22 квітня 2021 року
м. Київ
справа №619/3975/20
провадження № 51-1959ск21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року щодо
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Дергачі Харківської області, громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, останній раз - вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 24 червня 2014 року за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 125, ч. 2 ст. 186, ст. 70 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, 16 квітня 2020 року звільненого у зв'язку із відбуттям строку покарання,
засудженого за вчинення злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК і
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дергачівського районного суду Харківської області від 30 жовтня 2020 року ОСОБА_4 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів , а також інші питання, визначені процесуальним законодавством.
Ухвалою Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року вирок місцевого суду залишено без змін.
Судами встановлено, що ОСОБА_4 24 липня 2020 року приблизно о 16:58 незаконно заволодів автомобілем ВАЗ 2103 бежевого кольору з реєстраційним номером НОМЕР_1 , яким напередодні користувався ОСОБА_5 , чим завдав останньому матеріальну шкоду на загальну суму 15332,85 грн.
Крім того, 03 серпня 2020 року приблизно о 21:40 ОСОБА_4 незаконно заволодів мотоциклом торговельної марки «JAVA» моделі «350 634», р. н. НОМЕР_2 , яким законно користувався ОСОБА_6 , чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 12393,72 грн.
Окрім цього, 07 серпня 2020 року приблизно о 17:30 ОСОБА_4 незаконно заволодів автомобілем «ВАЗ 2103» р. н. НОМЕР_3 , яким користується на підставі свідоцтва про реєстрацію серії № НОМЕР_4 від 26 жовтня 2000 року ОСОБА_7 , чим завдав потерпілому матеріальну шкоду на суму 16050,00 грн. В подальшому ОСОБА_4 був затриманий співробітниками поліції з викраденим автомобілем в с. Березівське Дергачівського району Харківської області.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки апеляційним судом не надано належної оцінки доводам апеляційних скарг прокурорів.
Мотиви Суду
Колегія суддів перевірила доводи касаційної скарги, додані до неї судові рішення та дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити з огляду на таке.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правову оцінку обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При перевірці доводів, наведених у касаційній скарзі, колегія суддів виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону (ст. 412 КПК); неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність (ст. 413 КПК); невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого (ст. 414 КПК).
Висновок суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 289 КК в касаційній скарзі не оспорюються.
Прокурор у касаційній скарзі посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, оскільки відповідно до вимог ч. 1 ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим; вказує, що відповідно до ч. 2 ст. 419 КПК при залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. Зокрема, прокурор звертає увагу, що в апеляційних скаргах прокурорів вказувалося на невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок м'якості.
Хоча вказані доводи більшою мірою стосуються незгоди прокурора із призначеним покаранням, суд звертає увагу, що зі змісту оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції вбачається, що зазначені доводи прокурорів були предметом оцінки суду апеляційної інстанції і знайшли належне відображення у прийнятому судовому рішенні.
Посилання в касаційній скарзі прокурора на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину та особі засудженого через м'якість є безпідставними з огляду на таке.
Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
Статті 65-73 КК є кримінально-правовими нормами, що визначають загальні засади та правила призначення покарання.
Питання призначення покарання визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер злочину, обставини справи, особу винного, а також обставини, що пом'якшують або обтяжують покарання тощо.
Вирішення цих питань належить до дискреційних повноважень суду, що розглядає кримінальне провадження по суті, який і повинен з урахуванням всіх перелічених вище обставин визначити вид і розмір покарання та ухвалити рішення.
Разом із тим дискреційні повноваження суду щодо призначення покарання або прийняття рішення про звільнення від його відбування мають межі, визначені змістом статей 409, 414, 438 КПК, які передбачають повноваження судів апеляційної та касаційної інстанцій скасувати або змінити судове рішення у зв'язку з невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, зокрема, коли покарання за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
Призначаючи покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі, суд першої інстанції з достатньою повнотою врахував конкретні обставини кримінального провадження, ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК відносяться до категорії тяжких злочинів, дані про особу винного, який раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не працює, за місцем проживання характеризується посередньо, неодружений, вину визнав, попросив вибачення у потерпілої ОСОБА_7 . Суд також врахував те, що потерпілим повернуто майно, яким незаконно заволодів ОСОБА_4 . Обставиною, яка пом'якшує покарання судом визнано щире каяття, а обставиною, яка обтяжує покарання, - рецидив злочину.
З урахуванням наведеного суд першої інстанції не порушив загальних засад призначення покарання, встановлених КК, і дійшов правильного висновку про необхідність призначення засудженому покарання в межах санкції статей, за яке його засуджено. Своє рішення місцевий суд належним чином мотивував.
Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження в апеляційному порядку перевірив посилання й доводи, викладені прокурорами в апеляційних скаргах і, не встановивши підстав для скасування або зміни вироку місцевого суду, вмотивовано відмовив у їх задоволенні, навівши аргументи та підстави для прийняття такого рішення.
Виходячи із викладеного, колегія суддів не погоджується із твердженням прокурора про те, що судами було порушено вимоги статей 50, 65 КК.
З урахуванням наведеного колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції, залишений без змін апеляційним судом, відповідає принципам законності, індивідуалізації та справедливості призначення покарання, а тому не вбачає підстав вважати таке покарання явно несправедливим через м'якість.
Отже, касаційна скарга прокурора не містить конкретного обґрунтування істотного порушення вимог кримінального процесуального закону або невідповідності призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого, яке перешкодило чи могло перешкодити суду апеляційної інстанції ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення при розгляді кримінального провадження з огляду на положення статей 412, 414 КПК, а відтак й необхідності скасування судового рішення на підставах, передбачених п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 438 КПК, немає.
Ухвала суду апеляційної інстанції відповідає вимогам статей 370, 419 КПК, є законною, вмотивованою і обґрунтованою.
Враховуючи вищезазначене та відсутність в обґрунтуванні касаційної скарги переконливих доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що з касаційної скарги та доданих до неї копій судових рішень вбачається, що підстав для задоволення скарги немає, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК.
На підставі викладеного, керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Харківського апеляційного суду від 21 січня 2021 року.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3