23 квітня 2021року м. Київ
Справа № 752/2438/21
Провадження: № 22-ц/824/6250/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Борисової О.В., Левенця Б.Б.
секретар Гулієв М.Д.о,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Клименка Тараса Васильовича в інтересах Акціонерного товариства «Таскомбанк»
на ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Кахно І.А.,
у справі за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення,
У січні 2021 року АТ «Таскомбанк» звернулось до суду із вказаним позовом, в якому просило виселити ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1 .
У лютому 2021 року АТ «Таскомбанк» подало до суду заяву про забезпечення доказів шляхом витребування з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації інформації у письмовій формі щодо зареєстрованих осіб в квартирі АДРЕСА_1 , із зазначенням прізвища, ім'я, по-батькові та дати народження таких осіб. Заява обґрунтована тим, що місце реєстрації відповідачів у спірній квартирі підтверджено копією довідки форми № 3 від 20.04.2016 року вих. № 476, що надавалась ОСОБА_1 при укладенні договору іпотеки, та копіями паспортів відповідачів. З метою підтвердження актуальності інформації на момент звернення до суду із позовом, представником банку направлявся адвокатський запит до Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації, однак з наданої відповіді від 17.12.2020 року убачається, що у спірній квартирі зареєстровано 3 осіб: ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому, ідентифікаційні дані цих осіб у відповіді відсутні. Банком були використані усі можливі заходи позасудового отримання доказів, які не дали бажаного результату. У зв'язку з чим банк вважав, що є труднощі в отриманні та поданні до суду необхідних доказів у справі, зокрема, офіційної довідки щодо зареєстрованих осіб у спірній квартирі. На думку заявника, є підстави вважати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утруденим.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року відмовлено у задоволенні заяви АТ «Таскомбанк» про забезпечення доказів.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Клименко Т.В. в інтересах АТ «Таскомбанк» подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про задоволення заяви про забезпечення доказів.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що предметом поданого позову є виселення відповідачів із спірної квартири, яка є власністю банку. Вказував, що способом забезпечення судом доказів є, зокрема, витребування та (або) огляд доказів. Суд першої інстанції не звернув уваги на доводи заяви про забезпечення доказів, та, відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення доказів, позбавив позивача права на безперешкодне збирання та своєчасне подання до суду належних та допустимих доказів.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 30 березня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином.
ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_1 21 квітня 2021 року на електронну адресу Київського апеляційного суду направила заяву, в якій повідомила, що не зможе бути присутньою у судовому засіданні оскільки приймає участь в іншій справі в Господарському суді м. Києва. При розгляді апеляційної скарги просила суд урахувати те, що клопотання АТ «Таскомбанк» про витребування доказів від Голосіївської РДА у формі довідки про перелік осіб, зареєстрованих у спірній квартирі, було задоволено судом першої інстанції 15.03.2021 року.
Зважаючи на належне повідомлення учасників справи та відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України, вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Відмовляючи у задоволені заяви про забезпечення доказів, суд першої інстанції виходив із того, що заявлені банком вимоги по суті є клопотанням про витребування доказів, адже ним не зазначено жодної підстави щодо наявності ризику втрати доказів (документів), забезпечити які позивач просить суд, окрім того, позивачем не надано доказів, що вказані документи у майбутньому не вдасться отримати взагалі.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 116 ЦПК України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим. Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов'язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.
Відповідно до ч. 1 ст. 117 ЦПК України у заяві про забезпечення доказів обов'язково зазначається: докази, забезпечення яких є необхідним, а також обставини, для доказування яких вони необхідні; обґрунтування необхідності забезпечення доказів; спосіб, у який заявник просить суд забезпечити докази, у разі необхідності - особу, у якої знаходяться докази.
Аналізуючи наведені положення ЦПК України насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вважати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.
Тобто, забезпечення доказів це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх імовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об'єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18 та у постанові Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/385/19.
Слід відмітити, що цивільним процесуальним законодавством передбачено механізм витребування доказів як способу забезпечення доказів (ст. 116 ЦПК України) та витребування доказів (ст. 84 ЦПК України).
З виділених матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду із заявою про витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, посилаючись на те, що усі використані банком можливі заходи позасудового отримання доказів не дали бажаних результатів, у зв'язку із чим, у позивача виникли труднощі у збиранні та поданні до суду необхідних доказів.
Разом з тим, механізм сприяння сторонам, у яких виникають складнощі в отриманні доказів, і які вони не можуть одержати самостійно, передбачено ст. 84 ЦПК України.
Незважаючи на те, що законодавець в ЦПК України відмежував ці поняття та закріпив різними статтями, заявник помилково ототожнює витребування доказів як спосіб забезпечення доказів, що в майбутньому можуть бути втрачені або їх подання виявиться ускладненим, та витребування доказів як сприяння суду сторонам в поданні відповідного доказу, який неможливо отримати самостійно.
Згідно з ч. 1 ст. 84 ЦПК України, учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом.
У поданій банком заяві про забезпечення доказів не зазначено, яким чином витребування з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації інформації у письмовій формі щодо зареєстрованих осіб в спірній квартирі стане неможливим або утрудненим в майбутньому, не вказано, яким чином письмові докази, які можуть бути надані Голосіївською районною в місті Києві державної адміністрацією, будуть втрачені або збирання подання таких доказів стане згодом неможливим або утрудненим. Жодних доказів на підтвердження даних обставинбанком до заяви не додано.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів доходить висновку про те, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для відмови в задоволенні заяви про забезпечення доказів.
Як встановлено в ході апеляційного перегляду справи, право на звернення до суду із клопотанням про витребування доказів, відповідно до ч. 1 ст. 84 ЦПК України, було реалізовано позивачем, відповідне клопотання судом було задоволено.
Апеляційна скарга за своїм змістом є повторенням правової позиції, викладеної в заяві про забезпечення доказів, аргументи якої знайшли належну оцінку в ухвалі суду першої інстанції. Доводів на спростування висновків суду апеляційна скарга не містить.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав, апеляційну скаргу адвоката Клименка Т.В. в інтересах АТ«Таскомбанк» слід залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 рокузалишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Клименка Тараса Васильовича в інтересах Акціонерного товариства «Таскомбанк» залишити без задоволення.
Ухвалу Голосіївського районного суду міста Києва від 25 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді О.В. Борисова
Б.Б. Левенець