Справа № 143/1438/20
19 квітня 2021 року м. Погребище
Погребищенський районний суд Вінницької області, в складі:
головуючого - судді Бойка А.В.,
з участю секретаря судових засідань Москаленко С. П.,
розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Погребище цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Погребищенської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з матір'ю, -
Встановив:
В провадженні Погребищенського районного суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору Орган опіки та піклування Погребищенської районної державної адміністрації, про визначення місця проживання дитини з матір'ю.
Позовні вимоги мотивовані тим, позивачка з відповідачем проживали однією сім'єю без шлюбу з липня 2019 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 у них народився син ОСОБА_3 . Протягом останніх декількох років відносини між ними погіршились та на даний час усі стосунки між ними фактично припинені. Після припинення шлюбних відносин дитина залишилась проживати разом з нею. Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 16.12.2019 з ОСОБА_2 на її користь на утримання сина ОСОБА_3 стягнуто аліменти у розмірі ј частки від усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.08.2019 і до досягнення дитиною повноліття. Відповідач після припинення шлюбних відносин прагнув побачень з дитиною, проте під час цих побачень поводив себе агресивно та влаштовував сварки. Востаннє під час побачення з дитиною відповідач намагався викрасти дитину, що стало підставою її звернення до суду з цим позовом.
В судове засіданні позивачка та її представник не з'явилися, подали заяви у якій позовні вимоги підтримали в повному обсязі, справу просили розглянути у їх відсутності.
Відповідач в судове засідання не з'явився також, надіслав заяву у якій проти задоволення позовних вимог не заперечував.
Представник Орган опіки та піклування в судове засідання не з'явилася також, подала заяву у якій проти визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_4 з матір'ю ОСОБА_1 не заперечувала.
У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.
З'ясувавши позицію сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з огляду на таке.
Згідно зі ч.4 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
У відповідності до ч. 4 ст. 174 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд, за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову, якщо таке визнання не суперечить закону і не порушує права свободи чи інтереси інших осіб.
Згідно з ч. 1 ст. 61 ЦПК України, обставини визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.
Беззаперечно встановлено, що позивачка ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є батьками малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 8).
Шлюбні відносини між сторонами припинені. Рішенням Погребищенського районного суду Вінницької області від 16.12.2019 з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання сина ОСОБА_3 стягнуто аліменти у розмірі ј частки від усіх видів його доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 22.08.2019 і до досягнення дитиною повноліття.
Після припинення шлюбних відносин дитина залишилась проживати разом з матір'ю позивачем по справі.
Відповідач після фактичного припинення шлюбних відносин прагнув побачень з дитиною, і під час таких зустрічей намагався визначити місце проживання дитини разом з ним.
Позивачка любить свого сина і спроможна забезпечити його всім необхідним. Вона має самостійні доходи та місце проживання, спиртними напоями не зловживає (а. с. 10), за місцем проживання характеризується позитивно (а. с. 9), створила всі умови для проживання, виховання та розвитку дитини (а. с. 38). Позивачка постійно слідкує за здоров'ям та розвитком своєї дитини з моменту народження, має психологічний контакт із сином.
Суд дійшов до переконання про те, що проживання сина разом з матір'ю ОСОБА_1 відповідає інтересам дитини. Вона має можливість забезпечити йому належні умови проживання, повною мірою займатися вихованням та оздоровленням дитини, її соціальним та моральним розвитком.
Згідно із ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27.02.1991, у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними або приватними установами, які займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними або законодавчими органами, першочергова увага надається якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до положень принципу статті 6 Декларації прав дитини Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння; вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків, у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення; малолітня дитина не повинна бути розлучена зі своєю матір'ю.
Враховуючи правовий висновок ВСУ у справі № 6-2445цс16, для розлучення дітей зі своєю матір'ю, суд має прийняти до уваги такі фактори: зловживання спиртними напоями або наркотичними засобами, самостійний дохід, аморальна поведінка, що може зашкодити розвиткові дитини, психічний стан.
Відповідно до ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків або одного з них, з ким вона проживає.
Положеннями ч. 1 ст. 160 і ч. ч. 1, 2 ст. 161 СК України визначено, що місцем проживання дитини, що досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, та вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.
Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини, яка ратифікована Україною 27.09.1991 року, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, отримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Згідно із ст.ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батька. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання та розвиток дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватись про її здоров'я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її для самостійного життя та праці. Положеннями ч. ч. 1,2 ст. 15 цього Закону визначено, що батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.
Згідно з витягом з протоколу засідання комісії з питань захисту прав дитини №3 від 14.04.2021 орган опіки і піклування вважає доцільним визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 (а. с. 36-37).
Відповідно до ст.19 Сімейного кодексу України висновок органу опіки та піклування має рекомендаційний характер, суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування.
Суд, дослідивши письмові пояснення та оцінивши відповідно до ст. 89 ЦПК України належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, дійшов висновку, про відсутність підстав вважати висновок органу опіки і піклування необґрунтованим.
Відповідно до п.1 ст. 3 Конвенції ООН про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дітей.
Керуючись ст. ст. 6, 9 Декларації Генеральної Асамблеї ООН від 20.11.1959 року «Про права дитини» (ратифікованої Україною 27 лютого 1991 року), ст.ст. 11, 12, 15 Закону України "Про охорону дитинства", ст.ст. 160, 161 СК України, ст. 29 ЦК України, ст. ст. 4,76-81,89, 141, 263-265 ЦПК України,-
Вирішив:
Позов задовольнити повністю.
Визначити місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір'ю ОСОБА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя