинним законодавством забороняється зберігання та реалізація на території України алкогольних напоїв, на яких відсутня марка акцизного податку встановленого зразка.
Пунктом 228.9 ст.228 ПК України передбачено, що відповідальність за недодержання порядку маркування, продажу алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, несплату чи несвоєчасну сплату податку несуть виробники (замовники), імпортери, продавці таких товарів та їх посадові особи відповідно до закону.
Статтею 17 Закону №481/95-ВР визначена відповідальність за порушення норм цього Закону, а саме, за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, пальним та зберігання пального посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.
Згідно із ч.2 ст.17 Закону № 481/95-ВР, до суб'єктів господарювання (у тому числі іноземних суб'єктів господарювання, які діють через свої зареєстровані постійні представництва) застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі: виробництва, зберігання, транспортування, реалізації фальсифікованих алкогольних напоїв чи тютюнових виробів; алкогольних напоїв чи тютюнових виробів без марок акцизного податку встановленого зразка або з підробленими марками акцизного податку, - 200 відсотків вартості товару, але не менше 17000 гривень.
Таким чином, підставою для застосування штрафу в порядку наведеної норми Закону №481/95-ВР є не лише реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного податку встановленого зразка, але й зберігання таких напоїв.
Наведені законодавчі приписи дають підстави для висновку, що у разі відсутності, зокрема, відклеювання марок акцизного податку, відповідні алкогольні вироби вважаються немаркованими, що є порушенням ст.11 Закону №481/95-ВР та підставою для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності у відповідності до ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 14 травня 2019 року у справі № 815/5836/14 зазначив наступне: «… згідно з положеннями пункту 226.1 статті 226 Податкового кодексу України та пунктів 20 та 21 Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв і тютюнових виробів (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 № 1251) маркування алкогольних напоїв марками встановленого зразка здійснюється у такий спосіб, який не дає зняти їх з виробів без пошкодження та щоб марка акцизного податку розривалася під час відкупорювання (розкривання) товару. Тобто, при відкупорюванні пляшки з алкогольним напоєм марка акцизного податку повинна розриватися, а не видалятися (зніматися тощо) з такої пляшки повністю. Колегія суддів зазначає, що чинним на момент виникнення спірних правовідносин законодавством, не було передбачено винятків, щодо маркування такої продукції, які б дозволяли зберігати та реалізовувати такі алкогольні напої без марок акцизного податку».
Із вищевказаного вбачається, що технологія прикріплення марки акцизного податку унеможливлює її випадкове відклеювання без спричинення надривів чи пошкоджень.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 14 травня 2019 року у справі № 815/5836/14 вказано наступне: «…наявність наклеєної, у встановленому законодавством у сфері державного регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв порядку, марки акцизного податку є необхідною умовою для здійснення продажу підакцизного товару, а підставою для застосування штрафу в порядку частини другої статті 17 Закону України від 19.12.1995 № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» є не лише реалізація алкогольних напоїв без марок акцизного збору встановленого зразка, а й зберігання таких алкогольних напоїв».
Матеріалами справи підтверджується факт зберігання позивачем алкогольного напою без наявності марки акцизного податку, з метою його подальшої реалізації, тому суд вважає, що контролюючим органом правомірно було застосовано штрафні санкції до суб'єкта господарювання, передбачені статтею 17 Закону №481/95-ВР.
Стосовно інших доводів позивача, які викладені у позовній заяві, суд зазначає наступне.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Суд враховує й те, що згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Згідно з ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Частинами 1, 2 ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що відповідач, як суб'єкт владних повноважень, довів правомірність своїх дій та прийнятого рішення, натомість, позивачем не доведено та не підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, тому враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0063420710 від 23.12.2020р. є правомірним та таким, що не підлягає скасуванню.
Отже, враховуючи встановлені обставини правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення №0063420710 від 23.12.2020р. на суму 17000,00 грн., винесеного Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області про застосування фінансових санкцій до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову повністю.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 23.04.2021 року.
Суддя Д.В. Сидоренко