22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 359/3506/20
провадження № 61-5628ск21
Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Червинської М. Є. розглянув касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства обслуговування повітряного руху України (Украерорух), треті особи, що не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Первинна профспілкова організація «Інженерно-технічних фахівців», Всеукраїнська профспілка «Федерація профспілок авіапрацівників радіолокації, радіонавігації і зв'язку України», про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення із займаної посади, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просив: визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України № 402/о від 13 квітня 2020 року про його звільнення з посади керівника проектів та програм групи з реалізації програм капітального будівництва; поновити його на вказаній посаді з 13 квітня 2020 року; допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за один місяць; стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу починаючи з 13 квітня 2020 року до ухвалення рішення у справі та судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу в розмірі 50 000,00 грн та сплаченого судового збору в розмірі 840,80 грн.
Рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2020 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ Державного підприємства обслуговування повітряного руху України за № 402/о від 13 квітня 2020 року
Поновлено ОСОБА_1 з 13 квітня 2020 року на роботі на посаді керівника проектів та програм групи з реалізації програм капітального будівництва Державного підприємства обслуговування повітряного руху України.
Стягнуто з Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 13 квітня 2020 року по 18 серпня 2020 року включно в розмірі 304 600,92 грн з утриманням обов'язкових податків та зборів в порядку, визначеному Податковим кодексом України, витрати з оплати правничої допомоги в розмірі 50 000,00 грн.
Рішення в частині поновлення на роботі допущено до негайного виконання.
Вирішено питання розподілу судових витрат.
В іншій частині позовних вимог про допущення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року апеляційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України залишено без задоволення.
Рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2020 року залишено без змін.
02 квітня 2021 року Державне підприємство обслуговування повітряного руху України звернулася засобами поштового зв'язку до Верховного Суду із касаційною скаргою на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року.
08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року
№ 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ».
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Подана касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження, оскільки в порушення пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України, заявником у касаційній скарзі не вказано підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Пунктом 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У випадку визначення підставою касаційного оскарження судового рішення пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, касаційна скарга має містити вказівку на норму права щодо якої відсутній висновок та обґрунтування необхідності формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи.
Як на підставу касаційного оскарження судових рішень заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов'язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.
За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, Державному підприємству обслуговування повітряного руху України необхідно надіслати на адресу суду уточнену редакцію касаційної скарги, в якій повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 ЦПК України підстави (підстав) та надіслати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.
Відповідно до вимог частини другої статті 393 ЦПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,
Касаційну скаргу Державного підприємства обслуговування повітряного руху України на рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 18 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 03 березня 2021 року залишити без руху.
Надати для усунення зазначених вище недоліків строк до 24 травня
2021 року, але який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.
У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали касаційна скарга буде повернута заявникові.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М. Є. Червинська