вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"15" березня 2021 р. Справа № 911/3465/20
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., за участю секретаря судового засідання Литовки А.С., розглянув матеріали справи
за позовом Селянського (фермерського) господарства «Ланагросервіс»
до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області
про визнання незаконними та скасування розпоряджень
за участю представників
позивача: Кравченко Р.М. - адвокат, довіреність від 30.11.2020;
відповідача: не з'явився.
До Господарського суду Київської області звернулось Селянське (фермерське) господарство «Ланагросервіс» (далі - позивач, СФГ «Ланагросервіс») з позовом до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області (далі - відповідач, Бориспільська РДА), в якому просить суд: визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 30.10.2012 № 3959 «Про припинення права користування частиною земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що розташована на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області»; визнати незаконним та скасувати розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 07.12.2012 № 4588 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам».
СФГ «Ланагросервіс» вважає, що розпорядження Бориспільської РДА від 30.10.2012 № 3959 «Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що розташована на території Сеньківської сільської ради Бориспільської району Київської області», та право постійного користування якою на момент прийняття даного розпорядження вже не належало ОСОБА_1 , було видане всупереч чинному законодавству і внаслідок його видання було незаконно порушено право дійсного землекористувача СФГ «Ланагросервіс», а тому вказане розпорядження підлягає скасуванню.
Також, на думку позивача, розпорядження № 4588 про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність третім особам прийняте з порушенням вимог статей 116, 141, 149 Земельного кодексу України, оскільки СФГ «Ланагросервіс» не подавало жодних заяв про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки, а тому припинення права постійного користування частиною земельної ділянки у розмірі 5 га відбулося без згоди та відома законного землекористувача, як наслідок, розпорядження № 4588 є незаконним та підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.12.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 11.01.2021.
У підготовчому засіданні 11.01.2021 судом розглянуто клопотання позивача від 06.01.2021 про витребування доказів та відмовлено в його задоволенні.
З метою вирішення питань, визначених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), підготовче засідання неодноразово відкладалось, строк підготовчого провадження продовжувався на тридцять днів, про що 01.02.2021 судом постановлено ухвалу.
На підставі ухвали Господарського суду Київської області від 15.02.2021 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.03.2021.
Через канцелярію суду 22.02.2021 від ОСОБА_2 надійшло клопотання від 19.02.2021 про залучення її до участі у справі у якості третьої особи, а також інших 36 громадян.
Через канцелярію суду 26.02.2021 від ОСОБА_3 надійшла заява від 25.02.2021 про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Через канцелярію суду 01.03.2021 від ОСОБА_4 надійшла заява від 23.02.2021 про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Через канцелярію суду 01.03.2021 від ОСОБА_5 надійшла заява від 01.03.2021 про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Через канцелярію суду 05.03.2021 від ОСОБА_6 надійшла заява від 23.02.2021 про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Через канцелярію суду 05.03.2021 від ОСОБА_7 надійшла заява від 01.03.2021 про вступ у справу у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
У судовому засіданні 15.03.2021 представник позивача усно заперечував проти задоволення вказаних клопотання та заяв.
Під час вирішення питання щодо можливості залучення до участі у справі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, суд виходив з такого.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Зважаючи на те, що підготовче провадження закрито на підставі ухвали суду від 15.02.2021, а вказані вище клопотання і заяви про вступ у справу у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача подано до суду після закриття підготовчого провадження та без зазначення поважності причин пропуску строку, визначеного в частиною 1 ст. 50 ГПК України, суд дійшов висновку про залишення їх без розгляду із залученням відповідних клопотання і заяв до матеріалів справи.
У судовому засіданні 15.03.2021 представник позивача обґрунтував в усному порядку заявлені вимоги та просив суд задовольнити позов у повному обсязі.
Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання не забезпечив, у встановлений судом строк відзив на позовну заяву не подав, будь-яких заяв чи клопотань процесуального характеру на адресу суду не направив.
При цьому суд зазначає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується наявними у матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень.
Положеннями ч. 9 ст. 165 ГПК України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Оскільки судом здійснено належне повідомлення відповідача про час та місце розгляду справи, зважаючи на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, суд, на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, здійснює розгляд справи виключно за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.
Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст. 240 ГПК України, 15.03.2021 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 018886, громадянину ОСОБА_8 , на підставі рішення Бориспільської районної ради народних депутатів Бориспільського району Київської області № 195-12-ХХІІІ від 29.02.2000, надано у постійне користування земельну ділянку площею 75,00 га, яка розташована на території Сеньківської сільської ради, для ведення селянського (фермерського) господарства. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 73.
У графі Державного акта серії ІІІ-КВ № 018886 «Кількісна характеристика земель, наданих у постійне користування» зазначено, що загальна площа земель, які передаються у постійне користування становить 75,0 га, у тому числі: ділянка № НОМЕР_1 площею 55,0 га (ріллі - 50,000 га; під будівлями, лісами та іншими угіддями - 5,000 га) та ділянка № НОМЕР_2 площею 20,0 га.
Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.08.2000 здійснено державну реєстрацію СФГ «Ланагросервіс», про що 18.11.2005 до Єдиного державного реєстру внесено запис № 13301200000000582. Єдиним засновником та керівником СФГ «Ланагросервіс» став ОСОБА_8 .
ОСОБА_8 подав 25.10.2012 до Бориспільської РДА нотаріально посвідчену заяву від 03.08.2012, якою добровільно відмовився від права постійного користування частиною земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 5,0000 га із загальної площі 55,00 га, наданої йому у постійне користування на підставі Державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 018886, відповідно до кадастрового плану земельної ділянки опис меж якої: від А до Б - землі гр. ОСОБА_8 ; від Б до В - землі гр. ОСОБА_9 ; від В до А - землі загального користування, який є невід'ємною частиною цієї заяви.
Бориспільською РДА 30.10.2012 видано розпорядження № 3959 «Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що розташована на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області» (далі - розпорядження № 3959), відповідно до якого, за наслідками розгляду заяви гр. ОСОБА_1 , посвідченої приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області Меленною Т.К. від 03.08.2012 № 3003, вирішено:
- припинити право постійного користування частини земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 5,0000 га із загальної площі 55,0000 га, згідно державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 018886, виданого Бориспільським районним відділом земельних ресурсів Київської області, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за № 73 від 18.06.2001 та включити її до земель запасу (пункт 1);
- гр. ОСОБА_1 внести відповідні зміни до державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 018886, та виготовити відповідну технічну документацію із землеустрою щодо внесення змін до державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, що знаходиться на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, за межами населеного пункту (пункт 2).
Бориспільською РДА 07.12.2012 видано розпорядження № 4588 «Про передачу у власність земельних ділянок 37-ми громадянам (згідно додатку) для ведення індивідуального садівництва на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області», відповідно до якого, розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 37-ми громадянам (згідно додатку) для ведення індивідуального садівництва на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, Бориспільська РДА вирішила, зокрема:
- затвердити проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок у власність 37-ми громадянам (згідно додатку) для ведення індивідуального садівництва на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (пункт 1);
- передати у власність 37-ми громадянам (згідно додатку) земельні ділянки загальною площею 4,4400 га для ведення індивідуального садівництва на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (пункт 2);
- виготовити державні акти на право власності на земельні ділянки 37-ми громадянам (згідно додатку) для ведення індивідуального садівництва (пункт 3).
Вважаючи розпорядження Бориспільської РДА № 3959 від 30.12.2012 незаконним та таким, що порушує права позивача, СФГ «Ланагросервіс» зауважує на те, що голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. З моменту створення СФГ «Ланагросервіс» (з 04.08.2000) землекористувачем земельної ділянки загальною площею 75,0 га, яка була передана у постійне користування ОСОБА_8 (голові створюваного СФГ) - є безпосередньо СФГ «Ланагросервіс», і, як зазначає позивач, до підприємства перейшли всі правомочності володіння і користування земельною ділянкою.
Таким чином позивач вважає, що оскільки громадянин ОСОБА_1 з 04.08.2000 не є землекористувачем земельної ділянки, а тому у Бориспільської РДА були відсутні належні підстави на видачу розпорядження про припинення права постійного користування на частину земельної ділянки, яка була надана з метою створення селянського (фермерського) господарства. При цьому, як зауважує позивач, жодних заяв щодо припинення прав на земельну ділянку (її частину) землекористувач СФГ «Ланагросервіс» до Бориспільської РДА не подавало.
Відповідно до частини 1 ст. 50 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час видачі ОСОБА_8 державного акта) громадянам України, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство, передаються за їх бажанням у власність або надаються в користування, в тому числі на умовах оренди, земельні ділянки, включаючи присадибний наділ..
За змістом ст. 2 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції, чинній на час надання ОСОБА_8 земельної ділянки у постійне користування на підставі відповідного рішення від 29.02.2000) селянське (фермерське) господарство є формою підприємництва громадян України, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією. Членами селянського (фермерського) господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 16-річного віку, та інші родичі, які об'єдналися для роботи в цьому господарстві. Членами селянського (фермерського) господарства не можуть бути особи, в тому числі родичі, які працюють у ньому за трудовим договором (контрактом, угодою). Селянське (фермерське) господарство може бути створено однією особою. Головою селянського (фермерського) господарства є його засновник або особа, яка є його правонаступником.
Згідно з частиною 5 вказаної норми на ім'я голови селянського (фермерського) господарства видається відповідно Державний акт на право приватної власності на землю, Державний акт на право постійного користування землею. З ним укладається договір на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди. Складаються також інші документи відповідно до законодавства України.
За змістом статті 7 Земельного кодексу України (у редакції від 17.03.1999, яка діяла на час надання ОСОБА_8 права постійного користування земельною ділянкою) користування землею може бути постійним або тимчасовим. Постійним визнається землекористування без заздалегідь установленого строку. У постійне користування земля надається Радами народних депутатів із земель, що перебувають у державній власності, зокрема, громадянам України для ведення селянського (фермерського) господарства, особистого підсобного господарства.
Частинами 1 і 3 ст. 23 Земельного кодексу України (у редакції від 17.03.1999, яка діяла на час надання ОСОБА_8 державного акта) передбачалось, що право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.
За змістом частин 1 і 3 ст. 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції, чинній на час реєстрації ОСОБА_8 фермерського господарства 04.08.2000) після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, в тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку. Сільська, селищна, міська Рада народних депутатів заносить до спеціальної погосподарської книги дані про склад господарства, передану у власність та надану у користування господарству земельну ділянку.
Отже законодавством, чинним на момент створення СФГ «Ланагросервіс», було передбачено одержання земельної ділянки як обов'язкової умови для набуття правосуб'єктності СФГ як юридичної особи. Водночас одержання громадянином державного акта, яким посвідчувалося право на земельну ділянку для ведення СФГ, зобов'язувало таку фізичну особу в подальшому подати необхідні документи до відповідної місцевої ради для державної реєстрації СФГ. Тобто закон не передбачав права громадянина використовувати земельну ділянку, надану йому в користування для ведення СФГ, без створення такого СФГ.
У даному випадку СФГ «Ланагросервіс» як юридична особа зареєстроване в установленному законом порядку (04.08.2000) після отримання ОСОБА_8 прав на земельну ділянку, виділену йому для ведення селянського (фермерського) господарства, а тому користувачем земельної ділянки згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 018886 стало СФГ «Ланагросервіс».
Із 01.08.2003 набрав чинності Закон України від 19.06.2003 № 973-ІV «Про фермерське господарство», за змістом статті 2 якого відносини, пов'язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.
Аналогічно врегульовані і правовідносини зі створення та діяльності фермерського господарства Законом України «Про фермерське господарство» від 19.06.2003 № 937-IV, у статтях 1, 3 якого вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім'ї, відповідно до закону. Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14-річного віку, інші члени сім'ї, родичі, які об'єдналися для спільного ведення фермерського господарства, визнають і дотримуються положень Статуту фермерського господарства.
Згідно з пунктом «а» частини 3 ст. 22 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час звернення позивача до суду) землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам, зокрема, для ведення фермерського господарства.
Згідно із частиною 1 ст. 92 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25.10.2001, який набрав чинності з 01.01.2002) право постійного користування земельною ділянкою - це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Право постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають підприємства, установи та організації, що належать до державної або комунальної власності; громадські організації інвалідів України, їх підприємства (об'єднання), установи та організації (частина друга статті 92 цього Кодексу).
З наведеного вбачається, що право громадян та приватних юридичних осіб на використання земельних ділянок на підставі права постійного користування законодавством не передбачено.
Суд також зазначає, що право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.
За змістом пункту «а» ст. 141 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час видачі оспорюваного розпорядження № 3959 від 30.12.2012) підставою припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою.
Частиною 3 статті 142 цього Кодексу передбачено, що припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.
Як установлено судом, на підставі нотаріально посвідченої заяви ОСОБА_8 від 03.08.2012 про добровільну відмову від права постійного користування частиною земельної ділянки Бориспільською РДА 30.10.2012 видано розпорядження № 3959, яким припинено право постійного користування частиною земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 5,0000 га із загальної площі 55,0000 га, згідно Державного акта на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 018886 та включено її до земель запасу.
На момент звернення до Бориспільської РДА з указаною заявою ОСОБА_8 був єдиним засновником та керівником СФГ «Ланагросервіс».
За змістом положень ст. 4 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на момент видачі спірного розпорядження № 3959) головою фермерського господарства є його засновник або інша визначена в Статуті особа. Голова фермерського господарства представляє фермерське господарство перед органами державної влади, підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами чи їх об'єднаннями відповідно до закону. Голова фермерського господарства укладає від імені господарства угоди та вчиняє інші юридично значимі дії відповідно до законодавства України.
Позивачем до позовної заяви долучено копію Статуту СФГ «Ланагросервіс», у пункті 1.1. якого визначено, що головою господарства є ОСОБА_8 .
Відповідно до п. 6.2. Статуту СФГ «Ланагросервіс» засновник здійснює право володіння, користування та розпорядження майном Господарства.
Згідно з положеннями п. 9.1.-9.3., 9.5. Статуту СФГ «Ланагросервіс» керівництво Господарством здійснюється згідно з Статутом і на підставі прав засновника по господарському використанню його майна. Керівництво діяльністю Господарства здійснюється Головою Господарства. До компетенції Голови Господарства відноситься, зокрема, здійснення по відношенню до майна Господарства будь-яких дій. Голова Господарства представляє інтереси Господарства перед всіма підприємствами, установами, організаціями та державними органами.
Враховуючи наведені положення Статуту СФГ «Ланагросервіс», а також те, що на момент виникнення спірних правовідносин ОСОБА_8 був єдиним засновником та керівником СФГ «Ланагросервіс», суд вважає, що ОСОБА_8 на той час був уповноваженою особою розпоряджатися майном господарства, яке перебувало у користуванні останнього, шляхом подання заяви про добровільну відмову від права постійного користування частиною земельної ділянки, оскільки таке право віднесено Статутом до виключної компетенції голови господарства.
Згідно з частиною 4 статті 142 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час видачі оспорюваного розпорядження № 3959 від 30.12.2012) власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації.
За приписами ст. 17 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час видачі оспорюваного розпорядження № 3959 від 30.12.2012) до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить, зокрема розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом, вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону. Зазначені положення кореспондуються з приписами п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації».
Оскільки органом, уповноваженим власником (державою) здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, виступає Бориспільська РДА, то остання в межах своєї компетенції, передбаченої ч. 4 ст. 142 Земельного кодексу України, прийняла рішення про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 5,0000 га із загальної площі 55,0000 га згідно з Державним актом на право постійного користування землею серії ІІІ-КВ № 018886.
Підстав, за яких Бориспільська РДА мала би відмовити ОСОБА_8 у задоволенні його заяви про добровільну відмову від права постійного користування частиною земельної ділянки, суду не наведено. Отже вказана заява ОСОБА_8 Бориспільською РДА була задоволено у той спосіб, в який було зазначено в самій заяві.
Таким чином, беручи до уваги зазначені обставини справи, позивачем не доведено та не надано належних доказів у підтвердження невідповідності оспорюваного розпорядження № 3959 від 30.12.2012 вимогам чинного законодавства або визначеній законом компетенції органу, як і порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача, з огляду на що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 30.10.2012 № 3959 «Про припинення права користування частиною земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що розташована на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області».
Також позивач заявив вимогу про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської РДА № 4588 від 07.12.2012 (про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок 37-ми громадянам). Обгрунтовуючи вказану вимогу, позивач посилався на те, що оскільки розпорядження Бориспільської РДА від 30.10.2012 № 3959 «Про припинення права постійного користування частиною земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що розташована на території Сеньківської сільської ради Бориспільської району Київської області» є таким, що суперечить чинному законодавству, то частина земельної ділянки загальною площею 5,0 га була неправомірно віднесена до земель запасу, оскільки відповідно до п. 2 ст. 19 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у запасі могли перебувати лише землі, що не надані у власність чи користування. За таких обставин, на думку позивача, розпорядження № 4588 від 07.12.2012 видано з порушенням положень чинного на той час законодавства.
Згідно з частинами 2 та 3 статті 78 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час видачі оспорюваного розпорядження № 4588 від 07.12.2012) право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній та державній власності.
Відповідно до частини 1 статті 116 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час видачі оспорюваного розпорядження № 4588 від 07.12.2012) громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Порядок набуття права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності громадянами та юридичними особами передбачено вказаною положеннями та статей 118, 122 цього ж Кодексу.
Слід зазначити, що рішення суб'єкта владних повноважень у сфері земельних відносин може оспорюватися з точки зору його законності, а вимоги про визнання рішення незаконним - розглядатися в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо за результатами реалізації рішення у фізичної чи юридичної особи виникло право цивільне й спірні правовідносини, на яких ґрунтується позов, мають приватноправовий характер. У такому випадку позовну вимогу про визнання рішення незаконним можна розглядати як спосіб захисту порушеного цивільного права за ст. 16 Цивільного кодексу України та пред'являти до суду для розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства, якщо фактично підґрунтям і метою пред'явлення такої позовної вимоги є оспорювання цивільного речового права особи (зокрема, права власності на землю), що виникло в результаті та після реалізації рішення суб'єкта владних повноважень.
Господарський процесуальний кодекс України встановлює, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв'язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці; справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем; й інші справи у спорах між суб'єктами господарювання (пункти 6, 10, 15 частини першої статті 20 цього Кодексу).
З огляду на те, що позивач звернувся до господарського суду з позовною вимогою про визнання незаконним та скасування розпорядження про передачу у власність земельних ділянок 37-ми громадянам для ведення індивідуального садівництва, такий спір є приватноправовим і за суб'єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства, оскільки його вирішення впливає на права та обов'язки таких громадян.
У даному випадку судом враховувалась правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 15.05.2018 у справі № 911/4144/16.
За змістом пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Враховуючи викладене, провадження у даній справі у частині вимоги позивача в частині вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 07.12.2012 № 4588 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам» - підлягає закриттю на підставі пункту 1 частини 1 статті 231 ГПК України, оскільки спір у цій частині не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Водночас, на виконання приписів частини 2 статті 231 ГПК України, суд роз'яснює позивачу, що справи у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов'язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства.
Згідно з ч. 4 ст. 231 ГПК України при закритті провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.
Враховуючи наведені приписи Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про судовий збір», суд дійшов висновку, що питання про повернення судового збору сплаченого позивачем за позовну вимогу, провадження у справі за якою закрито, буде вирішено судом за наявності відповідного клопотання.
Інші судові витрати у зв'язку з відмовою у задоволенні позову, відповідно до приписів ст. 129 ГПК України, покладаються на позивача
Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, п. 1 ч. 1 ст. 231, ст. 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити Селянському (фермерському) господарству «Ланагросервіс» у задоволенні позову до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області в частині вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 30.10.2012 № 3959 «Про припинення права користування частиною земельної ділянки гр. ОСОБА_1 , що розташована на території Сеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області».
2. Провадження у справі за позовом Селянського (фермерського) господарства «Ланагросервіс» до Бориспільської районної державної адміністрації Київської області в частині вимоги про визнання незаконним та скасування розпорядження Бориспільської районної державної адміністрації Київської області від 07.12.2012 № 4588 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок громадянам» - закрити.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Повне рішення складено 23.04.2021.
Суддя О.В. Щоткін