Категорія №< Текст >
Іменем України
19 травня 2010 року Справа № 2а-1818/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Солоніченко О.В.
при секретарі судового засіданні Псоміаді С.І.,
за участю сторін:
позивача: ОСОБА_2,
представника відповідача: Черепеніна С.О., дов. № 11/32-234 від 11.01.10.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Луганській області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій,-
11 березня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Луганській області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій. В обґрунтування позову позивач зазначив наступне.
19 лютого 2010 року відповідачем проведено позапланову виїзну перевірку з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами.
За результатами перевірки складено акт № 034/322/2372201718 від 19.02.2010.
На підставі акту перевірки винесено рішення про застосування фінансових санкцій, яким відповідачем до ОСОБА_2 застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів у місцях, не внесених до Єдиного реєстру.
Позивач вважає вказане рішення необґрунтованим та таким, що винесено з порушенням вимог чинного законодавства України, оскільки норми законодавства не передбачають обов'язку для підприємця облаштування (або пристосування) спеціального приміщення для зберігання алкогольних напоїв і тютюнових виробів. Позивач зберігав відповідний товар в магазині за адресою: АДРЕСА_1. Ототожнення відповідачем місця реалізації алкогольних напоїв і тютюнових виробів є, на думку позивача, помилковим.
З огляду на зазначене, позивач просив визнати недійсним рішення відповідача від 03.03.2010 № 120562/220-32 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу.
Позивач у судовому засіданні підтримав позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, просив суд їх задовольнити у повному обсязі.
Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав. Надав письмові заперечення. Пояснив, що адміністративний позов ОСОБА_2 є безпідставним, необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Перевіркою встановлено, що в приміщенні магазину зберігаються роздрібні партії алкогольних напоїв і тютюнових виробів без внесення приміщення до Єдиного державного реєстру місць зберігання, чим порушено вимоги ст. 15 Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів». Під час проведення перевірки алкогольних напоїв і тютюнових виробів, що знаходяться у приміщенні магазину, було описано представниками відповідача у додатках до акту перевірки.
Тому, представник відповідача просив суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Суд, вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши докази, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що 19 лютого 2010 року на підставі направлення № 77 на проведення позапланової виїзної перевірки відповідачем була здійснена позапланова виїзна перевірка з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковим до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами. Перевіркою встановлено порушення ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а саме, в приміщенні магазину зберігаються роздрібні партії алкогольних напоїв і тютюнових виробів без внесення приміщення до Єдиного державного реєстру місць зберігання.
За результатами перевірки складено акт № 034/322/2372201718 від 19 лютого 2010 року.
На підставі акту перевірки 03 березня 2010 року регіональним управлінням Департаменту з питань адміністрування акцизного збору і контролю за виробництвом та обігом підакцизних товарів ДПА України в Луганській області було прийнято рішення за № 120561220-32 про застосування фінансових санкцій до фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 у розмірі 2959,8 грн. за зберігання алкогольних напоїв у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру; 1700,00 грн. за зберігання тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.
Рішення про застосування фінансових санкцій отримано позивачем 05.03.10, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України визначає Закон України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" № 481/95-ВР від 19.12.95. (надалі - Закон 481).
Відповідно до ст. 15 Закону 481 зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру, незалежно від того, кому належить таке місце зберігання, або того, за заявою якого суб'єкта господарювання таке місце зберігання було внесено до Єдиного реєстру.
Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, номера свідоцтва про державну реєстрацію суб'єкта господарювання.
Визначення основних термінів та понять, які використовуються в Законі 481, встановлено ст. 1 цього Закону. Так, місцем торгівлі є місце реалізації товарів, у тому числі на розлив, в одному торговому приміщенні (будівлі) за місцем його фактичного розташування, для тютюнових виробів - без обмеження площі, для алкогольних напоїв - торговельною площею не менше 20 кв. м, обладнане електронними контрольно-касовими апаратами (незалежно від їх кількості) або де є товарно-касові книги (незалежно від їх кількості), в яких фіксується виручка від продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів незалежно від того, чи оформляється через них продаж інших товарів;
роздрібна торгівля - діяльність по продажу товарів безпосередньо громадянам та іншим кінцевим споживачам для їх особистого некомерційного використання незалежно від форми розрахунків, у тому числі на розлив у ресторанах, кафе, барах, інших суб'єктах господарювання громадського харчування;
місце зберігання - місце, яке використовується для зберігання спирту, або приміщення, яке використовується для зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, відомості про місцезнаходження якого внесені до Єдиного державного реєстру місць зберігання;
Єдиний державний реєстр місць зберігання (Єдиний реєстр) - перелік місць зберігання, який ведеться органами державної податкової служби України і містить визначені цим Законом відомості про місцезнаходження місць зберігання та відомості про заявників.
Порядок ведення Єдиного державного реєстру місць зберігання затверджено наказом Державної податкової адміністрації України № 251 від 28.05.2002. (надалі - Порядок).
На підставі п. 2.1 Порядку, до Єдиного реєстру вносяться:
місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів;
місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв;
місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.
Для внесення місць зберігання спирту або алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України (далі - Департамент).
Для внесення до Єдиного реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів суб'єкти підприємницької діяльності подають заяву до регіонального управління Департаменту за місцезнаходженням місця зберігання.
Пунктом 2.2 Порядку встановлено, що заява про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 1, а заява про внесення місця зберігання алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру подається за формою згідно з додатком 2.
До заяви додаються: документ, що підтверджує право користування цим приміщенням, та довідка про відповідність місця зберігання спирту установленим вимогам, видана Департаментом або його регіональними управліннями, - у разі реєстрації місця зберігання спирту; нотаріально посвідчена копія ліцензії на відповідний вид діяльності, копія документа, що підтверджує право користування приміщенням (договір оренди, свідоцтво на право власності та інше).
Виходячи з вказаних норм, суд приходить до висновку, що чинним законодавством місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів не має обов'язково відособлюватися від місця їх реалізації, тобто реєстрація місця зберігання за місцем реалізації вказаних виробів не суперечить вказаним нормам Закону 481.
На це, крім того, вказують зазначені вимоги Порядку щодо внесення до реєстру місць зберігання роздрібних партій алкогольних напоїв або тютюнових виробів. А як встановлено перевіркою та підтверджується позивачем, позивач здійснював роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами.
З матеріалів справи вбачається, та позивачем не заперечується, що місце, за яким позивач здійснював роздрібну реалізацію алкогольних напоїв та тютюнових виробів (смт. Успенка, вул. Радянська, 79) як місце зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів до Єдиного реєстру не внесено, заява щодо внесення місць зберігання спирту або алкогольних напоїв або тютюнових виробів до Єдиного реєстру позивачем до відповідача не надавалась.
Згідно з абз. 11 ч. 2 ст. 17 Закону 481 до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у разі зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, - 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 1 700 гривень.
Таким чином, прийняте відповідачем рішення відповідає вимогам ст. 17 Закону 481.
Тобто, при прийнятті рішення про застосування фінансових санкцій до ОСОБА_2 за зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів в місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, відповідач діяв правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.
Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Суд вирішує справи на підставі Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Проте, зазначені вимоги до суб'єкта владних повноважень не звільняють позивача від обов'язку доказування.
Відповідач довів правомірність своїх дій, відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.
Таким чином, суд вважає, що рішення відповідача від 03.03.2010 № 120562/220-32 про застосування фінансових санкцій у вигляді штрафу винесено у відповідності до вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", є законним, тому позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_2 до Регіонального управління Департаменту контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів Державної податкової адміністрації України в Луганській області про визнання недійсним рішення про застосування фінансових санкцій відмовити повністю за необґрунтованістю.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанову в повному обсязі складено та підписано 25 травня 2010 року.
Суддя Солоніченко О.В.