справа №362/7257/19 головуючий у І інстанції: Кравченко Л.М.
провадження 22-ц/824/4476/2021 доповідач: Сліпченко О.І.
Іменем України
23 квітня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І. (суддя-доповідач), Сушко Л.П., Іванової І.В.
розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року у справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування в порядку регресу витрат, пов'язаних із здійсненням регламентної виплати потерпілому,-
В жовтні 2020 року Моторно (транспортне) страхове бюро України(надалі МТСБУ) звернулося з вищевказаним позовом, який обґрунтовано тим, що 27 квітня 2016 року на 17 км + 800 м на а/д Київ-Одеса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла «Alpiria» без номерного знака, під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, а тому в силу вимог ст.41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив виплату потерпілій стороні, власнику автомобіля «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 , суму страхового відшкодування, яка складається з регламентованої суми 94 434,40 грн.
Просило стягнути з відповідача завдану шкоду в порядку регресу в сумі 94 434,40 грн. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1921,00 грн.
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року позов задоволено.
Не погоджуючись із вказаними судовими рішенням ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.
Вважає, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження розміру матеріальної шкоди стягненої з нього на користь позивача, а тому підстав для задоволення позовних вимог не вбачає у зв'язку з їх недоведеністю.
Відзив на апеляційну скаргу у визначений судом строк не надходив.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 3 ст. 369 ЦПК України з урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.
Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Враховуючи вищевикладене, оскільки ціна позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, із матеріалів справи не вбачається обставин, які б унеможливлювали розгляд справи без повідомлення учасників справи, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне.
Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин(фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами;
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів
3) показань свідків.
Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Відповідно до ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення відповідає в повній мірі.
Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем правомірно заявлені вимоги до відповідача, як винуватця дорожньо-транспортної пригоди, з приводу відшкодування суми страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 94434,40 грн., виплаченої позивачем на користь потерпілої сторони за рахунок фонду захисту потерпілих, тому позов підлягає до задоволення.
Колегія суддів погоджується з такими висновками з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 27 квітня 2016 року о 09-45 год. на 17 км + 800 м на а/д Київ-Одеса сталась дорожньо-транспортна пригода за участю мотоцикла «Alpiria» без номерного знака, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_2 . Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 березня 2017 року ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП(а.с. 4).
03 червня 2016 року потерпілий ОСОБА_2 подав до МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду(а.с. 6).
24 квітня 2017 року власником пошкодженого автомобіля «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 було подано до Моторного (транспортного) страхового бюро України заяву про виплату страхового відшкодування (а.с. 9).
Відповідно до Звіту про оцінку автомобіля №МК0514_16 від 02 червня 2016 року, вартість відновлюваного ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складників автомобіля «Honda CR-V» номерний знак НОМЕР_1 , внаслідок ДТП складає 129 143,91 грн. (а.с. 5).
На підставі Наказу №5802 від 13 липня 2017 року позивач відшкодував ОСОБА_2 майнову шкоду в розмірі 94 434,40 грн., що підтверджується платіжним дорученням №5802рв від 17 липня 2017 року (а.с. 10, 11).
Згідно із ч.ч. 1 та 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.
Відповідно п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Згідно з підпунктом а) пункту 41.1 статті 41 "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Місцевий суд вірно зазначив, що у регресному зобов'язанні регредієнту належить право на одержання відшкодування, регресант зобов'язаний вчинити дії по відшкодуванню, тобто змістом регресного зобов'язання є стягнення сплаченого.
Як було вірно встановлено, ОСОБА_1 являється винуватцем дорожньо-транспортної пригоди, яка сталась 27 квітня 2016 року, та відповідно шкода завдана ОСОБА_2 з вини відповідача має бути останнім відшкодована.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вищевказаного не спростовує, при цьому ставить під сумнів розмір завданого матеріального збитку, однак доказів, які б спростовували збиток у визначеному оцінювачем ОСОБА_4 розмірі відповідач не надав.
Цивільне законодавство в деліктних зобов'язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.
Вищезазначена позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року (справа № 686/11256/16-ц).
Вина ОСОБА_1 в заподіянні шкоди ОСОБА_2 є встановленою та останнім не спростована, розмір матеріального збитку в сумі 94 434,40 грн. відповідачем теж не був спростований належними доказами.
Колегія суддів зауважує, що посилання відповідача на те, що МТСБУ виплатило вищевказану суму, при цьому вона є меншою аніж та, що була визначена оцінювачем на замовлення МТСБУ - 129 143,91 грн., не впливає на вирішення спору, оскільки вказаним права відповідача порушено не було, та відповідно зазначене жодним чином не спростовує завданий матеріальний збиток в розмірі 94 434,40 грн., який був виплачений позивачем потерпілому у дорожньо-транспортній пригоді, яка сталась 27 квітня 2016 року.
Суд першої інстанції, розглядаючи спір повно та всебічно дослідив і оцінив обставини справи, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позову.
Апеляційна скарга переповнена оцінкою доказів апелянтом, при цьому не вказується, які з доказів неправомірно були судом першої інстанції не прийняті, чи досліджувались із порушенням установленого законом порядку.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалені судові рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для скасування відсутні.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 18 грудня 2020 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч.3 ст.389 ЦПК України.
Повний текст постанови складено 23 квітня 2021 року.
Сліпченко О.І.
Іванова І.В.
Сушко Л.П.