21 квітня 2021року м. Київ
Справа № 756/1537/21
Провадження: № 22-ц/824/6323/2021
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (судді-доповідача) Невідомої Т.О.,
суддів Борисової О.В., Левенця Б.Б.
секретар Гулієв М.Д.о
розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відео конференції апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року, постановлену під головуванням судді Белоконної І.В.,
у справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Сетам», Приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Ляпіна Дмитра Валентиновича, ОСОБА_1 , Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чорнєй Віти Володимирівни, третя особа: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», про визнання недійсними електронних торгів, акту про проведення електронних торгів, свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,
У лютому 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду із вказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що продаж Ѕ квартири АДРЕСА_1 , та реєстрація права власності на неї відбулись з порушенням норм чинного законодавства. За таких підстав просила суд визнати недійсними електронні торги з продажу Ѕ вказаної квартири; визнати недійсним акт про проведені торги ВП № 57449240 від 12.01.2021 року; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 48 від 13.01.2021 року, видане приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В.; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, номер 56128892 від 13.01.2021 року, що вчинена приватним нотаріусом КМНО Чорнєй В.В. щодо Ѕ вказаної квартири.
Також позивачкою до суду подано заяву про забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , а також заборони ОСОБА_1 та його представникам входження в 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 . Заява обґрунтована тим, що відповідач ОСОБА_1 неправомірно набув право власності на 1/2 частину квартири. На сьогоднішній день відповідач намагається протиправно виселити позивача та всіх її родичів зі спірної квартири, а тому невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, оскільки виселення ОСОБА_2 та її рідних зі спірної квартири унеможливіть відновлення її майнових прав у повному обсязі, оскільки вона зазнає майнових втрат щодо пошуку та оренди нового житла, а речі у квартирі можуть бути зіпсовані та невідновлені.
Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року заяву ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.
Заборонено ОСОБА_1 вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 .
Заборонено ОСОБА_1 та його представникам входження в 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Не погодившись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просивскасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
На обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що позивачем будь-яких вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою заявлено не було, як і в заяві про забезпечення позову не висловлено наміру звернутися до суду із такими вимогами, а тому забезпечення позову шляхом заборони йому, ОСОБА_1 , та його представникам шляхом входження до спірної квартири є не співмірним та немає конкретного зв'язку із заявленими позовними вимогами. На його думку, незастосування вказаного заходу забезпечення позову не призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову, окрім того, такий захід забезпечення позову не відповідає змісту порушеного, на думку, позивачки, права, та не є співмірним із заявленими позовними вимогами. Також вказував, що застосування судом заходу забезпечення позову шляхом заборони йому, ОСОБА_1 , вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо Ѕ квартири суперечить суб'єктній визначеності щодо адресата такого виду забезпечення, оскільки правом на вчинення реєстраційних дій щодо нерухомого майна законом наділено виключно державного реєстратора.
Ухвалами Київського апеляційного суду від 12 квітня 2021року відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні.
У відзиві на апеляційну скаргу адвокат Миронюк Д.Д. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги та зазначив, що вид забезпечення позову, застосований судом, не порушує прав інших осіб та одночасно дозволяє зберегти майнові права сторін в існуючому стані до вирішення судового спору між ними.
В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з підстав, викладених у ній, та просив її задовольнити.
Адвокат Миронюк Д.Д. в інтересах ОСОБА_2 заперечував проти апеляційної скарги, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання забезпечення позову суд першої інстанції, виходив із того, що спірне житлове приміщення є предметом спору, а тому вважав доцільним та правильним до набрання рішенням у справі законної сили вжити заходів забезпечення цивільного позову, а саме заборонити ОСОБА_1 вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо спірної 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 , а також заборонити ОСОБА_1 та його представникам входження в 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Однак, колегія суддів не може погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Згідно частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.
З матеріалів справи убачається, що предметом позову між сторонами є визнання недійсними електронних торгів та державної реєстрації прав і їх обтяжень.
Згідно свідоцтва про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 48 від 13.01.2021 за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 .
Отже, у разі задоволення позову може бути визнане незаконним та скасовано рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого було внесено запис про реєстрацію права власності на Ѕ квартири за відповідачем ОСОБА_1 .
З огляду на вищенаведене та беручи до уваги те, що між сторонами виник спір щодо правомірності проведення електронних торгів та реєстрації за відповідачем права власності на квартиру, позивачка навела обґрунтовані припущення про те, що ОСОБА_1 може передати Ѕ частину квартири в іпотеку або відчужити її на користь третіх осіб.
Проте, суд першої інстанції, задовольняючи заяву забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчинення будь-яких реєстраційних дій щодо Ѕ спірної квартири, не звернув уваги на те, що можливість вчинення таких дій виходить за межі суб'єктивних прав ОСОБА_1 .
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України та обтяжень таких прав, регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 № 1952-IV.
Так, відповідно до пункту першого частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Частиною першою статті 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державним реєстратором є: 1) громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб'єктом державної реєстрації прав; 2) нотаріус; 3) державний виконавець, приватний виконавець - у разі державної реєстрації обтяжень, накладених під час примусового виконання рішень відповідно до закону, а також у разі державної реєстрації припинення іпотеки у зв'язку з придбанням (передачею) за результатом прилюдних торгів (аукціонів) нерухомого майна, що є предметом іпотеки.
Відповідач ОСОБА_1 не наділений відповідними правами та обов'язками згідно Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», не є спеціальним суб'єктом правовідносин у сфері державної реєстрації, що, у свою чергу, виключає можливість застосування до нього заборони вчинення реєстраційних дій як заходу забезпечення поданого ОСОБА_2 позову.
З урахуванням наведеного позивачкою обґрунтування заяви про забезпечення позову, доцільним в даному випадку було б забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчинення будь-яких дій (купівля-продаж, міна, найм на ін.) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на інших осіб щодо нерухомого майна, проте ОСОБА_2 таких вимог не заявлено.
За наведених обставин, висновок суду першої інстанції щодо забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо 1/2 частини квартири АДРЕСА_1 є помилковим.
Також колегія суддів не погоджується із висновком суду першої інстанції в частині заборони ОСОБА_1 здійснювати дії щодо входження в квартиру АДРЕСА_1 .
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.
Колегія суддів вважає, що заходи забезпечення позову шляхом заборони ОСОБА_1 та його представникам входження в 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 , вжиті судом першої інстанції всупереч нормам матеріального права, оскільки забороняють власнику користуватисяналежною йому частиною квартири, тим самим перекреслюючи природу права власності.
Також колегія суддів ураховує те, що будь-яких вимог про усунення перешкод в користуванні спірною квартирою ОСОБА_2 ні у позовній заяві, ні у заяві про забезпечення позову заявлено не було, а тому вжиття заходів забезпечення позову у вигляді заборони ОСОБА_1 та його представникам входженняв квартиру не є співмірним із заявленими позовними вимогами.
Суд першої інстанції, з урахуванням заявлених ОСОБА_2 позовних вимог, належним чином не оцінив обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття обраних нею заходів забезпечення позову та, як наслідок, дійшов передчасного висновку про задоволення заяви про забезпечення позову.
Згідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є, зокрема, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
За наведених обставин, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а ухвала Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Одночасно суд роз'яснює позивачу, що дана відмова не позбавляє її, ОСОБА_2 , на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку,встановленому ЦПК України, з урахуванням доводів, наведених в мотивувальній частині постанови.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 08 лютого 2021 року скасувати та постановити нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 23 квітня 2021 року.
Головуючий Т.О. Невідома
Судді О.В. Борисова
Б.Б. Левенець