Справа №361/5116/18 Головуючий у суді 1 інстанції: Астахова О.О.
Провадження №22-ц/824/722/2021 Доповідач: Гаращенко Д.Р.
15 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Дніпровського районного суду м.Києва від 27 грудня 2018 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 32 913 грн та судовий збір у розмірі 1762 грн.
У мотивування вимог посилалося на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг звернулася до АТ КБ «ПРИВАТБАНК», у зв'язку з чим підписала заяву №б/н від 18 липня 2008 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 5 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між нею та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконало в повному обсязі, а саме, надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 18 липня 2018 року має заборгованість у розмірі 32 913 грн, з яких:
- 7268,10 грн - тіло кредиту;
- 11 811,78 грн - нараховані відсотки за користуванням кредиту;
- 12 027,74 грн - пеня;
- 250 грн - штраф (фіксована частина);
- 1 555,38 грн - штраф (процентна складова).
Заочним рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість по тілу кредиту - 7268,10 грн, заборгованість по нарахованим відсоткам - 177,52 грн, штраф (фіксована частина) - 250,00 грн, штраф (процентна складова) - 372,28 грн та судовий збір - 1762,00 грн, а всього 9 829 (дев'ять тисяч вісімсот двадцять дев'ять) грн. 90 коп.
В іншій частині в позові відмовлено.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12 жовтня 2020 року поновлено ОСОБА_1 строк для подання заяви про перегляд заочного рішення.
Заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року по цивільній справі №361/5116/18 за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду в частині стягнення з неї заборгованості по тілу кредиту - 7268,10 грн, заборгованості по нарахованим відсоткам - 177,52 грн, штраф (фіксована частина) - 250,00 грн, штраф (процентна складова) - 372,28 грн та судовий збір - 1762,00, а всього 9829 грн 90 коп. і ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з неї заборгованість по тілу кредиту - 7268,10 грн та судовий збір 1762,00 грн, а всього 9030 грн.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що суд першої інстанції розглянув справу за відсутності відповідача та за відсутні доказів отримання нею ухвали про відкриття провадження у справі.
Зазначає, що Умови та Правила надання банківських послуг АТ КБ «ПРИВАТБАНК», згідно з якими банк самостійно може встановлювати та змінювати кредитний ліміт та умови кредитуванняклієнтів відповідачу не видавались та нею не підписувались.
Таким чином у суду першої інстанції були відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, проценти та відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термініввиконання договірних зобов'язань.
Відзив на апеляційну скаргу позивачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
18 липня 2008 року ОСОБА_1 підписала заяву, згідно якої заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між нею та банком Договір про надання банківських послуг. (а.с.10)
Також ОСОБА_1 у заяві підтвердила, що ознайомлена і згодні з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, що були надані їй для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом підтверджує факт отримання повної інформації про умови кредитування в ПриватБанку.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 18 липня 2018 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 32 913 грн, з яких: 7268,10 грн - тіло кредиту; 11 811,78 грн - нараховані відсотки за користуванням кредиту;12 027,74 - пеня; 250 грн - штраф (фіксована частина); 1 555,38 грн - штраф (процентна складова). (а.с. 4-9)
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
На підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду першої інстанції розрахунок заборгованості за договором №б/н від 18.07.2018, копію заяви від 18.07.2018, копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, копію паспорта відповідача.
Як вбачається з заяви від 18 липня 2008 року ОСОБА_1 видано картку НОМЕР_1 , кредитний ліміт у сумі 900 грн, кредитка «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». (а.с. 10)
У заяві від 18 липня 2008 року також зазначено, що банк має право у будь-який момент збільшити, зменшити чи скасувати кредитний ліміт. Банк інформує клієнта щодо розміру спершу встановленого кредитного ліміту в Пам'ятці клієнта банку.
Згідно розрахунку заборгованості заборгованість ОСОБА_1 за тілом кредиту становить 7 268,10 грн.
Дана сума визнається відповідачем, що вбачається з прохальної частини апеляційної скарги.
Колегія суддів виходить з того, що надання банком ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 18.07.2008 та випискою з рахунку відповідача за період з 01 липня 2008 року по 29 вересня 2020 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з рахунку позичальник здійснювала часткове погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідач не виконувала узяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 268,10 грн.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
Крім заборгованості за тілом кредиту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило стягнути заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 11 811,78 грн.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємну частини спірного договору.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг розуміла ОСОБА_1 , ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Однак, у заяві від 18 липня 2008 року зазначено, що базова процентна ставка за кредитом становить 3% на місяць на залишок заборгованості.
Згідно Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», підписаної ОСОБА_1 18.07.2008, базова відсоткова ставка у місяць становить 3 %. (а.с. 11)
Як вбачається з розрахунку заборгованості з 01 квітня 2015 рокувідсотки за користування кредитом розраховані позивачем виходячи зі зміненої процентної ставки у розмірі 43,2%.
Заяві позичальника від 18 липня 2008 року процентна ставка у розмірі 43,2 % не зазначена, а відтак не погоджена сторонами.
За таких обставин з відповідача на користь позивача підлягають стягненню відсотки за користування кредитом у розмірі 129 грн 25 коп., виходячи із ставки, погодженої сторонами.
Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 12 027,74 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 250 грн та штрафу (процентна складова) у розмірі 1 555,38 грн колегія суддів зазначає наступне.
Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.
Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).
Відповідно до положень статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно зі статтею 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Відповідно до заяви від 18 липня 2008 року та Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 18 липня 2008 року у разі порушення позичальником термінів платежів за будь-яким із грошових зобов'язань, передбачених цим Договором, більше ніж на 120 днів, у зв'язку з чим банк змушений буде звернутися до суду, позичальник зобов'язаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн + 5% від суми позову.(а.с. 10-11)
Крім того, цією ж Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» від 18 липня 2008 року визначено, що пеня = пеня (1) + пеня (2), де пеня (1) = (базова відсоткова ставка по договору) / 30 - нараховується за кожний день прострочення кредиту, пеня (2) = 1% від заборгованості, але не менше 10 грн у місяць - нараховується 1 раз у місяць при наявності прострочки по кредиту або процентам 5 і більше днів при виникненні прострочки на суму більше 50 грн. (а.с. 11)
Враховуючи вищевикладене, відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором, свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Подібний правовий висновок висловлено Верховним Судом України у постанові від 21 жовтня 2015 року №6-2003цс15.
Отже, законодавством не передбачено подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення, а тому колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення пені у розмірі 12 027,74 грн.
При обчисленні розміру штрафу, який підлягає стягненню, колегія виходить із розміру заборгованості за тілом кредиту та відсотками, які підлягають до стягнення - 250 грн + (0,05 * 7 397,35 грн) = 619,87 грн.
З урахуванням наведених вище обставин до стягнення з відповідач на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 7 268,10 грн, відсотки за користування кредитом у розмірі 129 грн 25 коп., штраф (фіксована частина) у розмірі 250 грн та штраф (процентна складова) у розмірі 369,87 грн.
Водночас, заслуговують на увагу посилання апелянта щодо розгляну справи за відсутності відповідача та за відсутні доказів отримання нею ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 01 листопада 2018 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду на 09:00 год 30 листопада 2018 року. (а.с. 52)
Конверт, направлений ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , повернувся з відміткою «за закінченням терміну зберігання». (а.с. 57)
30 листопада 2018 року розгляд справи відкладено до 27 грудня 2018 року в зв'язку з незакінченням строку на подання відзиву відповідачем, що вбачається з протоколу судового засідання. (а.с. 56)
27 грудня 2018 року ухвалено оскаржуване судове рішення.
У матеріалах справи відсутні докази направлення ОСОБА_1 повістки про розгляд справи, призначений на 27 грудня 2018 року.
Наведене свідчить, що розгляд справи відбувся без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 .
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене без додержанням норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК».
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 429,20 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 27 грудня 2018 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість по тілу кредиту у розмірі 7268,10 грн, за відсотками за користування кредитом у розмірі 129 грн 25 коп., штраф (фіксована частина) у розмірі 250 грн, штраф (процентна складова) у розмірі 369,87 грн, а всього - 8017 (вісім тисяч сімнадцять) грн 22 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 429 (чотириста двадцять дев'ять) грн 20 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Дані учасників:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 )
Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль