Справа №369/9083/20
Апеляційне провадження
№ 22-ц/824/5249/2021
23 квітня 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача Рейнарт І.М.
суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А.
розглянувши у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича на заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року (суддя Дубас Т.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів,
встановив:
у липні 2020р. позивач звернулася до суду з позовом про стягнення з відповідача аліментів на малолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 4 000грн щомісячно, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною повноліття та на неї у розмірі 1 000грн щомісячно, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку .
Мотивуючи позовні вимоги, позивач зазначала, що певний час проживала з відповідачем однією сім'єю, мають доньку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак після народження дитини відносини між ними істотно погіршилися, так як відповідач психоемоційно не був готовий виконувати обов'язки батька, тому через три місяці після народження дитини відносини між ними припинилися.
Позивач зазначала, що дитина проживає разом з нею і перебуває на її утриманні, відповідач припинив брати участь у вихованні дитини, а також надавати матеріальну допомогу на її утримання, хоча у дитини виявлено затримку мовленнєвого розвитку внаслідок вродженої сенсорної дисфункції, вона потребує регулярного відвідування логопеда та невролога, проходження комплексного медичного обстеження.
Позивач стверджувала, що вона не має власного житла та разом з дитиною проживає в орендованій квартирі, тому значна частина її бюджету витрачається на оплату оренди житла, що негативно впливає на її майновий стан. Водночас, відповідач не має житлових проблем, проживає у квартирі своєї матері та працює на посаді менеджера в торгівельній компанії, середньостатистичний розмір заробітної плати в сфері оптової торгівлі 15-20 тисяч гривень, у відповідача інших утриманців немає, також немає проблем зі здоров'ям, що мають негативний вплив на його працездатність, а тому відповідач може забезпечити дитині щомісячне утримання у розмірі 4 000 тисячі гривень.
Також позивач вважала, що відповідач зобов'язаний сплачувати аліменти на матір дитини у розмірі 1 000 гривень щомісячно, з дня пред'явлення позову і до досягнення дитиною трирічного віку, адже незважаючи на те, що вона працює, увесь вільний час вона змушена приділяти дитині, самотужки турбується про її розвиток, забезпечення належних
медичних послуг тощо.
Заочним рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 2 500грн. щомісячно, починаючи з 24 липня 2020 року і до досягнення дитиною повноліття. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на неї у твердій грошовій сумі в розмірі 1 000грн щомісячно, починаючи з 24 липня 2020 року і до досягнення ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьох років, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 840грн 80 коп.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Єрмак О.В. просить заочне рішення суду змінити в частині визначення розміру аліментів на дитину та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 аліменти на дитину у розмірі 4 000грн щомісячно.
Представник позивача посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, оскільки судом не було враховано матеріальний стан позивача, зокрема, відсутність постійного доходу у зв'язку з доглядом за дитиною, необхідність винаймати житло (що створює додаткові витрати), а також не було враховано той факт, що дитина потребує більших витрат на харчування у зв'язку з непереносимістю глютену, потребує постійних витрат, викликаних розладом екстрасенсорної функції сприйняття.
Крім того, судом не було враховано те, що відповідач є особою працездатного віку, має неофіційну, але постійно оплачувану роботу та не має інших утриманців, що відповідач в суді першої інстанції не заперечував.
Рішення суду в частині стягнення аліментів на ОСОБА_1 не оскаржується, тому відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України не є предметом апеляційного перегляду.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України зазначена апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували, є батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає разом з матір'ю.
Частково задовольняючи позовні вимоги про стягнення аліментів на дитину, суд першої інстанції виходив з того, що дитина проживає з матір'ю, відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, тому наявні правові підстави для стягнення з нього аліментів.
Такий висновок суду ґрунтується нормах матеріального права.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
За положеннями частин 1, 3 статті 181 СК України способи виконання батьками
обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Оскільки сторони добровільно не домовилися про утримання дочки, то кошти на її утримання (аліменти) присуджує суд.
Матеріали справи не містять доказів, що відповідач надає матеріальну допомогу на утримання дитини, тому суд прийшов до правомірного висновку про стягнення з нього аліментів у примусовому порядку.
Частиною 1 статті 183 СК України визначено, що частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.
Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення, наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
Визначаючи розмір аліментів, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не працює, має нерегулярний та мінливий дохід, а також врахував його матеріальний стан та встановлений законодавством розмір прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку.
Разом з цим, суд першої інстанції не врахував, що відповідачем не надано доказів, які підтверджують його матеріальний стан, а також ним не спростовано, що він не має матеріальної можливості сплачувати аліменти у розмірі, який зазначений позивачем.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 1995 р. народження, є працездатною та здоровою людиною, інших утриманців не має, а відтак має можливість забезпечити дитині достойний рівень матеріального забезпечення.
Частиною другою статті 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані піклуватись про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.
Отже, батьки зобов'язані виконувати свої батьківські обов'язки та піклуватися про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, забезпечувати необхідне харчування, медичний догляд, лікування дитини, надавати дитині доступ до культурних та інших духовних цінностей, сприяти засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, створювати умови для отримання нею освіти.
Частиною першою статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Позивачем суду першої інстанції надані документи, які свідчать про стан здоров'я дитини, яка потребує лікування та медичного контролю.
Враховуючи вік дитини та її стан здоров'я, позивач не має можливості працювати та повинна здійснювати догляд за дочкою.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що визначений судом розмір аліментів не є справедливим, не відповідає потребам дитини і не є достатнім для її розвитку, тому рішення в цій частині підлягає зміні, а розмір аліментів збільшенню до 4 000грн щомісячно.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції не повно встановив обставини справи, його висновки не відповідають фактичним обставинам справи та наданим доказам, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає зміні в частині визначення розміру аліментів.
Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у сумі 1 261грн 20коп., так як позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись статтями 367, 374, 376, 381- 383 ЦПК України, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Єрмака Олега Віталійовича задовольнити.
Заочне рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 31 грудня 2020 року змінити в частині визначення розміру аліментів на дитину, збільшивши розмір аліментів на дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 з 2 500грн до 4 000грн щомісячно.
В іншій частині рішення суду про стягнення аліментів на дитину залишити без змін.
Стягнути з ОСОБА_2 , який проживає у АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податку НОМЕР_1 , судовий збір у прибуток держави у сумі 1 261грн 20коп.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач І.М. Рейнарт
Судді Г.М. Кирилюк
Т.А. Семенюк