Ухвала
Іменем України
29 березня 2021 року
м. Київ
справа № 234/3121/18
провадження № 61-3631ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Тітова М. Ю., розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на постанову Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року в частині вимог щодо видачі дубліката виконавчого документа у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
У березні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» (далі - ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія») звернулося до суду із заявою про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Ухвалою Краматорського міського суду Донецької області від 26 березня
2018 року заяву ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про видачу дубліката виконавчого документа та поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання задоволено. Поновлено строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.Видано ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» дублікат виконавчого листа по справі № 2-1517/2010 від 25 червня 2010 року.
Постановою Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.Ухвалу Краматорського міського суду Донецької області від 26 березня 2018 року скасовано. У задоволенні заяви ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання відмовлено.
У березні 2021 року ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» звернулося до Верховного Суду
з касаційною скаргою на постанову Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.
У відповідності до підпункту 17.4 пункту 1 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк на пред'явлення до виконання.
Суд апеляційної інстанції встановив, що 25 червня 2010 року рішенням Совєтського районного суду м. Макіївки Донецької області позов Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» (далі - ПАТ «Райффайзен Банк Аваль») до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення солідарно суми боргу за кредитним договором задоволено. Стягнуто на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором № 014/11-191/64-078 від 04 лютого
2008 року в сумі 894 618, 86 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700 грн, інформаційно-технічне забезпечення 120 грн (справа № 2-1517/2010).
06 липня 2010 року Совєтським районним судом м. Макіївки Донецької області видано виконавчі листи по справі № 2-1517/2010, які в подальшому було направлено до Совєтського ВДВС ГТУЮ у Донецькій області та відкрито виконавчі провадження по стягненню з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 суми боргу
894 618, 86 грн, витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 700 грн, інформаційно-технічне забезпечення 120 грн.
23 серпня 2016 року між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «ВЕКТОР БАНК» (далі - ПАТ «ВЕКТОР БАНК») укладено договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/11-191/64-078 від 04 лютого
2008 року, укладеними між ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 перейшло до ПАТ «ВЕКТОР БАНК».
23 серпня 2016 року між ПАТ «ВЕКТОР БАНК» та ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» укладено договір факторингу (портфельне відступлення прав вимоги), відповідно до якого право грошової вимоги за кредитним договором № 014/11-191/64-078
від 04 лютого 2008 року перейшло до ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
29 серпня 2017 року ухвалою Краматорського міського суду Донецької області по справі № 234/12558/17 було замінено сторону виконавчого провадження
у цивільній справі №2-1517/2010 з ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія».
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 21 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на день видачі виконавчого документу), виконавчі листи та інші судові документи могли бути пред'явлені до виконання протягом трьох років.
Згідно відповіді Совєтського ВДВС м. Макіївка від 17 жовтня 2017 року
№ 14.11-15-447 - 10 листопада 2014 року виконавчий документ повернуто стягувачеві.
Відповідно до частини п?ятої статті 12 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку
з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення такого документа до виконання після переривання встановлюється
з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з дня закінчення строку дії відповідної заборони.
Апеляційний суд встановив, що у зв'язку з повернення виконавчого документа стягувачеві 10 листопада 2014 року мало місце переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання; ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» не надало належних та допустимих доказів втрати виконавчого документу первісним стягувачем, не довело обґрунтованість пропущення строку пред'явлення виконавчого листа до виконання з листопада 2014 року по березень 2018 року.
За встановлених обставин суд апеляційної інстанції зробив висновок, що факт заміни кредитора його правонаступником не може бути поважною причиною пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 серпня 2019 року у справі
№ 2-836/11 (провадження № 14-308цс19) зазначено, «якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дублікату втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви».
Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими, ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE
v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).
Аналіз змісту касаційної скарги та оскаржених судових рішень свідчить, що касаційна скарга ТОВ «ФК «Довіра та Гарантія» є необґрунтованою, а правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм права в частині вимог щодо видачі дубліката виконавчого документа є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення.
У частині четвертій статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Керуючись статтями 260, 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою
Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» на постанову Донецького апеляційного суду від 17 лютого 2021 року
в частині вимог щодо видачі дубліката виконавчого документа у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та Гарантія» про видачу дублікату виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, заінтересовані особи: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 .
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: Є. В. Краснощоков
І. О. Дундар
М. Ю. Тітов