Справа№ 133/2909/20
Провадження № 2/133/352/21
Іменем України
19.04.2021
Суддя Козятинського міськрайонного суду Вінницької області Кучерук І.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін в м. Козятині цивільну справу за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором кредиту,
АТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 30.06.2006 у розмірі 138439,30 грн. станом на 30.06.2020.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 30.06.2006 між ним та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання відповідачем анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг.
Позивач зазначав, що за умовами вказаного договору позичальник отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 7100 грн., який в подальшому збільшився до 29000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Своїм підписом у заяві відповідач підтвердив, що підписана ним заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua складає договір про надання банківських послуг.
Однак в порушення вимог закону та умов договору відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав у повній мірі, у зв'язку з чим банк має право вимагати повернення всієї суми кредиту. Станом на 30.06.2020 відповідач має заборгованість перед позивачем в сумі 166081,25 грн., з якої банк просить стягнути частину суми заборгованості за кредитним договором в розмірі 138439,30 грн., яка складається з: 67910,03 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 24407,60 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 46121,67 грн. - пеня за період з 30.06.2006 по 30.06.2019.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 24.12.2020 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 22.02.2020 відкрито провадження та розгляд справи ухвалено проводити в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін.
Відповідачем, належним чином повідомленим про розгляд справи судом, відзиву до суду не подано, а тому суд ухвалює рішення на підставі доказів наданих позивачем.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дійшов до висновку про часткове задоволення позову.
Судов встановлено, що 30.06.2006 між ПАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", укладено кредитний договір з ОСОБА_1 , згідно з умовами якого останній отримав кредит отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку в розмірі 7100 грн., який в подальшому збільшився до 29000 грн., зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку.
14.06.2018 відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з ПАТ КБ «Приватбанк» на АТ КБ «Приватбанк».
Відповідно до наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 30.06.2006, укладеного між ПриватБанком та ОСОБА_1 , станом на 31.05.2015 та станом на 30.06.2020 за відповідачем рахується заборгованість в сумі 166081,25 грн., яка складається з: 67910,03 грн. - заборгованості за тілом кредиту, в тому числі: 67910,03 грн. - за простроченим тілом кредиту; 0,00 грн. - заборгованості за поточним тілом кредиту; 0,00 грн. - за нарахованими відсотками; 0,00 грн. - за простроченими відсотками; 24407,60 грн. - за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 73763,62 грн. - пеня; 0,00 грн. - комісія.
Банк просить стягнути частину даної заборгованості в розмірі 138439,30 грн., яка складається з: 67910,03 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 24407,60 грн. - заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 ЦК України; 46121,67 грн. - пеня за період з 30.06.2006 по 30.06.2019.
Однією з підстав цивільних прав та обов'язків згідно з частиною другою статті 11 ЦК України є договори та інші правочини, як узгоджене волевиявлення всіх його учасників (сторін договору).
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому вони повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Як встановлено із матеріалів справи, в анкеті-заяві позичальника ОСОБА_1 від 30.06.2006 відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми з визначеним розміром.
АТ КБ «Приватбанк», заявляючи вимоги про погашення кредиту, просило крім тіла кредиту (суми, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема, заборгованість за відсотками, нарахованими за прострочений кредит згідно з ст. 625 ЦК України, а також пеню. Позивач, обґрунтовуючи своє право вимоги в цій частині, а також розмір і порядок нарахування, крім розрахунку кредитної заборгованості за договором від 30.06.2006, посилається на довідку про надання кредитних карт, про зміну кредитного ліміту, виписку по картковому рахунку. Також посилається на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у Приватбанку, як невід'ємні частини спірного договору, якими визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування.
Водночас матеріали справи не містять підтверджень того, що саме даний Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанку, а також того, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг Приватбанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем.
Без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останньою і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
За таких обставин суд не вбачає підстав вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді відповідальність у виді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Також необхідно зазначити, що відповідач просить стягнути пеню за період з 30.06.2006 по 30.06.2016, однак з урахуванням п.1 ч.2 ст. 25 ЦК України, відносно неустойки у вигляді пені та штрафу встановлений скорочений строк позовної давності в один рік. Норма ст. 266 ЦК встановлює, що строк позовної давності стосовно додаткових позовних вимог (стягнення неустойки та інші), які є похідними від основної вимоги, спливає одночасно із спливом строку позовної давності щодо основної вимоги. Таким чином, право на стягнення неустойки (штрафу, пені) припиняється разом з вимогою, якою забезпечене таке стягнення. Виходячи із згаданої вище норми, з урахуванням положень ст. 258 ЦК, неустойка (штраф, пеня) підлягає стягненню у межах трирічного строку позовної давності за період фактичного невиконання зобов'язання, але не більше ніж за один рік, що узгоджується з правовим висновком ВСУ, викладеним у постанові від 03.09.2014 у справі № 6-100цс14.
Водночас Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/ не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону № 1023 -XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк.
Такого висновку суд дійшов з урахуванням правових висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03.07.2019 у справі №342/180/17, які є обов'язковими для застосування у відповідності до частини четвертої статті 263 ЦПК України.
Відтак у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за пенею в сумі 73763,62 грн. необхідно відмовити.
Щодо стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 (за період з 30.06.2006 по 30.06.2020 в розмірі 24407,60 грн.), необхідно зазначити, що у пунктах 91-93 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12-ц міститься висновок про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Згідно з частиною першою статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд вважає, що правових підстав для стягнення процентів відповідно до статті 625 ЦК України немає, оскільки в анкеті - заяві від 30.06.2006, яка підписана відповідачем, встановлена базова ставка за користування кредитом 3% в місяць з розрахунку 360 днів в рік за ст.1048 ЦК України.
Розмір процентів за порушення грошового зобов'язання договором не передбачено.
Отже, позивачем не обгрунтовано з якого часу почався відлік прострочення виконання грошового зобов'язання та не доведено наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит, а тому підстав стягувати відсотки в розмірі, передбаченому частиною другою статті 625 ЦК України немає.
Посилання АТ КБ «ПриватБанк» на п.2.1.1.2.12 Умов та правил надання банківських послуг, згідно якого в разі порушення зобов'язань щодо повернення кредиту, сплати процентів за користування кредитом, неустойки та виконання інших зобов'язань, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов'язань Клієнта з погашення кредиту Клієнт зобов'язується сплати на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості розмірі : 86,4 % - для картки «Універсальна», суд до уваги не приймає, адже наданий позивачем витяг із Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанком належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Вимоги про стягнення процентів, нарахованих у відповідності до умов договору, погоджених сторонами, позивач не висуває.
Враховуючи те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернуті, а також зважаючи на вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, а відтак суд приходить до висновку, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з боржника заборгованості за простроченим тілом кредиту в розмірі 67910,03 грн.
Сума зазначеної заборгованості за простроченим тілом кредиту підтверджена розрахунком такої заборгованості.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені банком судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у сумі 1031,11 грн.
На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 268, 626, 634, 1055 ЦК України, ст. ст. 81, 89, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,
Позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання банківських послуг задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за простроченим тілом кредиту за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.06.2006 у розмірі 67910 (шістдесят сім тисяч дев'ятсот десять) гривень 03 копійки та судовий збір в розмірі 1031 (одна тисяча тридцять одна) гривня 11 копійок.
Відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками на прострочений кредит згідно ст.625 в розмірі 24407,60 грн., пені в розмірі 46121,67 грн. за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 30.06.2006.
Рішення суду може бути оскаржене протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення до Вінницького апеляційного суду через Козятинський міськрайонний суд Вінницької області.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: АТ КБ «ПриватБанк», адреса: вул. Набережна Перемоги,50 м. Дніпро, ЄДРПОУ 14360570.
Відповідач: ОСОБА_1 , проживає: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .
Повне судове рішення складене 23.04.2021.
Суддя І.М.Кучерук