Справа 11-кп/824/631/2021 Головуючий у 1-ій інстанції: ОСОБА_1
21 квітня 2021 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря ОСОБА_5 ,
прокурора ОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора ОСОБА_9 на вирок Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 у кримінальному проваджені №12019100000000231 від 09 березня 2019 року,
Вироком Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року,
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням з іспитовим строком на 2 (два) роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання чи роботи.
Стягнуто з ОСОБА_7 на користь держави судові витрати в розмірі 14 928 грн. 32 коп. за залучення експертів у кримінальному провадженні.
Судом визнано доведеним, що 08 березня 2019 близько 20:16 год. ОСОБА_7 в стані наркотичного сп'яніння, керуючи технічно справним автомобілем «CHEVROLET AVEO», номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись в крайній лівій смузі по пр. Маяковського в напрямку вул. Цвєтаєвої в м. Києві зі швидкістю 90,76 км/год ±3,6 км/год, яка значно перевищувала максимально допустиму швидкість 50 км/год на даній ділянці дороги, в порушення вимог п.п. 1.5, 2.3 «б», 2.9 «а», 12.1, 12.3, 12.4 Правил дорожнього руху не був уважним, не вибрав безпечну швидкість руху, при виникненні небезпеки, яку активно спроможний був виявити, а саме: при появі попереду у смузі його руху пішохода ОСОБА_10 , який у темпі спокійного кроку у непередбаченому для переходу місці перетинав крайню ліву смугу поїзної частини, негайно не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки автомобіля, продовжив рух та здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_10 .
В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_10 загинув на місці пригоди.
Згідно висновку експерта № 051-466-2019 від 13 березня 2019 смерть ОСОБА_10 настала від поєднаної травми голови, тулуба та нижніх кінцівок з множинними переломами кісток скелету та ушкодженням внутрішніх органів, яка супроводжувалася кровотечою та крововтратою.
В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність винності обвинуваченого та правильність кваліфікації його дій, порушує питання про скасування вироку Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року в частині призначеного покарання у зв'язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого та просить ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_11 призначити покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керуванням транспортними засобами на строк 3 роки; в іншій частині - вирок залишити без зміни.
Свої вимоги прокурор обґрунтовує тим, що з огляду на тяжкість злочину, наявність обтяжуючої обставини - вчинення кримінального правопорушення у стані наркотичного сп'яніння - суд першої інстанції безпідставно застосував положення ст.ст. 75,76 КК України, звільнивши ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням; з цих же підстав додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами необхідно призначити більш суворе на строк 3 роки.
Від потерпілої ОСОБА_12 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу; обвинуваченого та його захисника, які заперечували проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, провівши судові дебати, вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Згідно з вимогами ст. 404 КПК України вирок суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Висновок суду першої інстанції про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, за обставин, встановлених судом, є правильним, обґрунтованим, і в цій частині ніким по справі не оспорюється.
З огляду на доведеність винності вірною є й кваліфікація дій ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.
Разом з цим, доводи апеляційної скарги прокурора щодо неправильного застосування кримінального закону, зокрема ст. 75 КК України та невідповідності призначеного покарання особі обвинуваченого заслуговують на увагу.
Згідно ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Статтею 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання в межах санкції статті Особливої частини КК України, відповідно до положень Загальної частини КК України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Як убачається зі змісту вироку, призначаючи ОСОБА_7 покарання, суд першої інстанції вцілому дотримався вимог ст. 65 КК України.
Однак, враховуючи особу обвинуваченого, який має вищу освіту, офіційно працевлаштований, позитивно характеризується за місцем роботи, щиро розкаявся, відшкодував шкоду потерпілій, вчинив злочин вперше, а також беручи до уваги фактичні обставини справи, зокрема порушення потерпілим, який перебував у стані сильного алкогольного сп'яніння, ПДР України, колегія суддів уважає за необхідне зменшити основне покарання, призначивши ОСОБА_7 покарання у виді 4 років позбавлення волі, як про це просить прокурор у апеляційній скарзі.
Водночас, з огляду на обтяжуючу обставину - вчинення злочину у стані наркотичного сп'яніння - на переконання колегії суддів додаткове покарання необхідно збільшити і позбавити ОСОБА_7 права керування транспортними засобами строком на 2 роки, частково погодившись із доводами прокурора.
Також колегія суддів погоджується із доводами прокурора про те, що звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання на підставі ст. 75 КК України, з огляду на ступінь тяжкості злочину, вчиненого внаслідок грубого порушення Правил дорожнього руху України при керуванні транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння, що потягли за собою тяжкі наслідки у виді смерті потерпілого ОСОБА_10 , - є безпідставним.
Виходячи з того, що кримінальне правопорушення належить до суспільно небезпечних злочинів у сфері безпеки руху та експлуатації транспорту, позиція потерпілої у справі щодо покарання обвинуваченому при вирішенні цього питання судом не є вирішальною.
Також слід зазначити, що призначення покарання за вчинення тяжкого злочину із застосуванням ст. 75 КК України може створювати у суспільстві враження вибіркового правосуддя та буде суперечити принципам верховенства права та невідворотності покарання.
Отже рішення суду першої інстанції про звільнення ОСОБА_7 від відбування покарання з іспитовим строком є необґрунтованим.
Відповідно до вимог п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
Враховуючи наведене, вирок суду першої інстанції в часитині призначення покарання ОСОБА_7 підлягає скасуванню на підставі ст. 413 КПК України у зв'язку із неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність; невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого з ухваленням судом апеляційної інстанції нового вироку, за яким обвинувачений має реально відбувати покарання.
Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 413, 418, 420 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу прокурора відділу прокуратури міста Києва ОСОБА_9 задовольнити частково.
Вирок Деснянського районного суду міста Києва від 14 липня 2020 року щодо ОСОБА_7 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, скасувати в частині призначеного покарання.
ПризначитиОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на 4 (чотири) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 (два) роки.
В іншій частині вирок щодо ОСОБА_7 залишити без зміни.
Строк відбування покарання ОСОБА_7 обчислювати з моменту його затримання в порядку виконання вироку.
Вирок Київського апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений в касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення.
Судді: ______________ ______________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4