Справа №755/19131/19 Головуючий у 1 інстанції: Катющенко В.П.
Провадження №22-ц/824/3548/2021 Доповідач: Гаращенко Д.Р.
15 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Київського апеляційного суду в складі:
головуючого Гаращенка Д.Р.
суддів Невідомої Т.О., Пікуль А.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року в справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У листопаді 2019 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому просило стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 108 478,24 грн та судовий збір у розмірі 1921 грн.
У мотивування вимог посилалося на те, що ОСОБА_1 з метою отримання банківських послуг підписав заяву №б/н від 02 жовтня 2010 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 51 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
АТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме, надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим станом на 15 липня 2019 року має заборгованість у розмірі 108 478,24 грн, з яких:
- 68 065,51 грн - заборгованість за тілом кредиту;
- 31 339,36 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту;
- 3 431,55 грн - заборгованість за нарахованими відсотками;
- 500 грн - штраф (фіксована частина);
- 5 141,82 грн - штраф (процентна складова).
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року в позові Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, судові витрати покласти на відповідача.
В обґрунтування апеляційних вимог вказує, що безпідставним є фактичне звільнення боржника від сплати заборгованості судовим рішенням з урахуванням того, що відповідачем заборгованість не оспорювалась та не заявлялись вимоги про визнання вказаного кредитного договору недійсним або нікчемним. Відповідач відзив не надав та жодним чином не спростував доводи позивача.
Відповідно до підписаної анкети-заяви відповідачу було відкрито 28.08.2017 картковий рахунок та видано кредитну картку, на яку 28.08.2017 було встановлено кредитний ліміт в розмірі 51 000 грн.
Дії з користування кредитними коштами та погашення заборгованості свідчать про визнання заборгованості по кредиту та згоду з умовами користування.
Розрахунок заборгованості відповідачем не оскаржувався, доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачем надано не було. За таких обставин з відповідача підлягає стягненню на користь позивача заборгованість зі сплати тіла кредиту в повному обсязі.
Зазначає, що 02.10.2010 відповідачем було підписано Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», де визначено базову відсоткову ставку за користування кредитом, розмір штрафів.
Також просить суд апеляційної інстанції долучити та дослідити додаткові докази (виписку про рух коштів, копію Довідки про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду», довідку про відкриття рахунку, довідку про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки), оскільки дані докази надаються на підтвердження позовних вимог позивача.
Відзив на апеляційну скаргу відповідачем не подано.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
У порядку ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Судом апеляційної інстанції встановлені та підтверджуються матеріалами справи наступні обставини.
02 жовтня 2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку, згідно якої заява разом з Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становлять між ним та банком Договір про надання банківських послуг. (а.с.7)
Також ОСОБА_1 у анкеті-заяві підтвердив, що ознайомлений і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами, що було надано йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Умови та Правила надання банківських послуг розміщено на офіційному сайті ПриватБанку www.privatbank.ua. Він зобов'язується виконувати вимоги Умовам і Правил надання банківських послуг, а також регулярно ознайомлюватися з їх змінами на сайті ПриватБанку www.privatbank.ua.
Відповідно до наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 15 липня 2019 року ОСОБА_1 має заборгованість у розмірі 108 478,24 грн, з яких: 68 065,51 грн - заборгованість за тілом кредиту; 31 339,36 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 3 431,55 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 500 грн - штраф (фіксована частина); 5 141,82 грн - штраф (процентна складова). (а.с. 5-6)
Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (у даному випадку АТ КБ «ПРИВАТБАНК»).
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
На підтвердження позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надало суду першої інстанції розрахунок заборгованості за договором №б/н від 02.10.2010, копію анкети-заяви, Витяг з Тарифів банку, Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, копію паспорта відповідача.
У подальшому 22 червня 2020 року позивачем подано до суду клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме, виписку по картковому рахунку, довідку про зміну умов кредитування, довідку про видані картки, витяг з Умов та Правил надання банківських послуг, внутрішньобанківський наказ про затвердження Умов та Правил надання банківських послуг.
Судом першої інстанції зазначено, що такі докази подані позивачем поза межами строку, встановленого ч. 3 ст. 279 ЦПК України.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції формально підійшов до вирішення клопотання про долучення доказів до матеріалів справи. Зазначаючи в оскаржуваному рішенні про порушення банком строку подачі клопотання, суд першої інстанції не постановив відповідну ухвалу суду, що позбавило можливості позивача у подальшому звернутися з клопотанням про поновлення пропущеного строку. Крім того само рішення суду першої інстанції ухвалено з перебільшенням процесуального строку, то у даному випадку не можливо обмежувати сторони про справі в їх процесуальних правах.
Таким чином, колегія суддів при розгляді апеляційної скарги бере до уваги докази, подані до суду першої інстанції 22 червня 2020 року.
Згідно довідки банку ОСОБА_1 було надано кредитні картки НОМЕР_1 (дата відкриття - 28.08.2017, термін дії - 03/21) та НОМЕР_2 (дата відкриття - 24.10.2017, термін дії - 06/21). (а.с. 57)
28.08.2017 встановлено ОСОБА_1 кредитний ліміт у розмірі 51 000 грн, що підтверджується довідкою АТ КБ «ПРИВАТБАНК». (а.с. 56)
Колегія суддів виходить з того, що надання банком ОСОБА_1 кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості за договором №б/н від 02.10.2010 та випискою з рахунку відповідача станом на 26.05.2020 за період з 28 серпня 2018 року до 01 березня 2020 року.
Відповідно до розрахунку заборгованості та виписки з рахунку позичальник здійснював часткове погашення заборгованості за кредитним договором.
Відповідач не виконував узяті на себе зобов'язання щодо повернення кредиту, у зв'язку з чим підлягає стягненню заборгованість за тілом кредиту в розмірі 68 065,51 грн та заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 31 339,36 грн, що відповідає розміру заборгованості вказаному в розрахунку заборгованості.
Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «ПРИВАТБАНК» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів дійшла висновку, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
До апеляційної скарги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» долучено, зокрема, виписку про рух коштів ОСОБА_1 станом на 26.05.2020 та Довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» від 02 жовтня 2010 року.
Згідно з ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
За приписами ч. 3 ст. 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Колегія суддів не приймає додані до апеляційної скарги докази, так як вони подані з порушенням норм процесуального права.
В апеляційній скарзі АТ КБ «ПРИВАТБАНК» зазначає, що дані докази надаються на підтвердження позовних вимог позивача.
Апелянтом не надано суду апеляційної інстанції доказів неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Саме лише посилання банку на підтвердження своїх вимог цими доказами не може бути безумовною підставою для їх прийняття апеляційним судом.
Крім заборгованості за тілом кредиту АТ КБ «ПРИВАТБАНК» просило стягнути заборгованість за нарахованими відсотками у розмірі 3 431,55 грн, штраф (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штраф (процентна складова) у розмірі 5 141,82 грн.
Позивач, обґрунтовуючи свої вимоги, посилався на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів банку, які викладені на банківському сайті: www.privatbank.ua, як невід'ємні частини спірного договору.
Так, відповідно до п. 2.1.1.2.9 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку в разі непогашення клієнтом боргових зобов'язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в Тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua.
У разі прострочення зобов'язань за кредитом згідно п. 2.1.1.2.11 Договору клієнт сплачує банку плату за користування кредитом у розмірі подвійної процентної ставки від суми трат, здійснених за рахунок кредиту.
Як зазначає позивач згідно з ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов'язаний сплатити банку штрафи у розмірі 500 грн + 5% від суми позову.
Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та Витяг з Тарифів розумів ОСОБА_1 , ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПриватБанку.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк», тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витягу з Умов та Правил надання банківських послуг у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
Вимог про стягнення процентів за користування позиченими коштами та інших сум за прострочення виконання грошового зобов'язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема статтями 625, 1048 ЦК України позивач не пред'явив. Пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та правил надання банківських послуг, оскільки Умови та правила надання банківських послуг це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.
Тому відсутні підстави вважати, що при укладенні договору АТ КБ «ПРИВАТБАНК» дотримав вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону №1023-XII про повідомлення споживача про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з'ясування змісту кредитного договору».
У заяві позичальника від 02 жовтня 2010 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Враховуючи наведене вище, рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про часткове задоволення позову.
Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки позовні вимоги АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають задоволенню частково, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1760,32 грн та за подання апеляційної скарги в розмірі 2 640,48 грн.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» задовольнити частково.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 11 грудня 2020 року скасувати та ухвалити нове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 68 065 (шістдесят вісім тисяч шістдесят п'ять) грн 51 коп. та заборгованість за простроченим тілом кредиту в розмірі 31 339 (тридцять одна тисяча триста тридцять дев'ять) грн 36 коп., а всього - 99 405 (дев'яносто дев'ять тисяч чотириста п'ять) грн 87 коп.
У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за нарахованими відсотками у розмірі 3 431,55 грн, штрафу (фіксована частина) у розмірі 500 грн та штрафу (процентна складова) у розмірі 5 141,82 грн відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПРИВАТБАНК» судовий збір у розмірі 4 400 (чотири тисячі чотириста) грн 80 коп.
Дані учасників:
ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації АДРЕСА_1 )
Акціонерне товариство комерційний банк «ПРИВАТБАНК» (ЄДРПОУ 14360570, місце знаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д)
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді Т.О. Невідома
А.А. Пікуль