Постанова
Іменем України
14 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 523/16568/17
провадження № 61-22204св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 (відповідачі за зустрічним позовом),
відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс» (позивач за зустрічним позовом), Одеський ордена «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємство з колективною власністю (Завод «Продмаш»),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс» та Одеський ордена «Знак Пошани» завод продовольчого машинобудування - підприємства з колективною власністю (Завод «Продмаш») на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2019 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Сегеди С. М., Гірняк Л. А.,
Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-ІХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» (далі - Закон № 460-ІХ) касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цим Законом, розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом (08 лютого 2020 року).
Описова частина
Короткий зміст вимог
У листопаді 2017 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися з позовом дотовариства з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс» (далі - ТОВ «Темп Плюс Сервіс»), Одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування - підприємства з колективною власністю (Завод «Продмаш») (далі - завод «Продмаш») про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним рішення загальних зборів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачі проживають у багатоквартирному будинку АДРЕСА_1 , який з 1958 року по 2014 рік перебував на балансі заводу «Продмаш».
У 2001-2003 роках кожен з мешканців будинку звертався до керівництва заводу «Продмаш» та до Суворовської районної адміністрації з проханням надати дозволи на встановлення металевих гаражів на прибудинковій території житлового будинку № 168 . Після отримання таких дозволів, позивачі за власний рахунок для особистого користування збудували гаражі, якими правомірно, вільно та відкрито володіють і користуються по теперішній час. Право власності на гаражі позивачі не реєстрували, оскільки гаражі не є капітальними спорудами.
У серпні 2016 року з метою реалізації вимог нового законодавства про управління багатоквартирними будинками створено і зареєстроване об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Чайка-168» (далі - ОСББ «Чайка-168») за адресою: АДРЕСА_1 , членами якого є і позивачі.
У ході підготовки документів для реєстрації ОСББ «Чайка-168» від юридичного департаменту Одеської міської ради позивачі отримали інформацію, про те, що право власності на належні їм гаражі зареєстровано за ТОВ «Темп Плюс Сервіс», яке після отримання свідоцтв про право власності звернулося до позивачів з вимогою про сплату грошових коштів за користування належними їм гаражами.
Позивачі також зазначили, що згідно з матеріалами реєстраційних справ, реєстрація права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на спірні об'єкти здійснена у зв'язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок до статутного капіталу на підставі акта приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, укладеного між ТОВ «Темп Плюс Сервіс» та заводом «Продмаш».
Позивачі вважають, що державна реєстрація права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на спірні гаражі здійснена з порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868 (далі - Порядок № 868).
Таким чином, з урахуванням уточнених позовних вимог просили:
- скасувати державну реєстрацію права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на гаражі № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2, № НОМЕР_3 , № НОМЕР_4 ;
- визнати недійсними рішення загальних зборів учасників заводу «Продмаш» у частині внесення до статутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс» гаражів № НОМЕР_1, № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
У січні 2018 року ТОВ «Темп Плюс Сервіс» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов'язання звільнення з нежитлових приміщень.
Зустрічні позовні вимоги мотивовані тим, що ТОВ «Темп Плюс Сервіс» має зареєстроване право власності на гаражі № № НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 .
Свідоцтва про право власності отримані на підставі наступних документів. Так, згідно рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів № 333 від 29 березня 1951 року заводу «Продмаш» відведено земельну ділянку площею 0,6 га для будівництва житлового будинку. Згідно довідки МБТІ від 18 квітня 2013 року станом на 31 грудня 2012 року в комунальному підприємстві «МБТІ та РОН» зареєстровано будинок за адресою: АДРЕСА_1 за заводом «Продмаш» на підставі рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради від 19 квітня 1991 року № 234.
Згідно протоколу № 68 загальних зборів учасників заводу «Продмаш» від 25 квітня 2014 року завод виступив співзасновником ТОВ «Темп Плюс Сервіс», зробив внесок до cтатутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс» у вигляді багатоквартирного житлового будинку з будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . У технічному паспорті на будинок вказані також вищенаведені гаражі.
Відповідно до протоколу № 1 загальних зборів засновників ТОВ «Темп Плюс Сервіс» від 20 червня 2014 року створено ТОВ «Темп Плюс Сервіс»; установлено вклад заводу «Продмаш» до статутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс» у вигляді майна багатоквартирного житлового будинку з будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Нерухоме майно стає власністю ТОВ «Темп Плюс Сервіс» з моменту підписання акту приймання-передачі.
Отже, ТОВ «Темп Плюс Сервіс» отримало у власність зазначені нежитлові приміщення 20 червня 2014 року, як внесок до статутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс», тому були всі правові підстави для реєстрації права власності на нежитлові приміщення (гаражі № НОМЕР_1 , № НОМЕР_2, № НОМЕР_3, № НОМЕР_4).
ТОВ «Темп Плюс Сервіс» понесло певні витрати на утримання гаражів, а тому 22 серпня 2016 року надіслало користувачу гаража № НОМЕР_3 ОСОБА_3 лист- повідомлення про необхідність укладення договору оренди приміщення для компенсації витрат податку на нерухоме майно. Аналогічні листи були направлені на ім'я ОСОБА_1 відносно гаражів № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 та ОСОБА_2 щодо гаража № НОМЕР_4 .
Однак, відповідачі на ці листи не відреагували, договір не уклали, компенсацію витрат ТОВ «Темп Плюс Сервіс» не здійснили та продовжують користуватися приміщеннями без правових підстав за відсутності згоди власника.
Таким чином, ТОВ «Темп Плюс Сервіс» просило:
- зобов'язати ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення (гараж № НОМЕР_1), загальною площею 7,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 від її речей шляхом виселення з цього нежитлового приміщення;
- зобов'язати ОСОБА_1 звільнити нежитлове приміщення (гараж № НОМЕР_2) , загальною площею 31,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 від її речей шляхом виселення з цього нежитлового приміщення;
- зобов'язати ОСОБА_3 звільнити нежитлове приміщення (гараж № НОМЕР_3) , загальною площею 14,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 від його речей шляхом виселення з цього нежитлового приміщення;
- зобов'язати ОСОБА_2 звільнити нежитлове приміщення (гараж № НОМЕР_4), загальною площею 25,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 від її речей шляхом виселення з цього нежитлового приміщення;
- стягнути з відповідачів судові витрати.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 11 липня 2018 року, серед іншого, залучено до участі в справі в якості співвідповідача завод «Продмаш».
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року позовні вимоги ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 задоволено.
Визнано недійсним рішення загальних зборів учасників заводу «Продмаш», оформлені протоколом № 68 загальних зборів учасників заводу «Продмаш» від 25 квітня 2014 року в частині внесення до статутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс» наступних споруд: гаража № НОМЕР_1 літ «І», загальною площею 7,7 кв. м; гаража № НОМЕР_2, літ «Н», загальною площею 31,НОМЕР_3 кв. м; гаража № НОМЕР_3, літ «О» загальною площею 14,7 кв. м, гаража № НОМЕР_4 , літ «Р», загальною площею 25,НОМЕР_2 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .
Скасовано державну реєстрацію права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на указані гаражі.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Зустрічні позовні вимоги ТОВ «Темп Плюс Сервіс» залишено без задоволення.
Задовольняючи позов ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним рішення загальних зборів, суди попередніх інстанцій виходили з того, що право власності на спірні гаражі ТОВ «Темп плюс сервіс» набуте незаконно та неправомірно, а позивачі, як фактичні користувачі спірних гаражів є власниками будівельних матеріалів згідно із частиною третьою статті 331 ЦК України, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна), а тому мають право на захист своїх порушених прав.
Суди виходили з того, що реєстрація права власності за ТОВ «Темп Плюс Сервіс»на спірні гаражі є незаконною, оскільки їх користувачами є ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а ТОВ «Темп плюс сервіс» та завод «Продмаш» ніколи не мали доступу до гаражів та не споруджували їх.
Усупереч пункту 52 Порядку № 858у реєстраційних справах відсутні документи, які підтверджували б право власності на гаражі у заводу «Продмаш», як попереднього власника.
Залишаючи без задоволення зустрічний позов ТОВ «Темп Плюс Сервіс» про зобов'язання звільнення нежитлових приміщень, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що державну реєстрацію права власності на спірні об'єкти за ТОВ «Темп Плюс Сервіс» скасовано, тому застосовувати статтю 391 ЦК України не можна.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2019 року до Верховного Суду представник заводу «Продмаш» та ТОВ «Темп Плюс Сервіс» - ОСОБА_4 , посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні первісного позову та задоволення зустрічного позову.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачами не доведено набуття права власності на спірні гаражі, і самі вони цього не заперечували, зазначаючи, що не реєстрували право власності на гаражі, оскільки це не передбачено законом.
Крім того, завод «Продмаш» та ТОВ «Темп Плюс Сервіс» посилаються на те, що земельна ділянка на якій розташовані гаражі не належала позивачам за первісними вимогами та не перебувала у їх користуванні.
Завод «Продмаш» та ТОВ «Темп Плюс Сервіс» не погоджуються з висновками судів про те, що під час державної реєстрації права власності на гаражі порушено Порядок № 858 та Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», оскільки судам потрібно було встановити власника спірного майна та перевірити чи мав він право розпоряджатися таким майном.
Короткий зміст вимог заперечень (відзиву) на касаційну скаргу
У лютому 2020 року ОСОБА_3 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 подали до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу заводу «Продмаш» та ТОВ «Темп Плюс Сервіс», у якому просили касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Посилаються на те, що чинним законодавством не передбачено таких підстав для набуття права власності на новостворене майно на підставі рішення загальних зборів товариства, а в матеріалах справи відсутні докази які б підтверджували факт вводу в експлуатацію зазначених гаражів. Крім того, вважають що гаражі не є нерухомим майном.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2020 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Указана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 березня 2021 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що ОСОБА_1 проживає у квартирі АДРЕСА_3 , яку вона придбала у ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу від 21 січня 2014 року.
З моменту набуття права власності на указану квартиру ОСОБА_1 користується гаражем № НОМЕР_1 літ «І», загальною площею 7,7 кв. м та гаражем № НОМЕР_2 , літ «Н», загальною площею 31,8 кв. м, які розташовані у АДРЕСА_1 , а відповідач ТОВ «Темп Плюс Сервіс» не має доступу до даних гаражів.
Відповідно до свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_5 , виданого 19 лютого 2015 року реєстраційною службою Одеського міського управління юстиції Одеської області (далі - РС Одеського МУЮ) за ТОВ «Темп Плюс Сервіс» зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_1 , загальною площею 7,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
З реєстраційної справи вбачається, що підставою для реєстрації права власності на даний гараж був акт приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, укладений між ТОВ «Темп плюс сервіс» та заводом «Продмаш».
Відповідно до свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_6 , виданого 18 лютого 2015 року РС Одеського МУЮ за ТОВ «Темп Плюс Сервіс» зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_2 , загальною площею 31,8 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
З реєстраційної справи вбачається, що підставою для реєстрації права власності на даний гараж був акт приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, укладений між ТОВ «Темп плюс сервіс» та заводом «Продмаш».
ОСОБА_3 проживає за адресою: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_3 користується гаражем № НОМЕР_3 , загальною площею 14.7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Даний гараж, у вигляді металевого контейнеру, був встановлений на підставі розпорядженням керівництва заводу «Продмаш» від 01 листопада 2001 року, яке видане на ім'я батька позивача ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Указаним гаражем користується ОСОБА_6 , а ТОВ «Темп Плюс Сервіс» не має доступу до нього.
Відповідно до свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_7 , виданого 17 лютого 2015 року РС Одеського МУЮ за ТОВ «Темп Плюс Сервіс» зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_3 , загальною площею 14.7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
З реєстраційної справи вбачається, що підставою для реєстрації права власності на даний гараж був акт приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, укладений між ТОВ «Темп плюс сервіс» та заводом «Продмаш».
ОСОБА_2 проживає за адресою: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_2 користується гаражем № НОМЕР_4 , загальною площею 25.7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначений гараж був встановлений ОСОБА_7 , на підставі рішення міжвідомчої комісії Суворовської районної адміністрації № 1 від 11 лютого 2003 року, яким надано дозвіл на встановлення металевого гаражу.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер, його спадкоємцем є ОСОБА_2 .
Указаним гаражем користується ОСОБА_2 , а ТОВ «Темп Плюс Сервіс» також не має доступу до даного гаража.
Відповідно до свідоцтва про право власності, серія та номер: НОМЕР_8 , виданого 17 лютого 2015 року РС Одеського МУЮ за ТОВ «Темп Плюс Сервіс» зареєстровано право власності на гараж № НОМЕР_4 , загальною площею 25.7 кв. м за адресою: АДРЕСА_1 .
Підставою для реєстрації права власності на даний гараж був акт приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, укладеного між ТОВ «Темп плюс сервіс» та заводом «Продмаш».
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Темп плюс сервіс» засновано фізичною особою ОСОБА_8 , а також заводом «Продмаш».
Підставою для реєстрації права власності на гаражі був акт приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, укладений між ТОВ «Темп плюс сервіс» та заводом «Продмаш», згідно якого завод «Продмаш» передав, а ТОВ «Темп плюс сервіс» прийняло домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому, а в т. ч., гараж літ «В», площею 16,1 кв. м, гараж літ «Г», площею 13,2 кв. м, гараж літ «І», площею 7,7 кв. м, гараж літ «К», площею, 15,8 кв. м, гараж літ «Л», площею 15,2 кв. м, гараж літ «М», площею 38,7 кв. м, гараж літ «Н», площею 31,8 кв. м, гараж літ «О», площею 14,7 кв. м, гараж літ «П», площею 16,5 кв. м, гараж літ «Р», площею 25,7 кв. м.
Рішенням загальних зборів учасників заводу «Продмаш», які оформлені протоколом № 68 загальних зборів учасників заводу «Продмаш» від 25 квітня 2014 року внесено до статутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс» об'єкти нерухомого майна.
У даний перелік також внесені гаражі: № НОМЕР_1 літ «І», загальною площею 7,7 кв. м; № НОМЕР_2, літ «Н», загальною площею 31,8 кв. м; № НОМЕР_3, літ «О» загальною площею 14,7 кв. м; № НОМЕР_4, літ «Р», загальною площею 25,7 кв. м, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .
На підставі протоколу № 68 загальних зборів учасників заводу «Продмаш» від 25 квітня 2014 року, згідно акта приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, укладеного між ТОВ «Темп Плюс Сервіс» та заводом «Продмаш» вищевказані гаражі передані у власність ТОВ «Темп плюс сервіс».
Відповідно до протоколу № 68 загальних зборів учасників заводу «Продмаш» від 25 квітня 2014 року, завод виступив співзасновником ТОВ «Темп Плюс Сервіс», зробив внесок до статутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс» у вигляді багатоквартирного житлового будинку з будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 . У технічному паспорті на будинок вказані також вищенаведені гаражі.
У переліку споруд, які передаються ТОВ «Темп Плюс Сервіс» не зазначено склад будівель та споруд за вказаною адресою.
В акті приймання-передачі в якості документу, що підтверджує, право власності заводу «Продмаш» на нерухоме майно зазначається рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради від 19 квітня 1991 року № 234, дублікат реєстраційного свідоцтва 25 лютого 2003 року «Про реєстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому від 1994 року». У вказаному рішенні відсутнє посилання на визнання за заводом «Продмаш» права власності на спірні гаражі.
Матеріали справи не містять доказів введення спірних гаражів в експлуатацію.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яку ратифіковано Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР і яка для України набрала чинності 11 вересня 1997 року (далі - Конвенція), закріплено принцип доступу до правосуддя.
Стаття 13 Конвенції гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.
ЄСПЛ у своїх рішеннях, здійснюючи тлумачення положень Конвенції, указав, що право на доступ до правосуддя не має абсолютного характеру та може бути обмежене: держави мають право установлювати обмеження на потенційних учасників судових розглядів, але ці обмеження повинні переслідувати законну мету, бути співмірними й не настільки великими, щоб спотворити саму сутність права (рішення ЄСПЛ від 28 травня 1985 року у справі «Ашингдейн проти Сполученого Королівства»).
Щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння, що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції»).
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.
Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких здійснюється поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок щодо нього, суди мають враховувати його ефективність. Але це означає лише те, що вимога про захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, а також забезпечувати поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів визначений у статті 16 ЦК України. Разом з тим цей перелік не є вичерпним.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.
Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, у тому числі, у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.
Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.
З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Темп Плюс Сервіс» засновано фізичною особою ОСОБА_8 , а також заводом «Продмаш».
Рішенням загальних зборів учасників заводу «Продмаш», які оформлені протоколом № 68 загальних зборів учасників заводу «Продмаш» від 25 квітня 2014 року внесено до статутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс» переліки об'єктів нерухомого майна. У даний перелік також внесені спірні гаражі. На підставі зазначеного протоколу № 68 від 25 квітня 2014 року, згідно з актом приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, укладеним між ТОВ «Темп Плюс Сервіс» та заводом «Продмаш» спірні гаражі передано у власність ТОВ «Темп Плюс Сервіс».
Підставою для реєстрації права власності на гаражі був акт приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, укладений між ТОВ «Темп Плюс Сервіс» та заводом «Продмаш».
Ухвалюючи рішення про задоволення первісного позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд виходив з того, що реєстрація права власності за відповідачем ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на зазначені вище гаражі є незаконною, оскільки судом установлено, що користувачами вищевказаних гаражів є позивачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а відповідачі ТОВ «Темп Плюс Сервіс», а також завод «Продмаш» ніколи не мали доступу до них та також не споруджували їх.
Згідно із пунктом 3 частини першої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, тобто на момент реєстрації права власності на майно за ТОВ «Темп Плюс Сервіс») свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається юридичним особам у разі внесення до статутного фонду (статутного або складеного капіталу) об'єктів нерухомого майна їх засновниками (учасниками).
Частиною 1 статті 19 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом; 2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону; 3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді; 4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом; 5) рішень судів, що набрали законної сили; 6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.
Перелік документів, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно наведений в пункті 37 Порядку № 868 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Пунктом 52 Порядку № 868 установлено, що для проведення державної реєстрації права власності з видачею свідоцтва у зв'язку з передачею нерухомого майна у власність юридичної особи як внесок (внесення майна до статутного (складеного) капіталу (статутного фонду), вступні, членські та цільові внески членів кооперативу тощо) заявник, крім документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, подає акт приймання-передачі об'єкта нерухомого майна або інший документ, що підтверджує факт передачі такого майна. У разі коли така передача здійснюється іншою юридичною особою, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає рішення органу або особи, уповноважених установчими документами такої юридичної особи або законом. У разі коли така передача здійснюється щодо об'єкта нерухомого майна, яке перебуває у спільній власності, заявник, крім документа, що зазначений в абзаці першому цього пункту, подає письмову згоду всіх співвласників, засвідчену відповідно до Закону України «Про нотаріат». Документи, що підтверджують виникнення, перехід та припинення права власності на об'єкт нерухомого майна попереднього власника такого об'єкта, заявникові не повертаються.
Однак, судами установлено, що всупереч пункту 52 Порядку № 868 у реєстраційних справах відсутні документи, які підтверджували б право власності на гаражі у заводу « Продмаш », як попереднього власника.
З тексту акта приймання-передачі від 01 жовтня 2014 року, укладеного між ТОВ «Темп плюс сервіс» та заводом «Продмаш» убачається, що акт підписаний відповідачами на виконання протоколу № 68 загальних зборів учасників заводу «Продмаш» від 25 квітня 2014 року, проте протокол № 68 в реєстраційних справах також відсутній.
Відповідно до протоколу № 68 загальних зборів учасників заводу «Продмаш» від 25 квітня 2014 року, завод «Продмаш» виступив співзасновником ТОВ «Темп Плюс Сервіс» та зробив внесок до статутного капіталу ТОВ «Темп Плюс Сервіс» у вигляді багатоквартирного житлового будинку з будівлями та спорудами за адресою АДРЕСА_1 . У технічному паспорті на будинок вказані, у тому числі, також вищенаведені гаражі.
В акті приймання-передачі в якості документу, що підтверджує, право власності заводу «Продмаш» на нерухоме майно зазначається рішення виконавчого комітету Суворовської районної ради № 234 від 19 квітня 1991 року, дублікат реєстраційного свідоцтва 25 лютого 2003 року «Про реєстрацію права власності на домоволодіння АДРЕСА_1 в цілому від 1994 року», однак у вказаному рішенні відсутні посилання на визнання за заводом «Продмаш» права власності на спірні гаражі.
Згідно із частиною другою статті 331 ЦК України (у редакції, чинній на час реєстрації права власності) установлено, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.
Суди виходили з того, що, ні ТОВ «Темп Плюс Сервіс», ні завод «Продмаш» не надали доказів, які б підтверджували факт встановлення або будівництва даних гаражів.
У сторін відсутні документи, які б підтверджували факт введення гаражів в експлуатацію. Так, гараж № НОМЕР_2 , яким користується ОСОБА_1 , гараж № НОМЕР_3 , яким користується ОСОБА_3 , гараж № НОМЕР_4 , яким користується ОСОБА_2 є металевими гаражами, тобто без відповідного фундаменту.
Єдиним гаражем, що має частковий фундамент є гараж № НОМЕР_1 літ «І» , яким користується ОСОБА_1 . Однак, відсутні документи, які свідчать про прийняття в експлуатацію даного гаражу, а також жодних доказів, що даний гараж збудували відповідачі.
Статтею 328 ЦК України визначено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Посилання у касаційній скарзі на те, що позивачами не доведено набуття права власності на спірні гаражі та земельну ділянку на якій вони розташовані гаражі на правильність судових рішень не впливає, оскільки саме ТОВ «Темп Плюс Сервіс» зареєстровано право власності на спірні гаражі з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку № 868.
Отже, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що державна реєстрація права власності за ТОВ «Темп Плюс Сервіс» на спірні гаражі здійснена з порушенням вимог Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядку № 868.
Відмовляючи у задоволенні, зустрічного позову суди обгрунтовано виходили з того, що оскільки державна реєстрація права власності ТОВ «Темп Плюс Сервіс» скасована, тому відсутні підстави у задоволенні зустрічного позову про зобов'язання звільнення нежитлових приміщень.
Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржувані судові рішення ухвалено без додержання норм матеріального і процесуального права та зводяться до переоцінки доказів у справі, що, відповідно до положень статті 400 ЦПК України, знаходиться поза межами повноважень Верховного Суду.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування , що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року). Оскаржуване судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для їх скасування.
Оскільки доводи касаційної скарги не спростовують правильність висновків судів попередніх інстанцій, касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Щодо судових витрат
Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає.
Керуючись статтями 141, 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Темп Плюс Сервіс» та Одеського ордена «Знак Пошани» заводу продовольчого машинобудування - підприємства з колективною власністю (Завод «Продмаш») залишити без задоволення.
Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 11 лютого 2019 року та постанову Одеського апеляційного суду від 30 жовтня 2019 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий І. М. Фаловська
Судді: В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко
С. Ю. Мартєв
В. А. Стрільчук