Категорія №3.3.9
Іменем України
25 травня 2010 року Справа № 2а-1534/10/1270
Луганський окружний адміністративний суд у складі:
судді Ушаков Т.С.
при секретарі Юрченко О.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
26 лютого 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Управління ветеринарної медицини в Луганській області, в якому просив суд скасувати наказ № 8 від 29.01.2010 року «Про звільнення ОСОБА_1», поновлення на посаді начальника управління ветеринарної медицини у м. Луганську та виплатити заборгованість по заробітній платі за час вимушеного прогулу.
В судовому засіданні 06.04.2010 року представник позивача надав заяву про зміну позовних вимог, в якій просив суд скасуати наказ № 8 від 29.01.2010 року «Про звільнення ОСОБА_1», зобов'язати відповідача поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління ветеринарної медицини у м. Луганську, зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу у розмірі 6 203,80 грн. за період з 29.01.2010 року по 06.04.2010 року.
Ухвалою суду від 06.04.2010 року замінено відповідача по справі з Управління ветеринарної медицини в Луганській області на Головне Управління ветеринарної медицини в Луганській області.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд задовольнити позов. В обгрунтування заявлених позовних вимог зазначив, що наказом № 29 від 20.01.2003 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду начальника Управління ветеринарної медицини у м. Луганську. 29.01.2010 року наказом № 8 його булу звільнено із займаної посади за п. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю України за грубе одноразове порушення трудової дисципліни, яке полягло у порушенні наказу № 28 від 15.12.2009 року, згідно якого він повинен був знаходитися у відпустці, замісць чого позивач присвоїв собі функції начальника управління ветеринарної медицини у м. Луганську, розпоряджувався бюджетними коштами, перешкоджав керувати управлінням призначеному на момент його відпустки ОСОБА_2 Накзом № 82 від 15.12.2009 року ОСОБА_1 була надана відпустка на 14 днів з 16.12.2009 року по 29.12.2009 року, в яку він не пішов у зв'язку із тим, що в Управлінні була призначена перевірка КРУ. У зв'язку з цим позивач повідомив керівництво відповідача заявою від 15.12.2009 року про відкликання своєї заяви про надання вдпустки. Матеріальну допомогу на оздоровлення він не отримував. Отримав заробітну плату за час роботи у той період, коли повинен був знаходитися у відпустці. Відповідач встановив, що позивач не пішов у відпустку з 16.12.2009 року, тому згідно вимог ст. 148 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) він міг звільнити ОСОБА_1 протягом 1 місяця, а звільнив після спливу півтора місяця, що є порушенням вимог Кодексу законів про працю України.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, надав клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку із знаходженням представників відповідача в іншому судовому засіданні.
Судом відмовленно у задоволенні клопотання про відкладення розгляду справи, оскільки представником відповідача не надано доказів, які б підтверджували знаходження представників відповідача в іншому судовому засіданні. Крім того, суд вважає, що причини відсутності представника відповідача в судовому засіданні не є поважними, оскільки Головне управління ветеринарної медицини в Луганській області є юридичною особою та його інтереси може представляти інший представник.
Представники відповідача були присутні на попередніх судових засіданнях, в яких пояснили, що 21 січня 2010 року постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі № 2а-1593/10/1270 ОСОБА_1 було відмовлено в задоволенні адміністративного позову про визнання незаконним та скасування наказу Головного Управління ветеринарної медицини в Луганській області за № 82 від 15.12.2009 року. Тобто, правомірність прийняття наказу № 82 від 15.12.2009 року про надання ОСОБА_1 частини основної щорічної відпустки з 16 грудня 2009 року до 29 грудня 2009 року доведена у судовому порядку.
Згідно із наказом № 82 від 15.12.2009 року останнім днем відпустки ОСОБА_1 є 29.12.2009 року, наказ № 8 про звільнення позивача й саме його звільнення відбулось 29.01.2010 року, тобто у місячний строк відповідно до положень ст. 148 Кодексу зконів про працю України. З наведеного вбачається, що Головним Управлінням ветеринарної медицини в Луганській області підчас видання наказу № 8 від 29.01.2010 р. ніякі положення КЗпП України порушено не було.
Представник відповідача у письмових запереченнях на адміністративний позов зазначає, що згідно наказу управління ветеринарної медицини в Луганській області від 20 січня 2003р. № 29 позивач ОСОБА_1 був призначений на посаду начальника управління ветеринарної медицини в м. Луганську, головним державним інспектором ветеринарної медицини міста Луганська з 01 лютого 2003р., з присвоєнням йому 11 рангу 6 категорії державного службовця.
Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу є Закон України «Про державну службу». Відповідно до ст. 1 цього Закону, «державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань та функції держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження».
Таким чином, з 01 лютого 2003 року ОСОБА_1 почав проходити публічну службу як державний службовець.
Управління ветеринарної медицини в місті обласного значення у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, актами Президента України та Кабінету Міністрів України, Держкомветмедицини України, іншими нормативно-правовими актами та «Положенням про управління ветеринарної медицини в містах обласного значення» (далі -Положення), затвердженим наказом Державного комітету ветеринарної медицини України від 10 липня 2008р. №130 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 1 серпня 2008р. №717/15408).
З наведеного вбачається, що ОСОБА_1 перебував на посаді начальника управління ветеринарної медицини у м. Луганську, зокрема виконував функції держави в сфері державного ветеринарно-санітарного контролю та нагляду за якістю та безпекою продукції тваринного походження, був відповідальним за недопущення поширення заразних хвороб, небезпечних для тварин та людей.
Суд, розглянувши позовні вимоги, заслухавши пояснення представників сторін, вивчивши матеріали справи та дослідивши додані сторонами докази, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом встановлено, що наказом начальника Управління ветеринарної медицини в Луганській області № 29 від 20.01.2003 року на підставі рішення конкурсної комісії, Закону України «Про державну службу» ОСОБА_1 з 01 лютого 2003 року було прийнято на посаду начальника Управління ветеринарної медицини у м.Луганську, головним державним інспектором ветеринарної медицини м. Луганська, як такого, що пройшов конкурсний відбір, з окладом згідно штатного розкладу, присвоївши йому 11 ранг 6 категорії державного службовця.
Відповідно до п. 15 ч. 1 ст. 3 КАС України публічна служба - це діяльність на державних політичних посадах, професійна діяльність суддів, прокурорів, військова служба, альтернативна (невійськова) служба, дипломатична служба, інша державна служба, служба в органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування.
Базовим (загальним) законом, що регулює суспільні відносини, які охоплюють діяльність держави щодо створення правових, організаційних, економічних та соціальних умов реалізації громадянами України права на державну службу, є Закон України „Про державну службу”. Згідно з вимогами ст. 9 цього Закону, правовий статус окремих категорій державних службовців регулюється Конституцією та спеціальними законами України.
До таких спеціальних законодавчих актів належать, зокрема, Закон України „Про санітарну медицину”, ст.7 якого встановлено, що Державний департамент ветеринарної медицини з державною інспекцією ветеринарної медицини є урядовим органом державного управління, який діє у складі центрального органу виконавчої влади з питань аграрної політики і реалізує державну політику в галузі ветеринарної медицини. Департамент для виконання покладених на нього завдань утворює відповідні територіальні органи, регіональні служби та державні установи.
Державна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є держаними службовцями і мають відповідні службові повноваження (стаття 2 Закону України „Про державну службу”). Згідно зі статтею 2 Закону України „Про державну службу” посада - це визначена структурою і штатним розписом первинна одиниця державного органу та його апарату, на яку покладено встановлене нормативними актами коло службових повноважень.
Виходячи з наведеного, ОСОБА_1 проходить публічну службу як державний службовець.
Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України „Про державу службу” державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу.
Спеціальним законом, який встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи є Закон України „Про відпустки”.
Наказом Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області від 15.12.2009 року № 82 «Про надання частини основної щорічної відпустки ОСОБА_1» було надано ОСОБА_1 частину щорічної основної відпустки тривалістю 14 календарних днів з 16 грудня 2009 року по 29 грудня 2009 року включно за робочий період 01.02.2008 року - 31.01.2009 року з виплатою матеріальної допомоги на оздоровлення.
Судом встановлено, що після видання вказаного наказу, позивач звернувся до начальника головного управління ветеринарної медицини в Луганській області з заявою про відкликання його з відпустки у зв'язку з проведенням перевірки КРУ в Луганській області, однак в задоволенні його заяви було відхилено. Позивач звернувся до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області від 15.12.2009 року № 82.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 21 січня 2010 року в задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено.
Наказом Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області від 29.01.2010 року № 8 «Про звільнення ОСОБА_1» було звільнено ОСОБА_1 - начальника управління ветеринарної медецини у м. Луганську, головного державного інспектора ветеринарної медицини м.Луганська із займаної посади 29.01.2010 року за одноразове грубе порушення трудових обов'язків, відповідно до п. 1 ст. 41 КЗпП України.
Як вбачається з вказаного наказу одноразове грубе порушення трудових обов'язків позивачем полягало в тому, що він не виконав наказ Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області від 15.12.2009 року № 82 «Про надання частини основної щорічної відпустки ОСОБА_1» та в період з 16 по 29 грудня 2009 року знаходився на робочому місці, внаслідок чого привласнив функції начальника управління під час перебування у відпустці, розпоряджувався бюджетними коштами управління під час перебування у відпустці, створив перешкоди в керівництві управлінням законно призначеному виконуючому обов'язки начальника управління ветеринарної медицини в м.Луганську на період з 16 грудня 2009 року по 29 грудня 2009 року, чим грубо порушив положення Конституції України, ч.8 ст.79 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст.6, 10 Закону України «Про відпустки», ч.1 ст.35 Закону України «Про державну службу», порушив Присягу державного службовця, Положення про управління ветеринарної медицини в м.Луганську, посадову інструкцію начальника управління ветеринарної медицини в м.Луганську в частині сумлінного дотримання та виконання державними службовцями Конституції України та Законів України. Відповідач вважає, що невиконання наказу № 82 від 15.12.2009 року слід розглядати як одноразове грубе порушення своїх трудових обов'язків, тобто незаконне привласнення функцій начальника управління ветеринарної медицини в м.Луганську під час перебування у відпустці.
Факт знаходження позивача на робочому місці підтверджується табелем відвідування по управлінню ветеринарної медицини в м.Луганську, згідно якого позивач з 16 по 29 грудня 2009 року знаходився на робочому місці, доповідними записками працівників управління ветеринарної медицини в м.Луганську та не заперечувався позивачем.
Згідно з п.8 ст.79 Кодексу законів про працю України відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.
Відповідно до ч.1 ст.6 Закону України «Про відпустки» щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується з дня укладення трудового договору.
Стаття 10 вказаного закону регламентує порядок надання щорічних відпусток.
Згідно зі ч.1 ст.35 Закону України «Про державну службу» державним службовцям надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів, якщо законодавством не передбачено більш тривалої відпустки, з виплатою допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу. Державним службовцям, які мають стаж роботи в державних органах понад 10 років, надається додаткова оплачувана відпустка тривалістю до 15 календарних днів. Порядок і умови надання додаткових оплачуваних відпусток встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Проаналізувавши вказані норми закону, суд вважає, що вони регламентують тривалість та порядок надання щорічних відпусток, порядок відкликання з відпустки за ініціативою власника або уповноваженого ним органу та ніяким чином не встановлюють обов'язків працівника під час знаходження у відпустці, не забороняють працівнику під час знаходження у відпустці знаходитися на робочому містці та виконувати свої службові обов'язки. За таких обставин суд вважає необгрунтованими та хибними доводи відповідача щодо порушення позивачем вимог ч.8 ст.79 Кодексу законів про працю України, ч.1 ст.6, 10 Закону України «Про відпустки», ч.1 ст.35 Закону України «Про державну службу» під час знаходження на робочому місці з 16 по 29 грудня 2009 року.
Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частиною 2 статті 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В обґрунтування незаконного розпорядження позивачем бюджетними коштами управління під час перебування у відпустці відповідачем надано платіжні доручення № 207-217 від 23 грудня 2009 року. Згідно вказаних платіжних доручень було перераховано заробітну плату працівникам управління ветеринарної медицини в м.Луганську та сплачено встановлені законодавством податки та обов'язкові внески із заробітної плати.
Оцінивши надані відповідачем докази, суд вважає, що позивачем не було допущено незаконного розпорядження бюджетними коштами управління, оскільки у разі неотримання заробітної плати було б порушено права працівників управління ветеринарної медицини в м.Луганську на отримання заробітної плати.
Будь яких інших доказів, які свідчать про незаконне розпорядження позивачем бюджетними коштами управління під час перебування у відпустці, створення перешкоди в керівництві управлінням законно призначеному виконуючому обов'язки начальника управління ветеринарної медицини в м.Луганську на період з 16 грудня 2009 року по 29 грудня 2009 року відповідачем не надано.
За таких обставин суд вважає, що відповідач необґрунтовано визнав дії позивача щодо невиконання наказу Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області від 15.12.2009 року № 82 «Про надання частини основної щорічної відпустки ОСОБА_1» та знаходження в період з 16 по 29 грудня 2009 року на робочому місці як одноразове грубе порушення трудових обов'язків, оскільки жодних негативних наслідків діями позивача не завдано та відповідачем не доведено яку конкретно норму законодавства позивачем порушено.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 статі 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.
Згідно довідки про заробітну плату начальника управління ветеринарної медицини у м.Луганську середній заробіток начальника управління ветеринарної медицини у м.Луганську складає 2548, 09 грн.
Суд, оцінивши надані сторонами докази, вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, тому наказ № 8 від 29.01.2010 року «Про звільнення ОСОБА_1» необхідно скасувати, поновити ОСОБА_1 на посаді начальника управління ветеринарної медицини у м. Луганську та зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час вимушеного прогулу за період з 29.01.2010 року виходячи з середнього заробітку за місяць 2548, 09 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.
За таких обставин суд вважає за необхідне постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління ветеринарної медицини у м. Луганську допустити до негайного виконання та стягнення з Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із розміру середньої заробітної плати - 2 548,09 грн., у межах стягнення суми за один місяць допустити до негайного виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалено на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені витрати з Державного бюджету України.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 17, 87, 89, 94, 98, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити у повному обсязі.
Скасувати наказ «Про звільнення ОСОБА_1» Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області від 29.01.2010 року за № 8.
Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Управління ветеринарної медицини у м. Луганську.
Стягнути з Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із розміру середньої заробітної плати - 2 548,09 грн.
Постанову в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Управління ветеринарної медицини у м. Луганську допустити до негайного виконання.
Постанову в частині стягнення з Головного управління ветеринарної медицини в Луганській області на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи із розміру середньої заробітної плати - 2 548,09 грн., у межах стягнення суми за один місяць допустити до негайного виконання.
Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу -з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.
Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.
Повний текст постанови виготовлено 28 травня 2010 року.
Суддя Ушаков Т.С.