22.04.2021 р. cправа № 914/2291/19
м.Львів
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл", м.Львів
до відповідача: Львівської міської ради, м.Львів
про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради № 3615 від 21.06.2018 "Про підтримку місцевої ініціативи "Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул. О. Кульчицької, 18"
Суддя Кітаєва С.Б.
При секретарі Зарицькій О.Р.
Представники сторін:
від позивача: Когут О.М. - адвокат;
від відповідача: Поліщук О.С. - представник (довіреність від 16.04.2020);
вільний слухач: ОСОБА_1
Суть спору: на розгляді Господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Спортивний клуб "Сокіл", м.Львів до Львівської міської ради, м.Львів про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №3615 від 21.06.2018р. «Про підтримку місцевої ініціативи «Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул.О.Кульчицької,18».
Рух справи висвітлено у відповідних ухвалах суду. Зокрема, ухвалою суду від 31.03.2021 підготовче засідання відкладено на 22.04.2021.
Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу, а саме: програмно-апаратного комплексу "Акорд".
31.03.2021, за вх.№1376/21, в документообігу суду зареєстровано подану РЕЛІГІЙНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ПАРАФІЇ ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ЗАЛІЗНИЧНОМУ РАЙОНІ М.ЛЬВОВА» заяву про залучення даної організації до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, продовження строків підготовчого провадження.
22.04.2021 за вх.№9721/21 в документообігу суду зареєстровано подані позивачем пояснення щодо письмових пояснень відповідача.
Представники позивача та відповідача в підготовче засідання 22.04.2021 з'явилися.
В ході проведення підготовчого засідання представник відповідача надала усні пояснення по суті раніше поданих письмових пояснень з долученими до них доказами.
Представник позивача заперечила проти долучення до матеріалів справи доказів, поданих відповідачем в додаток до письмових пояснень, з підстав викладених у поданих позивачем поясненнях.
Вважає зокрема, що відповідачем подано докази, які долучені до пояснення, за межами встановлено законом строку, без обгрунтування причин неможливості подання таких доказів раніше, а відтак, на переконання представника позивача, не має підстав для прийняття цих доказів до розгляду.
В ході проведення підготовчого засідання, суд довів до відома сторін суть поданої РЕЛІГІЙНОЮ ОРГАНІЗАЦІЄЮ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ПАРАФІЇ ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ЗАЛІЗНИЧНОМУ РАЙОНІ М.ЛЬВОВА» (надалі - Церква) заяви про її залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Присутній в залі судового засідання представник Церкви підтримав раніше подану заяву про залучення до участі у справі в якості третьої особи та просив суд її задовольнити.
Представник позивача заперечила проти залучення третьої особи, зазначивши, що на її думку рішення у даній справі ніяким чином не порушить права та обов'язки Церкви.
Суд зазначає, що в силу приписів ч.1 ст.236 ГПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
При цьому, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст.236 ГПК України).
Частиною 3 ст. 2 ГПК України визначено, що однією з основних засад господарського судочинства є змагальність сторін.
Положення ч.3 с. 13 та ч.1 ст.74 ГПК України визначають, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.3 ст.74 ГПК України).
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Частинами 1-3 ст.80 ГПК України, передбачено, що учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Необхідно враховувати, що за змістом системного аналізу приписів статей 86, 236, 277 ГПК України, з метою забезпечення законності та обґрунтованості судового рішення, на місцевий господарський суд покладено обов'язок всебічно та повно з'ясувати і дослідити обставини справи, що мають значення для її вирішення по суті.
При цьому, згідно з п.п.1, 2 ч.1 ст.277 ГПК України, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, а також недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, є підставами для скасування або зміни судового рішення.
Таким чином, суд, розглядаючи справу, має вживати заходів до всебічного й повного встановлення обставин спору, що не суперечить принципу змагальності, оскільки останній відображається в змісті процесуальних прав та обов'язків осіб, що беруть участь у справі та реалізується в сукупності з принципами рівності, диспозитивності та безпосередності, проте суд наділяється в тому числі організаційно-розпорядчими повноваженнями, необхідними для здійснення ним функцій органу правосуддя та прийняття законних і обґрунтованих судових актів.
Слід зазначити, що вказані висновки в тому числі відповідають рекомендаціям Ради Європи, членом якої є Україна.
Так, в Рекомендаціях R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на удосконалення судової системи, наголошується на тому, що суд повинен, принаймні в ході попереднього засідання, а якщо можливо, і протягом всього розгляду, відігравати активну роль у забезпеченні швидкого судового розгляду, поважаючи при цьому права сторін, в тому числі і їх право на неупередженість. Зокрема, він повинен володіти повноваженнями proprio motu, щоб вимагати від сторін пред'явлення таких роз'яснень, які можуть бути необхідними; вимагати від сторін особистої явки, піднімати питання права; вимагати показань свідків, принаймні в тих випадках, коли мова йде не тільки про інтереси сторін, що беруть участь у справі, тощо. Такі повноваження повинні здійснюватися в межах предмета розгляду.
Крім того, відповідно до п. 62 Додатку до Рекомендації CM/Rec (2010) 12 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки, ухваленої Комітетом Міністрів Ради Європи 17 листопада 2010 р. на 1098 засіданні заступників міністрів, - судді повинні розглядати кожну справу з належною ретельністю та впродовж розумного строку.
Відповідно до ст.73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч.4 ст.74 Господарського процесуального кодексу України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалення судового рішення (ст.76 ГПК України).
Згідно з ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. (ст.79 ГПК).
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
На підставі наведеної норми ГПК України оцінка доказів здійснюється судом в нарадчій кімнаті на стадії розгляду судової справи по суті.
Нормами процесуального Закону не передбачено повернення доказів стороні. Відтак, пояснення відповідача з долученими документами приєднуються до матеріалів справи.
Відповідно до ч.1 ст. 50 ГПК України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо в результаті ухвалення судового рішення сторона може набути право стосовно третьої особи або третя особа може пред'явити вимоги до сторони, така сторона зобов'язана сповістити цю особу про відкриття провадження у справі і подати до суду заяву про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору (ч. 1 ст. 51 Господарського процесуального кодексу України).
Розглянувши заяву РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ПАРАФІЇ ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ЗАЛІЗНИЧНОМУ РАЙОНІ М.ЛЬВОВА» про залучення її до участі у справі в якості третьої особи, заслухавши думки сторін, суд вважає за доцільне заяву задоволити.
Предметом оскарження є визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради №3615 від 21.06.2018р. «Про підтримку місцевої ініціативи «Про надання статусу скверу громадському простору за адресою: вул.О.Кульчицької,18». Додатком до зазначеної ухвали є "Місцева ініціатива "Про надання статусу скверу громадському простору за адресою вул.О.Кульчицької, 18"".
Зі змісту цього додатку випливає, що надання статусу скверу громадському простору за адресою вул.О.Кульчицької, 18 було необхідною передумовою для задоволення відповідних потреб громади Залізничного району міста Львова, зокрема, мешканців вулиць О. Кульчицької, С. Петлюри, І. Виговського, Любінської, Садової, Кульпарківської та парафіян Храму Всіх Святих Українського Народу.
Отже, "Місцева ініціатива" була передумовою прийняття оскаржуваної ухвали.
Відтак, рішення у даній справі може вплинути на права або обов'язки заявника щодо однієї із сторін по справі, зокрема, відповідача.
Щодо клопотання Церкви, яке міститься в п.2 прохальної частини заяви про продовження строку підготовчого провадження, суд відмовляє у його задоволенні з огляду на те, що ухвалою суду від 01.03.2021 про поновлення провадження у справі, строки підготовчого провадження вже було судом продовжено на 30 днів.
Право учасника справи на ознайомлення з матеріалами справи передбачено ст.42 ГПК України, відтак в цій частині вимог заява підлягає до задоволення.
При здійсненні правосуддя суд має виходити з необхідності дотримання основних засад господарського судочинства, зазначених в статтях 2, 4 Господарського процесуального кодексу України стосовно забезпечення права сторін на розгляд справ у господарському суді після їх звернення до нього у встановленому порядку, гарантованому чинним законодавством та всебічно забезпечити дотримання справедливого, неупередженого та своєчасного вирішення судом спорів з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Необхідно зазначити, що відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (див. рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, no. 4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, no. 32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07, від 15.03.2012).
Враховуючи вищевикладене, з метою повного та всестороннього дослідження усіх обставин, що мають значення для вирішення справи, залучення до участі у справі третьої особи, суд вважає за доцільне відкласти розгляд справи поза межами процесуального строку, визначеного ст.177 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст.ст.2, 42, 50, 80, 177, 182, 183, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Письмові пояснення відповідача від 30.03.2021 б/н (вх.№7635/21 від 30.03.2021) долучити до матеріалів справи разом з долученими до них матеріалами.
2. Долучити до матеріалів справи пояснення позивача (вх.№9721/21 від 22.04.2021).
3. Заяву РЕЛІГІЙНОЇ ОРГАНІЗАЦІЇ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ПАРАФІЇ ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ЗАЛІЗНИЧНОМУ РАЙОНІ М.ЛЬВОВА» від 31.03.2021 б/н (вх.№1376/21 від 31.03.2021) задоволити частково.
4. Залучити до участі у справі №914/2291/19 РЕЛІГІЙНУ ОРГАНІЗАЦІЮ «РЕЛІГІЙНА ГРОМАДА УКРАЇНСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЦЕРКВИ ПАРАФІЇ ВСІХ СВЯТИХ УКРАЇНСЬКОГО НАРОДУ У ЗАЛІЗНИЧНОМУ РАЙОНІ М.ЛЬВОВА» (ідентифікаційний код 23965059, місцезнаходження: 79021, м.Львів, вул.С.Петлюри, 32) як третю особу на стороні відповідача без самостійних вимог щодо предмета спору.
5. Надати представнику третьої особи матеріали справи для ознайомлення.
6. В решті - вимоги по заяві відхилити.
7. Підготовче засідання відкласти 06.05.21 о 11:00 год.
Засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Львівської області за адресою: м.Львів, вул.Личаківська,128, 2-ий поверх.
8. Зобов'язати сторін у триденних строк з дня отримання ухвали суду: надіслати залученій до участі у справі третій особі позовну заяву з додатками, відзив на позовну заяву з додатками та долучені до справи пояснення, про що суду надати належні докази.
9. Запропонувати залученій до участі у справі третій особі подати до суду пояснення по справі (ст.168 ГПК України) з доказами надіслання іншим учасникам справи. Строк виконання - по 05.05.2021 включно.
10. Учасникам справи - явка повноважних представників представників в підготовче засідання.
11. Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 ГПК України.
12. Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Суддя С.Б. Кітаєва