Справа №362/113/19 Головуючий у 1 інстанції: Кравченко Л.М.
Провадження №22-ц/824/3469/2021 Доповідач: Гаращенко Д.Р.
15 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року в справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,-
У грудні 2018 року МТСБУ звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу, в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача сплачене страхове відшкодування у розмірі 22 915,49 грн та судовий збір у розмірі 1 762 грн.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 02 квітня 2015 року в м. Києві відбулася ДТП за участю транспортного засобу «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , власником якого є ОСОБА_2 .
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача застрахована не була, а тому в силу вимог ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач здійснив виплату потерпілій стороні суму страхового відшкодування в розмірі 22 915,49 грн.
Заочним рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 22115,49 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762,00 грн, а всього: 23 877 грн. 49 коп.
В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 17 грудня 2020 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу залишено без задоволення.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції, чим порушено принцип змагальності та рівності сторін, які єелементами права на справедливий судовий розгляд.
Вказує, що МТСБУ виплатило потерпілому, який постраждав внаслідок ДТП, страхове відшкодування і звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача понесених витрат у порядку регресу. Проте, зобов'язання з відшкодування шкоди, яке виникло у відповідача збереглося,однак у ньому змінилася сторона (кредитор) і ці правовідносини мають регулюватися ст. 993 ЦК України (суброгація). ДТП мала місце 02.04.2015 року, перебіг трирічного строку позовної давності починається на наступний день і закінчується 03.04.2018 року. МТСБУ звернулось до суду з даним позовом лише в січні 2019 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності, без обґрунтування поважності причин пропуску такого строку та заяви щодо його поновлення.
Також посилається, що позовна заява підписана представником Давиденко А.І . Договір про надання юридичних послуг від 25.05.2016 року згідно п. 8.1 дійсний до 21.12.2017. Довіреність №6-03/38 від 28.12.2017 року дійсна до 31.12.2018.
Отже, на момент розгляду справи та винесення заочного рішення повноваження представника закінчилися та не були підтверджені.
МТСБУ подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги в повному обсязі. Вказує, що до спірних правовідносин слід застосовувати положення ст. 1191 ЦК України та ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено МТСБУ 30.09.2016 року, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. МТСБУ звернулося з позовом 28.12.2018 року, а тому строк позовної давності позивачем не пропущено. На момент відправлення позовної заяви представник мав наявний обсяг повноважень на подання позову та здійснення процесуальних дій у відповідності до наданої суду довіреності. Крім того, право бути представником у малозначній справі особи не адвоката, передбачено ст. 60 ЦПК України
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
02 квітня 2015 року о 22 год 20 хв. ОСОБА_1 керуючи автомобілем «Рено», д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Перемоги - пр. Палладіна в м. Києві, не врахував дорожні обставини, не дотримався безпечної дистанції, не вибрав безпечну швидкість руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_4 , що призвело до механічного пошкодження транспортних засобів.
Постановою Святошинського районного суду Київської області від 15 травня 2015 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду міста Києва від 17 червня 2015 року, ОСОБА_1 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено на останнього адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 20 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн. (а.с. 4-5)
03 квітня 2015 року від потерпілого ОСОБА_4 надійшло повідомлення про настання дорожньо-транспортної пригоди. (а.с. 7)
Згідно Звіту №3862, складеного 29 квітня 2015 року СПД « ОСОБА_5 », вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , станом на 29 квітня 2015 року складає 26 538,74 грн. (а.с. 12-28)
10.07.2015 року власник пошкодженого автомобіля «Мерседес», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 подала до Моторного (транспортного) страхового бюро України заяву про виплату страхового відшкодування. (а.с. 29)
Відповідно до довідки №1 від 26 серпня 2015 року про розмір відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих підтверджена шкода по майну становить 22 115,49 грн, витрати на проведення експертизи - 800 грн, а всього - 22 915,49 грн. (а.с. 31)
Наказом Моторного (транспортного) страхового бюро України №4469 від 02.09.2015 року про відшкодування шкоди з фонду захисту потерпілих присуджено до сплати потерпілій ОСОБА_2 22 915,49 грн за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди. (а.с. 30)
Згідно платіжного доручення №4469рв від 30 вересня 2016 року кошти в сумі 22915,49 грн були перераховані потерпілій ОСОБА_2 (а.с. 32)
Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме, шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.
Статтею 1191 ЦК України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Відповідно до положень частини першої статті 22 Закону України від 01 липня 2004 року «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» при настанні страхового випадку страховик або МТСБУ відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно з пп. 38.2.1 п. 38.2 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника транспортного засобу, який спричинив ДТП, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у пункті 13.1 статті 13 цього Закону.
Отже, законом прямо встановлено порядок стягнення коштів, виплачених МТСБУ на відшкодування шкоди особі потерпілій у ДТП, саме в порядку регресу.
Як роз'яснено у пунктах 26, 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ 01 березня 2013 року №4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», до страховика (МТСБУ), який виплатив страхове відшкодування, переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, яка одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Сума страхового відшкодування підлягає стягненню з особи, відповідальної за завдані збитки, відповідно до правил статті 993 ЦК України.
При вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття «регрес» та «суброгація». Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов'язанні (заміна активного суб'єкта) зі збереженням самого зобов'язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов'язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається. При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК України), а також «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим. При суброгації перебіг строку позовної давності починає обчислюватися з моменту виникнення страхового випадку, а при регресі - з того моменту, коли страховик виплатив страхове відшкодування. Розмір страхового відшкодування визначається за правилами, встановленими у договорі страхування. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов'язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.
Наведеним вище спростовуються доводи апелянта, що до спірних правовідносин слід застосовувати ст. 993 ЦК України (суброгація).
Отже, суд першої інстанції правильно застосував у даній справі норми ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та ст. 1191 ЦК України та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача суму страхового відшкодування в порядку регресу в розмірі 22 115,49 грн.
Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для стягнення вартості витрат за послуги експерта в розмірі 800 грн, оскільки чинним законодавством не передбачено право страховика вимагати відшкодування вартості витрат за послуги експерта, у зв'язку з тим, що такі витрати страховика не є страховим відшкодуванням, а спрямовані на визначення розміру збитків.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилається на те, що МТСБУ звернулось до суду в січні 2019року з пропуском трирічного строку позовної давності, оскільки перебіг трирічного строку позовної давності у даній справі починається на наступний день після 02.04.2015 року і закінчується 03.04.2018 року
Такі доводи апелянта не заслуговують на увагу з огляду на таке.
При суброгації строк позовної давності обчислюється з моменту ДТП, а при регресі - моментом здійснення відповідної виплати страхового відшкодування, з огляду на таке.
Деліктне зобов'язання виникає з факту завдання шкоди (зокрема, майнової) і триває до моменту її відшкодування потерпілому в повному обсязі особою, яка завдала шкоди (статті 11, 599, 1166 ЦК України). Сторонами деліктного зобов'язання зазвичай виступають потерпілий (кредитор) і заподіювач шкоди (боржник). Разом з тим правила регулювання таких зобов'язань допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо заподіювачем, а іншою особою, за умови, що законом передбачено такий обов'язок іншої особи, хоч вона шкоди й не заподіювала.
При цьому за статтею 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Таким чином, після виконання особою, що не завдавала шкоди, свого обов'язку з відшкодування потерпілому шкоди, завданої іншою особою, потерпілий одержує повне задоволення своїх вимог, і тому первісне деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням (стаття 599 ЦК України).
Отже, первісне (основне) деліктне зобов'язання та зобов'язання, що виникло з регресної вимоги, не можуть виникати та існувати одночасно.
Викладене узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 05 квітня 2017 у справі № 6-2806цс16.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).
Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
Оскільки страхове відшкодування потерпілій у ДТП особі виплачено МТСБУ 30 вересня 2016 року, перебіг строку позовної давності необхідно обчислювати саме з цієї дати. Враховуючи, що до суду з цим позовом МТСБУ звернулося у 28 грудня 2018 року (відмітка на поштовому конверті), цей строк позивачем не пропущено.
Не заслуговують на увагу доводи апелянта, що на момент розгляду справи та винесення заочного рішення повноваження представника закінчилися та не були підтверджені.
Як вбачається з п. 8.1 Договору №4-3/1-06/2016 про надання юридичних послуг від 25 травня 2016 року, укладеного між МТСБУ та ТОВ «Юридична фірма «Аріес» в особі директора ОСОБА_6., цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами тадіє до31 грудня 2016 року. Цей Договір автоматично продовжує свою дію на наступний календарний рік на тих самих умовах у разі, якщо будь-яка сторона цього Договору не виявила бажання відмовитись від такого продовженняшляхом попереднього письмового повідомлення іншої сторони за 30 календарних днів до датиприпинення цього Договору. (а.с. 34-36)
Згідно довіреності, виданої 28 грудня 2017 року МТСБУ Давиденко А.І. на виконання Договору №4-3/1-06/2016 про надання юридичних послуг від 25 травня 2016 року, Давиденко А.І. є представником МТСБУ, який має повноваження представляти інтереси МТСБУ з питань стягнення з інших осіб на користь МТСБУ заборгованості у судових, слідчих, правоохоронних органах, органах державної казначейської служби, органах державної виконавчої служби та перед приватними виконавцями. Довіреність віддана без права передоручення та дійсна до 31 грудня 2018 року. (а.с. 37)
Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 58 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
За положеннями ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу.
У п. 1 ч. 1 ст. 62 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову)визначено, що повноваження представників сторін та інших учасників справи мають бути підтверджені довіреністю фізичної або юридичної особи.
Згідно з ч. 6 ст. 19 ЦПК України (в редакції, чинній на момент пред'явлення позову) для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Із наведеного вбачається, що дана справа є малозначною, а тому Давиденко А.І. мала повноваження представляти МТСБУ на підставі довіреності.
Крім того, з позовом МТСБУ звернулося 28 грудня 2018, про що свідчить відмітка «Укрпошти» на конверті, тобто до закінчення строку довіреності, виданої на ім'я Давиденко А.І .
Водночас, заслуговують на увагу посилання апелянта щодо неналежного повідомлення його про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції.
Відповідно до ст. 211 ЦПК України розгляд справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.
Повідомлення сторін про час і місце розгляду справи проводиться відповідно до вимог статей 128-130 ЦПК України.
Частинами першою, третьою, п'ятою, шостою статті 128 ЦПК України передбачено, що суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов'язковою. Судові виклики здійснюються судовими повістками про виклик. Судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка повідомлення - завчасно. Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур'єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи. Стороні чи її представникові за їх згодою можуть бути видані судові повістки для вручення відповідним учасникам судового процесу. Судова повістка може бути вручена безпосередньо в суді, а у разі відкладення розгляду справи про дату, час і місце наступного засідання може бути повідомлено під розписку.
Згідно з ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 28 лютого 2019 року відкрито провадження в справі. (а.с. 45)
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області Кравченко Л.М. від 10 травня 2019 року справу прийнято до провадження, призначено судове засідання на 21 листопада 2019 року о 09:05 год. (а.с. 48)
Конверт, направлений ОСОБА_1 на адресу: АДРЕСА_1 , повернувся на адресу суду з відміткою «інші причини, що не дали змоги виконати обов'язки щодо пересилання поштового відправлення». (а.с. 52, 53)
Згідно довідки від 21 листопада 2019 року, складеної секретарем судового засідання, у зв'язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося. (а.с. 54)
У матеріалах справи міститься Оголошення про виклик до суду ОСОБА_1 на 21 листопада 2019 року. (а.с. 49)
Колегія суддів звертає увагу, що дане оголошення не містить часу призначення судового засідання.
Крім того, позивач зазначив місце проживання ОСОБА_1 АДРЕСА_2 .
Судом першої інстанції не направлялася повістка на зазначену вище адресу.
Отже, судом першої інстанції не використано всі можливі способи повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи.
Наведене свідчить, що розгляд справи, призначений на 21 листопада 2020 року, відбувся без належного повідомлення про дату, час і місце розгляду справи ОСОБА_1 .
Розгляд справи за відсутності учасника процесу, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки є порушенням статті 129 Конституції України та статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини вказав, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом (GUREPKA v. UKRAINE (No. 2), № 38789/04, § 23, ЄСПЛ, від 08 квітня 2010 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що право на публічний розгляд, передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції, має на увазі право на «усне слухання». Право на публічний судовий розгляд становить фундаментальний принцип. Право на публічний розгляд було б позбавлене смислу, якщо сторона в справі не була повідомлена про слухання таким чином, щоб мати можливість приймати участь в ньому, якщо вона вирішила здійснити своє право на явку до суду, встановлене національним законом. В інтересах здійснення правосуддя сторона спору повинна бути викликана в суд таким чином, щоб знати не тільки про дату і місце проведення засідання, але й мати достатньо часу, щоб встигнути підготуватися до справи (TRUDOV v. RUSSIA, № 43330/09, § 25, 27, ЄСПЛ, від 13 грудня 2011 року).
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справу (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі якщо таке повідомлення є обов'язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.
Оскільки оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене без додержанням норм процесуального права щодо належного повідомлення відповідача, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для його скасування та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позовних вимог МТСБУ.
У порядку ст. 141 ЦПК України слід стягнути з ОСОБА_1 на користь МТСБУ сплачений судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 762 грн.
Оскільки колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову, судовий збір сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги не підлягає розподілу.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Заочне рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 21 листопада 2019 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8) суму виплаченого страхового відшкодування в розмірі 22115 (двадцять дві тисячі сто п'ятнадцять)грн 49 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (ЄДРПОУ 21647131, місце знаходження: м. Київ, Русанівський бульвар, 8) витрати по сплаті судового збору в розмірі 1762 (одна тисяча шістдесят дві) грн.
В іншій частині позову відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль