Постанова від 23.04.2021 по справі 362/7257/19

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №362/7257/19 головуючий у І інстанції: Кравченко Л.М.

провадження 22-ц/824/4476/2021 доповідач: Сліпченко О.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 квітня 2021 року м. Київ

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Сушко Л.П., Іванової І.В.

розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому,-

ВСТАНОВИВ:

В жовтні 2020 року Моторно (транспортне) страхове бюро України(надалі МТСБУ) звернулося з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 27 квітня 2016 року на 17 км + 800 м на а/д Київ-Одеса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла «Alpiria» без номерного знака, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, а тому в силу вимог ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив виплату потерпілій стороні, власнику автомобіля «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 , суму страхового відшкодування, яка складається з регламентованої суми 94 434,40 грн.

Просило стягнути з відповідача завдану шкоду в порядку регресу в сумі 94 434,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року позов задоволено.

Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Вважає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди стягненої з нього на користь позивача, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачає у зв'язку з їх недоведеністю.

Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, оскільки ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.

Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами;

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів

3) показань свідків.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно заявлені вимоги до відповідача, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди, з приводу відшкодування суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 94434,40 грн., виплаченої позивачем на користь потерпілої сторони за рахунок фонду захисту потерпілих, тому позов підлягає до задоволення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2016 року о 09-45 год. на 17 км + 800 м на а/д Київ-Одеса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла «Alpiria» без номерного знака, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2017 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП(а.с. 4).

03 червня 2016 року потерпілий ОСОБА_2 подав до МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду(а.с. 6).

24 квітня 2017 року власником пошкодженого автомобіля «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 було подано до Моторного (транспортного) страхового бюро України заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 9).

Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля №МК0514_16 від 02 червня 2016 року, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП складає 129 143,91 грн. (а.с. 5).

На підставі Наказу №5802 від 13 липня 2017 року позивач відшкодував ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 94 434,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5802рв від 17 липня 2017 року (а.с. 10, 11).

Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно з підпунктом а) пункту 41.1 статті 41 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Місцевий суд вірно зазначив, що у регресному зобов'язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресант зобов'язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто змістом регресного зобов'язання є стягнення сплаченого.

Як було вірно встановлено, ОСОБА_1 являється винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27 квітня 2016 року, та відповідно шкода завдана ОСОБА_2 з вини відповідача має бути останнім відшкодована.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вищевказаного не спростовує, при цьому ставить під сумнів розмір завданого матеріального збитку, однак доказів, які б спростовували збиток у визначеному оцінювачем ОСОБА_4 розмірі відповідач не надав.

Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

Вищезазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року (справа № 686/11256/16-ц).

Вина ОСОБА_1 в заподіянні шкоди ОСОБА_2 є встановленою та останнім не спростована, розмір матеріального збитку в сумі 94 434,40 грн. відповідачем теж не був спростований належними доказами.

Колегія суддів зауважує, що посилання відповідача на те, що МТСБУ виплатило вищевказану суму, при цьому вона є меншою аніж та, що була визначена оцінювачем на замовлення МТСБУ - 129 143,91 грн., не впливає на вирішення спору, оскільки вказаним права відповідача порушено не було, та відповідно зазначене жодним чином не спростовує завданий матеріальний збиток в розмірі 94 434,40 грн., який був виплачений позивачем потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 27 квітня 2016 року.

Суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.

Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.

Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалені судові рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для скасування відсутні.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 23 квітня 2021 року.

Сліпченко О.І.

Іванова І.В.

Сушко Л.П.

Попередній документ
96483855
Наступний документ
96483857
Інформація про рішення:
№ рішення: 96483856
№ справи: 362/7257/19
Дата рішення: 23.04.2021
Дата публікації: 26.04.2021
Форма документу: Постанова
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Київський апеляційний суд
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них
Розклад засідань:
04.05.2020 09:00 Васильківський міськрайонний суд Київської області
17.08.2020 09:20 Васильківський міськрайонний суд Київської області
25.11.2020 11:30 Васильківський міськрайонний суд Київської області
Учасники справи:
головуючий суддя:
КРАВЧЕНКО Л М
суддя-доповідач:
КРАВЧЕНКО Л М
відповідач:
Ткаченко Ярослав Вячеславович
позивач:
Моторне транспортне страхове бюро України