іменем України
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 127/29055/20
провадження № 51-1319ск21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_4 від 12 квітня 2021 року на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 26 лютого 2021 року.
Встановлені обставини
Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 18 лютого
2021 рокуОСОБА_4 відмовлено в задоволенні скарги на бездіяльність слідчого Головного Управління Національної поліції України у Вінницькій області, яка полягає
у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою скаржника від 15 грудня 2020 року.
Вінницький апеляційний суд ухвалою від 26 лютого 2021 року зазначену ухвалу слідчого судді залишив без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_4 - без задоволення.
Суть питання
У касаційній скарзі ОСОБА_4 зазначає, що вказану ухвалу апеляційного суду постановлено з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону,
а тому просить переглянути це судове рішення в касаційному порядку. Вважає, що відповідно до висновку, викладеного в постанові Верховного Суду України
від 12 жовтня 2017 року у справі № 727/49263/15-к, на підставі загальних засад кримінального провадження, а також згідно з практикою Європейського суду з прав людини він має право на перегляд судового рішення, яке відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Мотиви Верховного Суду
У рішенні Європейського суду з прав людини від 8 січня 2008 року щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України» зазначено, що право на суд, одним із аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним, воно може підлягати обмеженням, особливо стосовно умов прийнятності скарги. Однак ці обмеження
не повинні впливати на користування правом у такий спосіб і до такої міри, що саму його суть буде порушено. Вони повинні відповідати законній меті, і тут має бути розумний ступінь пропорційності між засобами, що застосовуються, та метою, якої намагаються досягнути.
За таких обставин наявність визначених у законі вимог щодо звернення до суду вищої інстанції в разі незгоди із судовим рішенням не є тотожним обмеженню в доступі до правосуддя, а отже, не означає обмеження у праві на справедливий судовий розгляд.
Згідно з ч. 2 ст. 19, п. 8 ч. 1 ст. 129 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Зазначені норми гарантують право на касаційне оскарження судового рішення тільки у випадках, прямо визначених законом.
Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду є судом права і перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі касаційних скарг, поданих у порядку та у строки, які встановлено Кримінальним процесуальним кодексом України в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», на судові рішення, що підлягають оскарженню в касаційному порядку.
У постанові від 12 жовтня 2017 року, на яку посилається скаржник, Верховний Суд України дійшов висновку про можливість оскарження ухвал слідчих суддів, які
не передбачені кримінальними процесуальними нормами, в апеляційному порядку, звертаючи увагу, зокрема на те, що у випадках, коли положення КПК не регулюють, або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч. 1 ст. 7 цього Кодексу.
Питання щодо оскарження ухвал слідчого судді за результатами розгляду скарг на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення, чітко визначено положеннями кримінального процесуального закону.
Відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК ухвала слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу оскарженню в касаційному порядку не підлягають. Виключень із цього правила положення чинного КПК не містять.
Таким чином питання щодо оскарження ухвали слідчого судді після її перегляду в апеляційному порядку, а також ухвали суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на таку ухвалу чітко врегульовані у ч. 4 ст. 424 КПК,
а тому положення ч. 1 ст. 7 цього Кодексу в даному випадку не можуть бути застосованими.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 428 КПК суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, яке не підлягає оскарженню в касаційному порядку.
Як убачається зі змісту касаційної скарги та долучених до неї копій судових рішень,
ОСОБА_4 звернувся до касаційного суду з касаційною скаргою на ухвалу суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді, яка відповідно до ч. 4 ст. 424 КПК не підлягає оскарженню в касаційному порядку, тому Верховний Суд дійшов висновку про те, що на підставі ст. 424 КПК
та відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 428 цього Кодексу заявнику слід відмовити у відкритті касаційного провадження.
На цих підставах Верховний Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
ОСОБА_4 від 12 квітня 2021 року на ухвалу Вінницького апеляційного суду
від 26 лютого 2021 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3