79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
м. Львів
26.05.2010 р. № 2а-2393/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого -судді Лунь З.І.
при секретарі Івашків В.І.
за участю
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України,
Відділ Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції звернувся до суду з позовом, в якому просить тимчасово обмежити боржника ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця м. Стебник, Львівської області, проживаючого: АДРЕСА_1 у праві виїзду за межі України до виконання своїх зобов'язань перед ОСОБА_2.
В судове засіданні представник позивача не з'явився, на адресу суду позивач надіслав письмове клопотання від 14.04.2010 року № Д-7/09-28/4962 (вх. № 13019 від 15.04.2010 року), в якому просить суд розглянути справу без участі уповноваженого представника відділу ДВС Дрогобицького МРУЮ, позовні вимоги підтримує повністю.
В судове засідання відповідач ОСОБА_1 не з'явився, письмового пояснення на позов не подав.
Судом встановлено, що на виконанні у Відділі державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції знаходиться виконавчий лист № 2-2580, виданий 30.07.2004 року Дрогобицьким міськрайонним судом Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/3ч. всіх видів заробітку щомісячно в користь ОСОБА_2. Станом на 01.02.2010 року заборгованість по аліментах ОСОБА_1 в користь ОСОБА_2 складає 18552,60 грн. та останнім будь-яких заходів на добровільне виконання не вживається.
При зверненні до суду з вимогою тимчасово обмежити у праві виїзду за межі України позивач керується нормами Кодексу адміністративного судочинства України, Закону України «Про виконавче провадження», Закону України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України».
Відповідно до п. 7 ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України, суб'єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до норм ст.ст. 4, 5 Закону України "Про виконавче провадження" державні виконавці зобов'язані вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії. Такими заходами, згідно Закону, є:
- звернення стягнення на майно боржника;
- звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію, боржника;
- вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні;
- інші заходи, передбачені рішенням.
При вжитті заходів примусового виконання судових рішень державні виконавці, зокрема, мають право:
- на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом, накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей;
- звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення;
- звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або іншої особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання.
Закон України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України»регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Згідно зі ст. 6 цього Закону, громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках, якщо діють неврегульовані аліментні, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбачених законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України; він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, - до виконання зобов'язань. Однак, даним Законом не передбачено тимчасове обмеження виїзду за кордон боржника у виконавчому провадженні до виконання рішення суду на підставі рішення адміністративного суду, постановленого за позовом органу Державної виконавчої служби.
Отже, вищевикладені норми Законів, на які покликається позивач в обґрунтування своїх вимог, не передбачають права (повноважень) органів Державної виконавчої служби на звернення до суду з позовом про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Водночас, відповідно до вимог ч. 1 п. 4 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом. Аналогічного змісту норми (щодо компетенції суб'єкта владних повноважень на звернення до адміністративного суду у якості позивача) містяться в п.5 ч.4 ст. 50, ст. 104 КАС України. Відтак, чинним Кодексом адміністративного судочинства України встановлено спеціальну адміністративну процесуальну правосуб'єктність суб'єкта владних повноважень на подання адміністративного позову, а саме -за умови надання йому такої компетенції Законом.
Тому, лише за умови, що суб'єкт владних повноважень звернувся до суду у випадку, встановленому законом, адміністративний суд має компетенцію розглянути спір.
Законом України "Про виконавче провадження" визначено повноваження та спосіб (порядок) дій органів державної виконавчої служби на випадок, якщо боржник добровільно не виконує рішення суду, ухиляється від його виконання. Цей порядок не передбачає права органів державної виконавчої служби звертатися до суду з вимогою про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України. Не містять таких повноважень і вищевказані норми інших Законів, на які покликається позивач на обґрунтування підстав звернення до адміністративного суду.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Враховуючи наведене суд вважає, провадження у даній справі слід закрити.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 4, 17, 50, 104, 157, 158, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Закрити провадження у справі за позовом Відділу Державної виконавчої служби Дрогобицького міськрайонного управління юстиції до ОСОБА_1 про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
Повторне звернення до адміністративного суду з тією ж самою позовною заявою, не допускається.
Ухвала набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів після подачі заяви на апеляційне оскарження, яка подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали, або в порядку ч.5 ст. 186 КАС України.
Суддя Лунь З.І.