Ухвала
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 409/2556/19
провадження № 61-5668ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,
У листопаді 2019 року Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» (далі - ПАТ АБ «Укргазбанк») звернулося до суду з указаним позовом, в якому просило стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2012 року № 375/2012-Р в сумі 293 601,02 грн.
Позов ПАТ АБ «Укргазбанк» мотивовано тим, що 27 вересня 2012 року між ним і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 375/2012-Р, за умовами якого ОСОБА_1 отримав кредит в розмірі 290 000 грн зі сплатою 16 % річних та зобов'язався повернути позичені грошові кошти до 26 вересня 2027 року. В забезпечення виконання зобов'язань ОСОБА_1 за кредитним договором 27 вересня 2012 року між банком і ОСОБА_2 було укладено договір поруки №375/2012-Р/П, згідно з яким ОСОБА_2 зобов'язалася солідарно з ОСОБА_1 відповідати за виконання кредитних зобов'язань ОСОБА_1 перед банком. ОСОБА_1 порушив умови кредитного договору в частині своєчасного повернення кредиту і сплати процентів, у зв'язку з чим в нього станом на 15 жовтня 2019 року утворилася заборгованість в розмірі 293 601,02 грн, з яких: 256 089,09 грн - за кредитом; 37 511,93 грн - за процентами за користування кредитом в період з 01 червня 2014 року по 30 квітня 2015 року.
Рішенням Московського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2020 року в задоволенні позову відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року апеляційну скаргу ПАТ АБ «Укргазбанк» задоволено частково. Рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2020 року скасовано і ухвалено нове судове рішення. Позов задоволено частково. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ АБ «Укргазбанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 56 420 грн. В іншій частині позову про стягнення заборгованості за тілом кредиту відмовлено. Рішення місцевого суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення процентів залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
02 квітня 2021 року ПАТ АБ «Укргазбанк» подало засобами поштового зв'язку касаційну скаргу на рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог і ухвалити в цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку.
Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Відповідно до частини дев'ятої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» передбачено, що у 2021 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2021 року (на час подання касаційної скарги) - 2 270 грн.
Ціна позову в цій справі становить 293 601,02 грн, що станом на 01 січня 2021 року не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 270 грн х 250 = 567 500 грн). Тобто справа № 409/2556/19 не підлягає касаційному перегляду в силу вимог закону.
Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилань на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб підлягають касаційному оскарженню.
Доводи касаційної скарги про неврахування апеляційним судом правових висновків, викладених в постановах Верховного Суду України від 20 травня 2014 року у справі № 64/366-10 та від 18 травня 2016 року у справі № 922/51/15, не заслуговують на увагу, оскільки обставини, встановлені судами у вказаних справах, не є подібними обставинам, встановленим судами попередніх інстанцій в цій справі. Так, у справі № 64/366-10 предметом позову було стягнення авансового платежу у зв'язку з невиконанням умов контракту. У справі № 922/51/15 предметом позову було стягнення на підставі статті 1214 Цивільного кодексу України доходів у вигляді несплаченої орендної плати, отриманих від використання безпідставно набутої земельної ділянки.
Посилання заявника на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 826/10083/14 щодо вмотивованості судового рішення, є неспроможним, так як сама по собі незгода заявника з мотивами апеляційного суду щодо часткового задоволення позову не є підставою для відкриття касаційного провадження у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 жовтня 2020 року у справі № 127/18513/18 (провадження № 14-145цс20) вказала, що касаційний перегляд вважається екстраординарним з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції з точки зору обмеження виключно питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. У ЦПК України визначено баланс між такими гарантіями права на справедливий судовий розгляд, як право на розгляд справи судом, встановленим законом (пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), та принципом остаточності судових рішень res judicata, фактично закріплено перехід до моделі обмеженої касації, що реалізується за допомогою введення процесуальних фільтрів з метою підвищення ефективності касаційного провадження.
Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави, та не є «судом фактів».
Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, за статтею 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).
Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).
Оскільки оскаржувані заявником судові рішення ухвалено у справі з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і вони не підлягають касаційному оскарженню, то у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження у справі не підлягає окремому розгляду клопотання ПАТ АБ «Укргазбанк» про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2020 року та постанови Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року.
Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» на рішення Московського районного суду міста Харкова від 29 вересня 2020 року та постанову Харківського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року в справі за позовом Публічного акціонерного товариства Акціонерний банк «Укргазбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко