Постанова
Іменем України
15 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 672/379/14-ц
провадження № 61-4883св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Карпенко С. О.,
учасники справи:
заявник (стягувач) - ОСОБА_1 ,
суб'єкт оскарження - державний виконавець Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області,
заінтересована особа (боржник) - ОСОБА_2 ,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року у складі колегії суддів: Талалай О. І., Корніюк А. П., П'єнти І. В.,
Короткий зміст заявлених вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
У грудні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця, в якій просив: поновити строк для подання цієї скарги; визнати неправомірною та незаконною відповідь Городоцького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Хмельницькій області (далі - Городоцький РВ ДВС) про відмову у скасуванні постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19 липня 2016 року № 47265840; зобов'язати начальника Городоцького РВ ДВС скасувати вказану постанову. Скарга мотивована тим, що заочним рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 року, ухваленим в цій справі, стягнуто з ОСОБА_2 на його користь заборгованість за договором позики від 07 жовтня 2011 року в розмірі 30 000 доларів США та 3 % річних від суми боргу - 1 978 доларів США, всього - 31 978 доларів США, що на день ухвалення рішення було еквівалентно 401 935,41 грн. На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист, який він пред'явив до виконання в Городоцький РВ ДВС. 19 липня 2016 року державний виконавець Кайданська Г. А. винесла постанову про закінчення виконавчого провадження № 47265840 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом. Вважає, що державний виконавець не мала права закінчувати виконавче провадження, оскільки стягнення заборгованості мало відбуватися у валюті отриманої позики - доларах США. Перерахування стягувачу суми в національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена в резолютивній частині судового рішення,не вважається належним виконанням судового рішення. Сума, що підлягала стягненню за судовим рішенням, обчислюється в іноземній валюті, яка повинна бути конвертована в національну валюту на день здійснення платежу. В обґрунтування клопотання про поновлення строку для подання скарги ОСОБА_1 зазначив, що 21 листопада 2018 року Верховний Суд своєю постановою скасував рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 02 серпня 2017 року, яким було стягнуто з ОСОБА_2 на його користь 391 624,98 грн курсової різниці, пов'язаної із зростанням курсу долара США відносно гривні. У зв'язку з цим він звернувся до начальника Городоцького РВ ДВС зі скаргою, в якій просив скасувати вищевказану постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження. Однак листом від 29 листопада 2018 року виконавчою службою йому було відмовлено в задоволенні скарги.
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 січня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання скарги відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 травня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 січня 2019 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2019 року у складі судді Федорук І. М. поновлено ОСОБА_1 строк оскарження постанови державного виконавця Городоцького РВ ДВС від 19 липня 2016 року про закінчення виконавчого провадження № 47265840. Скаргу ОСОБА_1 задоволено. Зобов'язано начальника Городоцького РВ ДВС скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження від 19 липня 2016 року № 47265840 щодо примусового виконання виконавчого листа № 672/3779/14-ц, виданого 19 травня 2014 року Городоцьким районним судом Хмельницької області.
Судове рішення місцевого суду мотивоване тим, що 04 липня 2017 року ОСОБА_1 вже звертався до суду з аналогічною скаргою на постанову державного виконавцяпро закінчення виконавчого провадження від 19 липня 2016 року № 47265840. Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 07 липня 2017 року клопотання заявника про поновлення строку для подання скарги було задоволене, прийнято до провадження матеріали скарги. Водночас ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за курсовою різницею, яка виникла у зв'язку зізростанням курсу долара США з моменту ухвалення рішення суду про стягнення з боржника заборгованості за договором позики до його фактичного виконання. Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 02 серпня 2017 року у справі № 672/778/16-ц було скасовано рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 липня 2017 року про відмову в позові та ухвалено нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 вищевказану курсову різницю в розмірі 391 624,98 грн. У зв'язку з цим ОСОБА_1 подав до суду заяву про залишення його скарги на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження без розгляду, яка ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2017 року була задоволена. Однак Верховний Суд своєю постановою від 21 листопада 2018 року скасував рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 02 серпня 2017 року та направив справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. Оскільки у ОСОБА_1 відсутні інші способи захисту порушеного права, окрім оскарження постанови державного виконавця у порядку, визначеному статтею 447 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), то існують підстави для поновлення заявнику строку на її оскарження. Вирішуючи скаргу по суті, місцевий суд виходив з того, що отримавши позику в іноземній валюті, ОСОБА_2 зобов'язаний був повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів. Перерахування стягувачу суми в національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена в резолютивній частині судового рішення,не вважається належним виконанням судового рішення. Враховуючи, що державний виконавець Кайданська Г. А., котра винесла оскаржувану постанову, звільнена з посади, то наявні підстави для зобов'язання начальника Городоцького РВ ДВС скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження № 47265840.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2019 року скасовано. Скаргу ОСОБА_1 залишено без розгляду.
Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що 03 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з цією скаргою, в якій просив, зокрема поновити строк для її подання. Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 січня 2019 року в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання скарги відмовлено. Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 травня 2019 року вказана ухвала була скасована, а справа направлена до місцевого суду для продовження розгляду. 30 травня 2019 року Городоцький районний суд Хмельницької області поновив заявнику строк на оскарження постанови державного виконавця та розглянув скаргу по суті. Разом з тим Верховний Суд своєю постановою від 27 листопада 2019 року скасував постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 травня 2019 року, а ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 січня 2019 року, якою було відмовлено ОСОБА_1 в поновленні строку для подання цієї скарги, залишив у силі. В силу остаточності рішення суду касаційної інстанції констатовані в ухвалі Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 січня 2019 року підстави для відмови в поновленні строку для подання скарги мають вирішальне правове значення, оскільки перешкоджають здійсненню провадження з розгляду цієї скарги. Зважаючи на визначену цивільним процесуальним законом стадійність судового процесу, дотримання якої забезпечує належне здійснення правосуддя і сприяє юридичній визначеності, розгляд скарги по суті за відсутності підстав для процесуального руху справи суперечить вимогам закону.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги.
В березні 2020 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року, а ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 30 травня 2019 року залишити в силі.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення заявник зазначив, що в порушення норм процесуального права суд апеляційної інстанції виніс ухвалу, а не постанову, і в резолютивній частині свого судового рішення не вирішив питання про поновлення строку для подання скарги.
Рух справи в суді касаційної інстанції.
Ухвалою Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 25 березня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Городоцького районного суду Хмельницької області.
14 квітня 2020 року справа № 672/379/14-ц надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті; ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що заочним рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 11 квітня 2014 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто заборгованість за договором позики від 07 жовтня 2011 року в розмірі 30 000 доларів США та 3 % річних від суми боргу - 1 978 доларів США, всього - 31 978 доларів США, що на день ухвалення рішення було еквівалентно 401 935,41 грн, а також судовий збір в сумі 3 223 грн.
На підставі зазначеного рішення було видано виконавчий лист, який стягувач пред'явив до виконання в Городоцький РВ ДВС.
05 липня 2016 року ОСОБА_1 були перераховані грошові кошти в сумі 405 158,41 грн на виконання вказаного рішення.
Постановою державного виконавця Городоцького РВ ДВС Кайданської Г. А. від 19 липня 2016 року закінчено виконавче провадження № 47265840 на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», а саме - у зв'язку з фактичним виконанням у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.
04 липня 2017 року ОСОБА_1 вперше звернувся до Городоцького районного суду Хмельницької області зі скаргою на вищевказану постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, разом з якою подав клопотання про поновлення строку на її подання.
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 07 липня 2017 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання скарги задоволено, прийнято до провадження матеріали справи за скаргою.
Водночас ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу за курсовою різницею, яка виникла у зв'язку зі зміною курсу долара США з моменту ухвалення рішення суду про стягнення заборгованості за договором позики до його фактичного виконання.
Рішенням Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 червня 2017 року у справі № 672/778/16-ц в задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення боргу за курсовою різницею відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Хмельницької області від 02 серпня 2017 року у справі № 672/778/16-ц апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Чемеровецького районного суду Хмельницької області від 21 червня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 391 624,98 грн курсової різниці, пов'язаної із зростанням курсу долара США відносно гривні. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
09 серпня 2017 року ОСОБА_1 подав до Городоцького районного суду Хмельницької області заяву про залишення без розгляду його скарги на постанову державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, яка ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 серпня 2017 року задоволена.
Постановою Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі № 672/778/16-ц рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 02 серпня 2017 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
У зв'язку з цим 28 листопада 2018 року ОСОБА_1 подав начальнику Городоцького РВ ДВС заяву про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження № 47265840 з примусового виконання виконавчого листа № 672/379/14-ц та відновлення виконавчого провадження.
30 листопада 2018 року ОСОБА_1 отримав відповідь Городоцького РВ ДВС про відмову у скасуванні постанови про закінчення виконавчого провадження № 47265840.
03 грудня 2018 року ОСОБА_1 вдруге звернувся до Городоцького районного суду Хмельницької області зі скаргою на постанову державного виконавця Городоцького РВ ДВС про закінчення виконавчого провадження № 47265840. В цій скарзі заявник просив поновити строк для її подання, визначений статтею 449 ЦПК України.
Ухвалою Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 січня 2019 року в задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку для подання цієї скарги відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 02 травня 2019 року ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 січня 2019 року скасовано, а справу направлено до місцевого суду для продовження розгляду.
30 травня 2019 року Городоцький районний суд Хмельницької області поновив заявнику строк на оскарження постанови державного виконавця та розглянув скаргу по суті.
Разом з тим постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року було скасовано постанову Хмельницького апеляційного суду від 02 травня 2019 року, а ухвалу Городоцького районного суду Хмельницької області від 09 січня 2019 року, якою було відмовлено ОСОБА_1 в поновленні строку для подання цієї скарги, залишено в силі.
Судове рішення суду касаційної інстанції мотивоване тим, що перевіривши доводи ОСОБА_1 про поновлення строку на оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19 липня 2016 року, місцевий суд правильно виходив з того, що наведені заявником обставини не є поважними причинами пропуску встановленого законом строку на оскарження зазначеної постанови, оскільки вже з часу її винесення заявник дізнався про порушення свого права - неналежне виконання рішення суду, та дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні такого клопотання. Скасовуючи законну та обґрунтовану ухвалу суду першої інстанції та направляючи справу для продовження розгляду, апеляційний суд не звернув на вказане уваги та виходив лише з того, що у 2017 році ОСОБА_1 відмовився від подальшого розгляду судом аналогічної скарги на дії державного виконавця Городоцького РВ ДВС у зв'язку з ухваленням рішення Апеляційного суду Хмельницької області від 02 серпня 2017 року про стягнення з ОСОБА_2 на його користь 391 624,98 грн курсової різниці, яке було в подальшому скасоване судом касаційної інстанції, а також з того, що у ОСОБА_1 відсутні інші способи захисту порушеного права, окрім оскарження постанови державного виконавця у порядку, визначеному статтею 447 ЦПК України. При цьому апеляційний суд не врахував, що встановлений законом десятиденний строк на оскарження постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження від 19 липня 2016 року закінчився більше трьох років тому, і наведені ОСОБА_1 причини його пропуску не можуть бути визнані поважними.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов'язані з перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 листопада 2020 року у справі № 466/948/19 (провадження № 61-16974св19) вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги.
Встановивши, що постановою Верховного Суду від 27 листопада 2019 року підтверджено, що наведені заявником в цій справі причини пропуску десятиденного строку для подання скарги є неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для скасування ухвали місцевого суду та залишення скарги без розгляду.
Доводи касаційної скарги про те, що в резолютивній частині свого судового рішення суд апеляційної інстанції не вирішив питання про поновлення строку для подання скарги, не заслуговують на увагу, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, за відсутності поважності причин для його поновлення, є залишення такої скарги без розгляду.
Постановлення апеляційним судом акта правосуддя у формі ухвали, а не постанови, є формальним порушенням, яке не вплинуло на результат вирішення справи, а тому не може слугувати підставою для скасування правильного по суті судового рішення (частина друга статті 410 ЦПК України). Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду.
Верховний Суд розглянув справу в межах доводів, наведених заявником в касаційній скарзі, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Обставини, за яких відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України оскаржуване судове рішення в цій справі підлягає скасуванню, касаційним судом не встановлено.
Згідно з частиною третьою статті 401 та частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права і відсутні підстави для його скасування.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону й підстави для його скасування відсутні.
Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2020 року залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:В. А. Стрільчук
В. М. Ігнатенко
С. О. Карпенко