Справа № 361/1108/21 Головуючий 1 інстанція- Петришин Н.М.
Проваження № 22-ц/824/6030/2021 Доповідач апеляційна інстанція- Савченко С.І.
іменем України
22 квітня 2021 року м.Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Савченка С.І.,
суддів Верланова С.М., Мережко М.В.,
за участю секретаря Малашевського О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Білдінг Груп» на ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2021 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Білдінг Груп» про розірвання договорів, стягнення грошових коштів та відшкодування моральної шкоди,-
Ухвалою судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Київ Білдінг Груп» про розірвання договорів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди задоволена заява позивача ізабезпечено позов шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Київ Білдінг Груп» в межах суми позовних вимог у розмірі 583380 грн.
Не погоджуючись із ухвалою, ТОВ «Київ Білдінг Груп» подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу судді першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову в повному обсязі,посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом при її постановленні норм матеріального і процесуального права. Скарга мотивована тим, що суд не звернув уваги на умови укладених між сторонами договорів, які містять умови про обов'язкове досудове врегулювання спору і згідно яких позивач має право відмовитися від договору шляхом надсилання відповідачу повідомлення про розірвання договору. Вважає, що оскільки позивачем не направлялося відповідачу повідомлення про розірвання договору, то права позивача порушені не були і спір між сторонами відсутній. Наведене свідчить, що ухвала суду про вжиття заходів забезпечення позову винесена без урахування істотних обставин справи, а обставини, які можуть утруднити чи робити неможливим виконання судового рішення відсутні.
Позивач ОСОБА_1 в особі представника адвоката Старости І.І. подав відзив на апеляційну скаргу, де вказав, що суд першої інстанції прийняв законне і обгрунтоване рішення і правомірно вжив заходів забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги відповідача є безпідставними і надуманими, не грунтуються на вимогах закону, не спростовують висновків суду.
- 2 -
В суді апеляційної інстанції представник відповідача ТОВ «Київ Білдінг Груп» адвокат Мегедь Л.Н. подану апеляційну скаргу та викладені в ній доводи підтримала, просила задоволити та скасувати оскаржувану ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області як незаконну.
Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Торута Л.П. в суді апеляційної інстанції проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, посилаючись на законність і обгрунтованість судової ухвали та відсутність підстав для її скасування.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали судді першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 11 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до Броварського міськрайонного суду Київської області позов до ТОВ «Київ Білдінг Груп» про розірвання договорів, стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди. Предметом спору у справі є розірвання укладених між сторонами 24 грудня 2019 року договорів № 404/1/24-12-2019/Р та № 48/1/24-12-2019/П, на виконання умов яких позивачем сплачено на рахунок відповідача грошові кошти у сумі 583380 грн. та стягненн коштів. Вимоги обгрунтовані тим, що відповідач істотно порушив умови вищевказаних договорів не відновивши будівельні роботи з грудня 2019 року та затримавши здачу об'єкта в експлуатацію, що стало підставою для звернення позивачем до суду з вказаним позовом.
Одночасно з подачею позову ОСОБА_1 подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти ТОВ «Київ Білдінг Груп» в межах суми позову у розмірі 583380 грн. Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення може істотно ускладнити чи унеможливити виконання можливого рішення суду про задоволення позову та ефективний захист і поновлення майнових прав та інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду, а накладення арешту на грошові кошти в межах суми позовних вимог є співмірним та співрозмірним із позовними вимогами, ефективним, справедливим та обґрунтованим
Провадження у справі відкрите ухвалою судді від 15 лютого 2021 року.
Відповідно до положень ст.149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити заходів забезпечення позову, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи (ч.2 ст.149 ЦПК).
Види забезпечення позову, які може вжити суд, передбачені ч.1 ст.150 ЦПК України, згідно якої позов в тому числі забезпечується накладенням арешту на майно. Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову (ч.2 ст.150 ЦПК).
Згідно ч.3 ст.150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.5 ст.153 ЦПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Інститут забезпечення позову є особливим видом судової юрисдикції, який визначається, як встановлені законом тимчасові процесуальні дії примусового характеру у вигляді обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб, що застосовуються судом та гарантують або можуть гарантувати позивачу
- 3 -
реальне та ефективне виконання судового рішення, у випадку прийняття його на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення, або ефективний захист його прав.
За змістом вказаних норм, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам (п.4 постанови ПВСУ № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Тобто, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, доведеності і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду чи утруднення ефективного захисту прав позивача в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Окрім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів ст.ст.11, 12, 81 ЦПК України (змагальність сторін та пропорційність у цивільному судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.
Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.
Задовольняючи заяву позивача, судпершої інстанції обгрунтовував свої висновки наявністю передбачених ст.149 ЦПК України підстав для застосування заходів забезпечення позову.
При цьому суд виходив із того що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або ж унеможливити виконання рішення суду, ефективний захист порушених прав позивачки та створити небезпеку заподіяння шкоди її правам та законним інтересам у випадку відчуження відповідачем нерухомого майна.
Такі висновки суду є правильними і такими, що відповідають обставинам справи і
- 4 -
вимогам процесуального закону.
При вжитті заходів забезпечення позову судом обгрунтовано враховано як зміст вимог позивача, які полягають у розірванні договорів і стягненні сплачених ним коштів, так і співмірність вжитих заходів із позовними вимогами та вид забезпечення позову (пункти 3 і 4 постанови ПВСУ № 9 від 22.12.2006 р. «Про практику розгляду судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»).
Погоджуючись із ухвалою судді, колегія суддів враховує те, що вжиті заходи у вигляді арешту грошових коштів у межах суми позову не призведуть до суттєвого обмеження прав відповідача ТОВ «Київ Білдінг Груп».
Доводи апеляційної скарги про те, що оскільки позивачем не направлялося відповідачу повідомлення про розірвання договору, відповідно до умов укладених між сторонами договорів про про обов'язкове досудове врегулювання спору, то права позивача не порушені і спір між сторонами відсутній, що у свою чергу виключає вжиття заходів забезпечення позову, колегія суддів відхиляє як необгрунтованні.
По-перше, передбачені договорами умови щодо можливості позивача направити відповідачу повідомлення про розірвання договору, є правом позивача, а не його обов'язком і відповідно ніяким чином не перешкоджають позивачу звернутися безпосередньо до суду з вимогами про розірвання договору. Таке кореспондується із полдоженнями ст.4 ЦПК України, згідно якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
По-друге, п.5.3.1.1 який надає позивачу право розірвати договори купівлі-продажу майнових прав, взаємопов'язаний із п.6.1 договору, який передбачає можливість повернення відповідачем коштів не відразу після розірвання, а не пізніше ніж через рік, з чим позивач не погоджується.
Колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника ТОВ «Київ Білдінг Груп» на відсутність порушення прав позивача з боку відповідача. Дані обставини відповідно до положень цивільного процесуального закону з'ясовуються при розгляді справи по суті позовних вимог, де сторонами подаються відповідні докази на обгрунтування їх доводів. При вирішенні питання про забезпечення позову, суд не вправі давати оцінку доказам, а також вирішувати наперед питання обгрунтованості доводів та заперечень сторін по суті позову і давати висновки про порушення чи непорушення прав позивача.
Доводи відповідача про відсутність спору між сторонами безпідставні. Із поданого позову чітко вбачається як наявність спору між сторонами, так і те в чому він полягає.
Це ж стосується доводів апеляційної скарги про неспівмірність вжитих заходів позовним вимогам, які безпідставні, оскільки судом накладено арешт на грошові кошти у межах суми позову.
Даючи оцінку доводам відповідачки, викладеним у апеляційній скарзі, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Колегія суддів враховує, що викладені в цій постанові висновки прийнятого рішення
- 5 -
та його мотивування є достатніми і зрозумілими та відповідають вимогам закону.
За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалена з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасована з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст.ст.259, 374, 375, 381 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Білдінг Груп» залишити без задоволення.
Ухвалу судді Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 лютого 2021 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. У випадку проголошення лише вступної і резолютивної частини, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Головуючий
Судді: