21 квітня 2021року м. Київ
Справа № 759/7320/18
Провадження: № 22-ц/824/6576/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Борисової О.В., Левенця Б.Б.
секретар Гулієв М.Д.о
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Ярошенка Дмитра Валерійовича в інтересах приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича
на ухвалу Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Шум Л.М.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та повернення безпідставно набутих коштів,
У січні 2021 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про поворот виконання рішення, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Volkswagen модель Passat, 2012 року виробництва, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 , що укладений між ОСОБА_1 та нею, ОСОБА_3 , 14 липня 2015 року на підставі довідки-рахунка серії НОМЕР_3 , виданої ФОП ОСОБА_2 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 445 420 грн, 5 159 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 9500 грн витрат на правову допомогу. 07.08.2020 року було відкрито виконавче провадження №62764033 на підставі виконавчого листа №759/7320/18,виданого Святошинським районним судом м. Києва.20.08.2020 року вона, ОСОБА_3 , звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2020 року. Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 01.10.2020 року зупинено виконавче провадження відкрите на підставі виконавчого листа № 759/7320/18, виданого Святошинським районним судом міста Києва про стягнення з боржника ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 445 420 грн., судового збору 5 159 грн. та 9500 грн. витрат на правову допомогу, до завершення перегляду заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року. Копію ухвали було направлено до виконання приватному виконавцю округу м. Києва Мілоцькому О.Л. 26.10.2020 року приватним виконавцем було здійснено виконавчу дію, а саме: списано кошти з карткового рахунку ОСОБА_3 в розмірі 9 572,53 грн в порушення п.2 ч.1 ст. 34 ЗУ "Про виконавче провадження". 23.11.2020 року ухвалою Святошинського районного суду м. Києва було скасовано заочне рішення у цивільній справі № 759/7320/18 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та повернення безпідставно набутих коштів та призначено до підготовчого засідання.
Ухвалою Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року заяву ОСОБА_3 про поворот виконання скасованого заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2020 року у справі № 759/7320/18 щодо повернення стягнених грошових коштів задоволено.
В порядку повороту виконання заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13.05.2020 року у справі № 759/7320/18 зобов'язано ОСОБА_1 повернути ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 7402, 03 грн.
Зобов'язано приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцького О.Л. повернути ОСОБА_3 грошову суму в розмірі 2 170 грн. 20 коп.
Не погодившись із таким судовим рішенням, адвокат Ярошенко Д.В. в інтересах приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. в частині вирішення вимог до приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького О.Л. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що у розумінні положень ст. 444 ЦПК України поворот виконання можливий лише між стягувачем та боржником, які залучаються до розгляду цього питання, а тому стягнення з приватного виконавця грошових сум у порядку, передбаченому нормами цієї статті, є помилковим. Вказував, що скасованим заочним рішенням витрати виконавчого провадження та основна винагорода приватного виконавця до стягнення не присуджувались, а тому відсутні підстави для стягнення цих коштів з приватного виконавця на користь боржника на підставі ст. 444 ЦПК України. Окрім того, вважав висновки суду першої інстанції про поворот виконання заочного рішення передчасними, оскільки ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23.11.2020 року було скасовано заочне рішення у цивільній справі № 759/7320/18 за позовом ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та повернення безпідставно набутих коштів та призначено до підготовчого засідання, і наразі рішення по суті спору судом не ухвалено. Також звертав увагу на те, що оскаржувана ухвала містить посилання на порушення приватним виконавцем п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження», при цьому, в межах розгляду повороту виконання рішення суд не вправі надавати правову оцінку діям виконавця поза процесуальною дотриманістю вимог ст.ст. 447-453 ЦПК України. Боржник в межах примусового виконання заочного рішення не зверталась з відповідними скаргами до суду, а відтак відсутні будь-які судові рішення, на підставі яких суд міг би встановити факт такого порушення. Також просив суд вирішити питання щодо розподілу судових витрат, зважаючи на те, що АО «ЕФ ТІ ЛІГАЛ» здійснює захист прав та представництво інтересів приватного виконавця Мілоцького О.Л. на підставі договору про надання правової допомоги від 26.02.2021 року. Попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які приватний виконавець Мілоцький О.Л. поніс і очікує понести у зв'язку із розглядом цієї справи, становить: 454 грн судового збору за подання апеляційної скарги, 4 500 грн - витрати на правничу допомогу, 2 000 грн - очікувані витрати на правничу допомогу.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 02 квітня 2021року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 заперечувала проти апеляційної скарги, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції.
ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.
В судовому засіданні адвокат Ярошенко Д.В. в інтересах приватного виконавця Мілоцького О.Л. підтримав апеляційну скаргу з підстав викладених у ній, та просив її задовольнити.
ОСОБА_3 заперечувала проти апеляційної скарги, просила ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Задовольняючи заяву про поворот виконання рішення суду, суд першої інстанції, зважаючи на положення статті 444 ЦПК України, вважав подану ОСОБА_3 заяву законною та обґрунтованою.
При цьому, вирішуючи подану ОСОБА_3 заяву, суд першої інстанції встановив, що 26.10.2020 року приватним виконавцем було здійснено виконавчу дію, а саме: списано кошти з карткового рахунку ОСОБА_3 в розмірі 9 572,53 грн, з яких 1430 грн - витрати виконавчого провадження; 7 402,03 грн - перераховані на користь стягувача; 740,20 грн - винагорода приватного виконавця.
Колегія суддів не може погодитись із такими висновкам суду першої інстанції з огляду на наступне.
Як убачається із матеріалів справи, заочним рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року позов позов ОСОБА_1 до ФОП ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання договору недійсним та повернення безпідставно набутих коштів задоволено частково.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу автомобіля марки Volkswagehмодель Passat, 2012 року виробництва, номер шасі НОМЕР_1 , двигун № НОМЕР_2 укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 14 липня 2015 року на підставі довідки-рахунка серії НОМЕР_3 , виданої ФОП ОСОБА_4 14 липня 2015 року на ім'я ОСОБА_1 .
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 гроші в сумі 445 420 грн.
Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування витрат по сплаті судового збору 5 159 грн. та 9500 грн. витрат на правову допомогу.
У задоволенні інших вимог відмовлено (т. 1 а.с. 129-135).
07.08.2020 року на виконання вищевказаного рішення суду Святошинським районним судом м. Києва видано виконавчий лист (а.с. 138).
07.08.2020 року постановою приватного виконавця виконавчого округу м. Києва Мілоцьким О.Л. відкрито виконавче провадження № 627640033 за виконавчим листом № 759/7320/18, виданого 07.08.2020 року Святошинським районним судом м. Києва, про стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 грошових коштів в сумі 445 420 грн, 5 159 грн на відшкодування витрат по сплаті судового збору та 9500 грн витрат на правову допомогу (т. 1 а.с. 171).
20.08.2020 року ОСОБА_3 звернулась до суду із заявою про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року (т. 1 а.с. 146-149).
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 23 листопада 2020 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року задоволено.
Скасовано заочне рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року у цивільній справі № 759/7320/18, розгляд справи призначено у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання з повідомленням (викликом) сторін (т. 1 а.с. 195-197).
Постановою приватного виконавця Мілоцького О.Л. від 01 грудня 2020 року виконавче провадження № 62764033 закінчено на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 ЗУ «Про виконавче провадження» (т.1 а.с. 320).
18 січня 2021 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про поворот виконання заочного рішення Святошинського районного суду м. Києва від 13 травня 2020 року (т. 2 а.с. 18-20).
Умови, за яких можливий поворот виконання рішення, визначені частинами 1-3 статті 444 ЦПК України.
Частина 1 цієї статті стосується повноважень апеляційної чи касаційної інстанції, а третя - у разі перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Відповідно до ч. 2 ст. 444 ЦПК України, якщо рішення після його виконання скасовано і справу повернуто на новий розгляд, суд, ухвалюючи рішення, вирішує питання про поворот виконання, якщо під час нового розгляду справи він:
1) закриває провадження у справі;
2) залишає позов без розгляду;
3) відмовляє в позові повністю;
4) або задовольняє позовні вимоги в меншому розмірі.
Аналіз частини 2 статті 444 ЦПК України свідчить про те, що обов'язок щодо вирішення питання про поворот виконання рішення суду виникає у суду під час нового розгляду справи, при ухваленні судового рішення про закриття провадження у справі, або про залишення позову без розгляду, або про відмову в позові або при задоволенні позовних вимог в меншому розмірі.
Поворот виконання рішення - це процесуальна форма захисту прав боржника. Воно можливе лише після набрання судовим рішенням законної сили. Його суть зводиться до повернення стягувачем боржнику всього одержаного за скасованим рішенням.
У Рішенні Конституційного Суду України від 02 листопада 2011 року № 13-рп/2011 у справі за конституційним зверненням військової частини НОМЕР_4 щодо офіційного тлумачення положення пункту 28 частини першої статті 293 Цивільного процесуального кодексу України у взаємозв'язку з положеннями пунктів 2, 8 частини третьої статті 129 року Конституції України вказано, що поворот виконання рішення - це цивільна процесуальна гарантія захисту майнових прав особи, яка полягає у поверненні сторін виконавчого провадження в попереднє становище через скасування правової підстави для виконання рішення та повернення стягувачем відповідачу (боржнику) всього одержаного за скасованим (зміненим) рішенням. Інститут повороту виконання рішення спрямований на поновлення прав особи, порушених виконанням скасованого (зміненого) рішення, та є способом захисту цих прав у разі отримання стягувачем за виконаним та у подальшому скасованим (зміненим) судовим рішенням неналежного, безпідставно стягненого майна (або виконаних дій), оскільки правова підстава для набуття майна (виконання дій) відпала.
Оскільки після скасування заочного рішення провадження у справі не закінчено, рішення по суті спору не ухвалене, у суду першої інстанції не було підстав для задоволення заяви ОСОБА_3 про поворот виконання цього рішення в частині повернення коштів у розмірі 7 402,03 грн, перерахованих на користь стягувача (позивача), так як визначені для цього підстави, передбачені ч. 2 ст. 444 ЦПК України, не настали, а від так, заява в цій частині є передчасною.
Також колегія суддів відмічає, що за правилами ст.444 ЦПК України поворот виконання рішення суду можливий лише між стягувачем і боржником, які і залучаються до розгляду цього питання.
Судом у даній справі не ухвалювалось рішень про права та обов'язки приватного виконавця Мілоцького О.Л., який не був стороною у цьому спорі, а тому стягнення з нього на користь боржника Залевської Т.В. грошових сум в порядку, передбаченому ст.444 ЦПК України, є помилковим.
Відповідно до статті 31 Закону України «Про виконавче провадження» за вчинення виконавчих дій приватному виконавцю сплачується винагорода.
Винагорода приватного виконавця складається з основної та додаткової.
Основна винагорода приватного виконавця залежно від виконавчих дій, що підлягають вчиненню у виконавчому провадженні, встановлюється у вигляді: 1) фіксованої суми - разі виконання рішення немайнового характеру; 2) відсотка суми, що підлягає стягненню, або вартості майна, що підлягає передачі за виконавчим документом.
Розмір основної винагороди приватного виконавця встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Основна винагорода приватного виконавця, що встановлюється у відсотках, стягується з боржника разом із сумою, що підлягає стягненню за виконавчим документом (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
Основна винагорода, що встановлюється у вигляді фіксованої суми, стягується після повного виконання рішення.
Приватний виконавець виносить одночасно з постановою про відкриття виконавчого провадження постанову про стягнення основної винагороди, в якій наводить розрахунок та зазначає порядок стягнення основної винагороди приватного виконавця (крім виконавчих документів про стягнення аліментів).
При цьому, в силу положень частини третьої статті 45 Закону України «Про виконавче провадження», основна винагорода приватного виконавця стягується в порядку, передбаченому для стягнення виконавчого збору.
За змістом частини другої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду у порядку, передбаченому законом.
Отже, імперативною нормою - частиною другою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані.
Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 06 червня 2018 року у справах № 921/16/14-г/15 (провадження № 12-93гс18) та № 127/9870/16-ц (провадження № 14-166цс18), від 28 листопада 2018 року у справі № 2-01575/11 (провадження № 14-425цс18), від 13 березня 2019 року у справі № 545/2246/15-ц (провадження № 14-639цс18), від 03 та 10 квітня 2019 року у справах № 370/1288/15 (провадження № 14-612цс18) та № 766/740/17-ц (провадження № 14-664цс18).
Наведене, у свою чергу, свідчить про те, що питання про повернення боржнику стягнутої приватним виконавцем виконавчого округу м. КиївМілоцьким О.Л. винагороди приватного виконавця та витрат виконавчого провадження має вирішуватися не в порядку повороту виконання рішення суду.
Такий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 31 березня 2021 року у справі № 296/7644/17.
Також колегія суддів вважає передчасними висновки суду першої інстанції про порушення приватним виконавцем Мілоцьким О.Л. п. 2 ч. 1 ст. 34 ЗУ «Про виконавче провадження», оскільки питання правомірності дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, вирішується судом за правилами розділу VII ЦПК України.
Відомості щодо звернення ОСОБА_3 до судузі скаргою на рішення, дію або бездіяльність приватного виконавця під час виконання судового рішення та ухвалення стосовного вказаного питання судового рішення в матеріалах справи відсутні, а відтак відсутні будь-які підстави, за яких суд міг би встановити факт порушення приватним виконавцем вимог ЗУ «Про виконавче провадження».
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд першої інстанції вирішуючи питання про поворот виконання рішення суду неправильно застосував норму статті 444 ЦПК України, та як наслідок дійшов помилкового висновку про задоволення заяви.
За наведених підстав, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає задоволенню, а ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.
Стосовно розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно із ч.1, ч. 2, ч. 3 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента у судовому процесі, скаржникдолучив до апеляційної скарги копії договору про надання правничої допомоги № 26/02 від 26.02.2021 року, акту про надання правничої допомоги на підставі договору № 26/02 від 26.02.2021 року, ордеру на надання правничої допомоги, свідоцтва про прав на зайняття адвокатською діяльністю, а також, квитанції на оплату судового збору розмірі 454 грн. 15 квітня 2021 року адвокат Ярошенко Д.В. в інтересах приватного виконавця Мілоцького О.Л. подав до суду клопотання про долучення доказів, зокрема, електронного платіжного доручення на суму 4500 грн, які понесені ОСОБА_6 на правничу допомогу.
За таких обставин, витрати скаржника на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн та 454 грн сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги, а всього 4 954 грн, підлягають відшкодуванню за рахунок заявника ОСОБА_3 , оскільки підтверджені належними доказами щодо надання адвокатом правничих послуг приватному виконавцю Мілоцькому О.Л. та понесення останнім таких витрат. При цьому, слід відмітити, що вказані докази були надані суду у строк, визначений процесуальний законом.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Ярошенка Дмитра Валерійовича в інтересах приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Мілоцького Олега Леонідовича задовольнити.
Ухвалу Святошинського районного суду Київської області від 01 лютого 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про поворот виконання рішення суду.
Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_6 , місце перебування: АДРЕСА_2 ) судові витрати у розмірі 4 954 (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят чотири) грн.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2021 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді О.В. Борисова
Б.Б. Левенець