Ухвала
22 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 732/893/20
провадження № 61-6205ск21
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Литвиненко І. В.,
розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області, відділу освіти Городнянської міської ради Чернігівської області про стягнення моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення,
У червні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила стягнути 50 000 грн з Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області, фінансування якої здійснює відділ освіти Городнянської міської ради Чернігівської області, у рахунок завданої моральної шкоди за незаконне звільнення з посади вчителя на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України, а саме вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з проходженням даної роботи.
У мотивування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначала, що 03 вересня 2019 року її було незаконно звільнено на підставі пункту 3 статті 41 КЗпП України, а рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 17 січня 2020 року поновлено на роботі. Вказувала, що внаслідок порушення трудових прав їй було заподіяно моральну шкоду, яка полягала у душевному болі та стражданнях, які вона перенесла у зв'язку з судовим розглядом справи, перебуванні у стані нервової, психологічної напруги, що, у свою чергу, позначилося на її стані здоров'я. Крім того, незаконне звільнення негативно позначилося на репутації позивача, як педагогічного працівника. Розмір завданої моральної шкоди вона оцінила у 50 000 грн.
Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2020 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 27 жовтня 2020 року скасовано. Позов задоволено частково.
Стягнуто з Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 1 500 грн моральної шкоди.
Стягнуто з Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області на користь ОСОБА_1 63,05 грн судового збору за розгляд справи судами першої та апеляційної інстанцій.
12 квітня 2021 року ОСОБА_2 , який діє від імені ОСОБА_1 , за допомогою засобів поштового зв'язку звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду на постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року в указаній вище справі.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.
Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев'ята статті 19 ЦПК України).
Предметом позову є стягнення майнової шкоди, ціна позову у даній справі становить 50 000 грн, яка станом на 01 січня 2021 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 100 = 227 000 грн).
Доводів щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження у справі відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, заявником не наведено.
Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).
Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі «Zubac v. Croatia» (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини шостої, частиною дев'ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернігівського апеляційного суду від 15 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Мощенської загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів Городнянської міської ради Чернігівської області, відділу освіти Городнянської міської ради Чернігівської області про стягнення моральної шкоди внаслідок незаконного звільнення.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: А. І. Грушицький
В. С. Висоцька
І. В. Литвиненко