Ухвала
Іменем України
08 квітня 2021 року
м. Київ
справа № 622/1377/19
провадження № 61-4463ск21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у справі за позовом Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави,
У листопаді 2019 року Дергачівська місцева прокуратура Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області
(далі - ГУ Держгеокадастру у Харківській області), в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагенства
у Харківській області від 27 жовтня 2014 року в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 30,0000 га;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагенства
у Харківській області від 05 лютого 2015 року про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 травня
2015 року, загальною площею 30,0000 га;
- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки
від 14 травня 2015 року з кадастровим номером, загальною площею
30,0000 га;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об'єднаної територіальної громади) земельну ділянку загальною площею 30,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області.
У січні 2020 року Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області звернулася до суду із заявою, в якій просила позовну заяву Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області залишити без розгляду у зв'язку з тим, що відсутні підстави для звернення органу прокуратури до суду в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.
Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року позов Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що, оскільки спірна земельна ділянка належить до державної форми власності, Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області є неналежним позивачем,
в інтересах якого прокурор звернувся до суду із позовом у зв'язку з порушенням інтересів держави. Тому наявні підстави для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 23 грудня
2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах,
на підставі яких проведені реєстраційні дії. Оскільки відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2018 року та рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області від 30 жовтня 2018 року № 1941 спірна земельна ділянка перебуває у власності у Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, фактичним власником та розпорядником спірної земельної ділянки є саме Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області, тому наявні підстави Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області для представництва інтересів Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області у суді.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції і залишити в силі ухвалу суду першої інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 2, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.
Апеляційний суд установив, що у листопаді 2019 року Дергачівська місцева прокуратура Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 , ГУ Держгеокадастру у Харківській області), в якому просила:
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагенства
у Харківській області від 27 жовтня 2014 року в частині надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 30,0000 га;
- визнати незаконним та скасувати наказ ГУ Держземагенства
у Харківській області від 05 лютого 2015 року про надання ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду;
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 14 травня
2015 року, загальною площею 30,0000 га;
- скасувати державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки
від 14 травня 2015 року з кадастровим номером, загальною площею
30,0000 га;
- зобов'язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області (об'єднаної територіальної громади) земельну ділянку загальною площею 30,0000 га, розташовану за межами населених пунктів на території Писарівської сільської ради Золочівського району Харківської області.
Наказом ГУ Держземагентства у Харківській області від 05 лютого
2015 року надано ОСОБА_1 в оренду земельну ділянку державної власності сільськогосподарського призначення сільськогосподарських угідь площею 30,0000 га, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. На виконання зазначеного наказу 14 травня 2015 року між ГУ Держземагентства у Харківській області та ОСОБА_1 укладено договір оренди вказаної земельної ділянки.
Розпорядженням Золочівської районної державної адміністрації Харківської області від 03 липня 1997 року № 372 ОСОБА_1 надавалася земельна ділянка площею 43,28 га на території Одноробівської сільської ради Золочівського району Харківської області для розширення фермерського господарства, на підставі якого він отримав державний акт на право постійного користування землею.
Також, ОСОБА_1 на підставі державних актів належить земельна ділянка площею 7,25 га, яка розташована на території Одноробівської сільської ради Золочівського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, та земельна ділянка площею 5,1958 га, яка розташована на території Олександрівської сільської ради Золочівського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.
ОСОБА_1 є засновником та керівником в підприємствах: Товариство з обмеженою відповідальністю «Відродження-1881» (далі - ТОВ «Відродження-1881»), Селянська спілка управління фермерських господарств та Фермерське господарство «Альфа» (далі - ФГ «Альфа»). Сільськогосподарська техніка, самохідні машини та механізми за ОСОБА_1 не обліковуються.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2018 року передано Золочівській селищній об'єднаній територіальній громаді в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області
у комунальну власність 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 8167,6480 га, які розташовані за межами населених пунктів Золочівської селищної об'єднаної територіальної громади на території Золочівського району Харківської області згідно з додатком до цього наказу за актом приймання-передачі земельних ділянок.
Рішенням Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області від 30 жовтня 2018 року № 1941 прийнято 687 земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (згідно з додатком) у комунальну власність Золочівської селищної об'єднаної територіальної громади в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, які згідно з даниими Державного земельного кадастру розташовані за межами населених пунктів на території Золочівської селищної об'єднаної територіальної громади загальною площею 8167,6480 га.
Прокурором до Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області направлено повідомлення від 09 жовтня 2019 року в порядку частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру».
У січні 2020 року Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області звернулася до суду із заявою про залишення позовної заяви Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області без розгляду.
Ухвалою Золочівського районного суду Харківської області від 23 грудня 2020 року позов Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області залишено без розгляду.
Постановою Харківського апеляційного суду від 02 березня 2020 року ухвалу Золочівського районного суду Харківської області від 23 грудня
2020 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Права і свободи людини і громадянина захищаються судом (статті 55 Конституції України).
Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.
Звертаючись до суду з позовом, Дергачівська місцева прокуратура Харківської області, як на підставу своїх позовних вимог посилалась на те, що, звертаючись до ГУ Держземагентства у Харківській області із заявою про отримання земельної ділянки, ОСОБА_1 мав на меті не створити нове фермерське господарство, а розширити земельний банк вже існуючого
ФГ «Альфа» без проведення земельних торгів, як того вимагає чинне законодавство, оскільки у нього вже перебувають у власності земельні ділянки для ведення і створення фермерського господарства, що підтверджується державними актами.
Крім того, предметом спору у цій справі є земельна ділянка сільськогосподарського призначення. Підставою для представництва інтересів держави є нездійснення Золочівською селищною радою Золочівського району Харківської області, як органом державної влади, уповноваженим на розпорядження землями сільськогосподарського призначення, жодних заходів з метою поновлення порушених інтересів держави. Також Дергачівська місцева прокуратура Харківської області зазначила, що, розглядаючи заяву ОСОБА_1 про надання йому в оренду спірну земельну ділянку, ГУ Держземагентства у Харківській області не провело належну перевірку та не пересвідчилося в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого виду, виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельній ділянці. Вказаний факт свідчить про формальний підхід органів державної влади, що й створило передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб'єктами у користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченого законом обов'язкової процедури, тобто без проведення земельних торгів.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Тобто імператив зазначеного конституційного положення встановлює обов'язок органів державної влади та їх посадових осіб дотримуватись принципу законності при здійсненні своїх повноважень, що забезпечує здійснення державної влади за принципом її поділу. Як підкреслив Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 01 квітня 2008 року № 4-рп/2008, неухильне додержання органами законодавчої, виконавчої та судової влади Конституції та законів України забезпечує реалізацію принципу поділу влади і є запорукою їх єдності, важливою передумовою стабільності, підтримання громадського миру і злагоди в державі.
Законом України від 02 червня 2016 року № 1401-VIII «Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)», який набрав чинності 30 вересня 2016 року, до Конституції України внесені зміни, а саме Конституцію доповнено статтею 131-1, пункт 3 частини першої якої передбачає, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 56 ЦПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 185 цього Кодексу.
Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року.
Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (частина третя статті 23 Закону України «Про прокуратуру»).
Системне тлумачення частини четвертої статті 56 ЦПК України й частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб'єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Частиною четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб'єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.
Якщо суд після відкриття провадження у справі з урахуванням наведених учасниками справи аргументів та наданих доказів установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді, суд залишає позовну заяву, подану прокурором в інтересах держави в особі компетентного органу, без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв'язку із виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунуті в майбутньому. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена при повторній неявці сторін.
Такий правовий висновок зроблений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження
№ 12-194гс19).
Звертаючись до суду з позовом, прокурор на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, частини третьої, частини четвертої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» у позовній заяві обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, зазначив, у чому полягає порушення інтересів держави, та визначив орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, обґрунтував неналежне, на його думку, здійснення захисту інтересів держави в особі Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області, яке полягає у бездіяльності вказаного органу державної влади, який не вжив у розумний строк заходів щодо захисту інтересів держави з повернення спірної земельної ділянки із незаконного користування відповідачем у розпорядження держави.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Отже, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.
Подібний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17 та в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 24 січня 2020 року у справі № 910/10987/18.
Згідно з частиною другою статті 12 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії.
Таким чином, коли відомості, що містяться у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, не відповідають наявним чинним і нескасованим правовстановлюючим документам, на підставі яких проведені реєстраційні дії та які мають пріоритет над записами, що містяться у Державному реєстрі.
Висновок суду першої інстанції про право власності на спірну земельну ділянку ґрунтується лише на відомостях, що містяться у Державному реєстрі, та є передчасним, оскільки відповідно до наказу
ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 27 вересня 2018 року та рішення Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області від 30 жовтня 2018 року № 1941 спірна земельна ділянка перебуває у власності у Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області.
Таким чином, фактичним власником та розпорядником спірної земельної ділянки є саме Золочівська селищна рада Золочівського району Харківської області.
Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів (стаття 76 ЦПК України).
Відповідно до пункту 5 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування. Тобто, у позовній заяві мають бути або зазначені докази на підтвердження обставин, якими обґрунтовані позовні вимоги, або підстави для звільнення від доказування таких обставин (стаття 82 ЦПК України). Вказане відповідає частині першій статті 81 ЦПК України, згідно з якою кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього кодексу.
Системне тлумачення вказаних приписів дозволяє дійти висновку, що стаття 175 ЦПК України вимагає вказувати у позовній заяві докази на підтвердження підстав заявлених позовних вимог (на підтвердження обставин, якими обґрунтовані ці вимоги). Незгода суду з наведеним у позовній заяві на виконання частини сьомої цієї статті обґрунтуванням прокурора щодо визначеної ним підстави представництва, як і неподання прокурором доказів відсутності органів влади, які мають повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах, не є підставою для залишення без розгляду позовної заяви, як помилково вважав суд першої інстанції у справі.
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади, зокрема повноважень органів прокуратури, здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.
Подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові
від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження
№ 14-104цс19).
Отже, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про скасування ухвали суду першої інстанції, якою позовну заяву Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області залишено без розгляду, та направив справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 202/2872/17-ц (провадження № 61-13036ск20),
від 28 грудня 2020 року у справі № 760/1270/20 (провадження
№ 61-18986ск20) та від 02 лютого 2021 року у справі № 707/1449/18 (провадження № 61-563ск21).
Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Згідно з частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Частинами п'ятою, шостої статті 394 ЦПК України визначено, що питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.
Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
У зв'язку з відмовою у відкритті касаційного провадження не підлягає окремому розгляду клопотання заявника про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки Велика Палата Верховного Суду вже сформулювала висновок у подібних правовідносинах, та зупинення дії постанови Харківського апеляційного суду від 02 березня 2021 року до закінчення її перегляду в касаційному порядку.
Керуючись частинами четвертою, шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження у справі за позовом Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області в інтересах Золочівської селищної ради Золочівського району Харківської області до ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області про визнання незаконними та скасування наказів, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки, скасування його реєстрації та повернення земельної ділянки у відання держави, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Харківського апеляційного суду
від 02 березня 2021 року відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: І. М. Фаловська
С. О. Карпенко
С.Ю. Мартєв