м. Львів
14.05.2010 р. № 2а-806/10/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого - судді Кравчука В.М.,
за участю секретаря судового засідання Ганачівської Л.Ю.,
розглянувши справу за позовом
ОСОБА_1
до ППВР ВДВС ГУЮ у Л/о
про про спонукання до вчинення дій ,
26 січня 2010 року до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Підрозділу примусового виконання рішень Відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області (надалі -ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області) про скасування постанови від 30.12.2009 року про зупинення виконавчого провадження.
В обґрунтування позову покликається на те, що постанова про зупинення виконавчого провадження від 30.12.2009 р. по справі № 2-170/2007 не відповідає вимогам ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки, на думку позивача, судове рішення у справі, за яким відкрито виконавче провадження, є зрозумілим, роз'яснення не потребує, а тому й підстав немає підстав для зупинення провадження на час вирішення судом питання про роз'яснення рішення. Окрім того, вважає, що державний виконавець повинен порушити перед судом клопотання про притягнення до кримінальної відповідальності боржника за невиконання рішення суду, а не зупиняти виконавче провадження. Також позивач наводить власні пояснення та міркування щодо заяви про роз'яснення судового рішення, вважає, що відповідний суд повинен був розглянути таку заяву 10-десятиденний строк, чого не було зроблено, а дії начальника ППВР Головного управління юстиції у Львівській області та начальника Головного управління юстиції у Львівській області при виконання судового рішення незаконними. У зв'язку з цим просить суд, зокрема, скасувати постанову про зупинення виконавчого провадження, роз'яснити відповідачу резолютивну частину ухвали та стягнути моральну шкоду у розмірі 5000 грн. Позовні вимоги просить задовольнити повністю, а справу розглянути без її участі.
Ухвалою суду від 25.01.2010 року позовну заяву було залишено без руху. Ухвалою суду від 09.02.2010 року та від 19.03.2010 року позивачеві було продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви у зв'язку із несвоєчасним отриманням процесуальних документів суду через затримку поштових відправлень. Позовна заява з усуненням недоліків, на які було вказано ухвалою суду від 25.01.2010 р., надійшла до суду 21.04.2010 р. 22.04.2010 року провадження у справі було відкрите.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про розгляд справи, про причини неявки не повідомив, заперечень по суті спору не надав.
Дослідивши надані докази в межах заявлених вимог, Суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини:
В провадженні Стрийського міськрайонного суду (суддя Бораковський В.М.) перебувала справа № 2-170/2007 за позовом ОСОБА_1 до Стрийської міської ради, третя особа ОСОБА_3 про визнання протиправним та скасування рішення Стрийської міської ради. Ухвалою суду від 02.04.2007 року зобов'язано Стрийську міську раду надати інформацію про розміри та межі земельних ділянок за адресами АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3.
Постановою державного виконавця ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області від 17.09.2008 р. у відкритті виконавчого провадження відмовлено (відмовлено у прийнятті виконавчого документа до провадження) (а.с.17).
Вважаючи вказану постанову незаконною, ОСОБА_1 неодноразово зверталась до вищестоящих органів з проханням скасувати таку і відкрити виконавче провадження та порушити дисциплінарне провадження щодо певних посадових осіб (а.с. 26, 42, 44, 50). Окрім того, оскаржила постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17.09.2008 р. в судовому порядку. Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2009 р. скасовано постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 17.09.2008 р. та визнаною такою, що перешкоджає виконанню судового рішення від 02.04.2007 р.
Листом від 28.10.2009 р. ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області повідомив ОСОБА_1 про те, що для відкриття виконавчого провадження їй необхідно подати заяву про відкриття виконавчого провадження. З даного приводу ОСОБА_1 також неодноразово скаржилась до вищестоящих органів та заявляла відвід (а.с. 42, 44, 46, 47, 49, 50, 51), оскільки вважає, що постанова від 19.05.2009 р. навмисне неотримувалась начальником ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області
Постановою від 12.11.2009 року № 15813764 на підставі ухвали № 2-170/2007, виданої 02.04.2007 р. відкрито виконавче провадження та зобов'язано боржника (Стрийську міську раду) виконати судове рішення негайно (а.с. 23).
За невиконання рішення суду на Стрийську міську раду накладено штраф, про що винесено постанову від 07.12.2009 р. (а.с. 13) Крім того, ОСОБА_1 подала начальнику ГУЮ у Львівській області заяву від 08.12.2009 р. (а.с. 53) в якій просила за виконання рішення суду накласти на боржника штраф та заяву від 21.12.2009 р. (а.с. 56).
30.12.2009 р. державний виконавець ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області Германчук Р.В. звернувся до суду з заявою про роз'яснення судового рішення по справі № 2-170/2007 р. в якій просив роз'яснити вираз резолютивної частини ухвали «АДРЕСА_1»: 1) лише як № 41- а та № 41- з чи 2) з № 41-а по № 41 -з включно.
Постановою від 30.12.2009 р. № 15813764 державний виконавець ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області Германчук Р.В. зупинив виконавче провадження на підставі ч.1 п.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с.10). Супровідним листом від 31.12.2009 р. вказану постанову направлено на адресу стягувача у справі. Копію постанови ОСОБА_1 отримала 13.01.2010 р.
З приводу зазначених обставини спору немає. Спір виник лише щодо правомірності зупинення виконавчого провадження постановою від 30.12.2009 р. на підставі ч.1 п.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження».
Вирішуючи спір, Суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Відповідно до ст. ч. 1 ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутись до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999р. (з наступними змінами і доповненнями) примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом. Відповідно до цього Закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: ухвали, що видаються судами (п. 2 ч. 2 ст. 3 Закону).
Відповідно до ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону.
В свою чергу, ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження»надає державному виконавцеві при здійсненні виконавчого провадження право одержувати необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки, іншу інформацію, рівно як і звертатися до органу, який видав виконавчий документ, за роз'ясненням рішення з заявою про видачу дубліката виконавчого документа, порушувати клопотання про встановлення чи зміни порядку і способу виконання, відстрочку та розстрочку виконання рішення.
Оцінюючи відповідність постанови від 30.12.2009 р. про зупинення виконавчого провадження вимогам Закону, Суд виходить з наступного.
Статтею 28 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі якщо резолютивна частина рішення, викладена у виконавчому документі, є незрозумілою, державний виконавець, а також сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення відповідного рішення чи змісту документа. Суд, який видав виконавчий документ, зобов'язаний розглянути заяву державного виконавця у 10-денний строк з дня її надходження і при необхідності дати відповідне роз'яснення рішення чи змісту документа, не змінюючи їх змісту. Про роз'яснення рішення чи змісту документа або відмову у цьому суд постановляє ухвалу.
Виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання (п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження»).
Статтею 221 Цивільно-процесуального кодексу України встановлено, що якщо рішення суду є незрозумілим для осіб, які брали участь у справі або для держаного виконавця, суд за їхньою заявою постановляє ухвалу, в якій роз'яснює своє рішення, не змінюючи при цьому його змісту.
З матеріалів справи вбачається, що боржника у виконавчому провадженні -Стрийську міську раду зобов'язано надати інформацію про розміри та межі земельних ділянок за адресами АДРЕСА_1, АДРЕСА_2 та вул. АДРЕСА_3. Божником надано до ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області інформацію про земельні ділянки за адресою м. Стрий вул. АДРЕСА_1. Щодо інших номерів за адресою вул. Колесси -боржником жодної інформації не надано. Тому, з метою належного виконання судового рішення у даній справі державний виконавець, керуючись правом, наданим Законом, звернувся до суду з відповідною вимогою -роз'яснити резолютивну частину ухвали, а саме «АДРЕСА_1»розуміти лише як № 41- а та № 41- з чи з № 41-а по № 41 -з включно.
За таких обставин, Суд вважає, що звернення до суду з роз'ясненням, виданого ним судового рішення, є належним виконанням та дотриманням державним виконавцем вимог ст. 5 та 28 Закону України «Про виконавче провадження». Окрім того, Суд враховує, що надання інформації стосується земельних ділянок, а тому встановлення правильної та конкретної адреси є необхідним для належного виконання ухвали суду.
Як вбачається з наведених вище правових норм, при зверненні з роз'ясненням судового рішення державний виконавець вправі зупинити виконавче провадження, що в даному випадку відповідачем і було вчинено. Таким чином, права позивача, як сторони виконавчого провадження, самим зупиненням виконавчого провадження не порушені. Доказів зворотнього позивач Суду не представила, а доводи позивача про порушення відповідачем п.1 ч.1 ст.35 Закону України «Про виконавче провадження»доказами не підтвердилися.
Позивач просить Суд також роз'яснити ППВР ВДВС ГУЮ у Львівській області, що в ухвалі від 02.04.2007 р. у справі № 2-170/2007 р. адреси за якими боржника зобов'язано надати інформацію слід розуміти як АДРЕСА_1 включно АДРЕСА_2 та вул. АДРЕСА_3. Суд вважає таку вимогу необґрунтованою, оскільки таке роз'яснення може давати лише той суд, який видав виконавчий документ.
Відтак, зупинення виконавчого провадження у відповідності до п.1 ч.1 ст.35 Закону, саме по собі, не може бути достатньою підставою для визнання порушення прав позивача, який є стягувачем у виконавчому провадженні. За змістом ч.1 ст. 181 КАС України учасник виконавчого провадження має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси.
Відповідно до ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної виконавчої влади. З урахуванням вимог ст. ст. 11, 71 КАС України, факт порушення своїх прав повинен доводити позивач.
В позовній заяві позивач не зазначає які саме її права, свободи чи інтереси порушено, та не наводить доказів, що зупинення виконавчого провадження з підстав звернення до суду з заявою про роз'яснення судового рішення, в якому не зрозумілою є його резолютивна частина в частині роз'яснення (уточнення) адреси земельних ділянок, завдає яку-небудь шкоду її охоронюваним законом правам чи інтересам.
Оцінюючи вимогу позивача про спонукання відповідача звернутися із поданням про застосування кримінальної відповідальності до боржника виконавчого провадження за невиконання судового рішення, Суд вважає, що така є безпідставною. Виконавче провадження зупинено правомірно, а відповідно до ст. 36 Закону України «Про виконавче провадження»впродовж строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Після усунення обставин, які стали підставою для зупинення виконавчого провадження, державний виконавець зобов'язаний своєю постановою поновити виконавче провадження за власною ініціативою або заявою стягувача, яка затверджується начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований. Копія постанови у 3-денний строк надсилається сторонам. Таким чином, державний виконавець не може вчиняти жодних дій (зокрема й звертатися з поданням про притягнення боржника до кримінальної відповідальності) до відновлення виконавчого провадження.
Перевіряючи дотримання відповідачем вимог ч. 3 ст. 2 КАС України, Суд дійшов висновку, що державний виконавець виніс оскаржувану постанову в межах наданих йому повноважень, обґрунтовано, безсторонньо (неупереджено), та з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення.
За таких обставин Суд вважає, що виконавче провадження з виконання ухвали Стрийського міськрайонного суду від 02.04.2007 року у справі № 2-170/2007 р. зупинено у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження», позивач не довів, що при винесенні оскаржуваної постанови відбулося порушення її прав чи інтересів, а тому у позові слід відмовити.
Вимогу про стягнення моральних збитків в розмірі 5 000 грн. Суд вважає необґрунтованою з наступних підстав. Відповідно до ч. 3 ст. 23 Цивільного кодексу України від 16.01.2003р. моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
В ухвалі суду від 26.01.2010 р., якою позовну заяву було залишено без руху, Суд пропонував позивачу навести докази заподіяння такої шкоди. Однак, позивач не навела доказів в обґрунтування факту її заподіяння, в чому проявляється її заподіяння.
Водночас, Суд бере до уваги, що шкода підлягає відшкодуванню, якщо вона завдана правопорушенням. Тому встановивши відсутність порушень закону під час винесення оскаржуваної постанови про зупинення виконавчого провадження, Суд дійшов висновку і про відсутність підстав для відшкодування моральної шкоди.
У відповідності до вимог ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові, не передбачено.
Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163 КАС України, Суд -
1. У позові відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до апеляційного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови подається протягом 10 днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасована, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 19 травня 2010 року о 10:00
Суддя Кравчук В.М.