Ухвала
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 441/2236/19
провадження № 61-6062ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 березня
2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Львівській області про визнання незаконним розрахунку заборгованості за аліментами,
07 квітня 2021 року до Верховного Суду подано вищезазначену касаційну скаргу.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до провадження судом касаційної інстанції, оскільки не відповідає вимогам статті 392 ЦПК України.
Згідно вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України
у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга, що передбачена (передбачені)
статтею 389 цього Кодексу.
У відповідності до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у визначених законом випадках.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої
статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права
у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення на підставі, зазначеній
у пункті 3 частини другої статті 389 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
У випадку подання касаційної скарги з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України, у касаційній скарзі зазначаються порушення, допущені судом, які визначені у частинах першій, третій
статті 411 цього Кодексу.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 вказала, що судом апеляційної інстанції при ухваленні судового рішення не враховано вимоги постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду
з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах».
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судових рішень
положень пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено висновок щодо застосування відповідної норми права, із зазначенням, у чому саме полягає невідповідність оскаржених судових рішень сформованій Верховним Судом правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах.
Посилання заявника на незастосування судом апеляційної інстанції
при ухваленні оскаржуваного судового рішення висновків, які містяться
у постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року № 2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» та постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ
від 07 лютого 2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг
на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень
у цивільних справах», не можуть виступати підставою касаційного оскарження, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Оскільки у поданій касаційній скарзі не визначені передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України підстави касаційного оскарження судових рішень, заявниці необхідно усунути недоліки касаційної скарги щодо зазначення підстави (підстав), з якої (яких) подається касаційна скарга,
та надіслати до Верховного Суду уточнену її редакцію з копіями відповідно до кількості учасників справи.
Крім того, подана касаційна скарга не може бути прийнята судом
до розгляду, оскільки у порушення вимог пункту 3 частини четвертої
статті 392 ЦПК України до касаційної скарги не додано документ,
що підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить звільнити її від сплати судового збору відповідно до пункту 3 частини першої статті 5 Закону України
«Про судовий збір».
Пунктом 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціїях звільняються позивачі у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.
З урахуванням того, що предметом спору у цій справі є немайнові вимоги, заявлені до органу державної виконавчої служби, про визнання незаконним розрахунку заборгованості за аліментами та зобов'язання вчинити дії,
які відсутні у пункті 3 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», заявниця (позивачка) не звільнена від сплати судового збору у цій справі.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 також просить відстрочити сплату судового збору.
Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір», враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення
у справі за умови, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік,
а також, коли предметом позову є захист трудових прав.
Особа, яка заявляє клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того,
що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
ОСОБА_1 не подала до суду доказів щодо свого майнового стану,
з урахуванням якого суд може відстрочити сплату судового збору, тому заявлене клопотання до задоволення не підлягає.
Отже, заявниці необхідно сплатити судовий збір за подання касаційної скарги.
У відповідності до підпункту 7 пункту 1 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» розмір ставки судового збору за подання
до суду касаційної скарги на рішення суду становить 200 відсотків ставки,
що підлягала сплаті при поданні позовної заяви за вимоги немайнового характеру (дві вимоги), тобто (768, 40 грн х 2 х 200%) 3 073, 60 грн.
Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду
у складі Верховного Суду має бути перераховано або сплачено до ГУК
у м. Києві/Печерс. р-н/22030102, код ЄДР: 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; ККДБ: 22030102, найменування податку, збору, платежу: судовий збір (Верховний Суд, 055).
На підтвердження оплати судового збору до суду необхідно надати документ, що підтверджує сплату судового збору, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених
статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 23 жовтня 2020 року та постанову Львівського апеляційного суду від 11 березня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків касаційної скарги строк
до 12 травня 2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали.
Роз'яснити, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута заявниці.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту
її підписання та оскарженню не підлягає.
Суддя Є. В. Синельников