Ухвала
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 466/7426/20
провадження № 61-6383ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В.,
розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів,
У вересні 2020 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом
до ОСОБА_1 , в якому просив стягнути з відповідачки 2 000 доларів США, що еквівалентно 56 374, 80 грн, переданих як аванс про намір
у майбутньому укласти договір оренди нежитлового приміщення
АДРЕСА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня
2020 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, прийнято заяву представника ОСОБА_3 -
ОСОБА_4 про відмову від позову.
Закрито провадження у справі.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 840, 80 грн судового збору та 7 750 грн витрат на професійну правничу допомогу.
16 квітня 2021 року до Верховного Суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року, якою залишено без змін ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 01 грудня
2020 року, і передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення суд норм процесуального права.
Відповідно до частини третьої статті3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно
до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду
і вирішення справи.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі,
що не підлягає касаційному оскарженню.
Згідно зі статтею 129 Конституції України та статями 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках -
на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень
та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.
Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції та специфіку його повноважень як «суду права», процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції, і учасникам справи був наданий відповідний обсяг гарантій права на справедливий суд у судах попередніх інстанції.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах
та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених
у цій же статті ЦПК України.
Встановлення у процесуальному законі виняткових підстав для касаційного оскарження судових рішень у малозначних справах, лише у тих випадках, коли таке оскарження є дійсно необхідним (зокрема, коли касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу), має гарантувати право на розгляд справи протягом розумного строку,
на остаточне та обов'язкове до виконання судове рішення, сприяти стабільності цивільних правовідносин.
У відповідності до частини першої статті 258 ЦПК України судовими рішеннями є: ухвали, рішення, постанови, судові накази.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом
на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 176 ЦПК України у позовах
про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою,
яка стягується, чи оспорюваною сумою за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Ціна позову у цій справі становить 56 374, 80 грн, тобто суму, яка станом
на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму
для працездатних осіб (2 270, 00 грн х 100 = 227 000, 00 грн).
Отже, справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга, відноситься до категорії малозначних.
У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 вказав, що у касаційній скарзі порушено питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а тому
є підстави для відкриття касаційного провадження. Верховний Суд оцінюючи доводи касаційної скарги, врахувавши ціну позову, характер правовідносин учасників справи, а також незгоду заявника з висновками судів у частині вирішення питання про розподіл судових витрат на суму
8 590, 80 грн, з таким твердженням заявника не погоджується і вважає його необґрунтованим.
Сама лише незгода особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженими судовими рішеннями не може свідчити про те, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
Отже, випадків, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, у цій справі не встановлено Верховним Судом.
Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, частинами шостою, дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2
на постанову Львівського апеляційного суду від 25 березня 2021 року
у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про стягнення коштів - відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. В. Білоконь
В. В. Шипович