Справа №755/9808/19 Головуючий у 1 інстанції: Арапіна Н.Є.
Провадження №22-ц/824/795/2021 Доповідач: Гаращенко Д.Р.
10 березня 2021 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
Головуючого (судді-доповідача) Гаращенка Д.Р.
суддів Сліпченка О.І, Сушко Л.П.,
за участю секретарів Телятник І.М., Налапко Ю.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Апостолюка Олександра Олександровича представника ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фортуна Арт Плюс», Державного підприємства «СЕТАМ», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової Олени Василівни, третя особа: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Спільна Справа», про відновлення права спільної сумісної власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень,-
У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ТОВ «Фортуна Арт Плюс», ДП «СЕТАМ», Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Курасової Олени Василівни, третя особа: ОСББ «Спільна Справа», про відновлення права спільної сумісної власності шляхом визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.
Просила суд відновити право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 площею 64,8 кв.м шляхом визнання незаконними та скасування із закриттям розділу: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30086185 від 16.06.2016 року 13:53:10, Франчик З.А., Державне підприємство «СЕТАМ», м. Київ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 949921180000; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30344236 від 06.07.2016 року 16:27:57, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова О.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 949921180000; рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30771783 від 03.08.2016 року 21:44:47, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова О.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 949921180000.
В обґрунтування позову зазначила, що 29 вересня 2006 року вона придбала квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу укладеному з ТОВ «АКВАПАРК».
13 червня 2016 року державним реєстратором Державного підприємства «СЕТАМ» Франчик З.А. на підставі генеральної угоди №2-НЖ/2ПОВ-ДІ від 04 квітня 2007 року за ОСОБА_2 було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 .
06 липня 2007 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В. було зареєстровано право власності на вказане нежитлове приміщення за ОСОБА_3
03 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В. було зареєстровано право власності на нежитлове приміщення за ТОВ «Фортуна Арт Плюс».
Позивач зазначає, що спірне нежитлове приміщення незаконно вилучено зі складу спільної сумісної власності співвласників багатоквартирного будинку.
Вважає, що реєстрація права власності на нежитлове приміщення порушує її права як співвласника багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Зазначила, що Генеральна угода на придбання спірного приміщення була укладена з порушенням положень Закону України «Про інвестиційну діяльність», Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю» та після підписання Акту державної приймальної комісії від 06 квітня 2006 року про введення в експлуатацію будинку АДРЕСА_1 .
Вважає зазначену угоду нікчемною, що дає право застосувати наслідки нікчемності генеральної угоди.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, адвокат Апостолюк О.О. представник ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове про задоволення позову.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначив, що рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень та реєстрація права власності за ОСОБА_2 на спірне нежитлове приміщення НОМЕР_2 були прийняті державним реєстратором із порушенням Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 25 грудня 2015 року №1127.
Вважає, що судом першої інстанції не надано оцінки документам, що містяться в реєстраційній справі №949921180000, яка була надана Київською місцевою прокуратурою №7.
Зазначив, що Генеральна угода №3-НЖ/3ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва від 04 квітня 2007 року та витяг із переліку інвесторів від 06 грудня 2007 року вих. №12/24 не відповідають вимогам, встановленим законом, а саме, не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними; волевиявлення учасників не було вільним і не відповідало їх внутрішній волі; суперечать Цивільному Кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; складені з метою незаконного відчуження місць загального користування (допоміжних приміщень) будинку без згоди співвласників будинку.
Посилався на те, що відповідно до Закону спірні приміщення загального користування належать позивачу ОСОБА_1 на праві спільної сумісної власності, оскільки спірне нежитлове приміщення НОМЕР_2 входить до складу приміщень загального користування та є допоміжним технічним приміщенням житлового будинку.
У судовому засіданні адвокат Апостолюк О.О. представник ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.
Представник третьої особи з боку позивача ОСББ «Спільна Справа» апеляційну скаргу підтримала, просила її задовольнити.
Адвокат Овчінніков А.А. представник ОСОБА_3 заперечував проти апеляційної скарги, просив її відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явилась, були належним чином повідомлені про день, час та місце розгляду справи, причини своєї неявки суду не повідомили.
Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка у судове засідання сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про день, час та місце розгляду справи не перешкоджає розгляду справи.
Вислухавши доповідь судді-доповідача, представників учасників процесу, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що 29 вересня 2006 року позивач придбала у Товариства з обмеженою відповідальністю «АКВАПАРК» квартиру АДРЕСА_2 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Колесник С.А. та зареєстрованого в реєстрі за №5507 (том 1 а.с.12).
04 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВАПАРК» та ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду №3-НЖ/3 ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва (т.2 а. с. 209-214, 215-216, 217, 218-219, 220, 221, 225-226, 227, 228-231, 232, 233, 234-237, 238, 239, том 2).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30086185 від 16 червня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державного підприємства «Сетам» Франчик З.А. зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 (т. 2 а.с.101).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30344236 від 06 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою Оленою Василівною зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 (т. 2 а.с.57-101).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: індексний номер : 30771783 від 03 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою Оленою Василівною зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна Арт Плюс» на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 (т. 2 а.с. 105-164).
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції прийшов до висновку про те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо визнання недійсними Генеральної угоди №3-НЖ/3 ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва від 04 квітня 2007 року, договору купівлі-продажу, укладеного 06 липня 2016 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , договору купівлі-продажу, укладеного 03 серпня 2016 року між ОСОБА_3 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна Арт Плюс», чим не виконано вимоги ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції враховуючи наступне.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Якщо поза увагою доводів апеляційної скарги залишилася очевидна незаконність або необґрунтованість рішення суду першої інстанції у справах окремого провадження, суд апеляційної інстанції переглядає справу в повному обсязі.
В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.
При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог.
Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не відповідає зазначеної нормі процесуального закону.
Колегія суддів встановила, що 06 квітня 2006 року було введено в експлуатацію закінчений будівництвом об'єкт першого пускового комплексу житлова частина житлового будинку по АДРЕСА_4 , та вбудованої в офісний блок трансформаторної станції згідно з актом державної приймальної комісії від 06 квітня 2006 року. (т. 1 а.с. 94-98)
Зазначений акт був затверджений розпорядженням Дніпровської районної у місті Києві адміністрації від 14 червня 2006 рок за №897 (т. 1 а.с. 94)
04 квітня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «АКВАПАРК» та ОСОБА_2 було укладено Генеральну угоду №3-НЖ/3 ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва (т.2 а. с. 209-214, 215-216, 217, 218-219, 220, 221, 225-226, 227, 228-231, 232, 233, 234-237, 238, 239,).
Згідно з даними офіційного сайту Міністерства Юстиції України забудовник ТОВ "АКВАПАРК" (КОД ЄДРПОУ 20073585), яке змінило назву на ТОВ "ДЕСНА БУДТЕХ", припинило свою діяльність, що підтверджується записом в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб підприємців та громадських формувань від 25 січня 2016 року.
Встановлено, що 25 грудня 2015 року в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань за реєстровим номером 1067102000023418 було зареєстровано Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "СПІЛЬНА СПРАВА" (надалі ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА") ( т. 1 а.с. 13 оборот)
Згідно з рішенням загальних зборів ОСББ "СПІЛЬНА СПРАВА" було вирішено здійснювати управління будинком з нежитловими приміщеннями (нежилими приміщеннями, офісами, та паркингом) відповідно до п.п.2.1-2.3 Правил управління будинком, спорудою житловим комплексом або комплексом будинків і споруд з 1 квітня 2016 року. (т.1 а.с. 14-21).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30086185 від 16 червня 2016 року державним реєстратором прав на нерухоме майно Державного підприємства «Сетам» Франчик З.А. зареєстровано право власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 (том 2 а.с.101).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30344236 від 06 липня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою Оленою Василівною зареєстровано право власності за ОСОБА_3 на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 (том 2 а.с.57-101).
На підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: індексний номер : 30771783 від 03 серпня 2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою Оленою Василівною зареєстровано право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «Фортуна Арт Плюс» на нежитлове приміщення НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 (а.с. 105-164, том 2).
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 19 лютого 2020 року витребувано з Київської місцевої прокуратури №7 копію Реєстраційної справи №949921180000 щодо спірного нежитлового приміщення НОМЕР_2.
При вивчені реєстраційної справи №949921180000 колегія суддів встановила, що для здійснення державної реєстрації права власності на нежитлове приміщення НОМЕР_2 ОСОБА_2 були подані державному реєстратору копії наступних документів: копія паспорта ОСОБА_2 , посвідчена 10.06.2016 року підписом ОСОБА_2 ; копія картки фізичної особи платника податків ОСОБА_2 , посвідчена 10.06.2016 року підписом ОСОБА_2 ; копія Генеральної угоди, посвідчена 10.06.2016 року підписом ОСОБА_2 ; копія Свідоцтва № НОМЕР_1 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 11 січня 2010 року, посвідчена 10.06.2016 року підписом ОСОБА_2 ; копія Акта готовності об'єкта до експлуатації від 26.11.2009 року, посвідчена 10.06.2016 року підписом ОСОБА_2 ; копія Витягу із рішення Київської міської ради від 25.09.2003 року №31/905 «Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення прав користування землею», посвідчена 10.06.2016 року підписом ОСОБА_2 ; копія Рішення Київської міської ради від 10.07.2003 року №638-5/798 «Про падання і вилучення земельних ділянок та припинення прав користування землею», посвідчена 10.06.2016 року підписом ОСОБА_2 ; копія Витягу із переліку інвесторів, посвідчена 10.06.2016 року підписом ОСОБА_2 .
Також встановлено, що під час здійснення державної реєстрації прав власності на нежитлове приміщення НОМЕР_2 державним реєстратором були додатково сформовані також наступні документи: Картка прийому заяви №61318452 від 13 червня 2016 року; Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень; Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від року; Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 16 червня 2016 року; Відомості із бази даних про реєстрацію заяв та запитів Державного реєстру речових прав від 15 червня 2016 року; Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 16 червня 2016 року; Заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (щодо права власності); Банківська квитанція від 13 червня 2016 року.
Аналізуючи матеріали справи та наявні докази колегія суддів вважає, що судом першої інстанції не було надано оцінки наявним у реєстраційній справі документам та аналізу як суттєвого доказу по справі.
Так, подана ОСОБА_2 для здійснення реєстрації права власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_3 копія Свідоцтва № НОМЕР_1 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил від 11 січня 2010 року не стосується нежитлового приміщення НОМЕР_2, а стосується інших приміщень, а саме, прибудованого офісного блоку за НОМЕР_3.
Подана копія Акту готовності об'єкта до експлуатації від 26 листопада 2009 року стосується приміщень прибудованого офісного блоку за НОМЕР_3 і не відноситься до нежитлового приміщення НОМЕР_2.
Матеріалами справи встановлено, що Реєстраційна справа не містить необхідних для реєстрації права власності спірного приміщення за ОСОБА_2 документів: платіжного документу на підтвердження оплати ОСОБА_2 повної оплати вартості нежитлового приміщення НОМЕР_2; акт приймання передачі ОСОБА_2 нежитлового приміщення НОМЕР_2; технічного паспорта на нежитлове приміщення НОМЕР_2; акту про прийняття нежитлового приміщення НОМЕР_2 в експлуатацію; документів про присвоєння об'єкту нерухомого майна адреси; документів, що підтверджують виконання державним реєстратором вимог п. 3) ч. 3 ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
З урахуванням викладеного колегія суддів вважає, що державним реєстратором під час державної реєстрації права власності за ОСОБА_2 на нежитлове приміщення НОМЕР_2 були порушені вимоги «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127.
Так, всупереч вимог п.п. 1 п. 63 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державному реєстратору у 2016 році була надана Генеральна угода про дольову участь в інвестуванні будівництва, яка по суті є інвестиційним договором, застосування якого було припинено в 2003 році після прийняття Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
«Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» не передбачає здійснення державної реєстрації прав на підставі Генеральних угод про дольову участь в інвестуванні будівництва, укладених у 2007 році з порушенням положень Закону України «Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю».
Зазначене є підставою для відмови державним реєстратором у державній реєстрації прав.
Також підставою для відмови у здійсненні реєстраційних дій є неподання технічного паспорту на окремий індивідуально визначений об'єкт нерухомого майна відповідно до вимог п. 62, п. 3) п. 63 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 р. №1127.
Всупереч вимог п.п. 1, 2, 3 п. 62 «Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідачем ОСОБА_2 державному реєстратору подані копії документів, які не стосуються спірного нежитлового приміщення НОМЕР_2 і посвідчені підписом самого ОСОБА_2 , а не уповноваженого органу.
У матеріалах справи відсутні докази сплати ОСОБА_2 вартості об'єкта нерухомості по Генеральній угоді та докази подання ОСОБА_2 зазначеного документа державному реєстратору відповідно до п. 53 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Не надано державному реєстратору документів введення нежитлового приміщення НОМЕР_2 в експлуатацію та доказів передачі ОСОБА_2 нежитлового приміщення НОМЕР_2 за актом приймання-передачі, що є підставою для відмови державним реєстратором в державній реєстрації прав.
Колегія суддів встановила, що державним реєстратором при здійснені реєстрації права власності за ОСОБА_2 спірного нерухомого майна було внесено недостовірні відомості, оскільки в якості підстави для реєстрації прав власності на нежитлове приміщення НОМЕР_2 ним було зазначено не Генеральну угоду №3-НЖ/ЗПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва від 04 квітня 2007 року, а Генеральну угоду №2-НЖ/2ПОВ-Д1 про дольову участь в інвестуванні будівництва від 04 квітня 2007 року, що підтверджується змістом Інформаційної довідки №61607236 від 16 червня 2016 року, яка знаходиться в матеріалах Реєстраційної справи.
Генеральна угода №2-НЖ/2ПОВ-ДІ про дольову участь в інвестуванні будівництва від 04 квітня 2007 року стосується нежитлового приміщення №135 в будинку, право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 , що підтверджується змістом Інформації з державного реєстру речових прав на нерухоме майно №61606369 від 16 червня 2016 року, яка також знаходиться в матеріалах Реєстраційної справи.
Згідно ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Відповідно до ч. 3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути відповідати його внутрішній волі.
Згідно з ч. 4 ст. 203ЦК України правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
Відповідно до ч. 5 ст. 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Згідно з ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Відповідно до ч. 5 ст. 215 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред'явлена будь-якою заінтересованою особою.
Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.
Крім того, колегія суддів встановила, що спірне нежитлове приміщення НОМЕР_2 є фактично допоміжним приміщенням відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», призначене для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).
Відповідно до п. 6 ч. 1 статті 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» нежитлове приміщення НОМЕР_2 є спільним майном, оскільки до спільного майна багатоквартирного будинку входять приміщення загального користування (у тому числі допоміжні).
Стаття 19 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», в редакції закону, що діяла з 03 листопада 2005 року по 01 квітня 2011 року, забороняє відчуження неподільного майна (місць загального користування (допоміжних приміщень).
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку, яким вважається і нежитлове приміщення НОМЕР_2, оскільки воно є допоміжним, є спільною сумісною власністю співвласників будинку.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку, в тому числі допоміжні приміщення не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з Рішенням Конституційного суду України від 02 березня 2004 року №4-рп/2004 у справі 1-2/2004, встановлено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків.
Рішенням Конституційного суду України від 09 листопада 2011 року № 14-рп/2011 встановлено, що власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.
Матеріалами справи встановлено, що згідно даних Інвентаризаційної справи від 09 березня 2006 року по поверховому плані 16-го поверху літери «А» та в журналі підрахунку площі 16-го поверху будинку на місті розташування нежитлового приміщення НОМЕР_2 значиться технічне приміщення площею 73,3 кв.м.
Згідно з листом Департаменту державної архітектурно - будівельної інспекції у місті Києві від 07 лютого 2020 року №10/26-26/0702/07 в Департаменті державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві відсутня інформація щодо документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт і засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, відомостей про повернення на доопрацювання, відмову у видачі, скасування та анулювання зазначених документів стосовно нежитлових приміщень АДРЕСА_3 .
Відношення спірного нежитлового приміщення НОМЕР_2 до допоміжних приміщень підтверджується висновком судового експерта Ігнатькова В.М. №03/20 від 30 березня 2020 року, яким встановлено, що нежитлове приміщення НОМЕР_2 входить до складу приміщень загального користування будинку, є допоміжним технічним приміщенням будинку та не є нежилим приміщенням.
Враховуючи те, що нежитлове приміщення НОМЕР_2 входить до складу приміщень загального користування будинку, є допоміжним технічним приміщенням будинку та не є нежилим приміщенням, таке приміщення належить на праві спільної сумісної власності всім співвласникам будинку, в тому числі і позивачу.
Матеріали справи не містять доказів того, що ТОВ «АКВАПАРК» та/або ОСОБА_2 звертались до позивача та отримували згоду на відчуження місць спільного користування будинку.
Колегія суддів вважає, що відчуження місця загального користування будинку, а саме, технічного приміщення НОМЕР_2 площею 73,3 кв.м. (згідно даних Інвентаризаційної справи, що була надана БТІ), було незаконно відчужено за Генеральною угодою та незаконно зареєстровані за ОСОБА_2 .
Згідно з Інвентаризаційною справою по будинку від 09 березня 2006 року зміст по поверховому плану 16-го поверху літери А та зміст журналу підрахунку площі житлового будинку з нежитловими (вбудованими) приміщеннями, копії яких були надані до суду Комунальним підприємством Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» разом із супровідним листом від 26 березня 2020 року встановлено, що нежитлове приміщення НОМЕР_2 в Інвентаризаційній справі не значиться.
На 16-му поверсі будинку на місці розташування нежитлового приміщення НОМЕР_2 значиться технічне приміщення площею 73,3 кв.м.
Суд першої інстанції не надав оцінку вищевказаним обставинам та не зазначив їх у своєму рішенні.
Крім того, встановлено, що Генеральна угода була укладена 04 квітня 2007 року після прийняття будинку в експлуатацію, що підтверджується Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта, а саме, об'єкта першого пускового комплексу житлова частина житлового будинку ( АДРЕСА_1 та вбудованої в офісний блок ( АДРЕСА_1 ) трансформаторної підстанції від 06 квітня 2006 року.
Згідно ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану.
Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Колегія суддів вважає, що укладення Генеральної угоди та подальша реєстрація права власності на нежитлове приміщення НОМЕР_2 порушила право спільної сумісної власності позивача на допоміжне приміщення загального користування будинку, недоторканість якого гарантоване Конституцією України.
Судом першої інстанції не було надано оцінки зазначеним обставинам.
Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що спірне нежитлове приміщення НОМЕР_2 до моменту його державної реєстрації належало до місць спільного користування та обліковувалось як допоміжне (технічне) приміщення будинку; відчуження нежитлового приміщення всупереч вимог закону відбулось без згоди співвласників будинку; у спірному нежитловому приміщенні НОМЕР_2 запроектовані та перебувають загальнобудинкові системи пожежогасіння, доступ до яких обмежений новим власником спірних приміщень; спірне нежитлове приміщення НОМЕР_2 забудовником не проектувалось, не будувалось та в експлуатацію не вводилось; відповідачу ОСОБА_2 не передавалось від забудовника спірне нежитлове приміщення НОМЕР_2 за актом приймання-передачі; державному реєстратору не було надано відповідачем ОСОБА_2 передбачені законом документи, необхідні для державної реєстрації; порушення державним реєстратором вимог закону та здійснення державної реєстрації прав власності на спірне нежитлове приміщення НОМЕР_2 на підставі генеральної угоди, яка не відповідає вимогам закону та на підставі інших документів, які не мають відношення до спірного об'єкту нерухомого майна.
Згідно зі ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Колегія суддів прийшла до висновку,що у виниклій ситуації вимоги заявлені позивачем є належним способом захисту, який не суперечить закону, а тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.
Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 376, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу адвоката Апостолюка Олександра Олександровича представника ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 03 листопада 2020 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Визнати незаконними та скасувати із закриттям розділу:
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 30086185 від 16.06.2016 року 13:53:10, Франчик З.А., Державне підприємство «СЕТАМ», м. Київ, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 949921180000;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30344236 від 06.07.2016 року 16:27:57, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова О.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 949921180000;
- рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 30771783 від 03.08.2016 року 21:44:47, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Курасова О.В., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 949921180000.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови складено 18 березня 2021 року.
Головуючий Д.Р. Гаращенко
Судді О.І. Сліпченко
Л.П. Сушко