Ухвала
іменем України
21 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 676/5872/18
Провадження № 51-3526 ск 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого - ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2021 року,
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 29 травня 2020 року
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Лохвиця Полтавської області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
засуджено за ст. 128 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк один рік. На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на один рік та покладанням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.
Позовні вимоги ОСОБА_5 до ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 23356 грн та моральної шкоди в розмірі 30 000 грн задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_5 завдану моральну шкоду в розмірі 12906 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2021 року вирок місцевого суду щодо засудженого ОСОБА_4 залишено без змін.
Згідно з копіями доданих до касаційної скарги судових рішень, ОСОБА_4 близько 17.40 год. 25 липня 2018 року на автодорозі навпроти будинку по АДРЕСА_2 , під час словесної суперечки з ОСОБА_5 , яка виникла після дрібної дорожньо-транспортної пригоди за їх участі, не передбачаючи можливості настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен був і міг передбачати, що від падіння на тверде покриття дороги особа може отримати тілесне ушкодження, проявив злочинну недбалість щодо наслідків тяжкості спричиненої шкоди, від завданого удару в обличчя потерпілому останній впав на асфальтове покриття дороги, внаслідок чого отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому шийки правої стегнової кістки без зміщення уламків, яке відноситься до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень та призвело до тривалого розладу здоров'я, більше 21 дня.
Зі змісту касаційної скарги засудженого ОСОБА_4 убачається, що він оскаржує судові рішення, постановлені щодо нього в частині цивільного позову. Так, засуджений не погоджується з тим, що судом ухвалено рішення про стягнення з нього на користь потерпілого відшкодування завданої моральної шкоди в розмірі 12906 грн. Зазначає, що ним було відшкодовано моральну шкоду потерпілому, суму сплаченого вважає достатньою та задовільною для відшкодування моральних страждань, які було завдано ОСОБА_5 . При цьому засуджений вказує на те, що доводи потерпілого щодо розміру цивільного позову не обґрунтовані, оскільки він не конкретизував, у чому саме полягає моральна шкода, та не зазначив, у чому саме полягав його пригнічений стан. А тому вважає, що потерпілим його вимоги на вказану ним суму відшкодування моральної шкоди не доведено.
Перевіривши доводи касаційної скарги та долучені до неї копії судових рішень, колегія суддів не вбачає підстав для відкриття касаційного провадження з мотивів, наведених у скарзі.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, зокрема, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Згідно зіст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Відповідно до ч. 1ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При цьому згідно з ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок місцевого суду щодо доведеності вини у вчиненні інкримінованого злочину та кваліфікацію його дій за ст. 128 КК України у касаційній скарзі засуджений ОСОБА_4 не оспорює.
На переконання суду касаційної інстанції, заявлений у справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_5 до обвинуваченого ОСОБА_4 вирішено відповідно до вимог закону.
Так, згідно з вимогами п. 3 ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, зокрема, вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням.
Зважаючи на вимоги ст. 23 ЦК України, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Як убачається з рішення суду першої інстанції, в позовній заяві ОСОБА_5 просив про відшкодування матеріальної шкоди в сумі 23356 грн та моральної шкоди в розмірі 30 000 грн. В обґрунтування своїх позовних вимог стосовно матеріальної шкоди ОСОБА_5 показав, що обвинуваченим йому не відшкодовано завдані збитки. Надані ОСОБА_4 квитанції не свідчать, що йому відшкодовано збитки та які саме. Судом було встановлено, що цивільний відповідач ОСОБА_4 до початку судового розгляду добровільно відшкодував витрати на лікування потерпілого у сумі 23356 грн., а тому у задоволенні цієї частини позовних вимог суд першої інстанції відмовив через відсутність предмету спору.
При цьому суд зазначив, що цивільним позивачем в судовому засіданні не було доведено, що своїми умисними діями ОСОБА_4 завдав моральну шкоду потерпілому у розмірі 30000 грн. Однак, з урахуванням страждань, понесених потерпілим, обставин справи, матеріального стану ОСОБА_4 , суд задовольнив позовні вимоги позивача в частині стягнення завданої моральної шкоди в розмірі 20000 грн з урахуванням добровільно відшкодованої суми в розмірі 7094 грн.
Апеляційний суд своєю чергою зазначив, що доводи апеляційних скарг про неправильне вирішення цивільного позову є необґрунтованими і не відповідають матеріалам кримінального провадження.Зокрема, потерпілий ОСОБА_5 просив стягнути з обвинуваченого на користь потерпілого 23356 грн матеріальної шкоди та 30000 грн моральної, а ОСОБА_4 та його захисник просили оскаржуваний вирок в частині стягнення моральної шкоди в розмірі 12906 грн. скасувати.
При цьому апеляційний суд у судовому рішенні вказав, що в апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_5 зазначив, що злочинні дії ОСОБА_4 призвели до фізичних страждань, болю, психологічного стресу, дискомфорту, який відчувається по сьогоднішній день, а його травмована нога внаслідок операцій вкоротилась на 3 см, що спричиняє не лише незручність, але й сильне душевне хвилювання.
Колегія суддів апеляційного суду, залишаючи вирок місцевого суду без змін, дійшла обґрунтованого висновку, що рішення суду першої інстанції щодо цивільного позову прийнято з дотриманням положень статей 128, 129 КПК України та статей 22, 23, 1166, 1167 ЦК України.
Крім того, апеляційний суд наголосив на тому, що розмір відшкодування як матеріальної, так і моральної шкоди потерпілому визначено з урахуванням доказів про понесення ним матеріальних витрат, а також виходячи із конкретних обставин провадження, в тому числі засад розумності, виваженості та справедливості, він відповідає ступеню завданих йому матеріальних збитків, фізичних та моральних страждань.
Таким чином, колегія суддів касаційного суду не має підстав вважати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині визначення суми завданої злочином моральної шкоди такими, що суперечать нормам процесуального права щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, а також сумніву щодо правильності висновків судів у цій частині по суті.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування чи зміни судових рішень, у касаційній скарзі не наведено.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги засудженого з мотивів, наведених у ній, немає, а тому відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого ОСОБА_4 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 29 травня 2020 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 15 січня 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3