Постанова
Іменем України
23 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 127/12402/17
провадження № 61-16388св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Синельникова Є. В. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», яке у подальшому змінило назву на акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
відповідачі: ОСОБА_1 , публічне акціонерне товариство «Правекс Банк»,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Замостянський відділ державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, фірма «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю, фізична особа-підприємець ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу фірми «ІВО+КГ» у формітовариства з обмеженою відповідальністю на додаткову постанову Вінницького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Шемети Т. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б., від 01 жовтня 2020 року.
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2017 року акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду з позовом
до ОСОБА_1 , публічного акціонерного товариства «Правекс Банк», (далі - ПАТ «Правекс Банк»), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Замостянський відділ державної виконавчої служби міста Вінниці Головного територіального управління юстиції
у Вінницькій області, фірма «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю (далі - фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ), фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , про звільнення майна з-під арешту.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області, у складі судді Федчишина С. А., від 27 березня 2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Звільнено нерухоме майно, яке належить на праві власності
АТ КБ «ПриватБанк», а саме: земельну ділянку площею 0,08 га із земельної ділянки, кадастровий номер 0510136300:01:049:0007, по АДРЕСА_1 , яка необхідна для розміщення, обслуговування та використання за цільовим призначенням магазину з прибудовами, з-під арештів, накладених державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 червня 2014 року (запис про обтяження № 5873094), від 09 лютого 2015 року у межах виконавчого провадження № 46334037 (запис про обтяження № 8661952), від 31 березня 2015 року у межах виконавчого провадження № 47026953 (запис про обтяження № 9238441).
Звільнено нерухоме майно, яке належить на праві власності
АТ КБ «ПриватБанк», а саме: будівлю магазину з прибудовами у будинку
АДРЕСА_1 , загальною площею 194,6 кв. м, з-під заборони, зареєстрованої за № 5511 від 25 грудня 2002 року, на підставі договору застави № 5510 від 25 грудня 2002 року, укладеного між фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ та ПАТ «Правекс Банк», посвідченого приватним нотаріусом Селезньовою Г. В. (запис про обтяження № 5411744
від 02 серпня 2007 року).
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу фірми «ІВО+КГ» у формі ТОВ задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня
2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк».
Звільнено нерухоме майно, яке належить на праві власності АТ КБ «ПриватБанк», а саме: будівлю магазину з прибудовами у будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 194,6 кв. м, з-під заборони, зареєстрованої за № 5511 від 25 грудня 2002 року, на підставі договору застави № 5510 від 25 грудня 2002 року, укладеного між фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ та ПАТ «Правекс Банк», посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Селезньовою Г. В. (запис про обтяження № 5411744 від 02 серпня 2007 року).
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
Короткий зміст додаткової постанови суду апеляційної інстанції
Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня
2020 року заяву фірми «ІВО+КГ» у формі ТОВ про ухвалення додаткового рішення задоволено.
Судові витрати, понесені третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - фірми «ІВО+КГ» у формі ТОВ, у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 4 800 грн залишено
за фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що оскільки третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, заперечувала проти задоволення позову в частині, що стосується її інтересів, а вимоги позивача в цій частині задоволені, понесені фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ судові витрати відшкодуванню не підлягають, отже підлягають залишенню за третьою особою.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції та доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ просить скасувати додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня
2020 року і ухвалити нове судове рішення, яким стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» на користь фірми «ІВО+КГ» у формі ТОВ 3 600 грн судових витрат, понесених на сплату судового збору за подання апеляційної скарги, посилаючись на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2019 року у справі
№ 904/66/18, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі
№ 240/6150/18 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України), а також не дослідив належним чином зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги обґрунтовані тим, що суд апеляційної інстанції частково задовольнив апеляційну скаргу фірмт «ІВО+КГ» у формі ТОВ та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у частині позовних вимог про звільнення з-під арешту земельної ділянки, але при цьому дійшов помилкового висновку про залишення судових витрат за третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, посилаючись на те, що третя особа заперечувала проти позову. Також заявник вважає, що суд апеляційної інстанції повинен був винести окрему ухвалу щодо ПАТ КБ «ПриватБанк».
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2020 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою.
У визначений судом строк відзиву на касаційну скаргу не надійшло
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня
2019 року позов АТ КБ «ПриватБанк» задоволено.
Звільнено нерухоме майно, яке належить на праві власності
АТ КБ «ПриватБанк», а саме: земельну ділянку площею 0,08 га із земельної ділянки, кадастровий номер 0510136300:01:049:0007, по АДРЕСА_1 , яка необхідна для розміщення, обслуговування та використання за цільовим призначенням магазину з прибудовами, з-під арештів, накладених державним виконавцем Замостянського відділу державної виконавчої служби Вінницького міського управління юстиції на підставі постанов про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02 червня 2014 року (запис про обтяження № 5873094), від 09 лютого 2015 року у межах виконавчого провадження № 46334037 (запис про обтяження № 8661952), від 31 березня 2015 року у межах виконавчого провадження № 47026953 (запис про обтяження № 9238441).
Звільнено нерухоме майно, яке належить на праві власності
АТ КБ «ПриватБанк», а саме: будівлю магазину з прибудовами у будинку
АДРЕСА_1 , загальною площею 194,6 кв. м, з-під заборони, зареєстрованої за № 5511 від 25 грудня 2002 року, на підставі договору застави № 5510 від 25 грудня 2002 року, укладеного між фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ та ПАТ «Правекс Банк», посвідченого приватним нотаріусом Селезньовою Г. В. (запис про обтяження № 5411744
від 02 серпня 2007 року).
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просила суд скасувати рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову
ПАТ КБ «ПриватБанк» та ухвалити у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. За подання апеляційної скарги фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ сплачено судовий збір у розмірі 4 800 грн, що підтверджується квитанцією від 24 червня 2019 року.
Постановою Вінницького апеляційного суду від 05 вересня 2019 року апеляційну скаргу фірми «ІВО+КГ» у формі ТОВ задоволено частково.
Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня
2019 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про часткове задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк».
Звільнено нерухоме майно, яке належить на праві власності
АТ КБ «ПриватБанк», а саме: будівлю магазину з прибудовами у будинку
АДРЕСА_1 , загальною площею 194,6 кв. м, з-під заборони, зареєстрованої за № 5511 від 25 грудня 2002 року, на підставі договору застави № 5510 від 25 грудня 2002 року, укладеного між фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ та ПАТ «Правекс Банк», посвідченого приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Селезньовою Г. В. (запис про обтяження № 5411744 від 02 серпня 2007 року).
У задоволенні іншої частини позову відмовлено.
14 вересня 2020 року фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ звернулась до суду апеляційної інстанції із заявою про розподіл судових витрат.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 270 Цивільного процесуального кодексу України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 141 ЦПК України передбачено розподіл судових витрат між сторонами.
За змістом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Процесуальний термін «пропорційно задоволених вимог» передбачає, що якась частина вимоги позивача не задоволена і вона ухвалена на користь відповідача (додаткова постанова Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 610/1905/18).
Відповідно до частини дванадцятої статті 141 ЦПК України судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги.
Обґрунтовуючи клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, фірма «ІВО+КГ» у формі ТОВ посилалась на те, що згідно договору іпотеки
від 30 серпня 2007 року вона виступала майновим поручителем фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 перед ПАТ КБ «ПриватБанк», надавши в іпотеку банку будівлю магазину, площею 194,6 кв. м, по
АДРЕСА_1 , яка належала їй на праві приватної власності. Зазначала, що згідно статті 11 Закону України «Про іпотеку» фірма «ІВО+КГ» у формі
ТОВ набула право кредитора боргових зобов'язань фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 .
Встановивши, що третя особа заперечувала проти задоволення позовних вимог в частині звільнення з-під арешту будівлі магазину, площею
194,6 кв. м, по АДРЕСА_1 , суд апеляційної дійшов обґрунтованого висновку про те, що судовий збір, сплачений фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ, відшкодуванню позивачем не підлягає та залишається за нею. Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині вирішення позовних вимог щодо зняття з-під арешту спірної земельної ділянки та ухвалюючи у цій частині нове судове рішення про відмову у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив із того, що на вказану земельну ділянки було накладено три арешти, один з яких підлягає скасуванню судом в межах цивільної справи, в рамках якої його було вжито, інший - було знято до звернення позивача до суду з цим позовом, а стосовно третього арешту позивачем не було надано інформації у зв'язку з чим його було накладено. При цьому відповідачі проти задоволення позову не заперечували.
Зважаючи на те, що позовні вимоги ПАТ «ПриватБанк» у цій справі задоволено частково, і в цій частині, як встановив суд апеляційної інстанції, третя особа проти задоволення позовних вимог заперечувала, оскільки згідно договору іпотеки від 30 серпня 2007 року передано в іпотеку саме будівлю магазину, висновок суду апеляційної інстанції про залишення судових витрат за фірмою «ІВО+КГ» у формі ТОВ є достатнім чином обґрунтованим.
Посилання у касаційній скарзі на неврахування судом апеляційної інстанції висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 915/955/15, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26 червня 2019 року у справі
№ 904/66/18, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 20 грудня 2019 року у справі
№ 240/6150/18 є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанції не суперечать висновками, викладеним у зазначених постановах.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення питання про розподіл судових витрат. Підстави для скасування оскарженого судового рішення відсутні.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскарженого судового рішення колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржене судове рішення - без змін.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу фірми «ІВО+КГ» у формі товариства з обмеженою відповідальністю залишити без задоволення.
Додаткову постанову Вінницького апеляційного суду від 01 жовтня
2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Синельников
О. В. Білоконь
В. В. Шипович