01 квітня 2021 року
м. Київ
Справа № 910/15648/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Білоуса В.В. Жукова С.В.,
учасники справи:
боржник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Укртранслогістика 2",
кредитор (ініціюючий) - Товариство з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фрима",
арбітражний керуючий, ліквідатор - Білик Ю.М.,
заявник касаційної скарги - Головне управління ДПС у м. Києві,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу
Головного управління ДПС у м. Києві,
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
від 22.10.2020
у складі колегії суддів: Остапенка О.М., (головуючий), Полякова Б.М., Копитової О.С.,
у справі за заявою
Товариства з обмеженою відповідальністю "Факторингова компанія "Фрима",
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслогістика 2",
про банкрутство
Короткий зміст вимог
1. Постановою Господарського суду м. Києва від 25.05.2020 у справі № 910/15648/18, крім іншого, припинено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю "Укртранслогістика 2" (далі - ТОВ "Укртранслогістика 2"), визнано ТОВ "Укртранслогістика 2" банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру.
2. Не погоджуючись з постановою Господарського суду м. Києва від 25.05.2020 Головне управління ДПС у м. Києві звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, з вимогою про скасування оскаржуваної постанови та припинення провадження у справі № 910/15648/18.
3. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.09.2020 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 25.05.2020 у справі № 910/15648/18.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції:
4. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 закрито апеляційне провадження з розгляду апеляційної скарги Головного управління ДПС у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 25.05.2020 у справі № 910/15648/18.
4.1 Суд апеляційної інстанції виходив з того, що ГУ ДПС у м. Києві не набуло процесуального права на оскарження судових рішень у справі про банкрутство ТОВ "Укртранслогістика 2", у тому числі і права на звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою на постанову місцевого господарського суду про визнання боржника банкрутом в порядку статті 254 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), як особи, яка не брала участі у справі, а суд вирішив питання про її права та обов'язки.
4.2 Приймаючи оскаржувану в касаційному порядку ухвалу, судом апеляційної інстанції враховано правові позиції Верховного Суду викладені у постанові від 15.05.2020 у справі № 908/2717/19, постанові від 19.06.2018 у справі № 910/18705/17, у постанові від 11.07.2018 у справі № 911/2635/17, у постанові від 03.06.2019 у справі № 910/6767/17, у постанові від 25.10.2019 у справі № 910/16430/14, у постанові від 05.05.2020 у справі № 910/9254/18 та постанові від 19.05.2020 у справі № 908/2332/19.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
5. Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду від 22.10.2020, ГУ ДПС у м. Києві звернулось з касаційною скаргою в якій просило ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 скасувати, справу №910/15648/19 передати для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
6. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2020, касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишено без руху у відповідності з положенням статті 290 Господарського процесуального кодексу України, надано строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення ухвали.
6.1 ГУ ДПС у м. Києві 28.12.2020 здано до відділення зв'язку для направлення на адресу Касаційного господарського суду на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 07.12.2020 заяву про усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору за подання касаційної скарги в сумі 2 102, 00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7952 від 01.12.2020.
6.2 Ухвалою Верховного Суду від 18.01.2021 у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я. (головуючий), Білоуса В.В., Жукова С.В. що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.11.2020, прийнято до провадження касаційну скаргу ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/15648/18, визначено строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 02.02.2021, витребувано матеріали справи № 910/15648/18.
6.3 Згідно з частиною 5 статті 301 Господарського процесуального кодексу України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанції (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За приписами частини 13 статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Виходячи з викладеного, розгляд касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/15648/18 здійснюється в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
6.4 Інші учасники судового процесу, правом на подання відзиву на касаційну скаргу не скористались.
6.5 02.02.2021 на адресу Касаційного господарського суду на запит з Господарського суду м. Києва надійшли матеріали справи № 910/15648/18.
Доводи Головного управління ДПС у м. Києві
7. В обґрунтування заявлених вимог, скаржник посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права.
7.1 З огляду на те, що Верховний Суд розглядаючи вперше подану касаційну скаргу ГУ ДФС у м. Києві, розглянув її по суті та задовольнив частково, надав оцінку правовому статусу заявника та забезпечив право на касаційне оскарження, однак вказана обставина не була врахована судом апеляційної інстанції.
7.2 Судом апеляційної інстанції не враховано правові висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах викладених у постанові від 31.01.2018 у справі № 911/2510/17 та постанові від 14.03.2018 у справі № 927/557/17.
8. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
Відповідно до ст. 300 Господарського процесуального кодексу України (із змінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15.01.2020 № 460-IX), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
З огляду на те, що ухвала суду апеляційної інстанції прийнята 22.10.2020, а касаційна скарга подана ГУ ДПС у м. Києві 12.11.2020, касаційне провадження здійснюється за правилами Господарського процесуального кодексу України із замінами і доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 15.01.2020 № 460-IX. Водночас, Суд касаційної інстанції надає оцінку правомірності оскарженого рішення суду апеляційної інстанції з урахуванням положень процесуального закону в редакціях, чинних на момент прийняття відповідних процесуальних актів (вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи).
9. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду апеляційної інстанції
9.1 Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
9.2 Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у рішенні у справі "Белле проти Франції" ("Bellet v. France", заява N 13343/87) від 04.12.1995 Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права". Як засвідчує позиція Європейського суду з прав людини, основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання, і держава, у свою чергу, не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
9.3 Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (п. 8 ч.1 цієї статті).
9.4 Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
9.5 Відповідно до ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
9.6 Відповідно до частини 1 статті 17 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
9.7 Згідно з частиною 1 статті 254 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.
9.8 З наведеного слідує, що ГПК України виокремлено коло осіб, наділених процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення, які умовно можна поділи на дві групи: 1) учасники справи; 2) особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов'язків.
9.9 Отже, особи, які не брали участі у справі також мають право подавати апеляційні скарги на таке рішення суду, нарівні з іншими учасниками відповідної справи. При цьому обов'язковою умовою для наявності такого права є вирішення судом у справі питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки. У такому разі особа, яка не брала участі у справі, має довести наявність у неї такого права, обґрунтувавши наявність трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) права, (2) інтереси та (3) обов'язки. У свою чергу суд має з'ясувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з цієї справи таку особу наділено новими правами або покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому, або ж це рішення матиме вплив на інтереси скаржника тощо.
9.10 Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов'язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або міститься судження про права та обов'язки цієї особи у відповідних правовідносинах.
9.11 Рішення є таким, що прийнято про права та обов'язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині цього рішення містяться висновки суду про права та обов'язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав по права та обов'язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов'язків. Будь-який інший правовий зв'язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги.
9.12 У разі встановлення господарським судом відповідних обставин суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі як третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору (частина 2 статті 50 ГПК України), та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі пункту 4 частини 3 статті 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права у будь-якому випадку є підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
9.13 Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, буде встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалося, апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України, оскільки у такому випадку немає правового зв'язку між скаржником і сторонами у справі, а отже немає і суб'єкта апеляційного оскарження (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 911/2635/17).
9.14 З'ясовуючи питання про те, чи стосується оскаржуване судове рішення безпосередньо прав та обов'язків скаржника, суд апеляційної інстанції вірно виходив з того, що законодавством про банкрутство передбачено певну процедуру набуття кредиторами статусу учасника провадження у справі про банкрутство, яка формалізується ухвалою суду про визнання поданих вимог кредитора боржника, і дозволяє таким кредиторам оскаржувати прийняті у справі судові рішення.
9.15 Особа, яка має до боржника кредиторські вимоги, набуває саме процесуального статусу кредитора - сторони та учасника провадження у справі про банкрутство з правом на апеляційне та касаційне оскарження судових рішень, які визначають права та обов'язки учасників провадження у справі про банкрутство, після звернення із заявою із кредиторськими вимогами у справі про банкрутство, розгляду такої заяви судом та визнання його вимог до боржника господарським судом з прийняттям відповідного рішення (правова позиція Верховного Суду у постанові від 08.08.2018 у справі № 24-7/210-05-8241).
9.16 В силу особливостей справи про банкрутство, коло осіб, які мають право оскаржити судові рішення у справі про банкрутство діючим законодавством звужено до учасників такої справи задля попередження необґрунтованого втручання інших осіб, які не є учасниками справи, у хід процедури банкрутства (правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 20.02.2019 у справі № 5005/2329/2011, від 16.01.2020 у справі № 911/5186/14).
9.17 Особа, яка має грошові вимоги до боржника, набуває статусу учасника провадження у справі про банкрутство, а саме, кредитора, лише після заявлення у встановленому порядку грошових вимог до боржника, визнання цих кредиторських вимог судом. Тільки після цього така особа набуває статусу кредитора та має процесуальне право на оскарження процесуальних документів у справі про банкрутство.
9.18 Заявник доводить, що Верховним Судом при розгляді вперше поданої касаційної скарги було встановлено правовий статус Головного управління ДПС у м. Києві.
9.19 Разом з тим, стаття 1 Закону про банкрутство визначає, що учасниками у справі про банкрутство є сторони, забезпечені кредитори, арбітражний керуючий (розпорядник майна, керуючий санацією, ліквідатор), власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, державний орган з питань банкрутства, Фонд державного майна України, представник органу місцевого самоврядування, представник працівників боржника, уповноважена особа засновників (учасників, акціонерів) боржника, а також у випадках, передбачених цим Законом, інші особи, які беруть участь у провадженні у справі про банкрутство.
9.20 Враховуючи, що наведений перелік не є вичерпним, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що в даному конкретному випадку, право на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції мають учасники справи про банкрутство та інші, окрім кредиторів, юридичні особи, а також державні та інші органи, в тому числі й контролюючі органи, які не є учасниками справи, але судове рішення, що оскаржується, безпосередньо вирішує питання про їх права та обов'язки.
9.21 Виходячи зі змісту статей 19-1, 41, 78 Податкового кодексу України, державою, серед іншого, делеговано контролюючим органам повноваження контролю і справляння податків із суб'єктів підприємницької діяльності. Функції контролю здійснюються шляхом проведення документальних позапланових перевірок, зокрема, у разі якщо розпочато процедуру припинення юридичної особи чи порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків.
9.22 З урахуванням особливостей здійснення провадження у справі про банкрутство, передбачених статтями 94 та 95 Закону про банкрутство та правового статусу контролюючих органів у цих справах, названі органи наділені повноваженнями щодо оскарження судових актів у зв'язку з виникненням у них обов'язку щодо проведення податкової перевірки.
9.23 Разом з тим, у справах провадження у яких відкрито в загальному порядку контролюючий орган має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Законом та довести факт порушення учасниками провадження у справі прав контролюючого органу (правова позиція Верховного Суду викладена у постанові від 15.05.2020 у справі № 908/2717/19).
9.24 Судом апеляційної інстанції встановлено, що заява про порушення провадження у справі про банкрутство ТОВ "Факторингова компанія "Укртранслогістика 2" була подана ініціюючим кредитором в порядку ч. 1 ст. 11 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тобто в порядку загальних норм цього Закону.
9.25 Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.12.2018 відкрито провадження у справі про банкрутство ТОВ "Укртранслогістика 2" на підставі статті 16 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".
9.26 Судом апеляційної інстанції вірно зазначено, що ГУ ДПС у місті Києві із заявою про визнання грошових вимог до боржника до суду не зверталось, відповідні вимоги до реєстру вимог кредиторів ТОВ "Укртранслогістика 2" не включались та не визнавались, а тому ГУ ДПС у місті Києва не набуло статусу кредитора у даній справі про банкрутство та не є учасником справи про банкрутство, оскільки не звернулося з грошовими вимогами до боржника в установленому законом порядку та на час подання апеляційної скарги не включено до реєстру вимог кредиторів боржника, затвердженого ухвалою господарського суду міста Києва від 22.01.2019.
9.25 Таким чином, апеляційний господарський суд дійшов вірного висновку про те, що скаржник, як контролюючий орган, має дотримуватись порядку виявлення кредиторів, визначеного Законом, та довести факт порушення учасниками провадження у справі його прав.
9.26 Колегія суддів зазначає, що скасування Верховним Судом постанови Господарського суду м. Києва від 05.02.2019 та постанови Північного апеляційного господарського суду від 17.04.2019 за первісною касаційною скаргою Головного управління ДФС у м. Києві, не свідчить про набуття останнім статусу учасника провадження у справі про банкрутство.
9.31 Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов'язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов'язки такої особи не вирішувалось.
9.32 Встановивши наведені обставини суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку щодо закриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві на постанову Господарського суду м. Києва від 25.05.2020 у справі № 910/15648/18.
10. Щодо суті касаційної скарги
Доводи заявника касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного провадження.
Перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, в межах доводів та вимог касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві та на підставі встановлених фактичних обставин справи, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги ГУ ДПС у м. Києві.
11. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (ст. 309 ГПК України).
З огляду на наведене Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального процесуального права.
12. Судові витрати
У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, суд покладає на скаржника витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 300, 301, 308, 309, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду,-
1. Касаційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.
3. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 22.10.2020 у справі № 910/15648/18 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В.Я. Погребняк
Судді В.В. Білоус
С.В. Жуков