23 квітня 2021 року Справа № 915/172/21
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський проектно-конструкторський інститут “Теплоелектропроект - Союз” (61033, м. Харків, вул. Шевченко, 233, корпус Б, код ЄДРПОУ 35349333)
до відповідача: Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546)
про: стягнення заборгованості,
15.02.2021 позивач звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості за Договором №389-19/19-123-08-19-05632 від 29.07.2019 в сумі 458445,18 грн, з яких: 390552,72 грн - сума заборгованості за Договором, 13215,08 грн - інфляційні витрати, 27338,69 грн - пеня, 27338,69 грн - штраф.
Позовні вимоги обгрунтовано невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором щодо оплати вартості виконаних робіт.
Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.02.2021, справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/172/21 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.
Ухвалою суду від 22.02.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі №915/172/21 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.
05.03.2021 від позивача на адресу господарського суду надійшов супровідний лист за вих. №386103-178 від 01.03.2021 про приєднання до справи копії витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стосовно позивача та копії повідомлення про вручення претензії.
15.03.2021 до суду від відповідача надійшов відзив (а.с. 67-70), яким відповідач просить суд взяти до уваги, що відповідач не ухиляється від сплати основної заборгованості та вживає всіх можливих заходів для погашення заборгованості та посилаючись на норми ст. ст. 551, 614 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України просить суд зменшити розмір стягуваної пені та штрафу на 90%.
Відповідач наголошує, що порушення строку оплати є наслідком настання кризової економічної ситуації як у ДП «НАЕК «Енергоатом» та і на ринку електроенергетики України, а також значне зростання простроченої заборгованості ДП «Гарантований покупець» та ПрАТ «НЕК «Укренерго» перед ДП «НАЕК «Енергоатом».
23.03.2021 позивачем подано суду відповідь на відзив, якою позивач вважає, що аргументи відповідача обгрунтовані та не заперечує проти них.
Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.
29.07.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Харківський проектно-конструкторський інститут «Теплоелектропроект-Союз» (далі - виконавець, позивач) та Державним підприємством “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” в особі Відокремленого підрозділу “Южноукраїнська атомна електрична станція” (далі - замовник, відповідач) було укладено договір №389-19/19-123-08-19-05632 (далі - Договір), за умовами якого замовник доручає та зобов'язується оплатити, а виконавець приймає на себе виконання проектних робіт з розробки проектно-кошторисної документації на тему: «Заміна трансформатора напруги типу НДЕ-750-72У1 з диспетчерським найменуванням 2ТН-ПЛ «Дніпровська», код згідно з ДКПП ДК 01662010-71.12 (п.1.1., 1.2. Договору).
Відповідно до п.2.1. Договору, вартість робіт згідно цього договору та відповідно до протоколу погодження договірної ціни (додаток №2), що є невід'ємною частиною цього договору, складає: 390552,72 грн з ПДВ.
Відповідно до п.2.2 Договору, оплата виконаних робіт здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом 45 банківських днів з дати підписання акту здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 5.6 Договору, виконавець надає замовнику акт здачі-приймання виконаних робіт у кількості 3-х примірників після отримання повідомлення про позитивний результат вхідного контролю.
Відповідно до п. 5.7 Договору, керуючись змінами до п.201.1 ПКУ, виконавець складає акт здачі-приймання виконаних робіт та кодує вид робіт згідно з ДКПП. Податкова накладна також повинна містити коди ДКПП та бути за формою, затвердженою наказом Мінфіну від 23.02.2017 №276.
Виконавець зобов'язаний надати замовнику податкову накладну, складену в електронній формі з дотриманням умов щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством (п.5.8. Договору).
Відповідно до п. 5.9. Договору, належним виконанням робіт за Договором є підписання сторонами акта здачі-приймання виконаних робіт.
Відповідно до п. 10.1 Договір вступає в силу з моменту підпису обома сторонами та скріплення печаткою. Термін дії цього договору до 31.12.2020. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторони від виконання зобов'язань, що залишились невиконаними.
Договір підписано та скріплено печатками сторін.
28.02.2020 без заперечень та зауважень сторонами був підписаний Акт №1 здачі-приймання виконаних робіт на Етап 1 «Розробка робочого проекту та його погодження з замовником» на суму 350552,72 грн в тому числі ПДВ 20% - 58425,45 грн.
21.04.2020 без заперечень та зауважень сторонами був підписаний Акт №2 здачі-приймання виконаних робіт на Етап 2 «Отримання позитивного звіту експертної організації для затверджувальної частини Робочого проекту та надання замовнику фінальної версії Робочого проекту» до Договору на суму 40000,00 грн в тому числі ПДВ 20% - 6666,67 грн.
Відповідачем умови Договору щодо своєчасної оплати вартості виконаних робіт не виконано.
З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію за вих. №16 від 06.01.2021 щодо сплати заборгованості з урахуванням пені, штрафу та інфляційних витрат.
Відповідачем відповіді не надано, заборгованість не погашено.
У зв'язку з несвоєчасною оплатою вартості виконаних робіт позивач просить стягнути з відповідача нараховані на суму основного боргу пеню, штраф та інфляційні витрати.
На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених дослідженими судом доказами, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи, суд дійшов наступних висновків.
Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Пунктом 1 ст.193 Господарського кодексу України та ст.526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).
Правовідносини, що виникли між сторонами характеризуються ознаками договору поставки ст.712 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.
За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов'язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Приписами ст.180 Господарського кодексу України встановлено істотні умови господарського договору. Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України.
Судом встановлено, що позивачем виконано робіт за Договором на загальну суму 390552,72 грн, що підтверджується актами здачі-приймання виконаних робіт №1 від 28.02.2020 та №2 від 21.04.2020 (а.с.33-34).
Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).
Таким чином, суд приходить до висновку, що датою, з якої починається відлік строку, до якого товар мав бути оплачений відповідачем є:
- за актом № 1 від 28.02.2020 - 06.05.2020 включно;
- за актом №2 від 21.04.2020 - 26.06.2020 включно.
Відповідач зобов'язання за Договором не виконав, заборгованість в сумі 390552,72 грн за виконані роботи не погасив.
Отже, заборгованість за Договором в сумі 390552,72 грн не погашена, визнається відповідачем, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача пені в розмірі 27338,69 грн та штрафу в розмірі 27338,69 грн суд зазначає наступне.
Частиною 1 ст.229 ГК України передбачено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Відповідно до ч.1 ст.230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання (ч.1 ст.549 ЦК України).
Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушеннями умов, зазначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 6.2. Договору, за порушення строків оплати виконаних робіт замовник сплачує виконавцеві пеню у розмірі 0.1 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7% від вартості простроченого платежу. Якщо порушення строків оплати виконаних робіт продовжується понад тридцяти днів, замовник сплачує додатковий штраф у розмірі 7% від вартості неоплаченої в строк роботи.
Відповідно до ст. 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Таким чином, на підставі наведених правових норм та умов Договору позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф та пеню.
Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що позивачем розмір заявленого до стягнення штрафу в сумі 24528,69 грн за актом №1 та 2800,00 грн за актом №2 визначено правильно.
Разом з тим, при нарахуванні пені позивачем були допущені помилки.
Так, позивачем нараховано пеню з розрахунку 0,1% від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, але не більше 7 % від вартості простроченого платежу та визначено, що:
- за актом №1 строк належної оплати вартості виконаних робіт - 06.05.2020, прострочення 280 днів, що становить 245238,69 грн;
- за актом №2 строк належної оплати вартості виконаних робіт - 24.06.2020, прострочення 231 день, що становить 2800,00 грн.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивачем помилково не застосовано положення ч. 6 ст. 232 ГК України, відповідно до яких нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано. Оскільки договором не встановлено іншого строку нарахування пені, таке нарахування мало припинитися через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Крім того, позивачем не правильно визначено кінцевий строк оплати вартості виконаних робіт, а саме: за актом №2 позивачем визначено кінцевий строк оплати вартості виконаних робіт 24.06.2020, в той час як 45 банківських днів з 21.04.2020 закінчуються 26.06.2020 включно.
Враховуючи вищевикладене, судом здійснено перерахунок розміру пені за допомогою програми IpLex та встановлено, що обґрунтованою сумою нарахування пені є:
- за актом №1 від 28.02.2020 з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 07.05.2020 по 07.11.2020 (з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України) становить 22642,26 грн;
- за актом №2 від 21.04.2020 з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ за період з 27.06.2020 по 27.12.2020 (з урахуванням положень ч. 6 ст. 232 ГК України) становить 2413,11 грн.
З зазначеного витікає, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в загальній сумі 25055,37 грн, в решті позовних вимог в сумі 2283,32 грн слід відмовити.
Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача інфляційних витрат в сумі 13215,08 грн суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.
Інфляційні нарахування - це збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання відповідачем його грошового зобов'язання з причини девальвації грошової одиниці України протягом місяця і визначається державою як середньомісячний індекс, який розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць; сума, що внесена за період з 1 по 15 число відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця.
Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
В період прострочки виконання боржником його грошового зобов'язання може мати місце як збільшення суми основного боргу (інфляція), так і зменшення суми основного боргу (дефляція) і для застосування до боржника судом цього виду виключної відповідальності, встановленої законом в зв'язку з неналежним виконанням грошового зобов'язання, необхідні умови існування у боржника простроченого грошового зобов'язання протягом місяця. Причому саме визначена сума боргу повинна не змінюватись протягом місяця. Якщо відповідачем здійснювались часткові оплати боргу, то застосовується відповідальність у вигляді інфляційних тільки до тієї суми боргу, що не була сплачена та існувала певний час протягом місяця.
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні втрати:
- за актом №1 за період з травня по грудень 2020 року в сумі 12046,59 грн;
- за актом №2 за період з липня по грудень 2020 року в сумі 1168,49 грн.
Судом перевірено розрахунок та встановлено, що позивачем правильно визначено період нарахування та суму інфляційних втрат, а отже позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідачем заявлено клопотання про зменшення пені та штрафу на 90%, яке міститься у відзиві, в обґрунтування якого відповідач посилається на кризову економічну ситуацію, критичне зростання заборгованості перед відповідачем з боку ДП «Гарантований покупець».
Позивач у відповіді на відзив вважає аргументи відповідача обгрунтованими та не заперечує проти них.
Розглянувши клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу, суд вважає за необхідне зазначити таке.
Положеннями ст. 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (ч. 3 ст. 551 ЦК України).
Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної ним у постанові від 08.05.2018 у справі № 924/709/17, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
Зі змісту зазначених норм вбачається, що зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Таким чином, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 04.05.2018 року у справі № 917/1068/17 та у постанові від 15.05.2018 року справі 905/2009/17.
Відповідно до п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.11 року з останніми змінами вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.
У резолютивній частині судового рішення зазначається про часткове задоволення позову і розмір суми неустойки, що підлягає стягненню. Судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю, без урахування зменшення неустойки.
Дослідивши подані суду докази, проаналізувавши правові позиції сторін, врахувавши, що відповідач є виробником електроенергії, наявність фінансової кризи неплатежів відповідача та заборгованості перед відповідачем з боку ДП «Гарантований покупець» та інших державних підприємств, врахувавши збалансованість інтересів сторін, причини та строк прострочки платежу, захист майнових прав позивача та компенсацію за порушення грошового зобов'язання шляхом стягнення інфляційних втрат, відсутність доказів на підтвердження завдання збитків позивачу, а також враховуючи, що застосування штрафних санкцій спрямоване на стимулювання боржника до виконання основного грошового зобов'язання, а також враховуючи позиції позивача з цього питання, суд дійшов висновку про задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені та штрафу на 90 % та стягнення з відповідача на користь позивача пені в сумі 2505,54 грн та штрафу у сумі 2733,87 грн.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з частковим задоволенням позовних вимог з відповідача належить стягнути на користь позивача 6842,43 грн судового збору.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-79, 86, 91, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (01032, м. Київ, вул. Назарівська, 3) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська атомна електрична станція” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (55001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Харківський проектно-конструкторський інститут “Теплоелектропроект - Союз” (61033, м. Харків, вул. Шевченко, 233, корпус Б, код ЄДРПОУ 35349333):
- 390552,72 грн заборгованості за договором на постачання товару №№389-19/19-123-08-19-05632 від 29.07.2019;
- 13215,08 грн - інфляційних втрат;
- 2733,87 грн - штрафу;
- 2505,54 грн - пені,
- 6842,43 грн - судового збору.
3. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 2283,32 грн - відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.
6. Рішення може бути оскаржене в порядку, визначеному статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.
Сторони та інші учасники справи:
позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю “Харківський проектно-конструкторський інститут “Теплоелектропроект - Союз” (61033, м. Харків, вул. Шевченко, 233, корпус Б, код ЄДРПОУ 35349333),
відповідач: Державне підприємство “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032) в особі Відокремленого підрозділу “Южно-Українська АЕС” Державного підприємства “Національна атомна енергогенеруюча компанія “Енергоатом” (54001, Миколаївська область, м. Южноукраїнськ, код ЄДРПОУ 20915546).
Повний текст рішення складено та підписано 23.04.2021.
Суддя В.О.Ржепецький