Постанова
Іменем України
19 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 525/498/19
провадження № 61-4157 св 20
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ;
відповідач - Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області;
треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ;
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року у складі судді Хорольця В. В. та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2020 року у складі колегії суддів: Кривун Т. О., Абрамова П. С., Чумак О. В.,
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2019 року ОСОБА_1 звернулась досуду з позовом до Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Полтавській області, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовна заява мотивована тим, що вона є спадкоємицею за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька ОСОБА_6 , останнім постійним місцем проживання та реєстрації якого було АДРЕСА_1 .
Зазначала, що, після смерті ОСОБА_6 залишилася спадщина, до складу якої входить домоволодіння та земельна ділянка, що знаходяться по АДРЕСА_1 . Також після смерті ОСОБА_6 на території Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області відкрилася спадщина у вигляді права на земельну частку (пай), площею 4,21 га, та земельну ділянку, площею 3,98 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.
Зазначала, що оскільки за життя ОСОБА_6 заповіт не склав, то у даному випадку має місце спадкування за законом. Інших спадкоємців, окрім неї, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 дядька ОСОБА_6 немає.
Вказувала, що не змогла звернутися до нотаріальної контори в установлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 , оскільки знаходилася за кордоном, що, на її думку, є поважною причиною пропуску нею вказаного строку. У липні 2018 року вона подала до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини, проте її було повідомлено, що строк для прийняття спадщини нею пропущено.
Ураховуючи викладене, посилаючись на вищевикладені обставини та положення статті 1272 ЦК України, ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк, тривалістю два місяці, для подання до Великобагачанської державної нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_6 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_7 не надала належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з квітня 2010 року по липень 2018 року їй не було відомо про смерть її дядька ОСОБА_6 , а також доказів того, що її проживання за межами України в указаний період пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_7 залишено без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, зазначивши при цьому, що ОСОБА_7 не надала належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження поважних причин, які об'єктивно перешкоджали їй своєчасно звернутися до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Посилання ОСОБА_1 на те, що спадщину мав прийняти брат померлого (батько позивача) - ОСОБА_8 , а тому позивач до нотаріальної контори у визначений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини не зверталась, не можна розцінювати як об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця на вчинення відповідних дій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2020 року скасувати, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 травня 2020 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано цивільну справу № 525/498/19 із Великобагачанського районного суду Полтавської області.
У травні 2020 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішеннях застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, та у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2019 року у справі № 6-496цс17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Доводи касаційної скарги зводяться до того, що на час відкриття спадщини позивач зі спадкодавцем ОСОБА_6 разом не проживала, знаходилась за кордоном, про його смерть дізналась лише у 2018 року, тобто поза межами строку, передбаченого частиною першою статті 1270 ЦК України, для подачі заяви про прийняття спадщини. Вважає, що такі обставини, є поважною причиною, пов'язаною з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця при подачі заяви про прийняття спадщини, що є підставою для визначення додаткового строку для подання відповідної заяви. Заявник посилається на те, що нотаріус не виконав вимоги щодо повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що згідно актового запису № 3 в Книзі реєстрації смертей Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області ОСОБА_6 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (свідоцтво про смерть серії НОМЕР_1 від 06 квітня 2010 року).
Після смерті ОСОБА_6 відкрилася спадщина на належну померлому на підставі державного акту від 11 серпня 2004 року серії ПЛ №087013 земельну ділянку, розміром 3,98 га, яка розташована в адміністративних межах Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер земельної ділянки 5320282600000020274; а також у виді права на належну ОСОБА_9 на підставі сертифікату від 02 січня 1998 року серії ПЛ №0325890 земельну частку (пай) по ВАТ «Перемога», розміром 4,21 га, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості).
Позивач ОСОБА_1 є племінницею спадкодавця ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується, зокрема, свідоцтвом про народження ОСОБА_1 серії НОМЕР_2 від 24 червня 1978 року, свідоцтвом про народження ОСОБА_8 серії НОМЕР_3 від 22 липня 1994 року, свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_4 від 04 вересня 1952 року.
Згідно довідки від 03 липня 2018 року № 361, виданої виконкомом Михайлівської сільської ради Великобагачанського району Полтавської області, ОСОБА_6 на день смерті був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 . На день смерті ОСОБА_6 за вказаною адресою інші особи, крім померлого, не проживали та не зареєстровані.
Позивач не заперечувала і це підтверджується матеріалами справи, що брат померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 - ОСОБА_8 (батько позивача ОСОБА_1 ) не скористався своїм правом на прийняття спадщини після смерті брата та до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 вказане питання не порушував.
ОСОБА_1 є спадкоємцем п'ятої черги за законом після смерті дядька ОСОБА_6 , проте, до 09 липня 2018 року не подавала нотаріусу заяву про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_6 .
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги ОСОБА_1 , як на основну поважну причину невчасного звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, вказувала на те, що на час відкриття спадщини вона разом із спадкодавцем не проживала, знаходилась за кордоном.
Із листа приватного нотаріуса Великобагачанського районного нотаріального округу Склярової А .В. від 09 липня 2018 року № 114/02-17 убачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_6 не відкривалася, заповіту він не складав. Також у цьому листі ОСОБА_7 запропоновано у судовому порядку встановити додатковий строк, достатній для подачі до нотаріальної контори заяви про прийняття спадщини, оскільки такий строк позивачем пропущено.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої, другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Для захисту права суду необхідно встановити факт його порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Статтею 1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).
До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).
Згідно з частинами першою, другою статті 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи, а часом відкриття спадщини є день смерті особи.
Відповідно до частини першої статті 1269, частини першої статті 1270 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Якщо спадкоємець протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, не подав заяву про прийняття спадщини, він вважається таким, що не прийняв її (частина перша статті 1272 ЦК України).
Частиною третьою статті 1272 ЦК України передбачено, що за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.
Аналіз вищезазначеної норми закону свідчить про те, що поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Отже, правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) у спадкоємця були перешкоди для подання такої заяви; 2) ці обставини визнані судом поважними.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Подібні за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1215цс16, постанові Верховного Суду
від 13 січня 2021 року у справі № 663/2151/17.
У відповідності до статті 63 Закону України «Про нотаріат» нотаріус або в сільських населених пунктах - посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, отримавши від спадкоємців повідомлення про відкриття спадщини, зобов'язана повідомити про це тих спадкоємців, місце проживання або роботи яких відоме.
Нотаріус або посадова особа органу місцевого самоврядування, уповноважена на вчинення нотаріальних дій, також може зробити виклик спадкоємців шляхом публічного оголошення або повідомлення у пресі.
Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша статті 12 ЦПК України).
Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України).
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
Відповідно до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, надавши належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав, передбачених статтею 1272 ЦК України, для визначення позивачу додаткового строку для подання до нотаріуса заяви про прийняття спадщини. Безспірних доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини позивач не надав, не довів наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, що у силу статті 81 ЦПК України є його процесуальним обов'язком.
Жодних належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з квітня 2010 року по липень 2018 року ОСОБА_1 не було відомо про смерть її дядька ОСОБА_6 , а також доказів того, що її проживання за межами України в указаний період пов'язано з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для неї на вчинення дій щодо прийняття спадщини у встановлений законом строк, суду не надано.
Також апеляційний суд зазначив, що посилання ОСОБА_1 на те, що спадщину мав прийняти брат померлого (батько позивача) - ОСОБА_8 , а тому вона у визначений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталась, не можна розцінювати як об'єктивні, непереборні, істотні труднощі для спадкоємця на вчинення відповідних дій.
Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18).
Порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а у значній мірі зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Посилання касаційної скарги на те, що нотаріус не виконав вимоги щодо повідомлення спадкоємця про відкриття спадщини, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки як встановлено судами попередніх інстанцій спадкова справа після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_6 не заводилась.
Посилання касаційної скарги на неврахування судами попередніх інстанцій висновків, викладених у викладеного у постановах Верховного Суду України від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1486цс15, та у постанові Верховного Суду від 06 вересня 2019 року у справі № 6-496цс17, є безпідставним, оскільки перелік підстав для визначення додаткового строку на прийняття спадщини не є вичерпним і у кожному випадку вони досліджуються судом та їх поважність визначається, виходячи з обставин справи. Обставини, встановлені судами у цій справі, свідчать про те, що спадкоємець не довела належними та допустимим доказами поважності причин пропуску строку для звернення із заявою про прийняття спадщини, а також не надала доказів наявності об'єктивних, непереборних, істотних труднощів, які перешкоджали поданню нею заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк.
Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржених судових рішень, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Великобагачанського районного суду Полтавської області від 30 вересня 2019 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 січня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді: О. М. Осіян
О. В. Білоконь
Н. Ю. Сакара